7.2. Кон’юнктура ринку праці та взаємодія попиту і пропозиції
Кон’юнктура ринку праці–це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.
Вона зумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічного розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин; стан соціальної та виробничої інфраструктури, розвиток інтеграційних зв’язків.
Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної й соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображена на рисунку 7.1.
Пропозиція праці
Попит на працю
Ставка оплати
праці
(W)
В
D
WD
А
WA
С
WC
О
Кількість праці
(Т)
ТА
ТD
ТС
Рис. 7.1. Взаємодія попиту і пропозиції на ринку праці
Система координат на ринку праці – це кількість праці (зайнятих та безробітних) та ціна праці (ставка заробітної плати).
У міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит та пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Тобто при даній ставці заробітної плати всі бажаючі можуть знайти роботу, а всі роботодавці заповнити вільні робочі місця.
Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття; якщо нижча – дефіцит працівників.
Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів та послуг, щоб працівник міг:
підтримати свою працездатність і одержати необхідну професійно- кваліфікаційну підготовку;
утримувати сім’ю і виховувати дітей, без чого ринок праці не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, котра вибуває;
підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов’язок громадянина суспільства, що також потребує витрат.
Але крива пропозиції в різних економічних умовах веде себе по-різному. Крива пропозиції праці розвиненої економіки йде вгору, тобто із збільшенням ставок оплати праці пропозиція праці зростає до певного рівня, а потім починає зменшуватися у зв’язку з дією ефекту доходу. Цікавіша для нас та частина графіка, яка йде вниз від точки А. Нижня від точки А частина графіка відображає реалії кризового ринку праці.
Особливості цієї кривої в тому, що пропозиція праці тим більша, чим нижчий рівень оплати праці, причому так, що їхній добуток сталий і дорівнює такій масі грошових доходів, яка забезпечує споживання на рівні мінімального споживчого бюджету всім членам суспільства.
Людина, яка не має інших доходів, окрім від продажу своєї праці, не може не працювати навіть тоді, коли ставки оплати праці наднизькі, оскільки процес споживання – це не просто процес відтворення робочої сили, а фактично процес підтримання життя, й жива людина не може його припинити. Тому для людей, нагальні потреби яких не задоволені, навіть низька заробітна плата краща, ніж її повна відсутність, і тому пропозиція праці не зменшується при низьких ставках оплати праці.
Якщо доходи за основним місцем роботи не дають можливості працівнику задовольняти свої потреби на прийнятному для нього рівні та неможливо знайти роботу з вищим рівнем оплати праці, люди вимушені збільшувати кількість праці, яку вони продають або якою заміняють товари і послуги, які не купиш за низьку зарплату. Це виявляється у масовій вторинній зайнятості, скороченні споживання платних послуг (а отже, перенесенні цієї роботи в сім’ю), забезпеченні родини продуктами харчування й отриманні додаткових доходів за рахунок праці вдома, зокрема в підсобних господарствах. Інші сторони цієї проблеми – надвисока зайнятість на ринку праці жінок, уключаючи тих, що мають малих дітей; зайнятість найманою працею молоді, яка навчається або повинна навчатися; висока зайнятість пенсіонерів, яким не вистачає пенсії навіть для найскромнішого життя; нерегламентована і не захищена законодавством дитяча праця.
Отже, наднизькі ставки оплати праці в кризовій економіці за багатьма напрямами призводять не до зменшення, а до збільшення пропозиції праці.
Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють типи кон’юнктури ринку праці:
працедефіцитна – якщо попит на працю перевищує пропозицію (коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці);
праценадлишкова – якщо пропозиція праці перевищує попит (коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці);
рівноважна – коли попит на працю відповідає її пропозиції.