Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс. Ден. ФК / Політологія Ден. 2012.doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
889.86 Кб
Скачать

Бібліографічний список

Основна література: (I: 1-20).

Додаткова література: (ІІ: 1; 2); (ІІІ: 1-10); (IV: 2; 11; 12; 20; 34; 35; 37).

Семінарське заняття № 7

Тема 10. Особистість і політика. Політичне лідерство

Мета заняття: засвоєння, закріплення та систематизація знань про:

- особливості політичної соціалізації, її етапи, типи та функції, поняття політичної еліти.

План заняття

  1. Політична соціалізація особистості. Її сучасні концепції.

  2. Етапи, типи, функції політичної соціалізації.

  3. Сутність, типологія і функції політичних лідерів.

  4. Поняття політичної еліти і її класичні концепції.

  5. Соціальне представництво політичної еліти.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Приступаючи до вивчення першого питання, слід взяти до уваги, що більше двох тисяч років тому Арістотель назвав людину політичною істотою. Для нього саме буття людини як суспільної істоти і громадянина здавалося неможливим без наділення його активною політичною роллю. Чому? По-перше, людина – це творець, історичний суб’єкт політичного процесу. По-друге, своєю політичною діяльністю вона відтворює і розвиває політичні відносини.

Входження людини в політику, підготовка і включення в процес засвоєння домінуючих культурних норм, цінностей і зразків політичної поведінки називається політичною соціалізацією.

Поняття «політична соціалізація» практично не розроблено. Вивченню політичної соціалізації стали приділяти увагу лише в 50-х роках ХХ століття. Політична соціалізація – складний, багатовимірний і суперечливий процес. Це комплекс тих суспільних чинників, які підготовляють індивіда до політичного життя і визначають його політичну роль у суспільстві. Така властивість політичної соціалізації не дає вченим можливості повно і вірогідно відповісти на питання, пов’язані з політичною соціалізацією людини, розглянути всі її аспекти. Існують різні інтерпретації цього явища в політичній теорії.

Студенти повинні знати, що існують різні теорії, які досліджують політичну соціалізацію. Це – ролева теорія (автор Р. Лінтон), біхевіорична теорія (Л. Маслоу, Г. Лейн, Р. Уотерс), психологічна концепція (З. Фрейд, З. Еріксон), соціально-факторна концепція.

На політичну соціалізацію впливають соціальні і політичні інститути:

  • родина;

  • система освіти;

  • засоби масової інформації;

  • державні, партійні, релігійні організації;

  • окремі політичні події;

  • трудові колективи;

  • самоосвіта людини.

Приступаючи до вивчення другого питання студенти не повинні забувати, що виділяють первинну і вторинну політичну соціалізацію політики.

Первинна політична соціалізація. У 3-5 років починається сприйняття політичних категорій, що повільно формують індивідуальне відношення до батьків, їхні реакції і почуття. Так засвоюється схема відношення, наприклад, до влади.

Вторинний етап настає тоді, коли форми і способи засвоєння людиною політичної інформації здійснюється незалежно від тиску групової свідомості чи від політичної ситуації. Людина одержує стійкі погляди, коли пройде через якість захоплення нестандартними ідеями, оцінками і уявленнями. Вона буде керуватися особистими орієнтирами, захищати свої інтереси у відносинах з владою. І тільки в цьому випадку можна стверджувати, що політична соціалізація виконала свою головну функцію – формування самостійного і відповідального суб’єкта політики.

У політологічній науці виділяють такі типи політичної соціалізації:

  1. гармонійний;

  2. гегемоністський;

  3. плюралістичний;

  4. конфліктний.

Функціями політичної соціалізації є: інформаційна, ціннісно-орієнтовна, установочно-нормативна, поведінково-діяльна.

При вивченні третього питання студенти повинні засвоїти, що «еліта» у перекладі з французького – краще, добірне, обране. Люди мають неоднаковий вплив на політику і багато соціальних груп не беруть повсякденної участі в суспільно-політичному житті. Шар людей, що активно і впливово займаються політикою, називають політичною елітою.

Політична еліта – соціальні шари, що займають командні висоти і мають можливість безпосередньо впливати на прийняття рішень, пов’язаних з використанням державної влади чи впливом на неї.

На Заході вивченням еліти займається самостійна галузь політології – «елітологія». Термін одержав поширення в Західній Європі, а з 30-х років ХХ ст. – і в США.

Еліта в системі політичної влади (Схема 1):

Схема 1. Еліта в системі політичної влади

Різновиди еліт:

  • політична;

  • економічна;

  • ідеологічна;

  • бюрократична;

  • військова.

Еліта є складовою частиною будь-якої соціальної культури. Це вищий, привілейований шар, що здійснює функції керування та розвитку політичної системи.

Визначення еліти в світовій науці неоднозначне. Концепції елітизму досить різноманітні. Вони мають свої джерела в соціально-політичних уявленнях глибокої давнини.

По четвертому питанню студенти повинні знати сучасні теорії еліти:

Концепції макіавелістської школи:

  • будь-яке суспільство є елітним;

  • особливі психологічні якості еліти – природні дарування і виховання;

  • легітимність освіти;

  • формування і зміна еліт у ході боротьби за владу.

Ціннісні теорії еліт:

  • еліта є найбільш важливим елементом суспільства, що має вищі здібності і показники в найбільш необхідних для держави сферах діяльності;

  • пануюче становище еліти відповідає інтересам усього народу;

  • еліта – наслідок природного вибору суспільством найбільш компетентних представників;

  • елітарність закономірно випливає з рівності можливостей і не суперечить сучасній представницькій демократії.

Концепції демократичного елітаризму:

  • якщо в суспільстві є еліта, то це не означає, що в суспільстві немає демократії;

  • розроблено типологію еліт.

Концепції плюралізму еліт:

  • існує множина еліт;

  • еліти знаходяться під контролем базисних груп;

  • існує пряма конкуренція еліт;

  • у сучасній правовій державі різниця між елітою і масою є розмитою. Громадяни вільно можуть входити до складу еліти, брати участь у прийнятті рішень.

Ліволіберальні теорії еліт:

  • між елітою і масою існують глибокі розходження;

  • вихідці з народу можуть ввійти в еліту лише зайнявши високі посади в суспільстві, однак реальних шансів на це в них порівняно небагато;

  • США керуються не багатьма, а однією пануючою елітою.

Ліворадикальна концепція:

  • походження еліти – із соціальних низів, незаможних класів;

  • ідеологічність – ознака еліти;

  • тверда ієрархія еліти;

  • політична еліта – авангардна роль партії робітничого класу; комуністична партія покликана керувати всіма сферами суспільства.

При вивченні п’ятого питання студенти повинні засвоїти, що політична еліта – це реальність сьогоднішнього дня і, ймовірно, завтрашнього етапу розвитку людської цивілізації.

Якість і результативність політичної еліти залежать від соціального представництва. Соціальне представництво еліти – це її здатність представляти різні шари суспільства, виражати їхні інтереси і думки.

Від чого залежить соціальне представництво?

  1. Від соціального походження представників еліти. Вихідці з середовища фермерів, робітників або конкретних етнічних груп легше здатні зрозуміти специфічні запити відповідних шарів населення. Однак не обов’язково, щоб інтереси робітників захищали тільки робітники, а інтереси, приміром, молоді – тільки молоді люди. Часто це можуть краще зробити політики-професіонали.

  2. Від організаційної, партійної, профспілкової приналежності керівників.

  3. Від діяльності державних і суспільних інститутів контролю за елітами (виборів, груп тиску, ЗМІ, опитувань суспільної думки).

  4. Від системи рекрутування (добору) еліт.