Теми для підготовки доповідей

1. Теоретичні та суспільно – економічні передумови виникнення соціальної політики.

2. Латентні відносини та соціальна політика: діалектика взаємодії.

3. Логіка виникнення та ґенеза підприємництва в Україні.

4. Соціальна політика та соціоекономіка: загальне та специфічне.

5. Основні парадигмальні типи соціальної політики.

6. Особливості «шведської моделі» соціальної політики.

7. економічні та соціальні детермінанти держави загального добробуту.

8. Основні фактори впливу на якість життя сучасного українця.

9. Соціальна ринкова економіка: теорія та практика.

10. Якість та рівень життя: загальне та особливе в Україні.

11. Європейські соціальні стратегії і Україна.

Бібліографічний список

Основна література: (I: 1-20).

Додаткова література: (ІІ: 1); (ІІІ: 7; 8; 9); (IV: 29; 36).

Семінарське заняття № 6

Тема 9. Політика та етнонаціональні відносини

Мета заняття: засвоєння, закріплення та систематизація знань про:

- сутність і зміст етнонаціональних відносин, національної політики та її основних напрямків, поняття української національної ідеї

План заняття

1. Соціально-історична різноманітність людства: рід, плем’я, народність, нація, етика.

2. Національно-державний розвиток України та становлення української нації.

3. Національна політика та її основні напрямки в Україні.

4. Поняття «націоналізм». Українська національна ідея.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення першого питання треба розпочати зі з’ясування сутності поняття «суб’єкт» етнонаціональної політики, розкрити зміст суб’єкт – об’єктних відносин етнонаціональних спільнот.

По другому питанні слід підкреслити, що на проблему національно-державного розвитку України існують різні точки зору, але безсумнівним є визнання того факту, що сучасна українська нація як і демократична державність знаходиться у процесі становлення і на цьому довгому і складному шляху виділяємо декілька етапів. Перший – відноситься до Київської Русі, коли були сформовані основні етнокультурні риси нашого народу. Другий – відноситься до литовсько-польського періоду (XIV- перша половина XVII) де були закладені духовні основи майбутньої національно-визвольної боротьби (1648-1654 рр.) у результаті якої була відтворена козацько-гетьманська держава. Третій етап (1654-1761 рр. поклав початок національно-державному розвитку України. Четвертий етап – XIX – початок XX ст. пов’язано з розвитком капіталізму та формуванням широкого національного культурного розвитку. П’ятий етап – радянський. Це було об’єднання українських земель у одну державу, прийняття України до ООН. Сучасний етап почався з 1991 р. і його головне завдання – закінчення процесу національно-державного будівництва.

Відповідаючи на третє питання необхідно виділити головні напрямки національної політики у сфері міжнаціональних відносин:

1. Забезпечення рівних конституційних прав усім громадянам незалежно від етнічного походження.

2. Розвиток самобутності українського етносу культурної мовної та релігійної самобутності національних меншин.

3. Інтеграція в українське суспільство етнічних груп незаконно депортованих.

4. Укріплення гарантій, яке виключає прояв екстремізму, дискримінації громадян у націонаьному, релігіозному чи мовному відношенні.

При вивченні четвертого питання рекомендуємо студентам, щоб детальніше розібратися у складному понятті «націоналізм» вивчити монографію дніпропетровського вченого Гнатенка П.І. «Національний характер» - Дніпропетровськ, «Поліграфіст», 2000. – С. 140-174.

Слід підкреслити, що у сучасної наукової лутератури виділяємо декілька типів націоналізму:

1. антиколоніальний: проти колоніальної незалежності відтворення державної нації;

2. інтеграційний: мріє після досягнення незалежності обєднати різні етнічні групи у територіальну політичну націю;

3. сепаратистський (діаспорний): відмежування від нації і зробити на своїй території етнічну націю;

4. Націонал-демократичний: мріє зробити національну державність.