Системи алгебричних [алгебраїчних] рівнянь

Розв’язком системи алгебричних рівнянь з двома [ трьома, чотирма, n] невідомими називається впорядкована пара [ трійка, четвірка, множина n] чисел, яка задовольняє кожне рівняння системи. Це означає, що підстановка цих чисел в кожне з рівнянь системи перетворює його в вірну рівність.

Система рівнянь називається сумісною, якщо вона має хоча б один розв’язок. Сумісна система називається визначеною, якщо вона має єдиний розв’язок. Сумісна система називається невизначеною, якщо вона має принаймні два різних розв’язки.

Система рівнянь називається сумісною, якщо вона не має жодного розв’язку ( не має розв’язків).

Один з найуживаніших методів розв’язання системи алгебричних рівнянь – спосіб підстановки. Згідно з цим методом в якомусь рівняні системи виражають одну з невідомих через інші. Знайдене значення невідомої підставляють в решту рівнянь, отримуючи систему рівнянь з меншою (принаймні на одиницю) кількістю невідомих.

Для розв’язання систем лінійних алгебричних рівнянь існують спеціальні методи – правило Крамера ( з використанням головного і допоміжних визначників), метод послідовного виключення невідомих Ґаусса та його модифікація – метод Йордана- Ґаусса.

Згідно з правилом Крамера розв’язком системи є впорядкована множина часток допоміжних визначників, кожний з яких відповідає певній невідомій, на головний визначник, якщо останній не дорівнює нулю.

Методи Ґаусса або Йордана-Ґаусса шляхом послідовного виключення невідомих або призводять до протиріччя, яке повідомляє про несумісність системи, або зводять систему до трикутного чи трапецієподібного виглядів. Трикутний вигляд, по-перше, означає, що система є сумісною і визначеною, по-друге, дозволяє майже автоматично знайти значення невідомих. Трапецієподібний вигляд системи свідчить, що вихідна система рівнянь є сумісною, але невизначеною. В цьому останньому випадку існує процедура, за якою можна представити множину (а саме нескінченну множину) всіх розв'язків системи.

ЗАВДАННЯ 9. Порівняйте писемний і усний варіанти цього тексту.

Тема 4 Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

Особливості наукового тексту і професійного викладу думки. Види компресії наукового тексту план, тези, конспект. Переклад фахових текстів. Виконання вправ.

ЗАВДАННЯ1. Прочитайте даний нижче текст. Запишіть основні положення даного тексту.

Що таке текст?

Походження слова «текст» автори різних видань пов’язують з латинськими словами textum, що перекладається як зв’язок, з’єднання, або textus - тканина, сплетіння, з’єднання. У мовознавстві вважають, що текст – це об’єднана змістовним зв’язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв’язність і цілісність. Звичайно, що не будь-яка послідовність є текстом, а тільки так звана правильна. Правильним є текст, для якого характерні такі риси: зовнішня зв’язність, внутрішня осмисленість, можливість своєчасного сприйняття, здійснення необхідних умов комунікації та ін. Правильність сприйняття тексту забезпечується завдяки використанню різних чинників, серед яких мовні одиниці, їх об’єднання, граматичний зв’язок між ними, спільний фонд знань, загальний комунікативний фон.

Особливе місце у теорії тексту посідає питання про довжину тексту та його обсяг. Певна послідовність речень є текстом, якщо ці речення об’єднані тематично.Тема та основна думка - це важливі риси тексту. Текст обов’язково має змістову закінченість, певну завершеність.

Кожний текст, висвітлюючи визначену тему, містить конкретну інформацію і спрямований на виконання конкретного комунікативного завдання.

Така основна призначеність тексту визначає стиль, до якого належить текст: художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, розмовний. До того ж кожний текст крім основної тематично обумовленої інформації містить ще й концептуальну інформацію – віддзеркалення авторської позиції, авторської ідеї.

Отже, текст являє собою зразок мовного витвору, який складається із заголовка і речень, абзаців, об’єднаних тематично, граматично, за змістом. У суцільному тексті кожне наступне речення повинно доповнювати, уточнювати, розвивати, заперечувати думку, висловлену в попередньому або в реченнях віддалених фрагментів текстів. Особливо це характерно для текстів наукового та ділового стилів.

Структура та значення, які передають наукові тексти, залежать від теми тексту, що фіксує його назва, та способу викладу інформації.

Структура наукового твору визначається також логікою висловленої думки. Саме логіка визначає основні структурні елементи кожного наукового твору, його композицію. Композиція - це побудова, співвідношення та взаємне розташування частин твору. Композиційно будь-який науковий твір залежно від жанру може складатися з двох частин (наприклад, анотація) або з трьох (реферат). Найбільш вживаною є трикомпонентна структура: вступ, основна частина, закінчення. Вступна частина готує читача до сприйняття наступної інформації, основної, в якій і викладається суть проблеми, і закінчення. У деяких текстах у ролі закінчення виступають висновки.

ЗАВДАННЯ 2. Дайте відповідь на запитання:

1. Як у мовознавстві визначають поняття текст?

2. Які головні ознаки тексту?

3. Чому не будь-яка послідовність речень може вважатися текстом?

4. Яка структура наукового тексту?

ЗАВДАННЯ 1. Прочитайте текст. Розкажіть, як формулюються пункти питального і називного планів.

Плани

Під час роботи з науковим текстом дуже важливим є вміння складати плани різних видів. План – стисла програма тексту, який ви читали або слухали. Якщо у тексті передбачається використання планів, він виступає як скороченим вид запису тексту, за допомогою якого можна відновити текст у будь-якому обсязі. Найбільш характерними для наукових текстів є прості плани: питальний, називний (або номінативний) і тезовий. Питальний план складається із вірно сформульованих питальних речень. Називний (або номінативний) план складається із простих називних речень, які відображають ситуацію, що склалася. Зазначимо, що одну й ту саму ситуацію можна описати різними способами. Первинним, основним способом опису ситуації є речення. Наприклад, Мідь пластична. Ця ситуація може бути визначена і по-іншому – вторинним способом: 1) пластична мідь (прикм. + імен.); 2)пластичність міді (імен. + імен. у род. в.), тобото словосполученням.

Вторинний спосіб визначення може використовуватися як:

1) компоненти речення (1 і 2)

• Пластична мідь широко використовується у промисловості;

• Пластичність міді зумовлена особливостями її побудови й складу.

2) пункт плану (2); але вживається тільки другий вид словосполучень.

• Пластичність міді; Прозорість кристалу; Функції грошей; Сутність основного питання філософії.

Для того, щоб укласти будь-який план тексту, необхідно добре усвідомити, про що в ньому йдеться, визначити його структуру, логіку міркувань автора, зрозуміти, чому саме так автор поділив даний текст на абзаци, пам’ятаючи, що абзац – це відступ праворуч на початку першого рядка кожної частини тексту. Абзац є показником переходу від однієї думки до іншої. Текст необхідно розділити на відповідні смислові частини (комунікативні блоки), які частково можуть співпадати з абзацами, а здебільшого не співпадають і містять в собі декілька абзаців. Після визначення таких комунікативних блоків слід остаточно вирішити, яка ж мікротема розглядається в кожному і сформулювати основне питання (що створюється за допомогою питального слова – як, що, чому, коли і т. ін.), записати головну думку у вигляді називного речення або відповідної тези.

ЗАВДАННЯ 2. Поясніть, чим розрізняються формулювання пунктів питального й називного (номінативного) планів.

ЗАВДАННЯ 3. Прочитайте поданий нижче мікротекст і варіанти пунктів різних планів, що йому відповідають. Порівняйте способи висловлення думки в них.

Функцію засобу накопичення гроші виконують як особливий інструмент збільшення багатства. Це відбувається у випадках, коли домашні господарства,скорочуючи поточне споживання, роблять заощадження або підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів на оновлення засобів виробництва або збільшення капіталу. Зберігати багатство можна не тільки у грошовій формі. Наприклад, формами багатства є нерухомість, цінні папери, витвори мистецтва. На відміну від інших форм багатства, його грошова форма дає можливість власнику терміново використовувати гроші для будь-яких розрахунків. Власники ж інших форм накопичення багатства не можуть безпосередньо скористатися ними для покриття боргів, здійснення поточних витрат і т.ін.

У даному мікротексті головна думка висловлена на початку.

Вся інша інформація є ілюстративною, роз’яснювальною, додатковою. Для укладання плану необхідно визначити основну та ілюструючу інформацію і основну (головну) думку записати у вигляді називного речення або сформулювати питання до мікротексту в цілому.

Питальний план	Називний (номінативний) план
В чому полягає функція грошей як засобу накопичення?	Функція грошей як засобу накопичення.

ЗАВДАННЯ 4. Прочитайте текст. Дайте відповідь на запитання: "Яким чином згортається інформація у даних відтворюваних текстах?