3. Способи викладу матеріалу в документі
Загальні вимоги, які визначають специфічність викладу інформації в будь-якому документі, полягають в наступному: 1) виклад належить вести за чітко продуманим планом; 2) ні в загальній системі викладу, ні в окремих формулюваннях не можна порушувати закони логіки. За способами викладу інформації, яка міститься в документах, прийнято виділяти: опис, розповідь, міркування.
Розглянемо кожний з цих способів викладу інформації окремо.
У розповіді мова йде про події, явища, факти реальної дійсності в їх хронологічній послідовності. Розповідь як тип тексту широко використовується в таких службових документах, як автобіографія, звіти, протоколи, інформаційні повідомлення, інструкції. У розповіді важливо виділити головні події, найбільш суттєві факти. При цьому слід зауважити, що тривалість подій в часі і ступінь важливості їх не завжди прямо пов’язані між собою. Наприклад, виступ на зборах може бути багатослівним, але не змістовним і навпаки лаконічним і ємним за змістом.
Як відомо, послідовність викладу в розповіді підпорядковується
найчастіше більш зовнішньому хронологічному принципу. Порушення цього принципу призводить до таких помилок, як: “Я, Коваленко Петро Іванович, народився 20 серпня 1972 року в с. Моринці Черкаського району Черкаської області. Неодружений. Маю батьків: Коваленка Івана Олександровича и Коваленко Марію Петрівну. У 1979 році пішов у перший клас середньої школи… . Для розповіді як способу викладу інформації характерна широка вживаність дієслів доконаного виду, минулого часу, числівників.
Опис характеризує явище (предмет, особу, подію) шляхом пере-рахування його ознак, особливостей, властивостей. Звичайно, опис включає загальну характеристику явища, яка конкретизується, обґрун-товується елементами опису. Опис як спосіб викладу інформації вжи-вається в звітах, актах, наказах, постановах, атестаційних характеристи-ках. Слід пам’ятати, що в тексті-описі елементи опису повинні розкривати дійсно важливі ознаки предмета. Тому елементи опису необхідно розташовувати в такій послідовності, яка б вказувала б на ступінь важливості перераховуваних ознак. Наприклад, в атестаційній характеристиці слід спочатку перерахувати особливості професійної діяльності особи, її ставлення до службових обов’язків. А такі ознаки, як особисті схильності, захоплення, необхідно розглядати в останню чергу або залишити без уваги. Розташування відомостей у порядку їх важливості дасть можливість сформувати загальне враження про об’єкт чи суб’єкт опису. У тексті-описі найчастіше вживаються прикметники, прислівники (Наприклад, Коваленко І.П. – чуйний товариш; до вико-нання службових обов’язків ставиться відповідально).
У тексті, який має назву міркування, логічно послідовний ряд визначень, суджень та висновків розкриває внутрішній зв’язок явищ і доводить певне положення. У міркуванні щось доводиться, обґрунто-вується. За допомогою міркування ми розкриваємо процес логічного виведення нового знання про будь-які об’єкти і повідомляємо це знання як результат цього процесу. Саме в міркуванні знаходить своє втілення така логічна форма думки як доказ. Але міркування не можна розглядати як різновид доказу. Тому що доказ – це процес перевірки істинності вже існуючого передбачуваного знання. Мірку-вання як спосіб викладу матеріалу використовується в листах, записках. Для цього способу характерним є вживання причинно-наслідкових речень, вставних слів. Звичайно, більшість документів має змішаний спосіб викладу, де всі способи поєднуються, взаємодіють, доповнюючи один одного.
Контрольні питання
-
Що означає слово “документ” ?
-
Які функції виконує документ ?
3. Які вимоги ставлять до документів ? Охарактеризуйте їх.
4. За якими ознаками розрізняють документи ?
5. Які види текстів виділяють за способом викладу інформації ?