- •Державний вищий навчальний заклад
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •Закон синергії
- •Закон найменших
- •Закон самозбереження
- •Закон інформованості-впорядкованості
- •Закон пропорційності-композиції
- •Закон єдності аналізу та синтезу
- •Закон розвитку
- •Принцип ланцюгового зв'язку
- •Принцип інгресії
- •Принцип підбору
- •Принцип рухомої рівноваги
- •Принцип слабкої ланки
- •Принципи динамічного стану організації
- •Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі
- •Класична організаційна теорія
- •Теорія інститутів та інституційних змін
- •Тектологія о. Богданова
- •2. Еволюція теоретичних концепцій організації
- •3. Органічна модель організації
- •Сучасна організаційна парадигма
- •Тема 3. Організація як система
- •Мережева
- •Властивості систем
- •Поняття об'єктивувати структури
- •Класифікація організацій за принципами управління
- •Класифікація за функціональними ознаками
- •Класифікація ділових організацій з точки зору їх громадських функцій
- •Класифікація організацій за ознакою визначення цілі
- •Тема 4. Організація як соціум
- •Тема 5. Організаційний процес
- •4. Методи управління: кібернетичний підхід
- •Тема 6. Самоорганізація
- •1. Природно-наукові засади синергетики
- •2.Синергетична концепція самоорганізації
- •Гнучкість системи
- •Виробнича гнучкість
- •Структурні ознаки гнучкості
- •Тема 7. Зовнішнє й внутрішнє середовище організації
- •Внутрішнє середовище організації
- •Складові внутрішнього середовища організації
- •Зовнішнє середовище організації
- •Сутність і характеристики зовнішнього середовища
- •Суб'єкти середовища прямої дії (мікросередовища)
- •Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)
- •Тема 8. Організаційне проектування
- •Сутність організаційного проектування
- •2. Універсальні погляди на проект організації
- •Етапи організаційного проектування
- •Методи проектування організації
- •Чинники проектування організації
- •Тема 9. Культура організації
- •1. Зміст понять «культура» і «організаційна культура».
- •Функції організаційної культури
- •2. Типологія організаційних культур.
- •Зміна організаційної культури
- •Державний вищий навчальний заклад
- •Основні положення
- •Тематичний зміст завдань практичних занять
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації Контрольні питання
- •Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі Контрольні питання
- •Тема 3. Організація як система Контрольні питання
- •Тема 4. Організація як соціум Контрольні питання
- •Тема 5. Організаційний процес Контрольні питання
- •Тема 6. Самоорганізація Контрольні питання
- •Тема 7. Зовнішнє й внутрішнє середовище організації Контрольні питання
- •Тема 8. Організаційне проектування Контрольні питання
- •Тема 9. Культура організації Контрольні питання
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Основні положення
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі
- •Тема 3. Організація як система
- •Тема 4. Організація як соціум
- •Тема 5. Організаційний процес
- •Тема 6. Самоорганізація
- •Тема 7. Зовнішнє й внутрішнє середовище організації
- •Тема 8. Організаційне проектування
- •Тема 9. Культура організації
- •3. Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
- •Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит
- •Зіставлення суми балів з оцінками за шкалами - національною та eкtс
- •Перелік контрольних питань та тести самоконтролю студентів
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації Контрольні питання
- •Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі Контрольні питання
- •Тема 3. Організація як система Контрольні питання
- •Тема 4. Організація як соціум Контрольні питання
- •Тема 5. Організаційний процес Контрольні питання
- •Тема 6. Самоорганізація Контрольні питання
- •Тема 7. Зовнішнє й внутрішнє середовище організації Контрольні питання
- •Тема 8. Організаційне проектування Контрольні питання
- •Тема 9. Культура організації Контрольні питання
- •Тести самоконтролю студентів
- •Перелік питань модульного контролю Перелік питань з мк 1
- •Перелік питань з мк 2
- •Перелік питань екзаменаційних білетів
- •Критерії оцінки до мк 1
- •Критерії оцінки до мк 2
- •Критерії оцінки до іспиту (для студентів заочного факультету)
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
Тема 3. Організація як система
1. Формування системних уявлень.
2. Будова систем.
3. Класифікація систем.
4. Аспекти організаційного порядку. Типологія організацій. Класифікація організацій за ознаками.
Формування системних уявлень
Поняття «система» і «системність» грають важливу роль в сучасній науці і практиці. Починаючи з середини XX ст. ведуться інтенсивні розробки в області системного підходу в теорії систем. У той же час саме поняття системи має тривалу історію. Спочатку системні уявлення сформувалися в рамках філософії: ще в античному світі було сформульовано тезу про те, що ціле більше суми його частин. Стародавні філософи (Платон, Арістотель та ін) тлумачили систему як світовий порядок, стверджуючи, що системність - властивість природи.
Принципи системності активно досліджувалися у філософії (наприклад, І. Кант прагнув обґрунтувати системність самого процесу пізнання) і в природних науках. Наш співвітчизник Є. Федоров у кінці XIX ст. прийшов до висновку про системність природи в процесі створення кристалографії. Принцип системності в економіці формулював і А. Сміт, який зробив висновок, що ефектдії людей, організованих у групу, більше, ніж сума окремих результатів.Різні напрямки дослідження системності дозволили зробити висновок про те, що це властивість природи і властивість діяльності людини (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Системність як загальна властивість матерії
Теорія систем служить методологічною базою теорії управління. Це відносно молода наука, організаційне становлення якої відбулося в другій половині XX ст. Родоначальником теорії систем вважається австрійський учений Л. фон Берталанфі.
Перший міжнародний симпозіум з систем відбувся в Лондоні в 1961 р. Перший доповідь на ньому зробив видатний англійський кібернетик С. Бір, що можна вважати свідченням гносеологічної близькості кібернетики та теорії систем.
Центральне поняття теорії систем - система (від грецького systema - «ціле,складене з частин»). Система - об'єкт довільної природи, що володіє вираженим системним властивістю, яким не володіє жодна з частин системи при будь-якому способі її членування, властивістю, не відображену з властивостей частин.
Наведене визначення системи не можна вважати вичерпним - воно відображає лише якийсь загальний підхід до вивчення об'єктів. У літературі з системного аналізу можна знайти безліч визначень системи.
Визначення системи: «Система - це цілісна сукупність взаємопов'язаних елементів, що має певну структуру і що взаємодіє з навколишнім середовищем в інтересах досягнення мети ». Аналізуючи це визначення, ми можемо виявити кілька базисних понять: цілісність, сукупність, структурованість, взаємодія з зовнішнім середовищем, наявність мети та ін Вони являють собою систему понять, тобто внутрішню організацію деякого стійкого об'єкта, цілісність якого і єсистема. Сама можливість виділити в поле дослідження стійкі об'єкти визначається властивістю цілісності системи, цілями спостерігача і можливостями його сприймати дійсність.
Розглянемо деякі основні терміни і поняття, широко використовують в системних дослідженнях.
• Стан системи - упорядкована безліч істотних властивостей, якими вона володіє в певний момент часу.
• Властивості системи - сукупність параметрів, що визначають поведінку системи.
• Поведінка системи - реальна або потенційна дія системи.
• Дія - подія, що відбувається з системою, викликана іншою подією.
• Подія - зміна принаймні однієї властивості системи.
Будова систем
Під елементом прийнято розуміти найпростішу неподільну частину системи. Уявлення про неподільність пов'язане з метою розгляду об'єкта як системи. Таким чином, елемент - межа членування системи з точки зору вирішення конкретної задачі.
Система може бути розділена на елементи не відразу, а послідовним розчленуванням на підсистеми, більші, ніж елементи, але більш дрібні, ніж система в цілому.
Можливість поділу системи на підсистеми пов'язана з виокремлення сукупності елементів, здатних виконувати відносно незалежні функції, спрямовані на досягнення загальної мети системи. Для підсистеми повинна бути формульована підціль, яка є її системоутворюючим фактором. Якщо стоїть завдання не тільки виділити систему з навколишнього середовища і дослідити їїповедінку, але й зрозуміти її внутрішню будову, потрібно вивчати структуру системи. Термін «Структура» походить від латинського structura - «будова», «розташування», «порядок». Структура системи включає в себе її елементи, зв'язки між ними і атрибути цих зв'язків. У більшості випадків поняття «структура» прийнято пов'язувати з графічним відображенням, однак це необов'язково. Структура може бути представлена у вигляді теоретико-множних описів, матриць, графіків і т. п.
Зв'язок - поняття, що виражає необхідні і достатні відносини між елементами. Атрибутами зв'язку є:
• спрямованість;
• сила;
• характер.
По спрямованості зв'иязку поділяються на спрямовані й неспрямовані.
Спрямовані зв'язки, у свою чергу, діляться на прямі і зворотні. За силою прояву зв'язки діляться на слабкі і сильні. За характером зв'язку поділяються на зв'язки підпорядкування і зв'язки породження. Перші можна розділити на лінійні і функціональні, другі характеризують причинно- наслідкові відносини.
Зв'язки між елементами характеризуються певним порядком, внутрішніми властивостями, спрямованістю на функціонування системи. Такі особливості системи називаються її організацією.
Структурні зв'язки відносно незалежні від елементів і можуть виступати як інваріант при переході від однієї системи до іншої. Це означає, що закономірності, виявлені при вивченні систем, що відображають об'єкти однієї природи, можуть використовуватися при дослідженні систем іншої природи. Зв'язок також може бути представленим і розглянутим як система, що має свої елементи і зв'язок.
Поняття «структура» у вузькому сенсі слова можна ототожнювати з поняттям «Системоутворюючі відносини», тобто структура може розглядатися яксистемоутворюючий фактор.
У широкому сенсі слова під структурою розуміють всю сукупність відносин між елементами, а не тільки системотворчі відносини.
Методика вичленування системоутворюючих відносин з навколишнього середовища залежить від того, чи йде мова про проектування ще не існуючої системи або про аналіз системного уявлення відомого об'єкта, матеріального чи ідеального.
Існують різні види структур. Найбільш відомі з них представлені на рис. 3.2.