2. Еволюція теоретичних концепцій організації

Теорія організації - це макродослідження організацій, так як за одиницю приймається організація в цілому. Знаходження оптимального варіанту координації її ресурсів було і залишається основною метою науки управління.

Історично можна простежити, як еволюціонували теоретичні концепції, визначають сутність самих організацій, роль і основні критерії, які застосовуються для оцінки ефективності діяльності різних організаційних структур. Зауважимо, що ці теорії з'явилися разом з Тектологією А. Богданова, але незалежно від неї. Дивного тут нічого немає: організаційні теорії ставили завданням розробку принципів, правил, рекомендацій, процедур управлінської діяльності в кожен конкретний момент, тоді як для Тектології було важливо знайти об'єктивних організаційні механізми, які не змінювалися б у різних ситуаціях.

Нижче перераховані моделі організацій, що становлять основу відповідних організаційних теорій.

• Механістична модель (Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Вебер).

• Природна організація (Т. Парсонс, Р. Мертон, А. Етціоні). Функціональні організації розглядаються як об'єктивний самовдосконалюється процес, в якому присутній, але не переважає суб'єктивне начало. Мета - лише одне з підстав функціонування організації.

• Організація-громада (Е. Мейо). Головний регулятор функціонування - прийняті в організації норми поведінки.

• Соціотехнічна модель (А. Райє, Е. Триста). Заснована на залежності внутрішньогрупових зв'язків від технології виробництва.

• інтеракціоністська модель (Ч. Бернард). Організація розглядається як система тривалих взаємодій між її членами, які вносять в організацію власні очікування і цінності.

• Кібернетична модель (С. Бір, Д. Форрестер, С. Янг). Передбачає побудову повної математичної моделі структури організації з урахуванням численних зворотних зв'язків.

• Інституційна модель (Д. Норт). Форми і поведінку організації визначаються звичаями, традиціями, нормами.

• Конфліктна модель (Р. Холл). Організація має безліч суперечливих цілей і діє в умовах суперечливих інтересів різних членів організації або її груп.

• Органічна модель (Т. Берні, Д. Сталкер). Товариство порівнюється з живим організмом, в якому всі частини взаємозалежні.

• Процесна модель (А. Богданов). Суспільство розглядається як безперервний процес сполук (асоціацій) і роз'єднань (дисоціація). Суспільство не має стійкої структури.

• Проблемна модель (В. Франчук). Проблеми організації розглядаються не як перешкоди або перешкоди в її розвитку, а як вираження природних потреб та можливостей їх реалізацій.

3. Органічна модель організації

Органічний тип організації має порівняно недовгу історію. Це поняття було введено в менеджмент Т. Бернсом і Д. Сталкером. Органічна організація виникла як антипод бюрократичної, що перестала задовольняти нових умов ринку з гнучкими адаптивними структурами. До властивостей подібної організації можна віднести наступні:

• в організації немає функціонального поділу праці, жорсткого поділу цілей, індивідуальних завдань і сфер відповідальності - вони постійно перерозподіляються, коригуються;

• в організаційних структурах порушується ієрархія, переважають горизонтальні комунікації та неформальні зв'язки;

• управління конкретними завданнями може здійснюватися на будь-якому рівні і в будь-якому підрозділі організації;

• регламентація робіт низька, перевага віддається ініціативи, імпровізації, а не планування;

• розвиток особистих якостей працівників, їх творчого потенціалу є запорукою ефективності організації;

• можливостями керуються більше, ніж обмеженнями;

• заохочуються сумніви і протиріччя, а не сліпа віра і біс конфліктність;

• у процесі прийняття рішень переважають переконання, а не влада;

• розподіл обов'язків між співробітниками обумовлено не їх посадою, а характером розв'язуваної проблеми;

• працівникам надається свобода дій при збільшенні відповідальності. Органічний підхід до організації передбачає процеси саморегуляції, дозволяють зберігати відносно постійними властивості і функції організації в швидко мінливого зовнішнього середовища.

Сучасна теорія організації (ситуаційний підхід в теорії організації) розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися. На відміну від класичного та неокласичного підходів сучасна теорія грунтується на тому, що не існує найкращої, ідеальної структури або моделі до якої мають прагнути всі організації. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації.

До основних ситуаційних факторів, які впливають на формування організаційної структури сучасна теорія організації відносить такі:

1. технологію;

2. розміри організації;

3. середовище;

4. стратегію.

При цьому слід зауважити, що кожний із зазначених факторів впливає на формування організаційної структури не тільки прямо, але і непрямо (опосередковано), тобто шляхом їх взаємного впливу один на одного.