1.5. Основні економічні показники національної економіки

Національна економіка - це сукупність всіх галузей, господарських комплексів і регіонів країни, об'єднаних в єдине ціле різноманітними економічними зв'язками; історично сформована в певних територіальних межах система суспільного відтворення. Складовими частинами Національного господарства виступають: галузі, народногосподарські комплекси, сектори, сфери, а суб'єктами національного господарського комплексу є домашні господарства, підприємства, держава, фірми, корпорації та нерезиденти (у відкритій економіці). Їх ефективне функціонування визначається шляхом визначення загальноекономічних пропорцій розвитку національного господарства.

Пропорції суспільного виробництва - співвідношення матеріально-речових елементів виробництва і робочої сили, а також галузей виробництва і частин суспільного продукту в процесі відтворення.

Пропорції загальноекономічні (національної економіки, макроекономічні) - між сукупним попитом та сукупною пропозицією, між сферою матеріального виробництва і сферою послуг, пропорції галузеві, міжгалузеві, територіальні, зовнішньоекономічні тощо.

В країнах з розвинутою ринковою економікою виділяють чотири ключові групи проблем, що визначають рівень розвитку національної економіки, кількісну та якісну зміну загальноекономічних пропорцій:

1. рівень обсягу національного виробництва (структура та динаміка суспільного продукту);

2. рівень зайнятості і безробіття;

3. рівень цін;

4. розвиток міжнародної торгівлі.

1. Обчислення обсягу національного виробництва

Суспільний продукт - це узагальнюючий результат діяльності суб'єктів національного господарства; вся маса матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу (за рік).

Сукупний суспільний продукт - це сума валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. До складу ССП враховували як кінцевий продукт сфери матеріального виробництва, так і проміжний продукт галузей і виробництв. В результаті цього відбувалось подвійне рахування результатів матеріального виробництва. Цей показник не враховував внесок нематеріальної сфери у формування суспільного продукту національної економіки.

Способи обліку результатів суспільного виробництва.

Валовий суспільний продукт (ВСП) - це вартість всієї маси товарів і послуг, створених у суспільстві протягом року або сума виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.

ВСП містить у собі, аналогічно до ССП, подвійний розрахунок - результати проміжного виробництва (вугілля, чавун, сталь, прокат тощо), а також незавершене виробництво.

ВСП = ССП - нематеріальне виробництво

Кінцевий суспільний продукт (КСІЇ) - вартість всієї маси товарів і послуг, створених суспільством протягом року для кінцевого використання.

КСП = ВСП - подвійний рахунок і незавершене виробництво

Статистичною комісією ООН уніфікувала систему національних рахунків (СНР),

Система національних рахунків - це система основних макроеконо-мічних показників держави з урахуванням внеску у формування суспільного продукту усіх сфер суспільного виробництва.

Головним показниками в СНР вважаються валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП).

ВВП і ВНП мають як спільні риси - вони відображають кінцеві результати діяльності в матеріальному і в нематеріальному виробництві. Основна відмінність - ВВП вимірює сукупну ринкову вартість кінцевих продуктів, створених в межах території даної країни, незалежно від того, чиїми факторами виробництва вони були створені - вітчизняними чи іноземними, а ВНП обчислюється за принципом власності. ВНП- це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених національними факторами виробництва, незалежно під того, в якій країні вони виробляли цей продукт.

Кінцеві товари та послуги характеризуються тим, що для них цикл відтворення закінчено і вони доходять до кінцевого споживача (не враховується проміжний продукт).

Існують три основні методи обчислення ВВП (ВНП):

• за доданою вартістю (виробничий метод);

• за видатками (метод кінцевого використання);

• за доходами (розподільчий метод).

Виробничий метод дозволяє уникнути подвійного підрахунку вироблених товарів та наданих послуг - ВВП визначають як різницю між обсягом виробленої продукції та поточними витратами на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, послуги інших підприємств. Додана вартість включає в Мбе оплату праці, прибуток, процент.

За видатками ВВП включає суму видатків всіх макроекономічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів та послуг.

За доходами ВВП розраховується як сума усіх факторних доходів суб'єктів господарювання, амортизація та непрямі податки.

ВВП = заробітна плата найманих працівників (ЗП) + рента (Р) +процент (П) + прибуток корпорацій (ПК) + дохід від індивідуальної власності (ДІВ) + амортизація (А) + непрямі податки (НП)

По відношенню до показників ССП ВВП (ВНП) розраховується наступним чином:

ВНП = КСП + нематеріальне виробництво

ВНП = ССП - подвійний рахунок і незавершене виробництво

З метою порівняння динаміки реальних обсягів виробництва обчислюють реальний (у поточних цінах) та номінальний (у базових цінах) ВВП. Співвідношення між ними - дефлятор ВВП

2.Безробіття. Рівень безробіття (и) частка сукупної робочої сили, яка не має роботи, але перебуває в активному її пошуку - відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили

Рівень зайнятості (РЗ) - це показник, що відображає співвідношення між 1) чисельністю зайнятого населення (ЗН) і чисельності робочої сили (РС); або 2) співвідношення зайнятого та дорослого населення країни.

3. Інфляція — це переповнення каналів грошового обігу країни масою надлишкових паперових грошей, що супроводжується падінням рівня заробітної плати та швидкими темпами зростання цін. Для її розрахунку застосовують показники темпу та рівня інфляції. Темпи інфляції показують зміну рівня цін в економіці і розраховують як співвідношення рівня цін поточного та базового року. Рівень інфляції визначається за допомогою індексів цін (промислових або оптових цін, споживчих або роздрібних цін тощо).

Якщо підвищення загального рівня цін супроводжується швидким падінням обсягів виробництва, таке явище називають стагфляцією.

4. Торговельний баланс- взаємозалежність між сукупним експортом та імпортом національної економіки. Коли країна експортує більше ніж імпортує вона має позитивне торгове сальдо, а коли імпорт перевищує експорт, країна має дефіцит торгового балансу. Тоді країна повинна оплачувати імпорт за рахунок іноземних кредитів, що ставить її у залежність від інших держав.

Для більш глибокого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також Індекс людського розвитку, Індекс вартості життя, Індекс споживчих цін, Індекс промислових конкурентоспроможних компаній, Індекс технологічного розвитку, Індекс людського капіталу, Індекс інноваційних можливостей тощо.

Індекс людського розвитку - показники освіти та доходу (ВВП на душу населення). Вважається, що країни з ІЛР менше 0,5 мають низький рівень людського розвитку; 0,6-0,8 - середній рівень; вище 0,8 - високий рівень розвитку.

Індекс вартості життя - характеризує зміну цін на товари і послуги для визначення динаміки реальної заробітної плати у країні.

Індекс промислових конкурентоспроможних компаній - показник відносної конкурентоспроможності виробів національної промисловості, які експортуються в інші країни.

Індекс технологічного розвитку- показник, що відображає роль техніки та науки у розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави. В Україні цей показник зменшився на кінець 2005 початок 2006 року на 0,053 одиниці у порівнянні з 1995 роком і становив 0,600 (що відповідає 39 місцю серед інших країн світу). Це менше, ніж у Болгарії, Литві, Білорусі.

Державне фінансування фундаментальної та прикладної науки в Україні має низький рівень. Державний фонд фундаментальних досліджень (ДФФД) від запланованих 9 млн. грн. у 1999 році ДФФД отримав 37%, у 2000 - 68%, 2001 - 17%, 2002 - 9%, 2003 - 95%, 2004 - 61%. У 2005-2006 роках - 29%.

Індекс людського капіталу включає рівень грамотності + кількість людей, що мають середню освіту + кількість людей з вищою освітою (у відсотках від усього населення країни). За розрахунками Світового Банку в Україні даний показник досить високий - у 2005-2006 рр. - 0,810 - 27 місце серед країн світу, більше, ніж у Німеччині чи Швейцарії. В Україні за традиціями СРСР освіті надається велика увага, оскільки людина визнається основним фактором інноваційного зростання. Так, частка осіб з вищою освітою у віковій групі 20-29 років в Україні становить 12%, в той час як в США цей показник коливається на рівні 9,0 - 9,32%.

Однак, державні витрати на НДДКР постійно знижуються, а вітчизняний приватний бізнес ще не має необхідності у розвитку науки і техніки. Він орієнтований переважно на активізацію власної діяльності за рахунок низької оплати праці працівників та використання застарілої матеріально-технічної бази, що не відповідає світовим тенденціям

Індекс інноваційних можливостей - інтегральний показник - сума Індексу людського капіталу та Індексу технологічного розвитку нації. Рівень експорту високотехнологічної продукції України становить лише 5%, у розвинених державах - 60-80% від загальної кількості експорту. Падає рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств. Так, у 2003 р. тільки 12,3 % вітчизняних підприємств впроваджували інновації, у 2005 р - 7,9%, у розвинених країнах - 60-70%. За рейтингом інновацій Україні протягом останніх 25 років належить 39 місце.

Індекс економіки, що базується на знаннях враховує: режими та форми економічних стимулів, рівень освіти в державі, інновації та інформаційну інфраструктуру. Україна має один з найвищих рівнів освіти в Європі, високі місця у сферах телекомунікації та технічних досягнень. Найнижчі позиції за показниками захисту інтелектуальної власності, розвитку економічної інфраструктури, адміністративних бар'єрів при започаткуванні бізнесу, якості впровадження законодавчих норм, розкриттю інформації. За параметрами розвитку інформаційної сфери Україна посідає 84-те місце зі 178 країн. За Індексом готовності мереж у 2004 р. - 82 місце зі 104 країн.

За інтегральним показником групи Світового банку – Індексом зростання конкурентоспроможності економіки (враховує рівень освіти, якості життя, розвиток ринкової інфраструктури, рівень інноваційної активності, частку імпорту-експорту держави на ринку високих технологій, інституційне забезпечення економіки тощо) - Україна у 2004 році знаходилась на 86-му місці зі 104 країн (між Венесуелою та Малаві).

За більшістю з указаних показників темпи зростання національної економіки низькі. Частка високих технологій в експорті України у 2005-2006 рр. складала 10-14%. Україна володіє тільки 0,1% світового ринку високих технологій. В Німеччині цей показник становить 16%, Японії - 30%, в США - понад 40%.

Зниження вказаних показників у структурі вітчизняної економіки свідчить про екстенсивний приріст ВВП.

Національне багатство - це сукупність природного потенціалу країни, вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього існування. Складові НБ:

• Матеріальне багатство (основний та оборотний капітал підприємств, обіговий капітал); .

• Нематеріальне виробництво - грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, усі людські здібності, досягнення у науці та техніці, культурі і спорті, у мистецтві, виробничий досвід суспільства (виражається у загальнолюдському знанні);

• Природне багатство - це пізнані ресурси: земля, вода, повітря, ліси, розвідані корисні копалини, кліматичні умови.

Національний дохід - вилучення від суми чистого національного продукту непрямих податків.

НД = ЧНП - непрямі податки

У структурі НД враховуються усі види заробітної плати, доходи власності, рентні платежі, прибуток - всі зароблені у державі доходи. НД розраховується у двох формах: вартісній (новостворена вартість за певний період - за рік) та матеріально-речовій (усі предмети праці, засоби виробництва за умов розширеного відтворення).

У структурі національного багатства виділяють виробничі фонди (основні та оборотні), основні фонди соціальної сфери (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні споруди, житлові будинки), особисте майно населення (за виключенням товарів короткострокового використання). Національне багатство становить собою сукупні можливості суспільства у подальшому матеріальному та духовному розвитку. Зниження НД свідчить про нестабільність, порушення основних макроекономічних пропорцій, про кризові явища.

Чистий продукт (ЧП) - частина валового національного продукту, яка може бути використана суспільством.

ЧП = ВНП - вартість відшкодованої частини засобів виробництва (вартість предметів праці та витраченої на виробництво ВНП частини засобів праці)

ЧП = вартості необхідного продукту (НП) +вартість додаткового продукту (ДП)

ЧП = Фонд заробітної плати галузей матеріального виробництва + сумарний прибуток в суспільстві.

Чистий продукт - це реальний дохід, який суспільство може використати для особистого споживання та розвитку виробництва, новостворена протягом року вартість або національний дохід суспільства.

ЧП = НД

Платіжний баланс країни фіксує всі операції між резидентами даної країни та резидентами інших країн протягом року. Він складається з рахунків поточних операцій (експорт та імпорт товарів і послуг - торговий баланс, отримані та сплачені доходи, отримані та надані трансферти) та рахунку операцій з капіталом та фінансами.

Особистий дохід - утворюється у результаті відрахування з НД коштів на соціальне страхування, податку на прибуток корпорацій, у т.ч. на нерозподілені прибутки корпорацій, але з додаванням суми трансфертних платежів.

Число зайнятих у суспільному виробництві - сукупність зайнятого населення у національному господарстві по відношенню до економічно активного населення країни.

Продуктивність суспільної праці - кількість продукції, що виробляє працівник у сфері матеріального виробництва за одиницю робочого часу (за рік) - виробіток працівника; кількість часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції чи виконання певної роботи - інтенсивність праці або її трудомісткість. За допомогою показників ВНП, ВВП або НД можна розрахувати ПП у масштабах національної економіки:

ПП = ВНП/Ч = ВВП/Ч = НД/Ч

Капіталовіддача - відношення виробленого НД до вартості основного капіталу; характеризує ефективність використання капіталу.

Капіталоємність - відношенням основного капіталу до виробленої у певний період продукції або її частини - чистого доходу, прибутку, НД.

Матеріаловіддача - показник ефективності використання предметів праці - відношення НД до вартості предметів праці, що використовуються в національній економіці.

Матеріалоємність - обернений показник до матеріаловіддачі – відношення вартості предметів праці до НД.

Показники національної економіки дозволяють досліджувати основні характеристики і пропорції у національній господарській системі.