11.2. Типи та способи економічного зростання
Залежно від ознаки характеру зростання виділяють його типи -"екстенсивний", "інтенсивний" та "змішаний
Типи економічного зростання
- Інтенсивний: розширення виробництва на основі якісного вдосконалення його факторів та організаційно-економічних відносин. Інтенсивні фактори відображають якісну сторону збільшення обсягу виробництва: нарощування виробничого потенціалу в результаті вдосконалення техніки і технології. підвищення продуктивності праці, кваліфікації працівників, науково-технічний прогрес, застосування принципово нових машин і механізмів, вдосконалення технології і організації праці. Випереджуюче зростання результатів порівняно з факторами виробництва: збільшення національного доходу випереджає зростання кількості зайнятих у виробництві і продуктивність праці в країні підвищується. Вихід кінцевої продукції з кожної одиниці залучених ресурсів збільшується, якість продукції підвищується, ефективність виробництва зростає. У розвинутих країнах збільшення затрат праці забезпечує приблизно третину приросту реального національного доходу, а дві третини припадає на підвищення продуктивності праці. Близько 60 % приросту; продуктивності праці забезпечується за рахунок технічних факторів.
- Екстенсивний: розширення виробництва за рахунок залучення додаткових факторів виробництва - землі, праці і капіталу, якісний і технічний рівні, середня продуктивність праці. Обсяги виробництва продукції зростають за рахунок збільшення чисельності робочої сили, обсягу інвестицій, використовуваних природних ресурсів. Екстенсивний розвиток обмежений наявністю вільних ресурсів та запасів. Обсяг виробництва збільшується прямо пропорційно збільшенню обсягів факторів виробництва. Екстенсивні фактори відображають кількісну сторону збільшення обсягу виробництва: збільшення грошових витрат, кількості працюючих, капіталовкладень, зростання обсягу залученої сировини, розширення виробничих площ.
Екстенсивне та інтенсивне зростання в чистому вигляді не існує. Реально обсяг виробництва збільшується під впливом сукупності факторів, що свідчить про змішаний тип економічного зростання. Наприклад, приріст кількості діючої робочої сили і підвищення її якості, розширення масштабів виробництва і удосконалення технічної бази виробничого процесу. Змішаний тип економічного зростання поєднує ознаки двох попередніх. Реально існує «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсивний».
Окремі характерні ознаки різних типів економічного зростання показано на рис. 11.1.
Рис. 11.1. Характерні ознаки основних типів економічного зростання
За ознакою можливостей збільшення ВВП на душу населення можна виділити два способи економічного зростання:
наближення сукупного попиту до сукупної потенційної пропозиції;
збільшення потенційної пропозиції.
Поряд із типами та способами розробляються відповідні моделі економічного зростання, які показують конкретне співвідношення та роль задіяних факторів суспільного виробництва, а також його матеріальну основу.
11.3. Чинники економічного зростання:
базисні фактори або фактори пропозиції;
фактори попиту;
фактори розподілу;
інституційні фактори;
соціальні фактори;
культурні фактори;
релігійні та інші фактори.
Різним етапам розвитку економіки відповідають різні чинники економічного зростання та їх структурні комбінації. Кожна країна використовує доступні їй фактори розвитку із врахуванням національних особливостей. Для країн з низьким рівнем розвитку більш характерним є залучення ресурсних факторів економічного зростання, а для розвинутих - інтелектуальних.
Фактори пропозиції - основа економічного зростання, впливають на діяльність підприємства:
кількість та якість природних ресурсів;
кількість та якість трудових ресурсів;
обсяг капіталу країни;
технології;
інновації;
менеджмент.
Ці фактори забезпечують здійснення виробництва, визначають можливості фізичного збільшення обсягу продукції, створюють можливості для існування пропозиції товарів у країні взагалі. Збільшення кількості або покращення якості ресурсів, вдосконалення технології призводить до нарощування економічного потенціалу.
Природні ресурси Більшість країн світу відчувають їх нестачу, що спонукає їх до залучення інших факторів економічного зростання. За площею Україна займає 40-е місце у світі, а за кількістю земельних ресурсів - 21-е місце. Проте рівень їх використання значно поступається розвиненим країнам. Україна має близько 1 % відсотка найродючіших сільськогосподарських угідь світу, однак земельний потенціал країни знижується внаслідок нераціонального землекористування. Через зниження культури землеробства в Україні щороку втрачається від 0,6 до 1 тонни гумусу з кожного га. Україна має достатні мінеральні ресурси, однак, є проблеми із комплексним видобування ресурсів і вилученням з них усіх корисних елементів. Надра України містять 4,6% усіх розвіданих корисних копалин світу. Загалом за природно-ресурсним та соціально-економічним потенціалом наша держава посідає п'яте місце в Європі та восьме — у світі, однак використовуються вони дуже неефективно.
Трудові ресурси - кількість та якість робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці, інтелект. В Україні чисельність зайнятого населення на початок 2006 р. становила 20,7 млн. осіб, рівень безробіття - 7,2 %. За рівнем життя, його тривалістю та рівнем освіти Україна серед держав світу посідає позицію у другій сотні: 1994 р. посідала 45-ту, 1997 р. - 94-ту. За одним з найважливіших індикаторів людського розвитку - очікуваною тривалістю життя Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи (68,2 років). Україні займає перше місце в Європі за рівнем смертності і останнє за рівнем народжуваності, що обумовлене незадовільним харчуванням, побутовими умовами, станом медичної допомоги, високим травматизмом на виробництві, погіршенням екологічної ситуації. Екологічна складова здоров'я складає 60 - 70%. Смертність в Україні істотно перевищує народжуваність (на сотні тисяч щорічно). Темпи природного скорочення населення швидко зростають. Згідно з прогнозами вчених-демографів, депопуляція населення триватиме й надалі.
Важливий чинник економічного зростання - підвищення продуктивності праці, що залежить від якості робочої сили, оновлення, модернізації, реконструкції застарілих основних засобів виробництва; затрат на відновлення стану довкілля.
Капітал як фактор економічного зростання виступає в двох проявах - натуральному і грошовому. Капітал як виробничі активи у вигляді засобів та предметів праці обслуговує виробництво і є основою для нарощування виробництва. Капітал як грошові активи є передумовою залучення інших факторів виробництва. Річне нагромадження обсягів капіталу коливається в межах від 5 % національного доходу у слаборозвинутих країнах до 25 % у багатих країнах, що створює різні можливості для економічного зростання. Для України характерні низькі темпи нагромадження основного капіталу, незабезпеченість міжгалузевого перетоку капіталу у сектори економіки, що інтенсивно використовують інновації. Галузева структура інвестицій залишається вкрай недосконалою.
Фактор економічного зростання - використання технологій та інновацій .НТП призводить до удосконалення і використання у виробництві нової техніки і технологій. Поступові зміни накопичуються і стають основою революційних перетворень в техніці, технології, матеріалах. Напрямки цих перетворень :
- автоматизація виробництва, заміна машин новими технічними системами, що змінюють роль людини в процесі виробництва;
- комп'ютеризація виробництва, яка перетворює інформатику в новий ресурс і елемент технологічного процесу;
- відкриття і використання нових видів і джерел енергії - атомної, термоядерної тощо;
- створення і використання матеріалів із заданими властивостями, не існуючих у природі;
- відкриття і застосування нових "високих технологій" (хімічних, біологічних, лазерних тощо).
Застосування високих технологій підвищує технічний рівень і якість продукції, економічність виробництва, зменшує витрати праці, матеріалів і засобів виробництва в розрахунку на одиницю продукції. Вивільнені ресурси спрямовуються для покращення якості життя. Можливості використання новітніх технологій пов'язані з державною науково-технічною політикою, економічним потенціалом і вимагають відповідного фінансування цієї сфери. Уже багато років в Україні не виділяється достатньо коштів на розвиток науки, техніки та технологій, а наявні розробки та новинки не використовуються. Розвиток інноваційної сфери стає основним чинником економічного зростання, що потребує державної інноваційної політики, розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Використання досягнень НТП обумовлює підвищення питомої ваги наукомістких галузей. В Україні частка промисловості в загальній структурі інвестицій в основний капітал у 2005 р. становила 37,6 %, із них близько 40 % інвестицій здійснено в видобувну промисловість та виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, а на новітні галузі коштів не вистачає. У таких інноваційних секторах економіки, як машинобудування, частка виробництва машин та устаткування у 2004 р. складала лише 2,9 % загальних інвестицій в основний капітал в промисловості, що є надзвичайно низьким показником.
Зростає значення менеджменту як фактора економічного зростання. Сучасний менеджмент підвищує ефективність використання усіх видів ресурсів, організовує раціональне сполучення факторів виробництва, забезпечує освоєння нових технологій, вирішує інші важливі функції технічного, економіко-організаційного, соціально-психологічного характеру, які сприяють економічному зростанню.
Чинники економічного зростання взаємопов'язані. Так, неповна зайнятість трудових ресурсів призводить до зменшення обсягів виробництва та нагромадження капіталу, а низькі обсяги інвестицій не сприяють досягненню повної зайнятості населення.
Вищеназвані фактори визначають можливості зростання з боку виробництва. Існують такі фактори і зі сторони споживання. Ринковий механізм включає в себе не тільки елементи пропозиції, але й попиту. І хоча попит визначається пропозицією, динаміка сукупного попиту виступає активним фактором економічного зростання. Вплив фактора попиту проявляється в рівні сукупних видатків споживачів. Попит формується доходами, які використовуються для споживання, державними витратами, а також попитом на капіталовкладення, що направляються на інвестиції.
Запити споживачів - стимул для розвитку підприємств та повнішого використання ресурсів. Незавантаження виробничих потужностей сповільнює економічне зростання, через недовиробництво продукції.
Економічне зростання залежить від факторів розподілу як в сфері постачання, так і в сфері виробництва. В умовах недостатності ресурсів економічна політика має бути націлена на найекономніше їх використання з метою виробництва найважливіших для суспільства товарів і послуг.
Господарський комплекс України раніше був зорієнтований на важку промисловість, видобувні галузі та воєнний комплекс і характеризувався низьким рівнем виробництва продуктів споживання. У структурі національної економіки висока частка сировинних галузей з високою матеріаломісткістю. Так, у 2004 р. частка матеріальних витрат складала понад 68 % загальних витрат, а в обробній промисловості -79,0 %. Необхідне більш збалансоване виробництво засобів виробництва та предметів споживання. Структурна перебудова - один з головних факторів зростання економіки.
Економічне зростання залежить від правильного визначення пріоритетів у державі взагалі і направленні бюджетних коштів в окремі галузі та сфери з метою фінансової підтримки новітніх галузей, НД ДКР за фундаментальними напрямками розвитку науки та технології.
Деякі нематеріальні фактори значно впливають на економічне зростання, мають якісний характер, але важко піддаються кількісній оцінці: кліматичні умови, соціальна, культурна, політична атмосфера, релігійні відносини та національні традиції, соціально-психологічний клімат тощо. Вони здійснюють зовнішній вплив на суб'єкти господарської діяльності. Їх поділяють на групи: інституційні, політичні, соціальні, культурні та релігійні.
Інституційний чинник економічного зростання найвагоміший: чинне законодавство, процедури створення чи припинення діяльності підприємств, інші правила ведення бізнесу формують підприємницьку атмосферу, дружнє, байдуже чи агресивне зовнішнє середовище. Державні важелі впливу - податкова, кредитна,бюджетна, валютна та інші складові економічної політики, або сприяють економічному зростанню, або стримують його. Особливо погіршують умови для підприємницької та інвестиційної діяльності корупція, хабарництво і здирництво. Низька правова культура, неповага до закону чи невиконання законодавства щодо регулювання економічних відносин свідчать про недостатній розвиток громадянського суспільства, що заважає його економічному розвитку.
Підприємництво безпосередньо залежить від умов для розвитку середнього та малого бізнесу, формування в суспільстві середнього класу, виховання підприємницького духу, збільшення кількості власників.
Економічне зростання залежить від політичного режиму держави. Історія свідчить, що демократичні країни, які забезпечують гарантії прав власності, мають більш впорядковані відносини, процедури діяльності суб'єктів господарювання, що стимулює розвиток їх економіки. У країнах з недемократичними, неправовими режимами панує невизначеність відносин в економічній, правовій, соціальній та інших сферах, що гальмує їх розвиток.
На економічне зростання впливає соціальна, культурна і політична атмосфера. У країнах з високим рівнем розвитку культури, віковими традиціями, національною згуртованістю панує позитивна атмосфера для бізнесу. Усвідомлюється значення економічного зростання. Престижними є всі види діяльності, що сприяють матеріальному успіху. Матеріальні та моральні стимули, визнання в суспільстві, повага створює у суспільстві атмосферу гордості за виконувану роботу. Праця стає для особи благом, а не покаранням чи "виправними роботами". Виникає важливий чинник економічного зростання у вигляді позитивного та добросовісного ставлення до праці, що підвищує її продуктивність.
Вагомим чинником економічного зростання є пануючі релігійні звичаї і обряди, які можуть суттєво обмежувати тривалість робочого дня або робочого року. На здійснення релігійних церемоній можуть направлятися значні ресурси.
Фактори, що не залежать від національної політики - міжнародний поділ праці, розвиток транснаціональних компаній, глобалізація тощо. Транснаціональні компанії сприяють переливанню капіталів, впровадженню нових технологій, прогресу в організації праці та в управлінні в менш розвинутих країнах.
Суттєві чинники економічного зростання як політика відкритості економіки, макроекономічна стабільність, забезпечення використання нових технологій.
Фактори, які протидіють економічному зростанню:
- низький рівень доходів населення, що обмежує його попит;
- низька норма нагромадження підприємств, що знижує їх інвестиційні можливості;
- нестабільна соціально-політична атмосфера;
- вичерпування природних ресурсів;
- необгрунтоване державне втручання у ринкові відносини;
- високі податкові та процентні ставки, тощо.
- корупція, хабарництво, криміналізація економіки;
- порушення трудової дисципліни та недобросовісне ставлення до праці;
- втрати робочого часу під час страйків, трудових конфліктів;
- техногенні та природні катаклізми, несприятливі погодні умови.
Висока результативність економіки можлива тільки при залученні комплексу факторів економічного зростання, які здатні забезпечити високий рівень конкурентоспроможності країни в глобалізованому світі при обмежених економічних ресурсах.