20

ВСТУП

Життя — це те, що люди більш за все прагнуть зберегти і менш за все бережуть (Ж. Лабрюйєр).

Трансформація українського суспільства на ринкових засадах пов'язана з низкою світоглядних питань принципового характеру, які ще не повною мірою знайшли своє осмислення як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Серед таких питань — проблема забезпечення безпеки людини у навколишньому середовищі. Наприкінці XX — початку XXI століть ця проблема набуває все більшої гостроти. Це пояснюється особливостями нашого часу: глобальним забрудненням біосфери, великою кількістю промислових і транспортних аварій, високим рівнем виробничого і побутового травматизму, смертності, поширенням інфекційних захворювань, загрозливими масштабами соціально-політичних небезпек — тероризму, захоплення заручників та ін. Суспільство постійно зазнає великих втрат у вигляді людських жертв, матеріальних збитків, руйнуванні довкілля.

Відбуваються все більш відчутні суперечності між суспільством, природою і техногенною сферою.

Вплинути на зменшення таких суперечностей можна, змінивши певні поняття людської свідомості та відповідальності. У вирішенні цього важливого питання особливого значення набуває вивчення "Безпеки життєдіяльності" (БЖД) як дисципліни світоглядного значення, без якої сьогодні не можлива жодна професійна діяльність.

Завдання курсу "Безпека життєдіяльності" полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у середовищі проживання, навчання і праці людини.

БЖД — це ступінь захисту людини від небезпек різного характеру, де під терміном "небезпека" розуміють вплив на людину чинників, які можуть спричинити погіршення стану її здоров'я. Природа цих чинників може бути пов'язана з причинами природного характеру (землетруси, повіні, буревії, цунамі), соціально-економічного (екологічні катастрофи, інфекційні захворювання, тероризм, війни), а також з причинами техногенного характеру (аварії, катастрофи, вибухи).

Щороку в країні з різних причин погіршується стан здоров'я більше ніж 2,5 млн. людей, у тому числі смертельно — понад 76 000 осіб, або 250 осіб щодня. Кількість осіб, які загинули на 100 000 померлих у нашій державі, майже у 9—12 разів більша, ніж у розвинутих державах Європи.

За оцінкою Інституту економіки HAH України, щорічні витрати внаслідок травматизму становлять майже 8,5 млрд. грн., або понад 4 % валового внутрішнього продукту України.

Це — наслідок серйозних недоліків у навчанні як на виробництві, так і в освітніх закладах. Вивчення дисципліни БЖД у вищих навчальних закладах України стане важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців (різних професій та спеціальностей) про безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності, в умовах виникнення різного роду небезпек.

Процес навчання складається з теоретичних і практичних занять, що укладені відповідно до законодавства України та інших чинних нормативно-правових документів.

Як галузь наукових знань БЖД ґрунтується на знаннях природничих, гуманітарних і технічних наук. її ще не можна вважати наукою, бо вона не має власних наукових методів дослідження. Але БЖД як дисципліна світоглядного характеру є основою для вивчення інших наукових дисциплін.

Отже, досліджувати проблеми безпеки життєдіяльності неможливо без зв'язку з іншими науками, оскільки вони перебувають у складній взаємозалежності.

РОЗДІЛ 1

ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 16 лютого 1998 р. N 174 Київ

Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

З метою вдосконалення роботи з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити нову редакцію Положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі-Комісія) та її склад, що додаються.

2. Установити, що:

інформаційне та методичне забезпечення роботи Комісії здійснює. Міністерство надзвичайних ситуацій.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям привести положення про регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у відповідність з цим Положенням.

4. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України:

від 21 лютого 1996 р. № 237 "Про Постійну урядову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій" (ЗП України, 1996 р., № 7, ст.229);

від 24 жовтня 1996 р. № 1285 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1996 р. № 237" ( ЗП України, 1996 р., № 19, ст. 536);

від 16 жовтня 1997 р. № 1147 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. № 1285".

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Першого віце-прем'єр-міністра України.

( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 31 від 30.01.2008, № 135 від 23.02.2011, № 230 від 12.03.2012 )

Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 16 лютого 1998 р. № 174

ПОЛОЖЕННЯ

про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

1. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Комісія) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації природного і техногенного походження.

2. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

3. Основними завданнями Комісії є:

координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з функціонуванням єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1943 від 21.10.99; в редакції Постанови КМ № 638 від 12.04.2000 ) участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

організація та керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів, у тому числі з транскордонним впливом;

4. Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

а) у режимі повсякденної діяльності:

1. готує і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо визначення прав і обов'язків у цій сфері центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;

2. координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань розроблення та виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення захисту населення, сталого функціонування господарських об'єктів, зменшення можливих матеріальних втрат та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

3. бере участь у розгляді питань щодо створення або припинення діяльності підприємств незалежно від форми власності, що використовують складні та небезпечні технології (хімічні, радіаційні тощо), і подає відповідні пропозиції з цих питань;

4. сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи цивільного захисту населення, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;

5. здійснює методичне керівництво і контроль за роботою комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та за їх підготовкою до дій у надзвичайних ситуаціях;

6. здійснює співробітництво з відповідними органами зарубіжних країн і міжнародними організаціями у межах зобов'язань України згідно з міжнародними договорами за дорученням Кабінету Міністрів України;

7. здійснює заходи щодо профілактики інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації цих захворювань, а також запобігання виникненню випадків масових харчових отруєнь населення;

б) у режимі підвищеної готовності:

1. вживає заходів до активізації роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, перебігом епідемій інфекційних захворювань і спалахів інфекційних захворювань, масових харчових отруєнь населення, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

( Абзац другий підпункту "б" пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 920 від 27.07.2001 ) організовує розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, забезпечення стабільного функціонування господарських об'єктів незалежно від форми власності;

2. забезпечує координацію заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації державного та регіонального рівнів;

в) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

1. забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, а також громадських, міжнародних організацій щодо надання допомоги населенню;

2. організовує роботу, пов'язану з локалізацією або ліквідацією надзвичайних ситуацій державного рівня, у тому числі з транскордонним впливом;

3. залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування, використовуючи наявні матеріально-технічні, продовольчі та інші ресурси і запаси;

4. взаємодіє з відповідними організаціями країн, територія яких зазнала негативної дії внаслідок надзвичайної ситуації, що виникла в Україні;

5. визначає межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація, та організовує визначення розміру шкоди, заподіяної суб'єктам господарської діяльності і населенню внаслідок надзвичайних ситуацій державного рівня;

6. організовує постійний контроль за станом довкілля на території, що зазнала впливу надзвичайної ситуації державного рівня, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;

7. вивчає обставини, що склалися, та готує інформацію Президентові України і Кабінетові Міністрів України щодо вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на надзвичайну ситуацію державного рівня та причини її виникнення.

8. організовує розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, забезпечення стабільного функціонування господарських об'єктів незалежно від форми власності;

9. забезпечує координацію заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації державного та регіонального рівнів;

5. Комісії надається право:

1. застосовувати без попереднього узгодження з відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади сили і засоби, призначені виконувати завдання із запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них (крім запасів державного матеріального резерву);

2. заслуховувати керівників (представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до її компетенції, і давати їм відповідні доручення;

3. одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, які вона розглядає;

4. залучати до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у разі потреби, всі функціональні підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

5. ( Абзац п'ятий пункту 5 в редакції Постанови КМ № 638 від 12.04.2000 ) розглядати матеріали про причини виникнення і наслідки надзвичайних ситуацій та вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у виникненні надзвичайної ситуації.

6. Роботою Комісії керує її голова, а у разі відсутності голови - за його дорученням один із заступників. Голова Комісії і його заступники призначаються рішенням Кабінету Міністрів України.

Загальний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України, персональний - визначається головою Комісії.

Голова Комісії організовує її роботу за допомогою секретаріату.

Голова Комісії має право:

1. залучати для ліквідації або запобігання виникненню надзвичайної ситуації будь-які транспортні, рятувальні, відбудовчі, медичні та інші сили і засоби відповідно до законодавства;

2. приймати рішення в межах повноважень Комісії з питань реагування на надзвичайну ситуацію;

3. вносити пропозиції Президенту України і Прем'єр-міністру України про заохочення (нагородження) осіб, які внесли значний вклад у розробку та реалізацію заходів запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідацію їх наслідків;

4. делегувати на період ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій свої повноваження своїм заступникам.

7. Робочим органом Комісії, що забезпечує підготовку, скликання та проведення засідань, а також контроль за виконанням її рішень, є секретаріат Комісії.

Роботою секретаріату керує відповідальний секретар. Склад та загальна чисельність працівників секретаріату визначається головою Комісії.

розглядати матеріали про причини виникнення і наслідки надзвичайних ситуацій та вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у виникненні надзвичайної ситуації.

8. Комісія проводить засідання в міру необхідності, але не менше одного разу на три місяці. Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів з числа присутніх її членів і оформляється протоколом, який підписується головою та відповідальним секретарем Комісії.

( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 31 від 30.01.2008 ) Рішення Комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади.

9. До виконання завдань Комісії можуть залучатися у встановленому порядку спеціалісти різного фаху виходячи з характеру та складності вирішуваних питань. Члени робочих груп Комісії можуть працювати в них на договірній основі відповідно до законодавства.

10. За членами Комісії на час виконання завдань зберігається заробітна плата за основним місцем роботи.

Оплата праці членів Комісії під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в умовах загрози для життя і здоров'я регулюється окремими постановами Кабінету Міністрів України у кожному конкретному випадку.

11. Члени Комісії, посадові особи та фахівці, які залучаються до роботи у Комісії, забезпечуються позачерговим міжміським телефонним і телеграфним зв'язком.

12. Транспортне забезпечення членів Комісії у повсякденній діяльності і під час надзвичайних ситуацій здійснюється за рахунок центральних та місцевих органів виконавчої влади, які вони представляють, а під час роботи в зоні надзвичайної ситуації - спеціально призначеним транспортом формувань, що виконують завдання з ліквідації її наслідків.

13. Організація побутового забезпечення членів Комісії під час роботи в зоні надзвичайної ситуації покладається на державні адміністрації, території яких знаходяться в межах цієї зони.

Члени Комісії на період проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, якщо цього вимагають обставини, забезпечуються спеціальним одягом та іншими засобами індивідуального захисту за рахунок МНС.

14. Комісія має бланк із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 16 лютого 1998 р. № 174

СКЛАД

Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій:

Перший віце-прем'єр-міністр України - голова Комісії.

Міністр надзвичайних ситуацій - перший заступник голови Комісії.

Міністр екології та природних ресурсів - заступник голови Комісії.

Перший заступник Міністра охорони здоров'я - заступник голови Комісії.

Перший заступник Міністра надзвичайних ситуацій - заступник голови Комісії.

Перший заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості.

Перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Перший заступник Міністра оборони.

Заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі.

Заступник Міністра аграрної політики та продовольства.

Заступник Міністра внутрішніх справ.

Заступник Міністра закордонних справ.

Заступник Міністра інфраструктури.

Заступник Міністра фінансів.

Голова Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Заступник Голови Адміністрації Держприкордонслужби.

Заступник Голови СБУ.

Заступник Голови Держкомтелерадіо.

Заступник Голови Державного космічного агентства.

Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Віце-президент Національної академії наук.

Заступник голови Федерації професійних спілок.

Президент Товариства Червоного Хреста України.

Відповідальний секретар Комісії.

Кросворд