- •Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе
- •1.2. Моделі національних економік
- •1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •1.3. Стадії розвитку національної господарської системи України
- •1.4. Напрямки економічних реформ в Україні
- •1.5. Основні економічні показники національної економіки
- •1. Обчислення обсягу національного виробництва
- •Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1. Економічні теорії національної економіки.
- •2.2. Базисні інститути національної економіки.
- •2.1. Економічні теорії національної економіки
- •2.2. Базисні інститути національної економіки
- •Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •3.2. Утилітарна теорія суспільного добробуту
- •3.3. Соціально орієнтована ринкова економіка
- •Тема 4. Характеристика економічного потенціалу національної економіки
- •4.2. Природно-ресурсний потенціал
- •4.3. Населення країни як чинник її розвитку. Трудовий потенціал.
- •4.4. Науково-технічний потенціал
- •4.5. Інформаційний потенціал
- •4.7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •4.8. Екологічний потенціал
- •Тема 5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •5.2.Населення як рушійна сила розвитку національної економіки
- •5.3. Матеріально-технічна база розвитку національної економіки.
- •Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку
- •6.1. Сутність, склад та функції ринкової інфраструктури.
- •6.2. Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури та їх характеристика.
- •6.1. Сутність, склад та функції ринкової інфраструктури
- •6.2.Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури та їх характеристика
- •Тема 7. Державність та державне управління економікою
- •7.2. Сутність, об'єкти,суб'єкт та методи державного регулювання економіки
- •7.3. Економічні функції держави ( functio – виконання, обов’язок)
- •7.4. Система органів державного регулювання економіки
- •7.6. Шляхи вдосконалення державного регулювання національної економіки
- •Тема 8 демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.2. Бюрократія та бюрократизм.
- •8.3. Економічна свобода та економічний порядок.
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки
- •9.2. Державне регулювання структурних зрушень в економіці
- •Пріоритети державної структурної політики
- •9.3. Основні напрями державної структурної політики:
- •Тема 10. Програмування та прогнозування в національній економіці
- •10.2. Державна програма економічного і соціального розвитку як форма макроекономічного регулювання.
- •10.4. Принципи прогнозування в національній економіці.
- •Тема 11 політика економічного зростання в національній економіці.
- •11.2. Типи та способи економічного зростання
- •11.3. Чинники економічного зростання:
- •11.4. Механізми забезпечення економічного зростання
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •12.1. Форми інтеграції у світовому господарстві
- •12.2. Економічна інтеграція України у світове господарство
- •12.1. Форми інтеграції у світовому господарстві
- •Цілі формування вез та шляхи їх реалізації
- •12.2. Економічна інтеграція України у світове господарство
- •Пріоритети національної економіки України за етапами історичного розвитку
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Періодичні видання
10.2. Державна програма економічного і соціального розвитку як форма макроекономічного регулювання.
Програма економічного й соціального розвитку - адресний документ, у якому передбачається комплекс заходів щодо вирішення завдань розвитку науки і техніки, впровадження досягнень науково-технічної революції з визначенням ресурсів, виконавців і термінів.
Державна програма економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу - 10-15 років коригується кожні п'ять років. У ній визначаються державні пріоритети, цілі економічного й соціального розвитку, шляхи їх досягнення. Вона є базою для розробки середньострокових програм на період від 3 до 5 років, які щорічно коригуються. У середньостроковій програмі відображаються:
оцінка економічного й соціального розвитку України за попередній період та економічна кон'юнктура, що очікується на початок дії програми;
концепція економічного й соціального розвитку України на середньострокову перспективу;
макроекономічна та соціальна політика;
інституційні перетворення;
інвестиційна, інноваційна, структурна, науково-технічна та аграрна політика;
зовнішньоекономічна політика;
регіональна економічна та екологічна політика.
Державні програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік визначають цілі і пріоритети відповідно до щорічних фінансових можливостей держави. Складовою частиною річних програм є державний контракт, через який здійснюється задоволення найважливіших потреб держав в промисловій і сільськогосподарській продукції, продовольстві, товарах народного споживання, роботах і послугах.
Державні програми економічного й соціального розвитку регіонів розробляються в такій послідовності:
аналіз стану розвитку продуктивних сил регіону, виявлення проблем і заходів їх вирішення;
обґрунтування цілей і пріоритетів економічного й соціального розвитку на близьку перспективу, шляхів вирішення проблем за напрямами розвитку регіону з урахуванням екологічного стану, існуючих технологій ефективного використання економічного потенціалу;
узгодження показників розвитку регіону з пропозиціями міністерств і виконкомів місцевих рад;
складання проектів програм.
Програми економічного розвитку у межах окремої країни можуть прийматися на загальнонаціональному, регіональному та міжрегіональному рівнях.
10.3. Прогнозування в національній економіці дає змогу отримати об'єктивну оцінку того, що може відбутись, виходячи з аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку.
Прогноз (грец. prognosis - передбачення) — наукового обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому й альтернативні шляхи й строки досягнення цього стану.Економічне прогнозування– виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (мікро-, мезо-, макро-).
Прогноз не слід ототожнювати з гіпотезою, прогноз порівняно з гіпотезою більш визначений, оскільки ґрунтується не лише на якісних, а й на кількісних параметрах, і дає змогу характеризувати майбутній стан об'єкта також кількісно. Прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності та більшою достовірністю. Водночас прогноз, як і гіпотеза, є ймовірним. Гіпотеза характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Прогноз, поряд із гіпотезою й планом є складовою передбачення. План — це комплекс конкретних заходів для досягнення конкретних цілей. Прогнози мають імовірний і альтернативний характер. На відміну від них план — це обраний варіант розвитку, який і підлягає реалізації.
Теоретичний аспект прогнозування полягає в аналізі реальних фактів і причинно-наслідкових зв’язків, оцінці й описі можливих і бажаних перспектив розвитку. Управлінський аспект - формування рекомендацій щодо ДРЕ на перспективу.
Функції прогнозування - науковий аналіз процесів і тенденцій соціально-економічних явищ, оцінювання об'єкта прогнозування, виявлення альтернатив розвитку.
Основні принципи прогнозування - цілеспрямованість, системність, наукова обґрунтованість, адекватність, альтернативність. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного й соціального розвитку України» передбачає формування середньострокових (5 років) і короткострокових (1 рік) прогнозних і програмних документів. Середньострокові прогнози використовуються для розробки проектів програм діяльності Кабінету Міністрів. Короткострокові — державних програм економічного та соціального розвитку, для оцінки надходжень і формування показників державного бюджету. Процес економічного прогнозування в державі базується на аналізі таких компонентів:
> ресурсів (економічні, соціальні, матеріальні, природні, фінансові);
>соціально-економічної та екологічної ситуації;
> економічної державної політики;
>механізмів організаційної системи управління;
> нормативно-правового забезпечення;
> фінансового забезпечення тощо.
Результати прогнозів економічного і соціального розвитку національної економіки використовують для прийняття органами законодавчої та виконавчої влади конкретних рішень у сфері економічної політики, зокрема, для розробки загальнодержавних, регіональних, галузевих програм.
Система прогнозування економічного й соціального розвитку національної економіки України та її регіонів - складова державного регулювання економічного й соціального розвитку та інструмент реалізації економічної політики національної економіки.