10.4. Принципи прогнозування в національній економіці.

Прогнозування -це науково обґрунтоване виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Головне призначення прогнозування аналіз основних закономірностей і тенденцій розвитку, , створенні наукової бази для розробки довгострокової економічної політики держави та прийняття рішень щодо її реалізації. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України та її регіонів - наукове передбачення ситуації, яка може скластися в перспективі залежно від використання тієї чи іншої стратегії розвитку.

Принципи соціально-економічного прогнозування: наукова обґрунтованість, системність, адекватність, багатоваріантність, цілеспрямованість та ефективність.

Принцип наукової обґрунтованості - прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, використовує систему наукових методик і методів.

Принцип системності - національна економіка розглядається як єдиний об'єкт і як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.,

Принцип адекватності: прогноз як теоретична модель (узагальнення) має точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) - розробка не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів розвитку національної економіки.

Принцип цілеспрямованості - цілі прогнозування визначаються суспільними потребами.

Принцип ефективності (рентабельності) - визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності.

10.4. Методи прогнозування в національній економіці - це сукупність способів, прийомів, засобів розробки прогнозів, які дозволяють здійснити передбачення щодо майбутнього розвитку національної економіки.

Інтуїтивні (експертні) методи прогнозування використовуються, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через складність об'єкта прогнозування. Прогноз розробляється через збирання інформації на основі індивідуального чи колективного опитування спеціалістів (експертів) через анкети, таблиці тощо. Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

Індивідуальні інтуїтивні методи проводяться на основі збору інформації від окремих спеціалістів. Індивідуальні експертні оцінки: аналітичний, анкетний метод, інтерв'ю, написання сценарію, прогнозування цілі.

Анкетний метод - опитування експертів за спеціальним переліком питань щодо майбутнього розвитку об'єкта прогнозування (анкети).

Метод інтерв'ю - експерт безпосередньо опитує спеціалістів.

Аналітичний метод - логічний аналіз ситуації, підготовка аналітичних доповідних записок.

Метод написання сценарію - визначення логіки розвитку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алгоритму вирішення проблеми).

Прогнозування цілі розвитку об'єкта (побудова «дерева цілей») для аналізу та прогнозування систем, об'єктів, процесів, у яких можна виділити кілька структурних чи ієрархічних рівнів (А, Б, В тощо) Базується на послідовному виділенні дрібніших компонентів системи на нижчих рівнях.

Методи колективної експертної оцінки - розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опитування експертів, узагальнення їхніх суджень щодо майбутнього розвитку об'єкта.

Колективні експертні оцінки включають методи: метод «комісій», колективної генерації ідей «мозкової атаки», «Дельфі», матричний. Перевага цих методів: при колективному мисленні вища точність результату, при обробці індивідуальних незалежних оцінок можуть виникнути раціональні ідеї.

Колективна експертна оцінка для розробки прогнозів полягає у погодженості думок експертів щодо перспектив розвитку об'єкта прогнозування і не може бути визначена іншими методами (наприклад, аналітичним розрахунком, експериментом та ін.).

Метод «комісій» - обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу.

Матричний метод - опитування експертів, спеціальна обробка отриманої інформації і складання експертної матриці - таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для експертів), по вертикалі - експерти. На перетині рядків і стовпчиків відображені міркування спеціаліста з конкретного питання.

«Мозкова атака» - творчий процес обговорення конкретної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень. Цей метод дозволяє активізувати творчий потенціал експертів у пошуку виходу з проблемної ситуації. Метод передбачає зіткнення протилежних думок і рекомендацій учасників «мозкового штурму» щодо вирішення конкретної проблеми: генерацію ідей і наступне руйнування (через критику). Тому його називають методом деструктивної відносної оцінки.

Метод «Дельфі» - систематичний збір інформації про об'єкт прогнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних в узгоджену групову думку. Особливості методу «Дельфі»:

- анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним);

- використання результатів попереднього туру опитування (з анкет вибирається інформація для подальшого її аналізу та застосування);

- статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості).

Метод Дельфі є ефективним, оскільки дозволяє ліквідувати труднощі, пов'язані з роботою колективної експертної комісії.

Формалізовані методи прогнозування базуються на аналітичних сітках, що містять рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну пропозицію. Це складання прогнозу на основі використання математичних формул та економіко-математичних моделей для визначення кількісних параметрів. До формалізованих методів належать: методи прогнозної екстраполяції та економіко-математичне моделювання.

Методи прогнозної екстраполяції - вивчення попереднього і сучасного стану об'єкта і перенесення закономірностей минулого і сучасного розвитку на майбутнє. На основі статистичних даних досліджуються закономірності й тенденції економічних явищ. Екстраполяційні методи найбільш поширені й розроблені.

Моделювання є поширеним методом прогнозування. Слово «модель» походить від латинського «modulus» - «міра, зразок». У науці термін «модель» означає умовний образ об'єкта дослідження, а в прогнозуванні — економічні чи соціальні процеси. Модель є одним з важливих інструментів економічного прогнозування, науковогр пізнання процесу. Зміст методу моделювання: конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й визначення його характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз моделей. Економіко-математичне моделювання - спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися у майбутньому.

Економіко-математична модель - формалізовані співвідношення, які описують взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему.

Економетричне моделювання ґрунтується на обробці статистичної інформації ретроспективного характеру, оцінці окремих змінних величин і їх параметрів.

З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними та динамічними.

Статичні моделі використовуються, коли обмеження в моделі встановлюються для одного визначеного відрізку часу протягом планового періоду, і при цьому мінімізуються витрати й максимізується кінцевий результат.

Динамічні моделі використовуються, коли обмеження встановлюються для кількох відрізків часу також при мінімізації або максимізації ефекту за весь плановий період. Динамічні моделі дають змогу робити висновки про головні риси розвитку економічних систем, які суттєво не залежать від початкових умов. Ці висновки потрібно згодом деталізувати за допомогою інших методів.

Вибір моделей прогнозування макроекономічних показників залежить від критеріїв оптимізації й отримання найкращих бажаних результатів. Моделі можуть бути представлені у вигляді не тільки математичних формул, а й діаграм, графіків, макетів.