7.2. Сутність, об'єкти,суб'єкт та методи державного регулювання економіки

Держава реалізує економічні функції через механізм бюджетного, фіскального, грошово-кредитного, структурного, інвестиційного, цінового, соціального, зовнішньоекономічного та інших напрямів соціально-економічної політики. Державне регулювання економіки, як суспільний продукт, є сферою діяльності держави, націленою на створення й використання суспільних продуктів. Це система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів і засобів впливу держави на перебіг соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики.

Об'єкти ДРЕ:

- економічна система держави в цілому,

- економічні підсистеми (економіка регіонів, народногосподарських комплексів, галузей);

-соціально-економічні процеси (економічні цикли, стадії відтворення, демографія, зайнятість, інфляція, науково-технічний прогрес, екологія, кон'юнктура, тощо);

- відносини (кредитні, фінансові, зовнішньоекономічні тощо);

-ринки (товарів, послуг, інвестицій, цінних паперів, валюти, фондів, капіталів, тощо)

Безпосередній об'єкт ДРЕ - діяльність підприємств, державних органів, домашніх господарств.

Первинним суб'єктом державного регулювання є людина (громадянин).

Суб’єкт ДРЕ - держава в особі органів управління.

Методи ДРЕ класифікуються за формою й засобами впливу.

За формою впливу:

- методи прямого впливу безпосередньо впливають на діяльність суб’єктів ринку: нормативно-правові акти - закони та нормативно-законодавчі акти Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України, Укази та Розпорядження Президента України, директивні заходи програмування, державні замовлення, бюджетні витрати, цінове регулювання, нормативи, ліцензії, квоти, ліміти, тощо. Правове регулювання передбачає встановлення державою обов'язкових до виконання юридичних норм. Його основними формами є Конституція та закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти цент­ральних органів (міністерств і відомств); нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Інструментами прямого впливу держави на діяльність суб'єктів ринку є адміністративні методи ДРЕ.

- методи непрямого впливу регламентують поведінку суб'єктів ринку опосередковано, через створення економічних умов, які змушують їх діяти у потрібному напрямку: інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної економічної політики, методи морального переконування. При цьому суб'єкти ринку зберігають право на вільний вибір своєї поведінки.

За засобами впливу: правові, економічні, адміністративні, пропагандистські.

7.3. Економічні функції держави ( functio – виконання, обов’язок)

Економічна функція набуває пріоритетного значення у порівнянні з політичною, соціальною та міжнародною функціями держави. Функції держави на рівні макроекономічного регулювання економіки:

1.Емісійна: забезпечення економіки засобами обігу (держава – монополіст). Реалізується ця функція через грошово-кредитну політику.

2. Формування правових засад функціонування економіки. Держава встановлює юридичні норми економічної діяльності, здійснює контроль за їх дотриманням і виконує роль арбітра у сфері господарських відносин.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання: захист конкуренції, забезпечення виробництва суспільних благ, захист від негативних екстерналій, вирішення проблем неповноти ринків, формування інформаційної інфраструктури, стабілізаційна політика.

3.1. На підставі антимонопольного законодавства держава проводить політику, спрямовану на обмеження діяльності монополій, захист конкуренції.

3.2. Держава забезпечує виробництво чистих і змішаних суспільних товарів. Суспільним товарам властиві несуперництво у споживанні і загальнодоступність, цим вони відрізняються від приватних товарів. Відшкодування витрат на виробництво суспільних товарів здійснюється за рахунок податків.

3.3. Негативні й позитивні екстернальні ефекти (екстерналії) породжуються порушенням ринкового принципу «за все треба платити». Негативні екстерналії перекладаються суб'єктом економічних відносин на інших. Наприклад, забруднення довкілля окремими суб'єктами господарювання обумовлює додаткові витрати для інших суб'єктів та зниження екологічного, соціального та економічного добробуту населення, що проживає в даному ареалі. У разі позитивних екстерналій суб'єкт бере на себе частку чужих витрат. Наприклад, фінансова підтримка окремими підприємцями інфраструктурної мережі, створення загальної системи комфортності проживання тощо. Держава повинна стимулювати позитивні екстерналії і стримувати негативні шляхом чіткої регламентації прав і обов'язків економічних суб'єктів.

3.4. Координуючи дії потенційних виробників і споживачів, держава бере на себе функцію розв'язання проблеми неповноти ринків. Форми такої координації - макроекономічні плани, державні цільові комплексні програми.

3.5. Необхідність формування інформаційної інфраструктури ринку викликана тим, що недостатність інформації лімітує можливість ефективного використання ресурсів, зумовлює неоптимальну поведінку суб'єктів економічних відносин. Брак інформації негативно впливає на обґрунтування та реалізацію управлінських рішень.

3.6. В основі стабілізаційної функції лежить залежність рівня виробництва від рівня сукупних витрат. Недостатність або надмірність витрат веде до виникнення безробіття або інфляції. У першому випадку держава може застосовувати стимулюючу, а у другому — стримуючу політику. Основними засобами використання державної стабілізаційної функції є фіскальна та грошово кредитна політика.

4. Для зменшення нерівності доходів держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми.

5. Забезпечення населення суспільними благами. Провідне значення серед суспільних благ набувають соціальні норми поведінки.