Термінологія документознавства

До спільних рис названих вище видів інформаційної продукції зарахуємо:

по8перше, цільове призачення документа – оперативне ознайом8 лення зацікавлених споживачів із масивом документальної інфор8 мації первинного рівня;

по8друге, характер інформації в інформаційному документі – це інформація, яка пройшла аналітико8синтетичну обробку і подається

узгорнутому (по відношенню до вихідної інформації) та узагальне8 ному вигляді;

по8третє, методика підготовки інформаційної продукції – аналітико8синтетична обробка інформації, що міститься у вихідних документах.

Ці риси є характерними для всіх видів інформаційних доку8 ментів, тобто є їх сутністю, що відрізняє їх від інших документів вза8 галі. Ця сутність незмінна по відношенню до форми інформаційного документа – виданий друком, рукописний, машинописний чи маши8 нозчитувальний. Зрештою, усна форма передаі інформації, як ре8 зультат аналітико8синтетичної опрацювання матеріалу з метою інформування споживачів про ці матеріали (чи їх зміст), теж відповідає названим ознакам. Але при відсутності фіксації, її краще віднести до усного повідомлення.

Отже, в усіх означених випадках йдеться про інформацію вто8 ринно8документного рівня. Окремі види інформаційних документів мають певні специфічні риси. Зокрема, вони можуть різнитися гли8 биною згортання інформації, методами її викладу, наявністю чи відсутністю оціночного підходу до опрацьованої інформації тощо. Можливі відмінності й в цільовому призначенні документа, напри8 клад, лише для орієнтації у масиві документної інформації, або для прийняття управлінського рішення. Проте, ці риси є варіативними, вони не змінюють сутності інформаційного документа.

Інформаційний документ може бути частиною фондів інфор8 маційних установ, елементом їх довідково8пошукового апарату (ка8 талог, картотека, бібліографічні посібники, БД та ін.) або готуватися

увідповідь на інформаційні запити користувачів.

Відмінність інформаційних документів від інших документів по8 лягає, насамперед у тому, що вони є результатом опрацювання інфор8 мації, яка міститься в інших (вихідних або первинних) джерелах інформації.

Інформаційний документ відноситься до вторинно8документаль8 ного рівня інформації і має властивості вторинного документа:

– містить інформацію з первинних документів у згорнутому, узагальненому вигляді;

51

–містить відомості про сам первинний документ, на основі яко8 го його створено. Це дає можливість розгорнути інформацію, звер8 нувшись безпосередньо до першоджерела;

–є результатом аналітикоDсинтетичного опрацювання вихідноD го документа;

–є не тільки результатом, але й засобом інформаційної діяльD ності, за допомогою якого здійснюєтиься пошук, зберігання і поши8 рення інформації;

–форма інформаційного документа не змінює його сутності. Він може бути друкованим, машинозчитувальним, рукописним або зафіксованим на іншому носієві.

Головні ознаки інформаційного документа обумовлені завдання8 ми інформаційної діяльності:

По8перше, згорнутість інформації, тобто таке перетворення вихідної інформації, яке дозволяє представити зміст у скороченому вигляді без втрат семантичних властивостей вихідних джерел.

По8друге, оглядовість інформації, легкість її сприйняття, завдяки скороченим формам її подання. Це забезпечує можливість оператив8 ного ознайомлення з великими масивами інформації з метою вияв8 лення необхідних споживачеві відомостей.

По8третє, модельність – представлення моделей як окремих до8 кументів (наприклад, у рефераті), так і моделей документальних по8 токів (у РЖ, бібліографічних посібниках), а також моделей теми, проблеми (в оглядах, оглядових довідках) або події (у прес8релізі), моделі діяльності (в інформаційному звіті про діяльність).

Підсумовуючи, вищенаведені положення, підкреслимо, що під інформаційним документом ми розуміємо документ, який призначе8 ний для оперативного ознайомлення із масивом опублікованих та не8 опублікованих документів і є результатом аналітико8синтетичної пе8 реробки інформації, що міститься в них шляхом згортання або уза8 гальнення вихідної інформації.

Як ми вже відзначили, для процесів ІАД немає значення форма та характер вихідного дркумента (джерела інформації). Об'єктом пе8 реробки інформації є його семантичні властивості. Саме зміст вихідного документа піддається процесам аналітико8синтетичної об8 робки.

Так само для ІАД не має значення форма і характер подання вто8 ринної інформації в інформаційному документі. Головним для інформаційного документа є його зміст, тобто семантичні власти8 вості.

Вторинна інформація в інформаційних документах може подава8 тися у текстовій або нетекстовій формах. Більшість інформаційних

52

документів містять словесну інформацію. Нетекстова інформація – це інформація, передана за допомогою немовних знаків, або у ви8 гляді схем, таблиць, графіків тощо. Невербальна інформація у ви8 гляді схеми, таблиці дозволяє значно скоротити обсяг документа без втрат семантичних відомостей вихідних джерел. Така інформація мо8 же бути подана в інформаційному документі і як самостійна, без вер8 бальної інформації. Нетекстова вторинна інформація теж являє со8 бою результат інформаційно8аналітичних досліджень і дозволяє спо8 живачам зробити висновок про стан того чи іншого явища та/або ди8 наміку його розвитку. Нетекстові засоби лаконізації мови досить ча8 сто бувають додатком до реферативної чи оглядової інформації.

Текстову інформацію за рівнем згортання вихідної інформації можна поділити на чотири види:

1)бібліографічна інформація. В документах такого рівня згор8 тання вихідної інформації, відомості про первинний документ обме8 жуються лише бібліографічним описом, тобто наведенням окремих даних про документ, записаних за певними правилами і достатніх, щоб ідентифікувати його.

У вторинному документі може бути представлена певна множи8 на таких бібліографічних описів, згрупованих за певною ознакою. Та8 кий вторинний документ дає уявлення про окремий масив первин8 них документів з певної теми, проблеми, галузі.

Бібліографічна інформація – це досить високий рівень згортання інформації, який дозволяє швидко опрацювати первинні документи та надає споживачеві перевагу оглядовості великих масивів первин8 ної інформації. Його недолік – відсутність відомостей про зміст вихідного документа, що обмежує орієнтацію споживачів у ньому. Зарадити цьому недоліку може наведення предметних рубрик, індексів, ключових слів, анотацій. І все ж таки розкриття змісту вихідних документів не є метою бібліографічної інформації. Вона не замінює первинний документ і виконує лише функцію повідомлення про наявність (чи існування) певного документа (або групи доку8 ментів). Такий підхід до створення інформаційних документів дозво8 ляє максимально скоротити процес обробки вихідних документів та оперативно повідомляти споживачів про їх наявність.

2)реферативна інформація. Цей вид вторинної інформації усу8 ває недолік першого виду. Реферативна інформація являє собою стислий виклад змісту вихідного документа (чи його частини) з ос8 новними фактичними відомостями та висновками. Це може бути ли8 ше вказуванням на зміст, призначення, форму та інші особливості первинного документа (індикативний реферат), або виклад основної інформації зі змісту вихідного документа (інформативний реферат).

53

Процес виявлення основних відомостей змісту вихідного документа та їх узагальнення є особливим способом його аналітико8синтетичної обробки і називається інформаційним реферуванням. ІнфорD маційне реферування, як спосіб інформаційно8аналітичного дослі8 дження, дозволяє надати споживачеві стислу (згорнуту) за обсягом інформацію, проте досить інформативні відомості.

3)оглядова інформація являє собою якісно інший рівень згор8 тання первинної інформації, порівняно із двома першими. Принци8 пово відмінним є те, що при підготовці оглядової інформації вияв8 ляється, відбирається та узагальнюється первинна інформація з різних джерел у відповідності до окремої проблеми, що цікавить спо8 живача (теми його запиту).

Завдання оглядової інформації – відтворити на вторинному рівні модель стану проблеми. Таким чином, при підготовці оглядової інформації первинні документи виступають лише джерелом вияв8 лення потрібної інформації, грають опосередковану роль для спожи8 вача. Оглядова інформація створюється для безпосереднього вико8 ристання зацікавленим споживачем, без обов'язкового звертання до первинних документів, що слугували для їх підготовки. Вихідні до8 кументи виконують функцію підтвердження достовірності наведе8 них фактів. І надають можливість розгорнути інформацію в разі по8 треби.

Оглядовий документ – найбільш поширений інформаційний до8 кумент, створюваний в процесі інформаційно8аналітичних дослі8 джень. Він може створюватися як на основі опрацювання вже існую8 чих документальних джерел, так і на основі одержання первинних емпіричних даних. Оглядовий документ має багато спільного з доку8 ментами, що є результатами науково8дослідницької або навчально8 пізнавальної діяльності (історіографічний огляд, тези, науковий ре8 ферат тощо).

4)оглядовоDаналітична інформація являє зведену характеристи8 ку проблеми, створену шляхом узагальнення вихідної документної інформації із формулюванням або узагальненням оцінок, прогнозів, рекомендацій (або інших суджень) щодо поставленої проблеми з бо8 ку укладача інформаційного документа11.

Наявність аналітичних міркувань в інформаційних документах, що є умовою створення інформаційно8аналітичних матеріалів з ме8 тою забезпечення інформаційного супроводу управлінської сфери, дозволяє фахівцям розглядати їх як результат науково8дослідниць8 кої роботи12.

Ми не поділяємо такого погляду, вважаючи, що цільове призна8 чення інформаційних документів з аналітичною інформацією поля8

54

гає в інформаційному забезпеченні базової діяльності користувача інформації. Наявність в таких документах нового «вивідного» знан8 ня є лише побічною функцією їх призначення.

Різноманітні завдання інформаційного забезпечення базової діяльності споживачів інформації породжують необхідність створен8 ня різних видів інформаційних документів. Вони мають певні спільні риси, але й певні відмінності. Щоб визначити можливості різних інформаційних документів для забезпечення інформаційних потреб, а також, щоб навчитися створювати такі документи, слід впорядкува8 ти їх, тобто об'єднати у певні групи зі спільними суттєвими рисами, іншими словами, класифікувати інформаційні документи.

Питання класифікації інформаційних документів вирішують за підходами загальної класифікації документів, заведеній у докумен8 тознавстві13.

Ми виокремимо ознаки класифікації, зумовлені сутнісними вла8 стивостями інформаційних документів та є визначальними для підготовки та використання інформаційних документів. Це такі оз8 наки:

–глибина згортання інформації у вторинному документі (рівень ущільнення змістової інформації в результаті аналітико8синтетичної переробки інформації);

–метод викладу інформації у вторинному документі (конст8 рукція інформаційного документа, спосіб викладення змістової інформації);

–об'єкт моделювання вихідної інформації.

За першою ознакою вирізнимо такі інформаційні документи:

1)інформаційний документ з бібліографічною інформацією;

2)інформаційний документ з реферативною інформацією;

3)інформаційний документ з оглядовою інформацією;

4)інформаційний документ з оглядовоDаналітичною інфорD

мацією.

За другою ознакою вирізнимо такі інформаційні документи:

1)документDекстракт. Це документ, побудований на реченнях, що містять основні положення змісту вихідного документа та екстра8 гуються з нього в інформаційний документ;

2)перефразований документ. Інформаційний документ, в яко8 му зміст вихідного документа передається у перефразованому ви8 гляді;

3)інтерпретований документ. В такому інформаційному доку8 менті зміст вихідного джерела передається на основі узагальненого уявлення про нього. Таке подання змісту первинного документа найбільш характерне для документів оглядового типу.

55

Третя ознака – об'єкт моделювання вихідної інформації, дуже важлива для методики підготовки інформаційних документів і обу8 мовлена основними властивостями інформаційних документів – згорнутість та модельність. За цією ознакою можна виділити такі інформаційні документи:

1)інформаційні документи, що є моделлю первинного докуменD та (бібліографічна інформація, інформаційний реферат, дайджест) або документального масиву (бібліографічний посібник, РЖ, дайд8 жест);

2)інформаційний документ, що є моделлю проблеми (проблем8 ної ситуації). Це, насамперед, огляд та його різновиди, інформаційг8 аналітична довідка, тематичне досьє, добірка та ін.;

3)інформаційний документ, що є моделлю події (інформаційний реліз, прес8реліз);

4)інформаційний документ, що є моделлю базової діяльності споживача інформації (інформаційний звіт про діяльність).

Рівень згортання вихідної інформації та характер її моделювання найбільш впливають на структуру і семантичні властивості інфор8 маційного документа. Вони є опосередкованим відображенням цільового призначення інформаційного документа.

1 Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / Г.М. Швецова Водка (кер.), Г.В. Сілкова, Л.О. Черепуха та ін. – К.: Кн. Палата, 1998. – С. 25.

2Про інформацію: Закон України // Голос України. – 1992. – 13 лист. –

С.3–5; Те саме // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 48. –

С.1227–1462.

3 Толковый словарь по основам информационной деятельности / Укр. академия информатики, УкрИНТЕИ; под ред. д8ра экон. наук, проф. Н.Н. Ермошенко. – К., 1995. – С. 14.

4 ДСТУ 3017895. Видання. Основні види: Терміни і визначення. – Вид. офіційне. – Чинн. від 01.01.1996. – К., 1995. – 47 с.; Жанры информационной литературы: обзор, реферат / А.А. Гречихин, И.Г. Здоров, В.И. Соловьев. – М.: Книга, 1983. – 320 с.; Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: підручник / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова. – К., 2003. – 328 с.; Сілкова Г.В. Інформаційно8аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. праць. – К., 1997. – Вип. 2. – С. 188–193; Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8Водка.

– К.: Знання, 2007. – 398 с.

5 Жанры информационной литературы: обзор, реферат / А.А. Гречихин, И.Г. Здоров, В.И. Соловьев. – М.: Книга, 1983. – 320 с.; Сілкова Г.В. Інформаційно8аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної

56

діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. праць. – К., 1997. – Вип. 2. – С. 188–193.

6 Коршунов О.П. Библиография: теория, методология, методика / О.П. Коршунов. – М.: Книга, 1986. – 287 с.; Сілкова Г.В. Інформаційно8 аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. праць. – К., 1997. – Вип. 2. – С. 188–193; Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8Водка.

– К.: Знання, 2007. – 398 с.; Ее же. Общая теория документа и книги: учеб. пособ. / Г.Н. Швецова8Водка. – М.: Рыбари; К.: Знання, 2009. – 483 с.

7 Сілкова Г.В. Інформаційно8аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. праць. – К., 1997. – Вип. 2. –

С.188–193; Її ж. Інформаційно8аналітичні дослідження в структурі інформаційних ресурсів / Г.В. Сілкова // Вісн. Кн. палати. – 2001. – № 2. –

С.14–15.

8 Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8 Водка. – К.: Знання, 2007. – С. 166–167.

9 Так само. – С. 167.

10Так само.

11Кулешов С.Г. Вступ до інформатики: навч. посіб. / С.Г. Кулешов. – К., 1993. – 70 с.

12Пархоменко В.Д. Інформаційна аналітика сфері науково8технічної діяльності: монографія / В.Д. Пархоменко, О.В. Пархоменко. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – 224 с.

13Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: підручник / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова. – К., 2003. – С. 283.

Types of information products are called information literature, infor mation review, bibliography document and information publication.

57

УДК 002

Сергей Силков

ОБ ИНФОРМАЦИОННОМ РЕСУРСЕ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ ПО ТЕРМИНОЛОГИИ ДОКУМЕНТОВЕДЕНИЯ И СМЕЖНЫХ ОБЛАСТЕЙ

ЗНАНИЙ

Анализируются терминологические и правовые проблемы кон цепции терминологического web словаря «InfoLio&Rec», содержа щего терминологию документоведения, управления документаци ей, менеджмента знаний, информационного права, технологий и бе зопасности в государственном управлении, пространств Мира хра нения (библиотек, архивов, музеев, их конвергенции в современном обществе), научно технической информации, смежных областей знаний. Определены направления его использования и дальнейше го развития.

Современный этап мирового развития характеризуется актив8 ными траформациями сферы информационной деятельности, пред8 ставляющей собой совокупность информации, информационной инфраструктуры, субъектов (осуществляющих сбор, обработку, хранение и использование информации), подсистемы регулирова8 ния общественных отношений, при этом возникающих. Это обус8 ловлено:

–широким внедрением информационных технологий в различ8 ные области деятельности,

–применением телекоммуникационных сетей для передачи ин8 формации,

–реформированием органов государственной власти и управле8 ния в ряде стран.

Изменения, происходящие в документно8информационной сфе8 ре, прежде всего отражаются в ее терминологической системе, поэто8 му для роста эффективности информационной сферы социального управления и коммуникаций важной задачей является нормализа

ция профессиональной терминологии.

Как известно, ядро лексики любого научного языка составляют термины – языковые единицы (слова, словосочетания, аббревиату8 ры, символы, их сочетания), являющиеся названием специального понятия определенной сферы научной или профессиональной дея8 тельности и применяемые в особых условиях.

58

Важнейшее свойство термина – его фактическая конвенциональ8 ность: термин всегда является «результатом особой сознательной коллективной договоренности»1, выражая через свое определение на8 иболее существенные признаки соответствующего понятия.

При этом термины, как языковые единицы, всегда: 1) противопо8 ставлены лексике общего языка в том отношении, что термины свя8 заны с совершенно определенной научной концепцией (в термине отражены результаты научных исследований и их теоретическое ос8 мысление); 2) четко соотносятся с понятием как с единицей логико8 понятийной системы определенной научной области и с дефиницией как с семантической характеристикой термина, раскрывающей со8 держание понятия, обозначенного термином. Дефиниция термина при этом дает общее представление об именуемом объекте и устраня8 ет неоднозначность, присущую одноименному слову общего языка.

Совокупность терминов каждой научной области является до8 статочно замкнутой системой – терминосистемой (терминологией), т.е. организованной совокупностью терминов в специальном языке этой области знания, причем состав совокупности определяется сфе8 рой деятельности пользователей этого языка. Термины, оставшиеся вне терминосистемы, образуют «профессиональное просторечие».

Словарь, содержащий упорядоченную совокупность терминов определенной области знания и их определения, – терминологичес8 кий словарь, – является одним из способом представления термино8 системы какой8либо области деятельности. «Нормализация содер8 жательного поля терминов и их употребления с последующим за8 креплением их в терминологическом словаре позволяет упорядочить научную терминологию, отобрать и зафиксировать наиболее целесо8 образные, грамотные, системные, активно используемые научным сообществом и специалистами термины»2.

Сейчас в мировой практике все более распространено включение терминологических словарей в ведомственные нормативные доку8 менты. Поэтому корректно построенный словарь:

–становится средством фиксирования терминологии, накопле8 ния научных знаний и общения профессионалов;

–может стать адекватной научной основой для стандартизации терминосистемы.

Следующим шагом в унификации терминологии после нормали8 зации терминологии, закрепления ее в терминологическом словаре и первичном оформлении его в виде инфоресурса явится стандартиза8 ция терминов и создание терминологического стандарта.

В Республике Беларусь создание терминологических информа8 ционных ресурсов (ИР) получило свою законодательную базу. Так,

59

один из системообразующих актов национального информационного права – Закон Республики Беларусь «Об информации, информати8 зации и защите информации» от 10.11.2008 № 4558З (далее – Закон об информации)3 – регулирует общественные отношения, возникаю8 щие при:

–реализации права на осуществление поиска, передачу, получе8 ние, хранение, обработку, использование, распространение и (или) предоставление информации, в том числе информационных ресур8 сов (ИР);

–создании и использовании информационных технологий, сис8 тем и сетей;

–оказании информационных услуг;

–организации и обеспечении защиты информации.

Согласно нового Закона об информации, информатизация – это организационный, социально8экономический и научно8технический процесс создания и развития единого информационного пространст8 ва Республики Беларусь как совокупности взаимосвязанных ИР, ин8 формационных систем и информационных сетей, обеспечивающих условия для реализации информационных отношений. Ранее инфор8 матизация понималась лишь как «организационный социально8эко8 номический и научно8технический процесс обеспечения потребнос8 тей органов государственной власти, юридических и физических лиц в получении сведений о лицах, предметах, фактах, событиях, явлени8 ях и процессах…»4.

Информационные ресурсы определены в Законе об информации как «отдельные документы и отдельные массивы документов, доку8 менты и массивы документов в информационных системах (библио8 теках, архивах, фондах, банках данных, других информационных си8 стемах)».

Согласно Закона об информации, ИР разделяются на государст8 венные и негосударственные. В состав государственных ИР входят базовые, ведомственные и территориальные ИР. ИР, обеспечиваю8 щие суверенитет Республики Беларусь, определяющие ее экономи8 ческое, социальное, культурное и оборонное развитие, могут быть по решению Главы государства отнесены к ИР, имеющим национальное значение.

Базовые ИР являются основой для интеграции ИР, имеющих на8 циональное значение, и представляют собой ИР общего пользова8 ния, включая общенациональные регистры (реестры), создаваемые на основании нормативных правовых актов Республики Беларусь, и используются в целях информационного обеспечения госорганов,

60