Термінологія документознавства

Відповідно, метабібліографічна БД – БД, що обліковує бібліог8 рафічні посібники.

В Україні перша спроба створення метабібліографічної БД у 2007 р. була здійснена спеціалістами відділу історичного краєзнав8 ства Державної історичної бібліотеки України (ДІБУ). На базі про8 грамного забезпечення ІРБІС було сформовано БД «Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України: 2001–2005». Пошук у БД можна здійснювати за автором, назвою, географічною рубрикою, ключовими словами і т.д. Після завершення роботи над формуван8 ням БД її було переведено у друкований варіант3. Тобто БД мала подвійне призначення – інформування споживачів про існуючі краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України, видані впро8 довж 2001–2005 рр., та автоматизація процесу підготовки ме8 табібліографічного краєзнавчого покажчика. Як наступний етап, у ДІБУ почала формуватися метабібліографічна БД, до якої вносить8 ся інформація про краєзнавчі бібліографічні ресурси, що виходять друком з 2006 р.

УРосії також вже певний час розглядається питання створення ретроспективної метабібліографічної БД. На думку відомого російського бібліографознавця І. Моргенштерна, така БД національ8 ного масштабу, можливо спочатку й неповна, могла б сформуватися за досить короткий час4. На сайтах Російської національної бібліоте8 ки (РНБ) та Російської державної бібліотеки (РДБ) представлені електронні метабібліографічні покажчики, до яких включені описи бібліографічних ресурсів, створені в бібліотеках за останні роки. Еле8 ктронні метабібліографічні покажчики побудовані аналогічно тра8 диційним. На сайті РНБ також доступні: серія електронних путівників по довідкових і бібліографічних ресурсах та путівник по джерелах бібліографічної інформації медико8біологічного профілю (1960–1996).

УПольщі, на відміну від України та Росії, цей напрям ме8 табібліографії розвивається більш активно. На сайті Національної бібліотеки Польщі виставлено декілька метабібліографічних БД:

1. «Bibliografia bibliografii polskich 1971–1985» – акумулює інформацію про бібліографічні посібники, видані впродовж 1971–1985 рр. у Польщі та за її межами, але авторством чи тематикою пов'язані із Польщею;

2. «Bibliografia Bibliografii Polskich od 1995 r.» – акумулює інфор8 мацію про бібліографічні посібники, що видаються з 1995 р. у Польщі та за її межами, але авторством чи тематикою пов'язані із Польщею; БД актуалізується щомісяця;

121

3. «Wykaz polskich bibliografii nie opublikowanych» – акумулює інформацію про неопубліковані бібліографічні посібники бібліотек Польщі у вигляді картотек, рукописів чи покажчиків на магнітних дисках; інформація збирається шляхом анкетування бібліотек.

На сучасному етапі майже кожна велика бібліотека чи наукова установа створює бібліографічні БД, які помітно полегшують роботу користувачів інформації. Логічним було б створення ресурсу, який би інформував про існуючі БД, їхній зміст, місцезнаходження, шлях доступу і т.п. Вже на початку 908х рр. ХХ ст. І. Вовченко зауважува8 ла на необхідності створення покажчиків, які б обліковували БД, що функціонують у всіх галузях науки і народного господарства, та сис8 тематично подавали відомості про них. На той час, за даними покаж8 чика «Базы данных СССР» Всесоюзного науково8дослідного інсти8 туту міжгалузевої інформації (1991), в Україні вже функціонувало 80 бібліографічних БД5. Зрозуміло, що на сьогоднішній день їх знач8 но більше.

Облік бібліографічних БД може здійснюватися як у друкованих метабібліографічних покажчиках, так й у метабібліографічних БД.

Розвиток такого напрямку діяльності в Україні пов'язаний із діяльністю Українського інституту науково8технічної інформації (УкрІНТЕІ). У 1995 р. інститутом був виданий каталог «Базы дан8 ных НТИ Украины». До каталогу увійшло 109 описів баз і банків да8 них. Про кожну БД подавалися такі відомості: назва, виробник, адре8 са виробника, спосіб доступу до БД (online/offline), розповсюджувач, адреса розповсюджувача, тип БД, зміст, предметна область, дескрип8 тори, обсяг БД, ретроспектива БД, актуалізація, географічні межі, мова, джерело, відповідальний. У 1998 р. вийшов доповнений ката8 лог – «Бази даних НТЕІ України». На жаль, зміст каталогу був обме8 жений відомчими кордонами. До нього не увійшли описи ресурсів бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв, Національної академії наук України тощо. Як слушно зазначала Г. Швецова8Водка6, у відомостях про базу даних було б бажано точніше вказувати тип БД (бібліографічна, фактографічна чи повнотекстова), а при означенні режиму доступу он8лайн необхідно також вказати і шлях доступу. У каталозі 1998 р. відсутня будь8яка система розміщення матеріалу (у каталозі 1995 р. застосоване предметне групування). Відсутні до8 поміжні покажчики, які б полегшили роботу із виданням (наприклад, топографічний, систематичний чи предметний, покажчики власників та виробників баз даних).

122

Незважаючи на окремі недоліки видання, поява цього каталогу УкрІНТЕІ мала непересічне значення. Однак, на жаль, оновлених ви8 пусків каталогу не з'явилось.

У1997 р., використовуючи СУБД MS АССЕSS, спеціалісти УкрІНТЕІ створили також першу в Україні БД для обліку БД – «Ме8 табаза БД НТЕІ України». Слід зазначити, що цією назвою був виз8 начений новий тип БД, що створюється для обліку інших БД. Про кожну БД подавалися такі відомості: назва, виробник, тип БД, зміст, ретроспектива БД, актуалізація, географічні розповсюдження тощо. До метабази, серед іншого, ввійшли відомості про бібліографічні БД («Каталог НТБ», Український РЖ «Джерело», реферативні видання ВІНІТІ, реферативні видання БД «Current Contents» Інституту на8 укової інформації (ISI) США), довідково8бібліографічні БД (Інфор8 маційно8довідкова БД нормативно8технічних документів) тощо. Бу8 ло передбачено щорічну актуалізацію «Метабази БД НТЕІ України» шляхом анкетування власників БД, однак роботу було припинено у зв'язку з відсутністю фінансування.

У1996 р. Національною бібліотекою України ім. В.І. Вернадсько8 го був підготовлений та виданий анотований каталог «Бази даних служби довідково8бібліографічного обслуговування», що інформу8 вав про локальні БД (записані в пам'яті комп'ютерів та на компакт8 дисках), наявні у відділі довідково8бібліографічного обслуговування цієї бібліотеки. Каталог вміщував інформацію про бібліографічні, фактографічні та повнотекстові БД вітчизняного та зарубіжного ви8 робництва. До назви БД наводилась коротка інформація про її тип, зміст, способи пошуку у базі, виробника (але не в усіх випадках). На жаль, до каталогу не було створено допоміжних покажчиків, які були

ббажані для такого типу видання.

Відомості про бібліографічні БД можна знайти також у виданнях окремих бібліотек (наприклад, путівник «Каталоги, картотеки та ба8 зи даних Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Н.К. Крупської» (Донецьк, 2005), анотований покажчик «Катало8 ги, картотеки та бази даних Харківської державної наукової бібліоте8 ки ім. В.Г. Короленка» (Харків, 1999) та ін.).

У 2004 р. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів Ук8 раїни від 31 грудня 2003 р. № 8288р «Про затвердження заходів з ре8 алізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів» спільним наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України та Національної академії наук Ук8 раїни від 22 березня 2004 р. № 51/94 головною організацією з питань формування системи національних електронних інформаційних ре8 сурсів (ЕІР) було визначено Інститут проблем реєстрації інформації

123

Національної академії наук України (ІПРІ НАНУ). Замовником і утримувачем Національного реєстру ЕІР України є Державний комітет з питань зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку України, який координує та контролює роботи, пов'язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру, визначає організаційні та методичні засади його ведення та правила користування ним. Адміністратором реєстру є уповноважена комітетом юридична особа, що визна8 чається на конкурсних засадах. Нацреєстр повинен обліковувати веб8сайти, БД і реєстри в електронній формі. Затверджено форму заяви для включення ЕІР до Нацреєстру. У заяві вказується назва ресурсу, його доменне ім'я та адреса електронної пошти, умови до8 ступу до нього, анотація та ключові слова, мова, об'єм інформації, основні дані (реквізити) власника, основні дані (реквізити) розроб8 ника, дата надання користувачам доступу до електронного ресурсу. На жаль, відомостей про існування та використання цього реєстру немає.

Отже, в Україні й досі не існує чіткого обліку існуючих бібліо8 графічних БД. Для порівняння варто зазначити, що в Росії ця робота провадиться на державному рівні. Про бібліографічні електронні ре8 сурси, що формуються в країні, інформує друкований каталог «Базы данных России», який щорічно, починаючи з 1996 р., видається На8 уково8технічним центром (НТЦ) «Інформрегістр». Реєстрація баз і банків даних здійснюється шляхом анкетування їхніх власників. Ці відомості доступні користувачам через електронний каталог, пред8 ставлений на веб8сайті НТЦ «Інформрегістр».

На серверах Національного інформаційно8бібліотечного центру «ЛІБНЕТ», РНБ, РДБ формується реєстр повнотекствих і бібліогра8 фічних ресурсів WWW для бібліотек. Крім того, Російська національна бібліотека створює «Путеводитель по краеведческим ре8 сурсам на библиотечных сайтах Интернет», який інформує про до8 ступні бази даних (назва, межі відбору, обсяг, дата останнього понов8 лення, доступ, пошук) та електронні бібліографічні покажчики (на8 зва, межі відбору, доступ, пошук).

Реєстрація БД провадиться й в Польщі. На сайті Національної бібліотеки Польщі представлена БД «Bibliografia Dokumentоw Elektronicznych», яка, поряд з іншими документами, облікує й бібліографічні БД. Пошук можна здійснювати за автором, назвою, видавцем, ключовими словами, предметними рубриками тощо.

Отже, цей напрям метабібліографії сьогодні активно розви8 вається у всіх країнах і потребує особливої уваги українських бібліографічних центрів.

124

Огляд існуючих метабібліографічних ресурсів дозволяє уточни8 ти зміст окремих понять, які формують понятійний апарат галузі ме8 табібліографії. Відповідними видаються такі терміни:

–Метабібліографічна БД – БД, що обліковує бібліографічні посібники.

–Метабібліографічний покажчик (список, огляд) – покажчик (список, огляд), що обліковує бібліографічні посібники.

–Покажчик (список, огляд) БД – метабібліографічний покаж8 чик (список, огляд), що обліковує будь8які БД.

–Покажчик (список, огляд) бібліографічних БД – метабібліогра8 фічний покажчик (список, огляд), що обліковує бібліографічні БД.

–Метабаза даних – бібліографічна БД, що обліковує будь8які

БД.

–Метабаза бібліографічних баз даних – метабібліографічна БД, що обліковує бібліографічні БД.

1 Про термін «метабібліографія» див. ст.: Промська О. Бібліографія бібліографії: понятійний апарат // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун8т культури і мистецтв. – К., 2008. – Вип. 2. – С. 121–130; Її ж. Бібліографія бібліографії: термінологічний аспект // Вісн. Кн. палати. – 2007. – № 3. – С. 22–24.

2 Фокеев В.А. Библиографическая наука и практика: терминол. слов. / В.А. Фокеев; [науч. ред. Г.В. Михеева]. – Спб.: Профессия, 2008. – С. 29.

3 Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України, 2001–2005 : бібліогр. покажч. / Держ. іст. б8ка України ; підгот. О.В. Михайлова. – [Б. м.: б. вид.], 2007. – 103 с.

125

4Моргенштерн И.Г. Метабиблиография (библиография библиографии)

//Библиогр. – 2007. – № 5. – С. 139.

5 Вовченко І.О. Бібліографія бібліографії в Україні // Національна бібліографія України: стан і тенденції розвитку : матеріали міжвід. наук. конф., 12–14 квіт. 1994 р., м. Київ / Нац. парлам. б8ка України. – К., 1995. – С. 93–96.

6 Швецова Водка Г.М. Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика: навч. посіб. / Г.М. Швецова8Водка. – Рівне, 2000. – 205 с.; Її ж. Бібліографічні ресурси України: стан, проблеми розвитку // Бібл. вісн. – 2000. – № 4. – С. 2–5.

In the article is considered the characteristic of the concepts «biblio graphic metadatabase» and «manual of databases». Еxperience of cre ation of similar resources in Ukraine, Russia and Poland is examined.

УДК 025.5:001.4+002.6:001.4

Юлія Остапчук

ДОВІДКОВОDБІБЛІОГРАФІЧНИЙ ЧИ ДОВІДКОВОDПОШУКОВИЙ АПАРАТ:

ДО ВИЗНАЧЕННЯ ГОЛОВНОГО ІНСТРУМЕНТА

БІБЛІОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕКИ

Аналізуються погляди бібліотекознавців та бібліографознавців щодо понять «довідково бібліографічний апарат» (ДБА), «довідко во пошуковий апарат» (ДПА) бібліотеки. Досліджується співвідно шення термінів ДБА, ДПА та їх придатність для визначення головно го інструмента бібліографічної діяльності бібліотеки.

У Законах України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»1 та «Про науково8технічну інформацію»2 немає визначення довідково8 бібліографічного апарата (ДБА) бібліотеки, а вживається термін «довідково8пошуковий апарат» (ДПА). В підручниках, довідкових та методичних посібниках з бібліографічної діяльності бібліотек вжи8 вається термін «довідково8бібліографічний апарат» (ДБА)3. Така термінологічна неузгодженість є негативним фактором як у сфері на8 укових досліджень, так і в сфері навчальної та практичної діяльності. Одночасне використання термінів «ДБА» та «ДПА» у фаховій літе8 ратурі та в практичній діяльності призвело до необхідності з'ясувати значення даних термінів. Мета даної статті – проаналізувати

126

співвідношення термінів «ДБА» та «ДПА» й визначити найбільш придатний для позначення головного інструмента бібліографічної діяльності бібліотеки.

Вперше визначення ДБА намагався встановити в 1958 році Є.І. Шамурин у «Словнику книгознавчих термінів», де він висвітлив два значення ДБА: 1) «назва, яка інколи дається у великих бібліоте8 ках довідково8бібліографічним відділам…» і 2) «синонім терміна: апарат книги»4. У цьому тлумаченні навіть не згадувалося те значен8 ня, що утвердилося пізніше і знайшло відображення в підручниках, довідниках і стандартах, хіба що «довідково8бібліографічний відділ» у наведеній дефініції вважати синонімом «довідково8бібліографічно8 го фонду» бібліографічного відділу бібліотеки.

Термін «ДБА» використовувався в підручнику «Библиография. Общий курс» під редакцією М.А. Брискмана та О.Д. Ейхенгольца в 1969 році. У цьому підручнику не дається визначення ДБА, але роз8 глядаються основні його завдання: «встановити наявність необхідно8 го видання у фонді бібліотеки, підібрати літературу з теми, уточнити бібліографічні дані про окремі твори друку, знайти ті чи інші цифри, факти, дати»5.

Такий самий підхід – характеристика ДБА без його визначення – спостерігаємо й у наступному виданні підручника для вищих на8 вчальних закладів6. Зазначається лише, що ДБА – «необхідна основа всієї бібліографічної діяльності бібліотеки», «за його допомогою здійснюється довідкове, інформаційно8бібліографічне та рекомен8 даційно8бібліографічне обслуговування читачів, ведеться пропаган8 да бібліотечно8бібліографічних знань, виявляється література для бібліографічних посібників, що їх складають працівники бібліоте8 ки»7. Далі дана детальна характеристика методики створення та скла8 ду ДБА.

Термінологічні стандарти з бібліографії 1970 і 1977 рр. не дали визначення ДБА. І лише в ГОСТі 7.26880 «Библиотечное дело. Ос8 новные термины и определения» з'явився термін «ДБА» і його виз8 начення: «сукупність довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів і картотек, призначених для пропаганди творів друку та інших документів і цілеспрямованого керівництва читанням»8. У даному визначенні нічого не сказано про пошукову функцію ДБА та його основне завдання – забезпечити ефективний пошук інформації, що міститься у документах. Натомість наголошу8 валося на пропагандистській та педагогічній функціях ДБА, що відповідало вимогам та реаліям часу.

127

Про довідково8пошукову функцію ДБА згадується у визначенні, даному в енциклопедичному словнику «Книговедение» 1982 р.: «ДБА – сукупність довідково8пошукових засобів, які розкривають фонди окремих бібліотек і забезпечують ведення довідково8інфор8 маційної роботи»9. Це визначення точніше відображало головне за8 вдання ДБА, але не конкретизувало ведення довідково8інфор8 маційної роботи, хоча далі в статті містилися деякі пояснення.

І.Г. Моргенштерн у 808х рр. ХХ ст. підкреслив, що ДБА є базою довідково8бібліографічної роботи, і висловив припущення, що саме завдяки цьому у його назві є слова «довідково8бібліографічний»10. Сутність ДБА розкривалася при виявленні його функцій, головна з яких – слугувати ключем до фонду первинних документів бібліоте8 ки, розкривати його зміст. Крім того, ДБА бібліотеки виконує ідей8 но8виховну, орієнтаційно8ознайомчу та комунікативну функції. Для визначення ДБА І.Г. Моргенштерн запропонував використати як ро8 дове поняття «інформаційно8пошукова система» (ІПС), що тракту8 валося як «логічна система, призначена для знаходження та видачі інформації»11. На його думку, ДБА є великою (макро) ІПС, що скла8 дається з сукупності малих (мікро) ІПС. При цьому використовува8 лося поняття, запозичене з наукової (чи соціальної) інформатики, де ІПС розглядалася як абстрактне поняття, що може бути конкретизо8 ване для характеристики будь8якої інформаційної системи (від бібліотеки в цілому до окремого документа)12. І.Г. Моргенштерн за8 пропонував таке визначення ДБА: «документальна інформаційно8 пошукова система, метою якої є оптимізація пропаганди, пошуку та видачі бібліографічної, бібліотечної і фактографічної інформації»13. «Документальна» у даному визначенні – це «система, призначена для пошуку та видачі адрес релевантних документів, їхніх бібліо8 графічних описів, самих документів (або їхніх копій)»14. «Оп8 тимізацію» як мету ДБА пропонувалося розуміти як «досягнення оперативності, повноти та інших позитивних рис інформації, що на8 дається за допомогою ДБА». Поряд із бібліографічною та факто8 графічною інформацією була названа «бібліотечна», з поясненням, що вона так іменується умовно, за аналогією з «бібліотечною довідкою» (як у той час називали адресну бібліографічну довідку). Наявність функції «пропаганди» була даниною часу, коли підкрес8 лювалася ідеологічна функція бібліотеки. Важливо відзначити, що поняття ДБА визначалося тут не через його зміст, а через родове по8 няття (ІПС) та видові відмінності. У характеристиці ДБА зазначено, що він є базою та інструментом довідково8бібліографічної роботи, але не тільки: за його допомогою здійснюється пропаганда бібліотеч8 но8бібліографічних знань і ДБА стає інструментом самообслугову8

128

вання читачів; здійснюється бібліографічне інформування; працівники бібліотеки використовують ДБА у процесах внутрішньобібліотечної роботи.

У1984 р. у навчальному посібнику «Бібліографія. Загальний курс» під редакцією В.Я. Бурана подано таке визначення ДБА: «це система каталогів і картотек, доповнена фондом довідкових та бібліо8 графічних видань»15. У визначенні терміна тут перераховуються еле8 менти ДБА (до речі, не повністю), але не сказано про його функціональне призначення, що розглядалося далі в даному підруч8 нику: «багатоаспектне, цілеспрямоване розкриття фондів бібліотеки, надання допомоги читачам у розшуку та доборі потрібної їм первин8 ної інформації»16. Таке формулювання функцій ДБА теж неповне, що підтверджується навіть характеристикою ДБА, поданою у цьому ж посібнику.

Утермінологічному словнику «Библиотечное дело» 1986 р. було зазначено, що ДБА – це «сукупність довідкових і бібліографічних ви8 дань, бібліотечних каталогів і картотек, призначених для пошуку інформації, пропаганди літератури і керівництва читанням»17. Це визначення майже повністю повторює ГОСТ 7.26880, але на перше місце ставить функцію пошуку інформації. Крім того, замість «творів друку та інших документів» тут вказано «літератури», що є кроком назад у визначенні об'єкта пошуку порівняно із стандартом 7.26880. Заміна «цілеспрямованого керівництва читанням» просто «керівни8 цтвом читанням» практично нічого не змінювала у визначенні функцій ДБА. Тому цілком доречним можна вважати повернення до визначення ДБА, даного в ГОСТі 7.26880, у наступному словнику (1995 р.)18. Але визначення із словника 1986 р. буде повторено потім

укиївському словнику 1995 р.19.

Еволюцію визначення терміна «ДБА» можна простежити також за підручниками для середніх спеціальних навчальних закладів Г.М. Діомідової. У першому виданні (1978 р.) визначення ДБА відсутнє, але дана його детальна характеристика, у тому числі зазна8 чено, що «основне призначення довідково8бібліографічного апарата (ДБА) – цілеспрямоване та багатоаспектне розкриття фондів бібліо8 тек, надання допомоги у розшуку літератури з питань, які цікавлять читачів даної бібліотеки»20. У другому виданні (1991 р.) ДБА охарак8 теризований як «комплекс взаємопов'язаних і таких, що доповнюють одне одного, частин (структурних підрозділів), призначених для ба8 гатоаспектного розкриття єдиного фонду бібліотечної системи, його пропаганди та цілеспрямованого керівництва читанням»21. У наступ8 ному виданні (2002 р.) визначення ДБА подібне до попереднього, але має деякі відмінності, обумовлені як змінами у структурі системи

129

бібліотек, так і уточненням функцій ДБА: «комплекс взаємопов'яза8 них і таких, що доповнюють одне одного, частин, призначених для багатоаспектного відображення та розкриття фонду бібліотеки, за8 безпечення читачів потрібною їм інформацією та сприяння про8 фесійній бібліотечно8бібліографічній діяльності»22.

Набагато конкретнішим стало й визначення ДБА, подане у переви8 данні 1999 р. книгознавчого словника: «Довідково8бібліографічний апарат бібліотек та інформаційних установ – зібрання матеріалів, що забезпечують ведення бібліографічної діяльності. Д.8б. а. включає: довідково8бібліографічний фонд (ДБФ) бібліографічних посібників та довідників, фонд копій найзначніших бібліографічних довідок, що виконані раніше (у тому числі в інших бібліотеках), систему каталогів бібліотечних та картотек бібліографічних. Д.8б. а. – основний засіб бібліографічного пошуку та всіх напрямів бібліографічної роботи (ук8 ладацької, бібліографічного інформування, довідково8бібліографічно8 го обслуговування, комплектування фондів, керівництва читанням)»23.

У 908х рр. ХХ ст. В.І. Терешин запропонував не відокремлювати ДБА від загального бібліотечного фонду (БФ). Він виклав такі аргу8 менти: 1) ДБА повинен давати тільки бібліографічну інформацію, оскільки він призначений для використання саме в бібліографічній роботі. Надання фактографічних довідок В.І. Терешин не вважав за8 вданням довідково8бібліографічного обслуговування. З цих мірку8 вань небібліографічні довідкові видання, на його думку, не повинні включатися в ДБФ як частину ДБА. 2) Немає потреби відділяти ДБФ від БФ у цілому, оскільки останній теж надає як факто8 графічну, так і бібліографічну інформацію. Отже, можна вважати, що ДБФ дорівнюється БФ, а не є його частиною. 3) Каталоги і картоте8 ки теж є документами, як і інші видання, з яких складається БФ, от8 же, поняття БФ охоплює не тільки ДБФ, але й каталоги та картоте8 ки. В результаті всі складові ДБА – ДБФ, каталоги та картотеки – охоплюються поняттям БФ24. Як підсумок, В.І. Терешин стверджу8 вав, що ДБА дорівнюється ДБФ, а від БФ в цілому відрізняється ли8 ше місцем розташування.

Перелічені аргументи В.І. Терешина є суперечливими. Довідко8 во8бібліографічне обслуговування – це видача як бібліографічних, так і фактографічних довідок. Виділення найбільш вагомих довідко8 вих видань із загального БФ і включення їх до складу ДБФ з метою підвищення оперативності їх використання – загальноприйнята практика бібліотек, обумовлена потребами довідково8бібліогра8 фічного обслуговування. Каталоги і картотеки, хоча й є документа8 ми, посідають у бібліотеці як системі особливе місце, оскільки є засо8 бами відображення БФ і орієнтування в ньому. ДБФ, каталоги і кар8

130