Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Термінологія документознавства

.pdf
Скачиваний:
45
Добавлен:
29.02.2016
Размер:
540.51 Кб
Скачать

Таблиця 1 Тематична й кількісна характеристика словника

 

Тематика

Кількість термінів

%

1

Загальні поняття

203

17

2

Функції, властивості, структура,

37

3,1

 

ознаки документа

 

 

3

Способи створення документа

37

3,1

4

Види носіїв інформації

49

4,1

5

Види і характеристика творів

27

2,2

6

Види документа

208

17,4

7

Типи літератури

34

2,9

8

Жанри документа

145

12,1

9

Види і характеристика службових

99

8,3

 

документів

 

 

10

Види видань

214

17,9

11

Характеристика видань

99

8,4

12

Види і характеристика електронних

42

3,5

 

документів і видань

 

 

 

Всього

1194

100

теристика службових документів склали 8,3 %, види і характеристи8 ка видань – 26,3 %. Крім того, 3,5 % становлять перелік видів і харак8 теристика електронних документів і видань; типів літератури – 2,9 %; жанрів документа – 12,1 %. До характеристики видів документа тісно прилягає характеристика творів (2,2 %) і носіїв інформації (4,1 %). Загалом терміни, що стосуються видів, типів, жанрів документа, літе8 ратури, видань, службових документів тощо склали 76,8 %.

Інші терміни, що стосуються способів створення документа, а та8 кож характеризують його функції, властивості, структуру й ознаки, теж є необхідними для формування уявлень про документ. Не можна залишити поза увагою і загальні поняття, потрібні для характеристи8 ки як документів, так і наукової дисципліни – документознавства.

Відсоткове співвідношення окремих тематичних розділів термі8 носистеми документознавства показує ступінь широти і різно8 манітності окремих категорій документа, а також рівень їх типо8 логічної розробленості.

Як вже зазначено, словник відображає терміносистему докумен8 тознавства, яка склалася на даний час, отже, зі всіма її перевагами і недоліками. До переваг належить формування самої терміносистеми, а також стандартизація чи уніфікація багатьох термінів. Тому в ха8 рактеристиці того чи іншого терміна в першу чергу відзначалася на8 явність його стандартизованого формулювання та визначення. Не8

71

доліками будь8якої терміносистеми є синонімія (наявність кількох термінів для позначення одного поняття) та омонімія (використання одного терміна в різних значеннях). Оскільки даний словник не ста8 вив завдання упорядкування терміносистеми, в ньому відображено як синоніми (з відсилками від одного до іншого), так і омоніми (тоб8 то різні значення того чи іншого терміна).

Приклад посилання на синонім:

Графічний документ зображувальний документ, зміст якого зафіксовано у вигляді малюнка або кресленика лініями, штрихами, світлотінню (графіки, малюнки, схеми, плани). Синонім: ізо графічний документ.

Ізографічний документ зображувальний документ, створений нарисними знаками (рисками, точками, світлом або тінню). Синонім:

графічний документ.

Курсивом позначено терміни, визначення яких подано в даному словнику і до яких можна звернутися за більш детальною їх характе8 ристикою.

Як правило, різні значення терміна подавалися поряд з його фор8 мулюванням способом нумерування кожного зі значень. При цьому на першому місці вказувалося значення, найбільш придатне для да8 ного терміна. Наприклад:

Книга (книжка) – 1) найважливіша історично розвинута форма закріплення й передавання в часі та просторі соціальної інформації у

вигляді текстового, зображувального, картографічного, нотного чи іншого документа; адресований абстрактному, не визначеному кон8 кретно читачеві документ, що за допомогою певної знакової системи, зафіксованої на матеріальному носії, виконує покладені на нього ко8 мунікаційно8інформаційну, естетичну, навчальну та інші соціальні функції; 2) друковане неперіодичне блочне видання обсягом понад 48 сторінок; 3) в управлінському документознавстві – різновид доку8 мента, що являє собою зшиті в одну палітурку (обкладинку) аркуші паперу з якими8небудь записами (бухгалтерська книга, книга скарг, домова книга тощо) чи текстом і місцем для офіційних зазначок (тру8 дова книжка, ощадна книжка, чекова книжка тощо).

За наявності багатьох значень терміна, які, до того ж, мають різні визначення, подані різними авторами, кожний з цих термінів і визна8 чень подано окремо. Зокрема, термін «документ» повторюється 16 разів, з яких вісім – це різні значення документа (Документ I, До8 кумент II, Документ III і т.д.), а інші вісім відображають дефініції, на8 дані документу різними авторами.

Разом з тим існує багато термінів, які цілком закономірно мають різні значення, що склалися історично, або мають різні визначення,

72

виходячи з їхньої характеристики за різними підходами та погляда8 ми. Як правило, вони також нумерувалися як різні значення терміна. Наприклад:

Плакат (нім. Plakat, з франц. placard) – 1) жанр графіки; малю8 нок з коротким текстом до нього, що закликає до чого8небудь, попу8 ляризує, рекламує щось; 2) аркушеве текстове чи образотворче ви дання, що містить малюнок, фотографію, монтаж чи яке8небудь спеціальне зображення з невеликим текстом пояснення, рекламного, інструктивного чи популяризаційного призначення у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, віддрукованих з одного чи з обох боків аркуша, призначене для екс8 понування.

Різні визначення (дефініції) одного й того самого терміна пода8 но без нумерації, одне від одного вони відділяються крапкою з комою

(;). У подальшому розвитку науки можна залишити одне з цих визна8 чень або об'єднати їх тим чи іншим чином. Приклад такого терміна:

Документаційний фонд – сукупність документів, утворювана (через безпосереднє створення і/або отримання, збирання) одним (одноособовим або колективним) утворювачем в процесі його діяль8 ності/життя і діяльності з певною функціональною (поточною або особистою) діловою метою (Моделі ISAD(G)/ISAAR(CRF) і прави8 ла архівного описування: співвіднесення основних термінів і понять та вмісту норм, загальний теоретико8методологічний контекст, прак8 тична кореляція // Студії з архів. справи та документознавства / УкрНДІАСД, Європ. ун8т. – К., 2005. – Т. 13); фонд службових доку8 ментів, який установа нагромадила внаслідок діяльності. Виокрем8 люється до передання в архів.

Удужках вказано джерело, в якому подано перше визначення.

Уданому термінологічному словнику не відображено терміни, що стосуються історії документа, як неопублікованого, так і опублікованого, тобто рукописних книг і видань. Вони мають склас8 ти окремий, доволі значний масив термінів, про що свідчать уже створені словники архівознавчих9 та книгознавчих10 термінів. У доку8 ментознавчому історичному термінологічному словнику можна пе8 редбачити наявність термінів, спільних для архівознавства та книгоз8 навства, а також і термінів, характерних тільки для однієї наукової дисципліни.

Умайбутньому вважаємо доречним запланувати створення ще й загального документознавчого словника, який має охопити не тільки терміни, що використовуються безпосередньо в межах документоз8 навства, але й такі терміни, що стосуються документів, але створю8 ються та існують у межах інших наукових дисциплін: архівознавства,

73

історичного джерелознавства, дипломатики, наукової інформатики, технічної інформатики, бібліографознавства тощо.

Разом з тим документознавчий термінологічний словник, як і терміносистема документознавства в цілому, не повинні, на наш по8 гляд, відображати терміни, що стосуються специфіки діяльності в ок8 ремих галузях системи документальної комунікації (діловодстві, ви8 давничій справі, книжковій торгівлі, бібліотечній справі, бібліографії тощо). Терміносистеми кожної з цих галузей у певних ділянках пере8 тинаються з документознавством, але не поглинаються ним повністю.

Аналіз складу терміносистеми документознавства, поданої у словнику, свідчить, перш за все, про те, яка концепція документоз8 навства є панівною на даний час, зокрема, як трактується в цій кон8 цепції об'єкт документознавства (чи входить опублікований доку8 мент, або книга, до об'єкта документознавства). З іншого боку, харак8 теристика існуючої терміносистеми документознавства має вплину8 ти на трактування об'єкта документознавства в наукових методо8 логічних міркуваннях.

1 Плешкевич Е.А. Итоги формирования документационной науки в Украине: по материалам конференции. Обзор // Науч.8техн. информ. – Серия 1. Орг. и методика информ. работы. – 2008. – № 9. – С. 36.

2 Кушнаренко Н.Н. Документоведение: учебник / Н.Н. Кушнаренко. – 28е изд., перераб. и доп. [або інші стереотип. видання]. – К.: Знання, 2000. – 459 с. – (Высш. образование XXI века); Кушнаренко Н.М. Спеціальне документознавство: навч. посіб. для дистанц. навчання / Н.М. Кушнаренко, Ю.В. Трач; за наук. ред. Г.М. Швецової8Водки. – К.: Ун8т «Україна», 2008. –

280с.

3 Кулешов С.Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи /

С.Г. Кулешов; Укр. держ. наук.8дослід. ін8т архів. справи та документознавства, Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. – К., 2000.

– 162 с.; Його ж. Загальне документознавство: прогр. курсу для студ. спец. 7.020105 «Документознавство та інформ. діяльність» / Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв ; уклад. С.Г. Кулешов. – К., 2002. – 13 с.; Його ж. Управлінське документознавство: прогр. курсу для студ. спец. 7.020105 «Документознавство та інформ. діяльність» / Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв; уклад. С.Г. Кулешов. – К., 2002. – 13 с.; Його ж. Управлінське документознавство: навч. посіб. / С.Г. Кулешов; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. – К.: ДАКККіМ, 2003. – 57 с.

4 Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Бездрабко; Київ. нац. ун8т культури і мистецтв. – 28ге вид., зі змінами і доп. – К., 2006. – 207 с.

5 Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8 Водка. – К.: Знання, 2007. – 398 с. – (Сер. «Вища освіта XXI ст.»).

74

6 Комова М.В. Документознавство: навч. посіб. / М.В. Комова; Нац. ун8т «Львів. політехніка», Ін8т гуманітар. і соціал. наук. – Львів; К.: Тріада8 плюс: Алерта, 2007. – 294 с.

7 Палеха Ю.І. Загальне документознавство: навч. посіб. / Ю.І. Палеха, Н.О. Леміш. – К.: Ліра8К, 2008. – 393 с.; Палеха Ю.І. Управлінське документування: навч. посіб. У 28х ч. Ч. 1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних ділових паперів) / Ю.І. Палеха. – Вид. 38тє, доп. – К.: Вид8во Європ. ун8ту, 2003. – 380 с. – На обкл. назв. Ч. 1: Організація загального діловодства.

8 Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навч. посіб. / А.Н. Діденко. – 58те вид. – К.: Либідь, 2006. – 384 с.; Погиба Л.Г. Складання ділових паперів: практикум: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л.Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, М.П. Баган. – Вид. 28ге, стереотип. – К.: Либідь, 2004. – 238 с.; Сучасне діловодство: зразки документів, діловий етикет, інформація для ділової людини / за ред. В.М. Бріцина; [уклали: Н.Г. Горголюк, І.А. Казімірова]. – К.: Довіра, 2007. – 687 с. та ін.

9 Краткий словарь видов и разновидностей документов. – М., 1974 та ін. 10 Словник книгознавчих термінів / Кн. палата України; уклад.:

В.Я. Буран, В.М. Медведєва, Г.І. Ковальчук, М.І. Сенченко; наук. ред.: Н.О. Петрова, Г.М. Плиса, Т.Ю. Жигун. – К.: Вид8во Аратта, 2003. – 159 с.

The article characterizes methodology of preparing the terminologi cal and conceptual reference dictionary of document studies, which is intended for educational purposes, as well as the insofar revealed compo sition of modern document studies terminological system.

75

СЛОВО МОЛОДОГО НАУКОВЦЯ

УДК 001.8

Жанна Бабенко

ДО УНІФІКАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наскрізний характер інформаційної діяльності та суттєво зміне не інформаційно комунікаційне середовище обумовлюють не обхідність перегляду термінів «довідково бібліографічний апарат» та «довідково пошуковий апарат», які використовуються відповідно у сфері бібліотечних закладів та органів науково технічної інформації для означення засобів доступу до інформаційних ресурсів, що зберігаються у даних установах. З метою уніфікації терміносистеми інформаційної діяльності пропонується стандартизувати поняття «пошуковий апарат інформаційних установ».

Ефективне функціонування будь8якої галузі науки неможливе без удосконалення її терміносистеми. Терміни повинні відбивати ті процеси, явища, сукупності зв'язків тощо, які мають місце в об'єктивній дійсності. Логічним результатом цього є стандартизація та уніфікація терміносистеми наук. Особливої актуальності на сучас8 ному етапі набуває проблема вдосконалення понятійного апарату в сфері інформаційної діяльності, яка розвивається досить швидкими темпами.

В умовах переходу України до інформаційної фази свого розвит8 ку відбувається все більш помітне зростання ролі інформації та інформаційного виробництва у функціонуванні будь8якої галузі. Для означення даного етапу розвитку цивілізації використовують термін «інформаційне суспільство». В основі його формування – зростання обсягів інформації з усіх галузей знань, суттєвий розрив між кількістю інформації, яка продукується, і обмеженими можли8 востями її використання у різних сферах. Саме ці явища сприяли бурхливому розвитку інформаційно8комунікативних технологій, створенню глобального інформаційного простору і призвели до зро8 стання частки інформаційної продукції та послуг у валовому внутрішньому продукті.

76

На сьогодні кардинально змінюються умови виробництва та по8 ширення інформації, що обумовлює диверсифікацію інформаційної діяльності. В Законі України «Про інформаційну діяльність» даний вид суспільної діяльності визначається як сукупність дій, спрямова8 них на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб та держави1. Інформаційна діяльність набула наскрізного харак8 теру, оскільки пронизує всі інші види діяльності: управлінську, на8 укову, виробничу тощо, адже всі вони потребують адекватного інфор8 маційного забезпечення. Оскільки традиційно інформаційну діяльність реалізували, в першу чергу, бібліотеки різних типів та ор8 гани науково8технічної інформації, найбільш сформованим є по8 нятійний апарат бібліотечної та науково8інформаційної галузей. Од8 нак на сучасному етапі сфера інформаційної діяльності значно роз8 ширилась. Суб'єктами даного виду діяльності є установи різних типів або структурні підрозділи окремих організацій, які реалізують процеси збирання, обліку, зберігання, аналітико8синтетичного опра8 цювання, пошуку та поширення інформації. Для їх означення вико8 ристовують термін «інформаційні установи» (ІУ) або «інформаційні центри». Отже, нові умови функціонування ІУ вимагають уточнення терміносистеми у сфері інформаційної діяльності.

Сучасний етап функціонування ІУ відзначається появою нових методів зберігання та поширення інформації, які забезпечили якісно нові параметри оперативності тиражування та обміну інформацією, а також можливість зберігання на однотипних носіях гетерогенних да8 них (тексту, аудіо8 і відеофрагментів). У діяльності ІУ всіх типів спо8 стерігається зміна пріоритетів, пов'язаних з доступом до знань і роз8 ширенням номенклатури інформаційних послуг. Стрімкий розвиток науки, збільшення обсягів інформації, ускладнення запитів спожи8 вачів вимагають підвищення оперативності пошуку та забезпечення релевантності інформації.

Роль посередника між документальним масивом та користувача8 ми ІУ належить пошуковому апарату (ПА) даних установ. Ор8 ганізація та ведення ПА становить традиційний напрямок діяльності ІУ, однак сам термін «ПА» на даний час не стандартизовано. До на8 укового обігу його вводить Т.Ф. Берестова, запропонувавши наступ8 не визначення: ПА – це засіб доступу до інформації, що існує в різних документальних формах2. У системі бібліотек як ІУ використо8 вується термін «довідково8бібліографічний апарат», що розгля8 дається як сукупність довідкових і бібліографічних видань, які існу8 ють в традиційній і машиночитній формах, каталогів і картотек та баз даних (БД), призначених для пошуку необхідної інформації.

77

У системі органів науково8технічної інформації для позначення відповідного поняття вживають термін «довідково8пошуковий апа8 рат», що визначається як сукупність впорядкованих масивів вторин8 них документів, призначених для пошуку науково8технічної інфор8 мації. Терміни «довідково8бібліографічний апарат» та «довідково8по8 шуковий апарат» при цьому використовуються в якості синонімів, незважаючи на певні відмінності їх дефініціїй. У своїх подальших дослідженнях Т.Ф. Берестова3 пропонує трансформувати традицій8 ний довідково8бібліографічий апарат бібліотек у навігаційно8пошу8 ковий.

Як зазначає В. Шкаріна, «довідково8бібліографічний апарат» є терміном, який має не менше десяти синонімів (модифікацій): науко8 во8довідковий, довідково8орієнтуючий, обліково8довідковий, обліко8 во8пошуковий, науково8пошуковий, довідково8інформаційний, інформаційно8бібліографічний, інформаційно8пошуковий, довідко8 вий, пошуковий апарат. Це пов'язано, з одного боку, з його викорис8 танням у різноманітних сферах, а з іншого – з легковажним ставлен8 ням до терміна, його несвоєчасним відображенням у державних стан8 дартах, термінологічних словниках4. Синонімія є негативним явищем у сфері науки, тому виникає необхідність уніфікації термінів для по8 значення відповідних інформаційно8пошукових систем, які забезпе8 чують доступ користувачів до інформації ІУ різних типів. Оскільки ІУ, які не відносяться до мереж бібліотек та органів науково8 технічної інформації, також створюють відповідні засоби доступу до своїх ресурсів, необхідно, на нашу думку, стандартизувати термін «пошуковий апарат» як такий, що точно розкриває сутність поняття. Адже, в процесі визначення семантичних меж понять «довідково8 бібліографічний апарат» та «довідково8пошуковий апарат» підкрес8 люється їх сутнісна функція – пошукова.

Розвиток комп'ютерних технологій у сучасних умовах обумовив трансформацію традиційного ПА ІУ як бази задоволення інфор8 маційних запитів користувачів. Сучасний ПА являє собою відкриту динамічну систему, яка призначена для структурування, пошуку і на8 дання користувачам доступу до інформації. Якість ПА визначає рівень усієї діяльності ІУ, і в першу чергу інформаційної роботи.

ПА ІУ включає джерела інформації (повнотекстові, факто8 графічні, бібліографічні та ін.), які можуть знаходитись поза межами даної ІУ. Завдяки мережі Internet ІУ отримали можливість здійсню8 вати пошук необхідної інформації у віддалених БД. Сучасний ПА ІУ – це не лише механізм, функціонування якого забезпечує процес обслуговування користувачів інформації. Він надає можливість ІУ оперативно взаємодіяти з соціальним середовищем, коригувати свою

78

діяльність та розвиток самого ПА відповідно до актуальних тен8 денцій на ринку інформації. Розвиток новітніх інформаційних техно8 логій, а також зростання попиту на інформацію, з одного боку, та постійне збільшення її обсягів і кількості, з іншого, призводять до то8 го, що традиційні підходи до організації ПА ІУ стають недостатньо ефективними.

У структурі ПА ІУ традиційно виділяли три основні елементи:

1)довідково8бібліографічний фонд (ДБФ), що являє собою су8 купність довідкових і бібліографічних видань в традиційній та маши8 ночитній формі, а також документів нормативно8правового та огля8 дового характеру або відповідних БД;

2)система каталогів і картотек або БД;

3)фонд виконаних довідок.

Такий погляд на структуру ПА, на нашу думку, є дещо обмеже8 ним і не відображає сучасних реалій функціонування інформаційної сфери. Вищеозначені структурні елементи присутні повною мірою лише у ПА бібліотек. Але навіть у цих ІУ частка бібліографічної інформації в складі ПА зменшується, а все більше акумулюється фактографічної, аналітичної, повнотекстової інформації. Отже, термін «довідково8бібліографічний апарат» вже не зовсім відповідає вимогам часу.

Структура і склад ПА ІУ залежить від типу цих установ, спе8 цифіки регіону, фондів ІУ та запитів користувачів. Зокрема в ІУ, які не відносяться до системи органів науково8технічної інформації та бібліотек, ПА буде складатися із видань нормативно8правового ха8 рактеру, довідкових видань і відповідних БД, які необхідні для їх на8 лежного функціонування.

Розвиток технічних засобів призводить до того, що сьогодні ви8 користовується інформація, різноманітна за змістом та цільовим призначенням: друкована, звукова, візуальна, зафіксована на різно8 манітних носіях, різна за знаковою природою. Будь8який з цих видів інформації підлягає аналітико8синтетичній обробці: бібліографічно8 му опису, класифікації, предметизації, реферуванню тощо. Аналіти8 ко8синтетична обробка інформації надає їй ознак вторинності, є найбільш розповсюдженим, єдиним способом забезпечення іден8 тифікації документа під час пошуку. Досить часто пошук здійснюється в межах тексту первинного джерела з використанням ключових слів. Такі можливості все частіше забезпечують гіпертекс8 тові видання та системи. Виходячи з цього, можна зробити висновок щодо відсутності необхідності конкретизації видів інформації, яку можна відшукати з його допомогою, у визначенні поняття «ПА». Все різноманіття інформації у дефініції відобразити неможливо, при зо8

79

середженні уваги на будь8яких видах інформації визначення завжди буде неповним.

Як зазначалось вище, важливою частиною ПА є ДБФ. Назва цьо8 го елемента ПА означає, що у даному фонді зібрані як довідкові, так і бібліографічні матеріали. На наш погляд, оскільки у структурі су8 часного ПА ІУ все більше акумулюється повнотекстова та факто8 графічна інформація, а бібліографічні відомості стають проміжним етапом інформаційного пошуку, доцільно змінити назву цього струк8 турного елементу ПА на «фонд довідкової і нормативно8правової інформації». Даний термін можна використовувати в якості си8 ноніма стандартизованого поняття «ДБФ». Вказаний елемент ПА ІУ утворюється шляхом виокремлення з її фонду нормативно8правових документів, довідкових видань і вторинних документів на тра8 диційних і машиночитних носіях, необхідних для реалізації різних процесів інформаційної діяльності.

Структура фонду довідкової і нормативно8правової інформації формується за рахунок таких елементів: нормативно8правові доку8 менти (на традиційних і машиночитних носіях); довідкові видання (довідкові БД); вторинні документи різних видів та жанрів (БД вто8 ринної інформації).

Як підкреслює Т. Добко5, сучасний ПА являє собою складну ор8 ганізаційно8технологічну систему, яка потребує раціональної ор8 ганізації, відповідного технічного забезпечення, оснащення сучасною технікою та програмними засобами, кваліфікованого персоналу, здат8 ного підтримувати цей ПА і розвивати відповідно до вимог та часу. ПА має допомагати у здійсненні пошуку у великих масивах даних, надавати доступ до інформації, зафіксованої на різноманітних носіях.

Отже, ПА в теперішньому розумінні – це сукупність традиційних та електронних елементів, організованих за допомогою відповідних програмних засобів, що забезпечують вихід у відкритий інфор8 маційний простір. Із моменту отримання доступу до мережі Інтернет обсяг ПА ІУ суттєво розширюється за рахунок представлених у цій мережі довідкових видань, електронних каталогів різних установ, бібліографічних та інших БД.

Залучення до ПА віртуальних джерел значно розширює його по8 шукові можливості. Доступність у поєднанні з масштабністю та гли8 биною пошуку в цих ресурсах обумовила те, що Інтернет перетво8 рюється на одне з пріоритетних джерел при виконанні різноманітних інформаційних запитів. Крім того, одержана з Мережі інформація може бути представлена не тільки у традиційній текстовій формі, але й у вигляді аудіо8 та відеофрагментів, трьохвимірних анімацій, інте8

80