Термінологія документознавства

–враховуючи той факт, що нині має місце строкатість підходів до функціонального розрізнення термінів «службовий документ» та «офіційний документ», а предметом організування роботи з докумен8 тами у діловодстві є службовий документ, подальше вивчення цієї сфери документознавства є актуальним як з огляду на необхідність зняття внутрішньодисцилінарних суперечностей, так і з уваги на ак8 туальність міждисциплінарного врегулювання на семантико8по8 няттєвому рівні;

–розуміння того, що офіційний документ є домінантною сферою зацікавлень державних органів влади й управління, а його застосу8 вання так чи інакше корелюється зі значно ширшим спектром функціонування, існує нагальна потреба в подальшому унормуванні та чіткій уніфікації національної документознавчої та юридичної терміносистем, у тому числі і в тематико8проблематичному зрізі на8 шої публікації.

1Кулешов С.Г. Загадки документа / С.Г. Кулешов // Секретар8референт.

–2006. – № 9. – С. 5.

2 Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8 Водка. – К.: Знання, 2007. – С. 59.

3 Бездрабко В.В. Термінологічні студії у сучасному вітчизняному документознавстві (19908і – початок 20008х рр.) / В.В. Бездрабко // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: збірка наук. праць. – К., 2007. – С. 25.

4 Так само. – С. 21.

5Кулешов С.Г. Загадки документа / С.Г. Кулешов // Секретар8референт.

–2006. – № 9. – С. 5.

6 Новохатський К. Документ як об'єкт інформаційних відносин у Законах України: спроба огляду деяких визначень / К. Новохатський // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук. праць. Вип. 3. Джерелознавчі дисципліни – К., 2001. – С. 361.

7Видання. Основні види Терміни та визначення понять: ДСТУ 30178

95.– Вид. офіц. – Вперше; введ. 1996801801. – К.: Держстандарт України, 1995. – С. 3.

8 Державна уніфікована система документації. Основні положення :

ДСТУ 3843899. – Вид. офіц. – Вперше (зі скасуванням ГОСТ 6.10.1888); введ. 2000807801. – К.: Держстандарт України, 2000. – С. 2.

9 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732:2004. – Вид. офіц. – На заміну ДСТУ 2732894; введ. 2005807801. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. – С. 2.

10 Інформація та документація. Керування документаційними процесами: ДСТУ 442381:2005. – Ч. 1. – Основні положення (ISO 154898 1:2001, MOD). – Вид. офіц. – Вперше; введ. 2007804801. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – С. 3.

91

11Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять : ДСТУ 2732:2004. – Вид. офіц. – На заміну ДСТУ 2732894; введ. 2005807801. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. – С. 2.

12Інформація та документація. Керування документаційними процесами: ДСТУ 442381:2005. – Ч. 1. – Основні положення (ISO 154898 1:2001, MOD). – Вид. офіц. – Вперше; введ. 2007804801. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – С. 3.

13Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8 Водка. – К.: Знання, 2007. – С. 70.

14Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. [Электронный ресурс] / В. Даль. – 1 электронный опт. диск (СD8ROM): зв., цв.; 12 см.: [Около 44 000 слов].

15Так само; Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела / К.Г. Митяев.

–М.: Централ. тип. МВС СССР им. К.Е. Ворошилова, 1946. – С. 158.

16Кулешов С.Г. Про деякі ключові поняття справочинства / С.Г. Кулешов // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 3: Джерелознавчі дисципліни. – К., 2001. – С. 49; Литвак Б.Г. О закономерностях эволюции делопроизводственной документации в XVIII–XIX вв.: К постановке вопроса / Б.Г. Литвак // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин.

–М., 1984. – С. 48; Каштанов С.М. Актовая археография / С.М. Каштанов. – М.: Наука, 1998. – С. 153.

17Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела / К.Г. Митяев. – М.: Центр. тип. МВС СССР им. К.Е. Ворошилова, 1946. – С. 27.

18Пшенко А.В. Делопроизводство: документационное обеспечение работы офиса: учеб. пособ. для студентов учреждений среднего профессионального образования / А.В. Пшенко. – М.: Мастерство, 2000. – С. 33.

19Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела / К.Г. Митяев. – М.: Центр. тип. МВС СССР им. К.Е. Ворошилова, 1946. – С. 29.

20Каштанов С.М. Актовая археография / С.М. Каштанов. – М.: Наука, 1998. – С. 10.

21Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела / К.Г. Митяев. – М.: Центральная типография МВС СССР им. К.Е. Ворошилова, 1946. – С. 22.

22Так само.

23Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732894. – Вид. офіц. – Вперше; введ. 1995807801. – К.: Держстандарт України, 1994. – С. 3.

24Делопроизводсто и архивное дело. Термины и определения: ГОСТ 16487883. – Изд. офиц. – Взамен ГОСТ 16 487870. – М.: Изд8во стандартов, 1983. – С. 8.

25Делопроизводство и архивное дело. Термины и определения: ГОСТ Р 51141898. – Введ. 01.01.99. – М.: Госстандарт России, 1998; Белов А.Н. Делопроизводство и документооборот: учеб. пособ. / А.Н. Белов, А.А. Белов. – М: Ексмо, 2007. – С. 388.

92

26Бездрабко В.В. Діловодство й управлінське документознавство: послідовність побутування та паралелі співіснування / В.В. Бездрабко // Державне управління і право: збірн. наук. праць. – К., 2006. – С. 173.

27Кулешов С.Г. Про деякі ключові поняття справочинства / С.Г. Кулешов

//Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 3: Джерелознавчі дисципліни. – К., 2001. – С. 360; Загорецька О.М. Стандартизація в галузі справочинства в Україні: невирішені проблеми / О.М. Загорецька, Л.В. Кузнецова, С.Г. Кулешов // Архіви України. – 2001. – № 1–2. – С. 14.

28Кулешов С.Г. Службовий документ / С.Г. Кулешов // Українська архівна енциклопедія в 3 т. – Т. 3. – К.: Держкомархів України, УНДІАСД, 2007. – С. 104.

29Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732:2004. – Вид. офіц. – На заміну ДСТУ 2732894; введ. 2005807801. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. – С. 3.

30Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: навч. посіб. / В.В. Бездрабко. – К.: Четверта хвиля, 2006. – С. 44.

31Кулешов С.Г. Управлінське документознавство: навч. посіб. / С.Г. Кулешов – К.: ДАККіМ, 2003. – С. 8.

32Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732:2004. – Вид. офіц. – На заміну ДСТУ 2732894; введ. 2005807801. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. – С. 4.

33Так само.

34Делопроизводсто и архивное дело. Термины и определения: ГОСТ 16487883. – Изд. офиц. – Взамен ГОСТ 16 487870. – М.: Издательство стандартов, 1983. – С. 2.

35Інформація та документація. Керування документаційними процесами: ДСТУ 442381:2005.– Ч. 1. – Основні положення (ISO 154898 1:2001, MOD). – Вид. офіц. – Вперше; введ. 2007804801. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – С. 3.

36Так само. – С. 6.

37Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732:2004. – Вид. офіц. – На заміну ДСТУ 2732894; введ. 2005807801. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. – С. 3.

38Інформація та документація. Керування документаційними процесами: ДСТУ 442381:2005.– Ч. 1.– Основні положення (ISO 154898 1:2001, MOD). – Вид. офіц. – Вперше; введ. 2007804801. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – С. 6–7.

39Загорецька О.М. Стандартизація в галузі справочинства в Україні: невирішені проблеми / О.М. Загорецька, Л.В. Кузнецова, С.Г. Кулешов // Архіви України. – 2001. – № 1–2. – С. 14.

40Так само; Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: навч. посіб. / В.В. Бездрабко. – К.: Четверта хвиля, 2006. – С. 44.

41Кулешов С.Г. Службовий документ / С.Г. Кулешов // Українська архівна енциклопедія в 3 т. –Т. 3. – К.: Держкомархів України, УНДІАСД, 2007. – С. 104.

93

42Сельченкова С. Особливості укладання відомчих переліків документів зі строками зберігання / С. Сельченкова // Студії з архів. справи та документознавства. – К., 2003. – Т. 9. – С. 50.

43Архівістика: термінологічний словник / ГАУ при КМ України. УДНДІАСД; авт.8упоряд. К.Є. Новохатський (кер. авт. кол.) та ін. – К., 1998. – С. 3.

44Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2658812 // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 1.

45Кулешов С.Г. Офіційний документ / С.Г. Кулешов // Українська архівна енциклопедія в 3 т. – Т. 3. – К.: Держкомархів України, УНДІАСД,

46Загорецька О.М. Стандартизація в галузі справочинства в Україні: невирішені проблеми / О.М. Загорецька, Л.В. Кузнецова, С.Г. Кулешов // Архіви України. – 2001. – № 1–2. – С. 14; Кулешов С.Г. Про деякі ключові поняття справочинства / С.Г. Кулешов // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 3: Джерелознавчі дисципліни. – К., 2001. – С. 359.

47Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2658812 // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 19.

48Так само.

49Кулешов С.Г. Офіційний документ / С.Г. Кулешов // Українська архівна енциклопедія в 3 т. – Т. 3. – К.: Держкомархів України, УНДІАСД,

50Так само.

51Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2658812 // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 19–1.

52Кулешов С.Г. Офіційний документ / С.Г. Кулешов // Українська архівна енциклопедія в 3 т. – Т. 3. – К.: Держкомархів України, УНДІАСД,

53Так само.

54Видання. Основні види. Терміни та визначення понять: ДСТУ 30178

95.– Вид. офіц. – Вперше; введ. 1996801801. – К.: Держстандарт України, 1995. – С. 3.

55Драгомирова Л. Оптимальна модель організації документів Національного архівного фонду: методологія визначення і технологія створення (науково8практичний коментар до третього розділу Основних правил роботи державних архівів України) / Л. Драгомирова // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 2004. – Т. 11. – С. 120.

This article deals with the history and some main aspects of function al differentiation between such terms as «official document» and «busi ness document». Special attention is given to the difficulties with which record management has to deal with during the development of current

94

terms system. Also, the author tries to pay our attention to the urgent necessity to stop conflict discussion in terms interpretation and their uni fication on the academic discipline level.

УДК 930

Світлана Зозуля

ДО ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНОЛЕКСИКИ АРХІВНОЇ СПРАВИ

Присвячено лексичним проблемам функціонування терміно логічної лексики архівної справи на сучасному етапі. З'ясовуються питання синонімії та антонімії термінів цієї галузі.

Пропонована стаття має за об'єкт дослідження архівознавчу термінологію. Предметом дослідження виступають лексико8семан8 тичні процеси функціонування термінологічних лексем архівної справи.

Метою цього дослідження є охарактеризувати лексичні аспекти архівознавчого термінофонду, а також перспективні напрямки його розвитку з урахуванням вітчизняного досвіду термінотворення на підставі аналізу функціонування сучасної архівознавчої термінології.

Актуальність тематики визначається необхідністю комплексного розроблення ряду проблем, пов'язаних із функціонуванням архівоз8 навчої термінології у сучасних умовах на основі аналізу основних лексико8семантичних процесів, формування та становлення ук8 раїнських термінологічних моделей, а відтак – термінології архівоз8 навства. Ці та інші питання, звичайно, викликали зацікавленість у науковому колі, проте, в Україні архівознавча термінологія не була об'єктом систематичного дослідження та вивчення. Лише загальні питання щодо архівної термінології були розглянуті у працях сучас8 них дослідників архівної справи.

Так, К.Є. Новохатський у передмові до короткого архівного ук8 раїнського термінологічного тлумачного нормативного словника «Архівістика: Термінологічний словник» наголошує на проблемі функціонування україномовної термінологічної лексики з архівної справи за доби початку незалежності України, оскільки до того часу не порушувалось питання щодо видання словників архівної терміно8 логії національною мовою1. Також автор називає ряд причин нагаль8

95

ного впорядкування архівного понятійного апарату, серед яких виділяє вплив на термінологічну систему архівознавства суміжних наук і галузей знань, які безпосередньо стосуються загальних про8 цесів перенесення знання та інтеграції наук. він зазначає, що особли8 вої актуальності унормування мовних засобів, що використовуються в архівній галузі, набуває у зв'язку з необхідністю лінгвістичного за8 безпечення інформатизації архівної справи2.

Окремо слід виділити навчальний посібник Е.І. Хан8Піри «Архи8 воведческое терминоведение», де науковець детально характеризує понятійний апарат загального термінознавства, а також (що особли8 во є цінним у цій роботі) визначає об'єкт та предмет архівознавчої термінологічної системи, розглядає групу базових термінів архівної справи3. У тому числі дослідник пояснює родові та видові співвідно8 шення між поняттями та зауважує, що загальні ознаки предметів цього роду називають родовими ознаками, а відмінні – видовими4. Хан8Піра наголошує – все, що входить до складу родового поняття, відповідно входить і до усіх видових понять, які його безпосередньо стосуються5.

Також автор визначає основну мету архівознавчого термінознав8 ства як створення оптимальних умов для здійснення комунікативної та когнітивної функцій шляхом удосконалення архівної термінології як найважливішого засобу професійного спілкування архівістів та знаряддя їх професійної думки6.

Значна низка публікацій та наукових робіт, що охоплюють пи8 тання термінології документознавства, бібліотекознавства та суміжних наук належить вітчизняним науковцям серед яких: Г.І. Со8 лоіденко7, Г.М. Швецова8Водка8, М.В. Комова9, С.Г. Кулешов10, В.В. Бездрабко11 та ін.

Загальні питання українського термінознавства охоплюють на8 укові праці таких дослідників: М.С. Зарицький12, Н.В. Васильєва13, Л.О. Симоненко14, І.М. Коган15, Т.І. Панько, І.М. Кочан, Г.Г. Мацюк16 та ін. Проте аналіз цих робіт не є предметом дослідження даної статті.

Обмаль довідкової літератури та наукових розробок у галузі термінології архівної справи спричинено рядом проблем, пов'язаних з особливостями об'єкта та предмета цієї науки, що вимагає співісну8 вання у ній декількох розділів, про які зазначає Е.І. Хан8Піра, а саме: 1) дослідження сучасної архівної термінології; 2) дослідження історії архівної термінології; 3) термінографія.

Зазначимо, що в українському архівознавстві усі три складові знаходяться на початковій стадії, тоді як практична галузь архівоз8 навства – архівна справа функціонує досить давно. Проте, як заува8 жують термінологи, передумовою і основою будь8якої терміно8

96

логічної праці є достатня кількість словників, довідників та мовоз8 навчої літератури17.

Загальновідомий факт, що архівознавча термінологія розвивала8 ся разом як з українською літературною мовою, так і архівною спра8 вою. На сучасному етапі не втрачає актуальності питання її стандар8 тизації та внормування, оскільки цей процес є постійним. Упорядко8 ваність термінології архівної справи важлива не лише для тих, хто займається практичною діяльністю у цій галузі, а й для мови фахівців, які розвивають теоретичні засади наукової та навчальної дисципліни18.

Характеризуючи термінологію архівної справи з боку лексико8 граматичного, можна стверджувати, що вагому частку цієї науки ста8 новлять терміни8однослови: архетип, кінодокумент, мікрокопія, пагінація, сертифікація, стелаж, фоліація, штемпель.

Також до цієї терміносистеми входить більше 30 унормованих стійких абревіатур, наприклад: ДІФ (довідково8інформаційний фонд), ЦДА (Центральний державний архів), МОД (матеріальна ос8 нова документа). Абревіатурами переважно позначають поняття, яким притаманні такі властивості, як системність, логічність, струк8 турність19. Абревіатури такі ж давні, як і саме письмо, оскільки, так чи інакше, людство завжди враховувало принцип економії мовних за8 собів.

То ж, архівознавчі абревіатури можуть називати: процеси (ІПС – інформаційно8пошукова система, АІПС – автоматизована інфор8 маційно8пошукова система), предмети (ДІФ – довідково8інфор8 маційний фонд, МОД – матеріальна основа документа, ОЦД – особ8 ливо цінний документ), явища (ЦЕПК – центральна експертно8пе8 ревірна комісія, ЄДСД – єдина державна система діловодства) тощо. Активне функціонування абревіатур у термінофонді архівної справи пояснюється прагненням до зконденсованості, короткості терміна як особливого виду мовного знака20.

Проте, перевага в архівознавчій терміносистемі належить термінам8словосполученням, які у свою чергу поділяються на дво8, три8 і більше компонентні моделі: аркуш фонду, архівна копія, кла сифікація архівних документів, сімейний архівний фонд, санітарно гігієнічний режим зберігання документів, форма організації користу вання архівними документами тощо.

Серед багатокомпонентних моделей має місце група термінів, що містять у своєму складі прийменники до, в, у, з, при та інші: принцип вільного доступу до архівної інформації, характеристика фонду в путівнику, ярус в архівосховищі, загроза національним інтересам в архівній справі, каталог документів з особового складу, організація

97

документів у діловодстві, передавання тексту документа при опублікуванні, резолюція на документі; займенник який: документ, який втратив практичне значення; сполучники: захист архівних до кументів і архівної інформації, знепилювання документів і архівос ховищ, картка реєстрації та обліку виконання звіту тощо.

Процес термінотворення передбачає, перш за все, зорієнтування на рідномовний ґрунт. Відтак, активно функціонують власне ук8 раїнські архівознавчі терміни: передавання тексту, передмова до архівного довідника, тривкий папір, писемний документ, путівник по фондах архіву, сажна печатка тощо. Та, все ж таки, значну кількість термінів архівної справи становлять терміни8запозичення, як от:

слайд, стелаж, утилізація документів, автентичний текст, атрибуція документів, біодеструкція, офорт тощо.

Проникнення іншомовних лексем в українську архівознавчу терміносистему пояснюється тим, що національна загальновживана лексика не може відображати абсолютно усі теоретичні та практичні надбання людського досвіду у пізнанні навколишнього середовища. Культурно8суспільний та економічний розвиток суспільства призвів до виникнення досить великої кількості слів, у тому числі і наукових, для позначення нових понять21. Утім, недостовірність чи неякісні пе8 реклади іншомовних термінів (іноді просто їх калькування), які час8 то зустрічаються у науковій літературі, наражають термінофонд архівної справи на певні проблеми, зокрема проблеми неусталеності, невнормованості окремих понять. Власне, дослідження у цій галузі є свідченням того, що численні трактування і різні теоретичні точки зору на базові поняття не сприяють процесу кодифікації та стандар8 тизації термінології будь8якої галузі22.

Архівознавчі терміни можуть позначати як абстрактні поняття (інформаційний запит, карантин документів, інтенсивність користу вання архівними документами, інформаційна потреба, реституція архівів), так і конкретні спеціальні предмети, речовини (сургучева печатка, обкладинка, дипломатична копія, картка обліку роботи з ус тановою, міжархівний довідник).

Надзвичайно актуальним залишається питання синонімії термінів архівної справи. Але відмінність між термінологічними си8 нонімами та синонімами у літературній мові досить значна. Спира8 ючись на зауваги термінологів, розуміємо, що синоніми у терміно8 логії – це терміни, що належать до одного й того ж позначення (де8 нотата), але мають відмінності у понятійному апараті, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією та особливостями функціонування23.

98

Як відомо, серед термінів8синонімів розглядають абсолютні (точні, повні) та відносні (неповні), оскільки існують багатозначні синоніми і вони можуть мати відмінності за кількістю значень.

До повних архівознавчих термінів8синонімів належать терміни, що мають однакове значення: нумерація аркушів (сторінок) – фоліація – пагінація; фотодокумент – аудіальний документ – звуко вий документ; інтенсивність користування архівним документом – частота звернення до архівного документ; ревізія каталогу – редагу вання каталогу; стародруки – першодруки; тайнопис – криптогра фія; тека – папка, проміжний архів – архів із змінним складом доку ментів та ряд інших.

Неповними терміни8синоніми є такі, що синонімічні не за усіма своїми значеннями: сажна печатка – сургучева печатка – воскова пе чатка; писемний, текстовий документ – літературний документ.

Дослідники термінознавства зауважують, що поява синонімії у термінології зумовлена лінгвістичним і екстралінгвістичними факто8 рами, як: 1) постійний розвиток наук, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу інформацію; 2) неуніфікованість деяких термінологічних систем;

3)наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими;

4)паралельне вживання запозиченого і автохтонного термінів; 5) на8 дання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ве8 дення документації, що породжує синонімію різних структурних рівнів24.

На рівні професійного спілкування синоніми не викликають не8 порозумінь, а от відображення термінологічної синонімії у літературі довідкового характеру без урахування повної мовної адекватності ус8 кладнює проблему25.

Не залишаємо поза увагою й проблему антонімії у термінології архівної справи, оскільки поняття майже завжди виникають парами. Їх протилежність ґрунтується на відмінності всередині одного й того ж явища (властивості, стану, якості тощо)26: біодеструкція (руйнуван8 ня документа) – стабілізація (захист документа) – реставрація (відновлювання); комплектування архіву (систематичне поповню8 вання) – знищення документів (звільнення архіву від документів, що не мають подальшої цінності), обмеження доступу до документів –

допуск до секретних документів, пошкодження матеріальної основи документа – відновлення тексту документа тощо27.

Антонімія невід'ємна від термінологічної системи будь8якої на8 уки, оскільки дає змогу точніше визначити місце терміна в кон8 кретній термінологічній системі у його зв'язках і взаємозалежностях від інших її компонентів, включаючи і процес входження інновацій28.

99

Не можна не зауважити, що основу понятійного апарату архівної справи складають однозначні терміни: архетип – текст, який гіпоте8 тично є вихідним для інших текстів документа29, розсип документів – розрізнені документи, не сформовані в одиниці зберігання30.

Всупереч вимогам, які висуваються до термінів, а саме: недопус8 тимість калькування, уникнення синонімії, позбавлення емоційного забарвлення, чітка фіксація у словниках, енциклопедіях чи норма8 тивних актах, стислість, уніфікованість та тенденція до однознач8 ності, наявна група термінів подвійної семантики: лакуна – 1) про8 пуск у тексті документа; 2) частина тексту документа, що існувала у протографі, але була опущена при його копіюванні31 чи автограф – 1) рукопис тексту, написаний власноруч; 2) власноручний запис або напис; 3) підпис носія прізвища (імені, псевдоніма, прізвиська)32, або калька – 1) матеріальна основа документа у вигляді прозорого папе8 ру або тканини; 2) графічний документ, що містить креслення на та8 кому носії33; 3) запозичення слів та виразів з іншої мови шляхом їх

100