Термінологія документознавства

кументів за десятирічний період досягнуто в 2004 році – 416 назв ви8 дань, або 17,0 % від загальної кількості досліджуваних документів.

Урезультаті аналізу «Літопису образотворчих видань» виведено загальну кількість видів та підвидів опублікованих документів за де8 сятирічний період (див. табл. 2). Відсоткова частка окремих видів об8 разотворчих видань у цій таблиці вираховувалась від суми усіх дру8 кованих образотворчих документів за 108річний період, а відсотки підвидів залежать від загальної кількості видань певного виду.

Плакат представлений у такому розгалуженні за змістовим інформаційним наповненням та формою подачі:

– громадсько8політичний (такий, що висвітлює важливі політич8 ні, економічні, культурні, мистецькі події) – 8 назв (6,0 %);

– інформаційно8рекламний (такий, що інформує про різні види послуг, оголошення про виставки образотворчого та декоративно8 прикладного мистецтва; музики, естради, цирку, театрального мис8 тецтва та кінематографії) – 68 назв (54,0 %);

– інструктивно8методичний та навчальний (такий, що дає пояс8 нення стандартів, нормативів, технічних умов тощо; прогресивних методів промисловості, сільського господарства, культури, ін. Такі плакати присвячені різним галузям освіти і науки, призначені для лекційної роботи і виконують функції наочного матеріалу на всіх стадіях навчання) – 20 назв (15,0 %);

– буклет (аркушеве видання, складене у кілька згинів) – 24 назви (19,0 %);

– портрет (плакат, на якому подано зображення діячів науки, культури, мистецтва, з історії держави та ін.) – 9 назв (6,0 %).

За десятирічний період описано 129 назв плакатів, що складає 5,3 % від усієї образотворчої продукції. Найбільше видано інфор8 маційно8рекламних плакатів; вони становлять 54,0 % від загальної кількості плакатної продукції. Решта видань розподілились таким чином: буклети – 24 назви (19,0 %), інструктивно8методичні та на8 вчальні плакати – 20 назв (15,0 %). Найменшу частку склали портре8 ти – 9 назв (6,0 %) та громадсько8політичні плакати – 8 назв (6,0 %).

Учислі державних видавництв, що випускали плакати, – «Мис8 тецтво» (м. Київ), в активі якого комплекти плакатів різноманітної тематики, наприклад «Класики зарубіжної літератури: к8т портр.: вип. 1» (К.: Мистецтво, 2002); три випуски комплектів портретів «Українські письменники» (К.: Мистецтво, 2001)». Серед видав8 ництв недержавного підпорядкування вирізнилось харківське на8 вчально8виробниче підприємство «Світлофор», яке видало комплект плакатів «Правила дорожнього руху» (Х., 1998) та ін.

171

Образотворчі листівки у документному потоці образотворчих видань склали найбільшу групу випущеної друкованої продукції: 797 назв, що становить 32,5 % від загального числа досліджуваних документів. Як самостійні одиниці до уваги брались окремі аркушеві видання та комплектні.

За змістом відображеної інформації вони поділені на такі підвиди:

–репродукції з творів образотворчого та декоративно8приклад8 ного мистецтва – 21 назва (2,6 % від загальної кількості видань дано8 го виду);

–видові (види міст і музеїв) – 104 назви (13,0 %);

–вітальні – 397 назв (49,0 %);

–громадсько8політичні (присвячені громадсько8політичному життю держави) – 122 назви (15,3 %);

–листівки для дітей – 4 назви (0,5 %);

–портрети – 6 назв (0,8 %);

–інші – 143 назви (17,9 %).

Найбільшу групу листівок у низці вищезазначених видань скла8 ли вітальні – 397 назв за проаналізований період, що становить май8 же половину – 49 % від числа образотворчих листівок. Найменше ви8 дано листівок, призначених для дітей та листівок із зображеннями портретів.

Випуском листівок найбільше займалися: видавництво держав8 ного підпорядкування: «Преса України» та недержавного – «Такі справи», а також дочірнє підприємство видавництва «Такі справи» – «Марка України», яке видало серію листівок з видами міст і музеїв під назвою «Київ очима художників». В активі цих видавничих ор8 ганізацій листівки різноманітної тематики, від громадсько8політич8 ного змісту до вітального.

Наступним видом досліджуваної друкованої образотворчої про8 дукції є художні репродукції. У «Літописі образотворчих видань» репродукції репрезентовані, переважно, комплектними виданнями, хоча реєструвались також і окремі видання. За досліджуваний період репродукції випускались з певними перервами. Кількість випущених репродукцій склала 30 назв, що дорівнюється 1,2 % від загального числа друкованих образотворчих документів.

Репродукції випускали видавництва різноманітного регіонально8 го представництва, державної та недержавної форми власності: Дніпропетровськ (ВАТ «Дніпрокнига»), Київ («Мистецтво», «РО8 ДОВІД»), Львів («Свічадо»), Одеса («Астропринт»), Сімферополь («Доля»), Черкаси (ЧНУ ім. Б. Хмельницького, «Брама») та ін.

Найменшою за чисельністю групою у низці опублікованих обра8 зотворчих документів є естамп. За весь проаналізований деся8

172

тирічний період цей вид образотворчої продукції представлений комплектними виданнями по одній назві у 1996 та 2005 роках: «Одесса в произведениях графики ХІХ века: видовые эстампы» (Одесса: ОКФА, 1996) та «Мирон Нестерчук. Земля твоя і моя» (Л.: Каменяр, 2005). Загалом у низці образотворчих документів естампи склали 0,1 %.

Альбоми як вид образотворчої продукції складають другу за кількістю групу видань після листівок. Кількість видань альбомного типу за десятирічний період дорівнюється 525 назвам, що в загально8 му потоці образотворчих видань становить 24,4 %.

У «Літописі образотворчих видань» реєструвались як художні аль8 боми, так і фотоальбоми. Разом вони представлені двома підгрупами:

–альбоми з різних видів мистецтва (433 назви – 82,0 % від за8 гальної кількості альбомів);

–творчість окремих художників (92 назви – 18,0 %).

Це найбільш помірна категорія видань, де не спостерігаються ви8 сокі стрибки чи спади випуску продукції. В низці державних видав8 ництв, що найбільшою мірою задіяні у випуску цієї образотворчої продукції – «Мистецтво» (Київ), «Свічадо» (Львів), «Деснянська правда» (Чернігів) та ін.; серед недержавних видавництв виділяють8 ся: «Спалах», «Тріумф», «РОДОВІД», «Такі справи», «Ваклер», «Софія8А» (Київ), «Фоліо», «Колорит» (Харків), ін.

Видання альбомів інколи об'єднують у різноманітні серії: «Ху8 дожники Крыма» («Универсум»), «Українське наївне малярство» («РОДОВІД»), «Українська колекція» («Колорит»), «Міста Ук8 раїни» («Ваклер»), «Історичні пам'ятки Чернігова» («Деснянська правда»), «Скрижалі духу: творчість українських мистців поза межа8 ми Батьківщини», «Наш час – наш простір» («Софія8А») і т. ін.

Календарі у документному потоці образотворчих видань, що реє8 струються Книжковою палатою України, представлені двома підгру8 пами: табелі8календарі (208 назв – 61,4 %); художні календарі (131 назва – 38,6 %). Загалом за проаналізований десятирічний пе8 ріод випущено 339 календарів, що складає 13,8 % від загального чис8 ла друкованих образотворчих видань. Серед державних видавництв, які найбільше представили свою календарну друковану продукцію: «Преса України» (Київ); серед видавництв недержавного профілю переважає «Такі справи» (Київ).

Доволі велику групу образотворчих документів становлять книжкиDкартинки. За інформацією, наведеною у «Літописах...», ба8 чимо, що ці видання складають достатньо високий відсоток у загаль8 ному документному потоці досліджуваної друкованої продукції: 622 назви – 25,4 %.

173

У «Літописі образотворчих видань» книжки8картинки поділені на такі групи:

–інструктивно8методичні та навчальні (60 назв – 9,6 % від за8 гальної кількості книжок8картинок);

–книжки8картинки для дітей (200 назв – 32,2 %);

–книжки для розфарбовування (362 назви – 58,2 %). Найбільша група цих видань призначена дитячій аудиторії – їй

адресовані і «книжки для розфарбовування», що репрезентовані за весь проаналізований період 362 назвами, або 58,2 % від загальної кількості зареєстрованих у «Літописі...» 1996–2005 рр. книжок8кар8 тинок; і «книжки8картинки для дітей» – 200 назв, що відповідає 32,2 % від числа документів у цьому виді видань.

Випуском книжок8картинок займаються видавництва держав8 ного профілю – Кіровоградське державне видавництво, «Дес8 нянська правда» (Чернігів), «Свічадо» (Львів) – та недержавного профілю: КФ «Глобус», «Лелека», «Грайлик» (Київ), ВКФ «БАО» (Донецьк), «Торнадо», «Ранок» (Харків), «Теза» (Вінниця) та ін. Різноманітність видавничої продукції книжок8картинок на ринку України відзначилась на значній кількості серійних видань цих образотворчих документів: «Розмалюй казку» («Торнадо»), «Наші казки» («Ранок»), «Вчимося разом» («Грайлик»), «Світ8 дивосвіт» («Лелека»), «Школа маленьких чарівників» (ВКФ «БАО»), «Християнська етика» («Свічадо»), «Малюй з насоло8 дою» («Теза») та ін.

Окремою групою серед образотворчих видань названо комікси. Це – книжки8ілюстрації до казок, оповідань, байок і т. ін. Комікси теж можна відносити до групи видань «книжки8картинки». Але оскільки ці образотворчі документи у «Літописі...» реєструвались ок8 ремо, то й у даному дослідженні вони аналізувалися також окремо. За десятирічний період видано 7 назв коміксів, що в загальному по8 тоці образотворчих видань складає 0,17 %. Серед видавництв держав8 ного підпорядкування комікси випускали видавництва «Основа» (Харків), «Карпати» (Львів). Решта видавничих організацій, що ви8 пускали комікси, – недержавної формі власності: «Буква» (Біла Церква), «Аванпост8прим», «Компас Паблишинг» (Київ). Комікси зайняли один з останніх щаблів щодо кількості випуску продукції в загальному потоці образотворчих документів.

Аналіз мовної структури документного потоку друкованих об8 разотворчих видань 1996–2005 рр. показав їх розподіл на такі види: одномовні, двомовні, багатомовні видання (більше двох мов: три8 мовні, чотиримовні, п'ятимовні, шестимовні, восьмимовні). Такий широкий спектр використання різних мов, аж до восьми, пояс8

174

нюється цільовим і читацьким призначенням образотворчих доку8 ментів, оскільки серед них є і листівки, і репродукції, і альбоми із зо8 браженням культурних та мистецьких цінностей держави, що вима8 гає пояснення не лише для населення України чи сусідніх держав, але і для жителів Європи, Азії, Америки, Австралії, які цікавляться куль8 турною та мистецькою спадщиною нашої держави.

Серед одномовних видань значну перевагу становлять україно8 мовні – 1655 одиниць продукції, що складає 67,5 % від усіх про8 аналізованих документів за десятирічний період. Друге місце за кількістю виданої продукції посідають російськомовні видання – 394 назви видань із відсотковим показником 16,1 %. До решти одно8 мовних видань належать: англомовні (24 назви – 1,0 %), німецько8 мовні (6 назв – 0,2 %), франкомовні (5 назв – 0,2 %), інші (кількість яких коливається від 1 до 3 назв видань за 1996–2005 рр.). Загалом серед одномовних видань зареєстровано видання дванадцятьма мо8 вами, що говорить про можливості поширення подібної продукції як усередині, так і поза межами нашої держави.

Серед двомовних видань помітне місце займають видання, опубліковані українською і англійською мовами – 209 назв, що відповідає 8,5 %, та російською і англійською мовами – 48 одиниць з відсотковим еквівалентом у 2,0 %. Решта двомовних видань складають менше 1,0 % в потоці двомовних документів. Із проведеного аналізу можна сказати, що значна частина двомовних видань зорієнтована на найбільш поширені англомовну та російськомовну аудиторії.

Цей висновок стосується також багатомовних образотворчих до8 кументів із застосуванням трьох, чотирьох і більше мов. За результа8 тами дослідження бачимо, що серед тримовних видань – українська8 російська8англійська – 28 одиниць продукції (1,1 %), решта – менше 1,0 %. У поєднанні чотирьох мов спостерігається перевага видань із використанням трьох вищевказаних – української, російської, англійської – та ще якоїсь мови (іспанської, польської, турецької, молдавської і т. ін.). Щоправда, вагоме місце належить виданням, які побачили світ чотирма європейськими мовами – українською, англійською, німецькою, французькою – 5 назв (0,2 %). В арсеналі багатомовних образотворчих документів гордістю є продукція, що видана восьмимовним виданням – 1 назва (0,04 %) із використанням української, англійської, німецької, російської, французької, італійської, іспанської, польської мов: Дерлеменко Є. «Київ: фото8 альбом» (К., 2004). Багатомовними частіше бувають альбоми, листівки, репродукції, календарі, які репрезентують культурні та ми8 стецькі надбання держави у світовому інформаційному просторі.

175

Таблиця 3 Типологічно видавнича структура документного потоку образотворчих видань України 1996–2006 рр.

176

Таблиця 4 Мовна структура документного потоку образотворчих видань

Значний інтерес як для фахівців, так і для споживачів образо8 творчої продукції становлять електронні образотворчі видання. На жаль, в Україні немає державного центру реєстрації таких видань і, відповідно, немає відображення таких видань у державних реєстраційних бібліографічних посібниках. Це викликає складність у проведенні аналізу таких документів. На даний час дослідження книжкової продукції на електронних носіях, виданої в Україні, є оди8 ничними. Зокрема, Я.Є. Сошинська, здійснюючи аналіз розподілу книжкових видань на компакт8дисках, з поміж мультимедійних, тек8 стових та видань з елементами програмного продукту виділяє обра8 зотворчі видання, які склали 13 % від кількості виявлених електрон8 них документів6. Але цей відсоток вираховувався від загальної кількості видань, представлених на книжковому ринку України, ви8 пущених видавництвами як України, так і Росії.

Завдяки окремим видавничим організаціям, що розповсюджують цінники на свою електронну продукцію, маємо інформацію і про ук8 раїнські електронні видання з образотворчого мистецтва. Напри8 клад, видавництво «Мислене древо» (Київ, електронна адреса видав8 ництва: www.MysleneDrevo.com.ua) включило до прайс8листа (цінника) власних електронних видань 6 назв видань з архітектури.

177

У мережі Інтернет також активно репрезентуються альбоми у ви8 гляді самостійних електронних видань (не копій друкованих образо8 творчих документів). На сайті http://ucoz.ru «Мистецька толока» у розділі «Галереї» представлений каталог альбомів за рубриками: книжкове оформлення; екслібриси; художники. На січень 2009 р. тут репрезентовано 20 альбомів з 438 фотографіями. В альбомі «Худож8 ники» представлена добірка робіт українських графіків, живописців: М. Кочубея, нарбутівців, Ф. Кричевського, І. Базилевича, А. Понома8 ренка та ін. Львівське непрофесійне фотомистецтво репрезентоване на сайті http://shadow.lviv.ua «Світ шальоних фотографій». Тут у фо8 тогалереї представлені 15 альбомів з 671 фотографією. Професійни8 ми митцями створюються також власні сторінки, що висвітлюють сферу і напрямок їхньої діяльності. Наприклад, Єлизавета Сироїд на сайті http://www.bullet.ucoz.ru у 16 альбомах репрезентувала 222 фо8 тографії: живопис, графіка, чорно8білі фотографії, кольорові, начер8 ки власних робіт.

Окремою групою опублікованих образотворчих документів є ілюстрації, які розміщувались на сторінках періодичних та продов8 жуваних видань. Книжкова палата України до 2000 р. реєструвала їх у «Літописі образотворчих видань». Подібні документи є лише час8 тиною періодичних видань, тому й їх кількісний та відсотковий по8 казник поданий окремо від неперіодичних образотворчих видань. Те8 матичний розподіл ілюстрацій представлений такими підвидами:

–художні ілюстрації (2521 одиниця – 90 % від загальної кількості ілюстрацій);

–міфологічні та релігійні мотиви, іконопис (254 одиниці – 10 %). Найбільше репрезентують ілюстративний матеріал спеціалізо8

вані періодичні видання з образотворчого мистецтва та етнографії: журнали «Образотворче мистецтво», «Українська культура», «На8 родне мистецтво», «Народна творчість та етнографія». Вони разом з текстовою інформацією подають ілюстративний матеріал високої поліграфічної якості.

Аналіз випуску образотворчих видань показав хвилеподібність випуску практично всього образотворчого документного потоку Ук8 раїни. Варто зауважити на широкому спектрі видової та мовної структури опублікованих образотворчих документів. Результати проведеного дослідження дають змогу констатувати різноманіття друкованих образотворчих документів і можливість доповнення дер8 жавного термінологічного стандарту видань вказаними видами.

Мала чисельність видань, випущених видавничими організація8 ми державного підпорядкування, що склала третину усіх репрезенто8 ваних образотворчих видань, свідчить про слабкість державної по8

178

зиції у виданні образотворчих документів. Але, незважаючи на мало8 чисельність, ці видання не поступаються якістю змістового напов8 нення. Завдяки роботі недержавних видавництв документний потік з образотворчого мистецтва сягнув високих кількісних показників ви8 пуску усіх видів образотворчих видань.

179

Образотворчі видання України здатні поповнити галузевий доку8 ментний фонд не лише в межах держави, але й у світовому інфор8 маційному просторі, про що свідчить багатомовна структура доку8 ментного потоку.

Об'єднання зусиль із боку теоретичної наукової думки та практи8 ки книговидання допоможе досягнути максимальних результатів у напрямку спільної мети забезпечення галузі образотворчого мис8 тецтва якісною документною інформацією.

1 Типология изданий / НПО «Всесоюз. кн. палата», науч.8исслед. ин8т книги. – М.: Кн. палата, 1990. – 231 с.; Кушнаренко Н.Н. Документоведение: учеб. для студентов вузов культуры / Н.Н. Кушнаренко. – 78е изд., стер. – К.: Знання, 2006. – 459 с. – (Сер. «Высш. образование XXI века»); Швецова Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб. / Г.М. Швецова8Водка. – К.: Знання, 2007. – 398 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

2Опис аркушевих образотворчих документів: метод. рек. / авт.8уклад.:

І.І.Цинковська, Г.М. Юхимець. – К.: НБУВ, 2000. – 65 с.; Цинковська І.І.

Проблема каталогізації аркушевих образотворчих документів у контексті

історико8краєзнавчий аспект дослідження // Наук. пр. Нац. б8ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2002. – Вип. 9. – С. 255–261.

4 Гутник Л. Інформаційний потенціал образотворчих видань // Наук. пр. Нац. б8ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2001. – Вип. 6. – С. 105–115.

5 Шатрова М. До визначення терміна «образотворчий документ» // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: зб. наук. пр. / Київ. нац. ун8т культури і мистецтв, Ін8т держ. упр. і права. – К., 2008. – Вип. 2. – С. 138–149.

6 Сошинська Я.Є. Книжкова продукція на компакт8дисках в Україні // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: матеріали ІІІ Міжнар. наук.8практ. конф., Київ, 16–18 трав. 2006 р. – К., 2006. – С. 32–33.

On the basis of «Fine arts editions chronicle» author analysed the document stream of published fine arts documents of Ukraine on chrono logical, specific, publishing and language parameters.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

180