Термінологія документознавства
.pdf20Единая государственная система делопроизводства: основные положения / Под общ. ред. Ф.И. Долгих. – М., 1974. – 120 с. – 23 с.
21Государственная система документационного обеспечения управления. Основные положения. Общие требования к документам и службам документационного обеспечения. – М.: Главархив, ВНИИДАД, 1991. – 76 с.
22Типовая инструкция по делопроизводству в федеральных органах исполнительной власти: утв. приказом Министерства культуры и массовых коммуникаций РФ 08.11.2005 № 536: текст по состоянию на 27 янв. 2009 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rg.ru/2006/02/07/delo8 proizvodstvo8instrukcia8dok.html – Дата доступа: 27.01.2009; Рекомендации по ведению делопроизводства в организации / ВНИИДАД. – М., 2003. – 126 с.
23Примерная инструкция по делопроизводству в министерствах, госкомитетах и других центральных органах государственного управления, учреждениях, организациях и на предприятиях Республики Беларусь: утверждена приказом Председателя Комитета по архивам и делопроизводству Республики Беларусь от 23.05.95 № 13: текст по состоянию на 15 июля 1995 г. – Минск: БелНИЦДАД, 1995. – 105 с.; Рекомендации по совершенствованию и сокращению документооборота в учреждениях, организациях и на предприятиях Республики Беларусь. / Адамушко В.И. [и др.]. – Минск: БелНИИДАД, 2004. – 36 с.
24Information and Documentation – Records Management, Part 1: General: ISO 1548981:2001 – First edition 15.09.2001. – Geneva: the International Organization for Standardization, 2001. – 19 p.
25Рогожин М.Ю. Делопроизводство. Организация архива предприятия / М.Ю. Рогожин. – СПб.: Питер, 2006. – С. 47; Организация работы с документами: учебник / Под ред. проф. В.А. Кудряева. – 28е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА–М, 2001. – С. 152; Ватолина М.В. Организация работы с документами / М.В. Ватолина. – Ростов8на8Дону: Феникс, 2004. – С. 88; Кузнецова Т.В. Документооборот и его анализ / Т.В. Кузнецова // Секретарское дело. – 2003. – № 3. – С. 12–15; Янковая В.Ф. Правила организации документооборота / В.Ф. Янковая // Справочник секретаря и офис8менеджера. – 2005. – № 7. – С. 12–15; Заренин М.В. Документационное обеспечение менеджмента / М.В. Заренин. – М., 1998. –
С.14; Давыдова Э. Понятие документооборота, его характеристики, принципы организации / Э. Давыдова, А. Рыбаков // Архивы и
делопроизводство. – 2003. – № 2. – С. 11–17; Чуковенков А.Ю. Деловая переписка: практ. пособ. / А.Ю. Чуковенков, В.Ф. Янковая. – М.: Дело, 2004. – 432 с. и др.
26Сокова А.Н. Пути сокращения документооборота / А.Н. Сокова // Сов. архивы. – 1983. – № 3. – С. 3–10; Илюшенко М.П. Организация документооборота / М.П. Илюшенко, А.Н. Сокова // Делопроизводство. – 1998. – № 1. – С. 51–52.
27Анализ документооборота в центральном аппарате министерства и разработка предложений по его совершенствованию: научный отчет /
111
Ленинградский финансово8экономический института им. Н.А. Возне8 сенского. – Л., 1985. – 168 с. – Деп. в ВНТИЦ № 02860075860.
28Елиферов В.Г. Бизнес8процессы: Регламентация и управление / В.Г. Елиферов, В.В. Репин: ИНФРА8М. – М, 2006. – 319 с.
29Илюшенко М.П. Организация документооборота / М.П. Илюшенко // Делопроизводство. – 1998. – № 1. – С. 51–52.
30Янковая В.Ф. Документооборот учреждения: анализ понятия и методов совершенствования / В.Ф. Янковая // Сов. архивы. – 1990. – № 4. –
С.66–73; Янковая В.Ф. Управленческий документооборот: перспективы развития документоведческих исследований (тезисы) / В.Ф. Янковая // Документация в информационном обществе: современные технологии документооборота: доклады и сообщения на XIII Международной научно8 практической конференции 22–23 ноября 2006 г. / Росархив, ВНИИДАД; редкол.: М.В. Ларин [и др.]. – М., 2007. – С. 155–164.
31Янковая В.Ф. Документооборот учреждения: анализ понятия и методов совершенствования / В.Ф. Янковая // Сов. архивы. – 1990. – № 4. –
С.68.; Давыдова Э. Понятие документооборота, его характеристики, принципы организации / Э. Давыдова, А. Рыбаков // Архивы и делопроизводство. – 2003. – № 2. – С. 11–17.
32Янковая В.Ф. Документооборот учреждения: анализ понятия и методов совершенствования / В.Ф. Янковая // Сов. архивы. – 1990. – № 4. –
С.68.; Давыдова Э. Понятие документооборота, его характеристики, принципы организации / Э. Давыдова, А. Рыбаков // Архивы и делопроизводство. – 2003. – № 2. – С. 11–17.
33Грановский А.Л. Анализ и совершенствование документооборота в системе управления крупным промышленным комплексом: автореф. … дис. канд. тех. наук: 05.25.02 / А.Л. Грановский; МГИАИ. – М., 1989. – С. 4; Крендель Б. Создание учетно8информационного аппарата в делопроизводстве / Б. Крендель // Единая государственная система делопроизводства и проблемы ее внедрения. – К., 1977. – С. 10; Ширстов А.В. Методы совершенствования документооборота / А.В. Ширстов // Труды ВНИИДАД. – М., 193. – Т. 3. – С. 94–95.
34Бабосов Е.М. Социология управления: учеб. пособ. для студентов вузов / Е.М. Бабосов. – 48е изд. – Минск: ТетраСистемс, 2004. – С. 109; Кремер Б.И. Вопросы организации документооборота в советском делопроизводстве (история, современное состояние, перспективы дальнейших исследований, по материалам разработки Единой Государственной системы делопроизводства): автореф. … дис. канд. ист. наук: 05.25.02 / Б.И. Кремер; МГИАИ. – М., 1976. – С. 25.
35Кузнецова Т.В. Делопроизводство (документационное обеспечение управления) / Т.В. Кузнецова. – 48е изд. испр. и допол. – М.: ООО «»Журнал «Управление персоналом», 2003. – 408 с.; Кузнецова Т.В. Делопроизводство как отражение системы и технологии управления (тезисы доклада) / Т.В. Кузнецова // Делопроизводство. – 2003. – № 2. – С. 12–13.
112
The article discovers the evolution of the term «the flow of records» and the formation of its definition. The main approaches that are used nowadays in records keeping and records management are also described in the article. The author also stresses the dependence between the cor rect definition of the term and further improvement of the process, the term describes.
УДК 001.4/016:7
Марина Костенко
ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ З ПРОБЛЕМ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА ЯК ОБ'ЄКТ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ РОЗВІДОК
Інформаційні ресурси як складний політематичний феномен, що набуває втілення у досить різноманітних фіксованих формах, потре бують узгодження відповідної терміносистеми. Культура і мистецтво в якості суб'єктів інформаційного забезпечення вирізняються знач ною варіативністю галузевих інформаційних ресурсів, що спричиняє потребу в розмежуванні й впорядкуванні понять, котрі відносяться до даної категорії та застосовуються в практиці інформаційного об слуговування.
Послідовне та успішне розв'язання проблеми адекватного інфор8 маційного забезпечення культури та мистецтва зумовлене вирішен8 ням комплексу питань теоретичного та прикладного характеру. Важ8 ливе місце серед них посідають термінологічні пробеми. Адже інфор8 маційні ресурси як складний політематичний феномен, що набуває втілення у досить різноманітних фіксованих формах, потребують уз8 годження відповідної терміносистеми. Необхідність цього зумовлена суперечністю понятійної бази інформаційної діяльності, пов'язаної як із відсутністю усталених термінів для позначення ряду понять, так і з притаманними їй явищами омонімії та синонімії. Культура і мис8 тецтво в якості суб'єктів інформаційного забезпечення вирізняються значною варіативністю галузевих інформаційних ресурсів, що спри8 чиняє потребу в розмежуванні й впорядкуванні понять, котрі відно8 сяться до даної категорії та застосовуються в практиці інформаційно8 го обслуговування.
113
Відповідний сегмент терміносистеми інформаційної діяльності не є сьогодні сформованим, хоча поступове продукування визначень ба8 гатьох понять, якими оперують фахівці сьогодні, відбувалось ще в ме8 жах радянського бібліотеко8 та бібліографознавства. Так, авторським колективом у складі Ю. Зубова, К. Погорелої, Г. Туровської на початку 19708х рр. було розроблено класифікацію видань творів мистецтва та галузевої літератури, в межах якої доволі чітко окреслювались семан8 тичні межі багатьох дефініцій первинно8 та вториннодокументної лан8 ки інформаційних ресурсів з проблем культури та мистецтва1. Запро8 поновані ними означення типів літератури та видів видань відобража8 ють, в першу чергу, галузеву специфіку та багатоаспектність змісту за8 значених видань. Зокрема, окрім «традиційних» типів літератури, що мають місце у будь8якій галузі знань – науково дослідної, навчаль ної, довідкової (з усталеною сукупністю відпо8відних жанрів), серед первинних текстових видань позиціонуються такі типи, як видання праць видатних представників естетичної думки (згідно тогочас8 них реалій – марксистсько8ленінської та домарксистської естетики),
мемуарно документальні джерела, популярна література. Вимоги інформатизації суспільства активізують діяльність
інформаційних установ щодо ефективного виробництва та доведен8 ня до споживача наявних інформаційних ресурсів. Унікальним про8 дуктом інформатизації є електронні інформаційні ресурси. Значне кількісне збільшення подібних ресурсів зумовлює необхідність їхнього впорядкування, в т.ч., термінологічного, підгрунтя якого мо8 же становити класифікація. Згадані ресурси є доволі різноманітними за багатьма документознавчими ознаками, що забезпечує можливість їхньої дефініції та класифікації в межах існуючого понятійного апа8 рату й критеріїв сучасного документознавства.
Спроби розробки тих чи інших аспектів класифікації електрон8 них ресурсів, які супроводжувались визначенням відповідних по8 нять, неодноразово здійснювались рядом українських та російських дослідників. Найбільш обґрунтованими серед них є, на нашу думку, підходи українських авторів Г. Швецової8Водки (багатоаспектна фа8 сетно8блочна класифікація документів в розумінні «документ8кни8 га», що склала підгрунтя багатьох інших подібних досліджень, а та8 кож класифікація комп'ютерних бібліографічних ресурсів)2; О. Бар8 кової (електронні ресурси як об'єкт універсальної електронної бібліотеки)3; В. Болдовського (класифікація он8лайнових доку8 ментів)4; Г. Покровської (спроба узагальнення існуючого досвіду створення типології інтернет8ресурсів)5; Д. Соловяненка (визначен8 ня типів онлайнових інформаційних ресурсів бібліотечного сервісу)6. Загальні та часткові питання визначення та класифікації електрон8
114
них ресурсів перебували також в полі наукових інтересів таких російських фахівців, як О. Єлісіна (класифікація електронних доку8 ментів)7; О. Антопольський, О. Даніліна, І. Невзоров, Т. Майстрович і В. Монахов (класифікація електронних видань)8; М. Омелін,
С.Сляднев, Ж. Рожнєва, І. Корчакова (типологія вебсайтів)9; інших. Необхідність класифікації електронних ресурсів зумовлена, на
думку багатьох фахівців, потребою у виділенні та впорядкуванні по8 нять, що належать до даної категорії й використовуються в практиці інформаційного обслуговування. Культура і мистецтво як суб'єкти інформаційного забезпечення вирізняються значною варіативністю галузевих інформаційних ресурсів. Виходячи з цього, можна стверд8 жувати наявність деякої специфіки такої ланки інформаційних ре8 сурсів з проблем культури та мистецтва, як електронні ресурси. В той же час доцільне, на нашу думку, використання для означення елек8 тронних інформаційних ресурсів культурологічної проблематики критеріїв визначення типу ресурсу, передбачуваних міжнародним стандартом ІСО 15836:2003 «Дублінське ядро» (колекція, структура даних, зображення, інтерактивний ресурс, сервіс, комп'ютерна про8 грама, звук, текст, статичне зображення тощо)10.
Основу дефініції інтернет8ресурсів з культури та мистецтва мо8 жуть становити запропоновані І. Вишневською ознаки електронних інформаційно8аналітичних продуктів бібліотек, що враховують мас8 штабність сайту і складність його виготовлення, приналежність ре8 сурсу, його якість, ступінь незалежності, спрямованість, національну приналежність, ступінь інтерактивності. Серед онлайнових інфор8 маційних ресурсів бібліотечного сервісу відповідно фізичних пара8 метрів, згідно підходу Д. Соловяненка, можна виділити два типи: до8 кументні або комунікаційні. Документні визначаються ним як фіксо8 вані фізичні об'єкти, інакше кажучи, ті, що мають фізичні носії. Ко8 мунікаційні, натомість, є актом створення та передачі в просторі фіксованих пакетів даних, не призначених для зберігання в часі. Такі ресурси забезпечують можливість інтерактивного обміну недокумен8 тованою інформацією. Подібний поділ, на думку Д. Соловяненка, можна поглибити за ознакою актуалізації змісту інформаційного ре8 сурсу, виділивши статичні, динамічні, гіпердинамічні ресурси. Ста8 тичні ресурси відрізняються незмінністю змісту від часу створення до завершення свого життєвого циклу, що дозволяє вважати їх подібни8 ми до традиційних видань серед документних ресурсів. Динамічні ре8 сурси можуть мати характер документних або комунікаційних ре8 сурсів високого ступеню актуалізації та відображають динаміку роз8 витку певного питання на момент останнього оновлення. Ко8
115
мунікаційні ж ресурси, що позиціонуються як гіпердинамічні, претен8 дують на актуальність в момент останньої трансакції11.
О. Єлісіна диференціює електронні документи на основі методо8 логічних положень, розроблених Г. Швецовою8Водкою. Виходячи з цього, в якості видоутворювальних ознак для визначення дефініцій електронного документа можуть бути використані блоки докумен8 тознавчих параметрів, що відображають:
–особливості носія інформації;
–особливості доступу й програмно8апаратного середовища;
–специфіку інформаційної складової документа;
–умови існування документа у зовнішньому середовищі12. Таким чином, узагальнений підхід до означення електронних
інформаційних ресурсів з проблем культури та мистецтва передбачає виділення в їхньому масиві наступного ряду дефініцій видів ре8 сурсів. За фізичними характеристиками та особливостями носія інформації ресурси, що використовуються для інформаційного за8 безпечення галузі, можуть бути позначені як документно ко мунікаційні (виходячи з ознак типів інформаційних ресурсів онлай8 нового бібліотечного сервісу, окреслених Д. Соловяненком). Відповідно особливостей носія зазначені ресурси, по8перше, можуть бути визначені як стаціонарні документи, або файли: в оперативній пам'яті комп'ютера, у пам'яті відеопристрою, у пам'яті дискового носія, або ж потоки даних в каналах, що пов'язують різні пристрої; по8друге, як зовнішні, тобто окремі від комп'ютера носії (жорсткі чи гнучкі диски). Особливості способу документування вводять до відповідної терміносистеми такі поняття, як акустичні, голо графічні, оптичні (лазерні), магнітні, інші документи.
За технологією доступу електронні ресурси з проблем культури та мистецтва включають мережеві документи таких видів, як Інтер нет документи та документи локальних мереж; локалізовані або розподілені. Відповідно до режиму доступу інформація культу8 рологічно8мистецького змісту представлена переважно ресурсами відкритого доступу й використання. Серед них – різноманітні по шукові сервіси, в т.ч. каталоги, пошукові сервери; довідкові сервіси, зокрема, інтерактивні словники і довідники; навчальні сервіси (рей8 тинги, огляди, віртуальні тури). Позиціоновані фахівцями за озна8 кою складу електронних документів гомо та гетерогенні ресурси, безумовно, мають місце й в інформаційному забезпеченні культури і мистецтва.
Динамізм сучасного культурно8мистецького простору, поява но8 вого галузевого знання зумовлюють зміни у змісті профільних інформаційних ресурсів. Розвиток науково8практичної діяльності та
116
інформатизаційні процеси викликають зміни в номенклатурі ре8 сурсів, що пропонуються інформаційними установами для задово8 лення галузевих інформаційних потреб. Все це породжує не8 обхідність подальшої розробки та уточнення засад дефініції та кла8 сифікації електронних інформаційних ресурсів з проблем культури та мистецтва, в першу чергу, за ознаками, що складають поняття «інформаційної складової документа». До таких ознак документоз8 навці усталено відносять: призначеність для сприйняття інформації людиною, канал сприйняття інформації людиною, знакову природу інформації, ступінь аналітико8синететичної переробки (згортання) інформації, ступінь завершенності повідомлення, що містить ресурс. За призначеністю для сприйнятття інформаційні ресурси з проблем культури та мистецтва диференціюються на людино та машино читні.
Знакова природа інформації, що міститься в інформаційних ре8 сурсах, продукованих культурологічно8мистецькою сферою дуже різноманітна. Художня культура і власне мистецтво історично фор8 мувались як системи, котрі включають прострові, часові, просторово8 часові, синтетичні, традиційні, техногенні напрямки, в межах яких розвиваються образотворче, музичне, театральне, мистецтва танцю, пантомими, слова, фото8, кіномистецтво, комп'ютерна графіка, бага8 то іншого. Таким чином, форми розгортання художньої творчості лю8 дини є дуже різноманітними і оперують такими ж різноманітними знаковими системами. Всі без виключення форми художньої твор8 чості набувають свого наукового осмислення, або ж популяризують8 ся, чи відображаються у вигляді довідкової інформації в культуро8 логічно8мистецтвознавчій літературі, що оперує мовними знаками для викладу текстової інформації та немовними – для представлення ілюстративного або нотного ряду.
Електронні ресурси вирізняються багаторівневою знаковою структурою. Враховуючи вищевикладене, серед електронних ре8 сурсів, що є засобами забезпечення потреб користувачів наукових бібліотек, які тим чи іншим чином пов'язані із галуззю культури та мистецтва, можна виділити ресурси аудіальні (текстові та му
зичні), зображувальні (статичні та динамічні), нотні, ком плексні та мультимедійні. Необхідно наголосити, що термін «зоб8 ражувальні статичні ресурси», на думку фахівців, об'єднує фото графічні та ілюстративні документи, а «зображувальні динамі8 чні» – анімаційні та відеодокументи (як такі, що на відміну від анімаційних містять реалістичне представлення інформації). В ком8 плексних документах поєднуються декілька видів знакових систем, а в мультімедійних натомість інформація різної знакової природи
117
присутня рівноправно й взаємопов'язано для вирішення визначених розробником завдань, із обов'язковим забезпеченням такого взаємозв'язку відповідними програмними засобами13.
Важливе значення для успішного вирішення завдань по інфор8 маційному обслуговуванню фахівців культури та мистецтва мають інформаційні ресурси, що надають «згорнуту» інформацію. Саме вторинні ресурси забезпечують можливість адекватного відображен8 ня як самого факту існування, так і аспектів змісту (з тим чи іншим ступенем повноти його розкриття) первинних ресурсів галузевої інформації. Таким чином, за ознакою ступеню аналітико8синтетичної переробки інформації розрізняють такі дефініції ресурсів, як пер винні та вторинні електронні інформаційні ресурси, а також дайд жести культурологічно8мистецького змісту.
Електронні ресурси являють собою дієвий чинник формування сучасного інформаційного середовища та, безумовно, відчувають на собі вплив існуючих факторів зазначеного середовища. Враховуючи існуючу документознавчу традицію, інформаційне середовище для інформаційних ресурсів в нашому випадку можна розглядати як ана8 лог зовнішнього середовища для документа. Умови існування доку8 мента в зовнішньому середовищі включають такі позиції, як: характер поширення документа в суспільстві, походження документа, на8 явність юридичного статусу14. Адаптація перерахованих ознак до по8 треб означення та класифікації електронних інформаційних ресурсів з питань культури та мистецтва вводить до системи відповідних термінів такі поняття. як опубліковані та неопубліковані (за характе8 ром суспільного поширення); ресурси електронного походження, оцифровані та трансформовані (за ознакою походження). При чому, термін «опубліковані» об'єднує ресурси, видані певним тиражем на зовнішніх носіях або розміщені на сайтах, зареєстрованих згідно існу8 ючого порядку, а також депоновані та розміщені в Інтернеті без реєстрації. Неопублікованими, натомість, є документи, не розміщені в Інтернеті та не розраховані на широке суспільне використання. Зва8 жаючи на публічність культурно8мистецької діяльності, дефініція «неопубліковані ресурси» може бути виділена, на нашу думку, пере8 важно для забезпечення вимог діхотомічності класифікації галузевих ресурсів, не посідаючи при цьому помітного місця в системі понять, пов'язаних із інформаційним забезпеченням галузі.
Ресурси, визначені за ознакою походження, як такі, що мають електронне походження, з моменту своєї появи розраховані на функціонування в електронному середовищі. Оцифровані ресурси є загальновизнаними як такі, що переведені з аналогової до електрон8 ної форми. І, цілком правомірним, є нашу думку, запропоноване
118
російськими фахівцями О. Баришевою та О. Єлісіною приєднання до обох вищезгаданих електронних ресурсів такої дефініції, як транс8 формовані ресурси, тобто ті, що отримали доповнення до існуючого змісту у вигляді нових сервісів тощо.
Розглянуті нами аспекти заявленої теми не претендують на ви8 черпність. Зокрема, свого вирішення потребує ряд доволі складних завдань формування терміносистеми інформаційного забезпечення культури та мистецтва, пов'язаних із визначенням видів галузевих інформаційних ресурсів, виділених за цільовим призначенням, ха8 рактером інформації, проблемно8тематичним наповненням тощо та чисельні інші питання.
1Библиография искусства: учеб. / Ю.С. Зубов, Е.П. Погорелая,
А.А.Туровская; под ред. Ю.С. Зубова. – М., 1973. – С. 8–138.
2 Швецова Водка Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій: моногр. / Г.М. Швецова8Водка. – Рівне, 2001. – 437 с.; Швецова Водка Г.Н. Классификация компьютерных библиографических ресурсов / Г.Н. Швецова8Водка // Мир библиографии. – 2001. – № 2. – С. 14–21.
3 Баркова О.В. Електронні ресурси як об'єкт універсальної електронної бібліотеки / О. Баркова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 2. – С. 75–80.
4 Болдовський В.Ю. Дефініція та класифікація онлайнового документа / В.Ю. Болдовський // Бібл. вісн. – 2003. – № 6. – С. 30–32.
5 Покровская Г. Специфика Интернет8ресурсов как способа формирования информационного пространства / Г. Покровская // Наук. пр. Нац. б8ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2007. – Вип. 18. – С. 104–112.
6 Соловяненко Д. Онлайновий бібліотечний сервіс як один із видів бібліотечного сервісу / Д. Соловяненко // Наук. праці Нац. б8ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2003. – Вип. 11. – С. 201–221.
7 Елисина Е.Ю. Классификация электронных документов / Е.Ю. Елисина // Библиотековедение. – 2007. – № 4. – С. 43–50; 2007. – № 5. – С. 54–60.
8 Правовые рекомендации для создателей и владельцев электронных библиотек // Библ. дело. – ХХІ век. – 2007. – Вип. 1. – С. 93–102.
9 Омелин М. Типология сайтов: [электрон. ресурс] / М. Омелин. – Способ доступа: http://resident.narod.ru/typolog.htm. – Загл. с экрана.; Сляднев С. Типология сайтов: [электрон. ресурс] / С. Сляднев. – Способ доступа: http://www.cyber info/ru. – Загл. с экрана.; Рожнева Ж.А. Web8 документы: проблема определения и классификации / Ж.А. Рожнева, И.И. Корчакова // Документ в системе социальных коммуникаций. – Томск, 2008.
– С. 55–60.
10 Рожнева Ж.А. Web8документы: проблема определения и классификации / Ж.А. Рожнева, И.И. Корчакова // Документ в системе социальных коммуникаций. – Томск, 2008. – С. 55–60.
119
11 Соловяненко Д. Онлайновий бібліотечний сервіс як один із видів бібліотечного сервісу / Д. Соловяненко // Наук. праці Нац. б8ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2003. – Вип. 11. – С. 201–221.
12 Елисина Е.Ю. Классификация электронных документов / Е.Ю. Елисина // Библиотековедение. – 2007. – № 4. – С. 43–50; № 5. – С. 54–60.
13Так само.
14Так само.
Information resources as a complex polythematic phenomenon being implemented in various fixed forms need consideration of the relevant ter minological system. Such a necessity is caused by the antipathy of the con ceptual basis of information activity linked with absence of sustained terms used to indicate a number of notions, as well as the omonymy and synonymy phenomena akin to it.
УДК 016:011+025.4.036
Олександра Промська
МЕТАБІБЛІОГРАФІЧНА БАЗА ДАНИХ І ПОКАЖЧИК БАЗ ДАНИХ:
ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ
Розглянуто зміст понять «метабібліографічна база даних» і «по кажчик баз даних». Проаналізовано досвід створення подібних ре сурсів в Україні, Росії та Польщі.
Як зазначала відома дослідниця метабібліографії І. Гудовщикова, цей вид бібліографії змінюється разом із власне бібліографією1. На даний час впровадження новітніх інформаційних технологій створи8 ло нові умови для функціонування бібліографії та всіх її підсистем. Зміни торкнулися й метабібліографії. Cьогодні у термінологічну практику входять такі поняття, як «метабібліографічна база даних» і «покажчик баз даних». Проблеми створення та функціонування подібних метабібліографічних ресурсів розглядали І. Гудовщикова, А. Соколов, І. Вовченко, І. Моргенштерн, В. Кисельова, О. Михайло8 ва, Г. Швецова8Водка.
База даних (БД) – це набір даних, який є достатнім для поставле8 ної мети та представлений на машиночитаному носії у вигляді, що дозволяє здійснювати автоматизовану переробку вміщеної інфор8 мації2. Бібліографічна БД – бібліографічний посібник у формі БД.
120