
- •Передмова
- •Зм.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •1.1. Ідентифікація, номенклатура, таксономія, та квантифікація небезпек
- •1.1.1. Ідентифікація небезпек
- •1.1.2. Номенклатура небезпек
- •1.1.3. Таксономія небезпек
- •1.1.4. Квантифікація небезпек
- •Види та характер впливу небезпек
- •1.2. Аналіз ризику виникнення небезпеки
- •Якісні оцінки частоти реалізації небезпеки
- •Матриця визначення рангу небезпеки
- •Варіанти завдання
- •Зм 2. Небезпеки системи «людина – життєве середовище»
- •2.1. Поняття про погодно-метеорологічні фактори, показники та методика оцінки рівня патогенної дії
- •Шкала патогенності погоди
- •2.2. Вплив погодно-метеорологічних факторів на стан і працездатність людини
- •Варіанти завдання
- •Погодно-метеорологічні фактори
- •Результати розрахунків
- •Практичне заняття №3
- •3.1. Іонізаційні випромінювання у навколишньому середовищі
- •3.2. Методи реєстрації іонізаційних випромінювань
- •3.3. Класифікація дозиметричних приладів
- •3.3.1. Побудова та принцип роботи дозиметрів Дозиметр-радіометр мкс-«Терра»
- •Радіометр бета-гамма випромінювання «Прип'ять»
- •Радіометр-рентгенометр дп-5а
- •3.4. Радіаційна безпека та принципи радіаційного захисту
- •3.5. Норми радіаційної безпеки населення
- •2. Робота № 1 (а). Вимірювання природного радіаційного фону за допомогою дозиметрів - радіометрів «Терра», «Прип'ять», дп-5а (б):
- •Результати дослідної роботи
- •Іі. Хімічна безпека Основні поняття, терміни та визначення теми
- •3.6. Характеристика хімічних речовин
- •Основні характеристики найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин:
- •3.7. Нормування вмісту шкідливих речовин
- •Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів
- •3.8. Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин
- •2. Робота № 2 (б). Провести аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку сдор :
- •Практичне заняття №4
- •4.1.1. Розпізнавання отрути
- •4.1.2. Загальні принципи подання першої медичної допомоги
- •4.1.3. Отруєння рослинами
- •4.1.4. Отруєння грибами
- •4.1.5. Отруєння при укусах змій, комах
- •4.1.6. Укуси комах (бджіл, ос)
- •4.2. Утоплення, перша медична допомога
- •Зм 3. Безпека життєдіяльності за умов надзвичайних ситуацій
- •5.1. Визначення параметрів зон радіаційного забруднення
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру (м/сек)
- •Час початку випадання радіоактивних опадів, (початку формування сліду - t ф ) після аварії на аес, годин
- •0 5 10 15 20 25Км Масштаб: в 1см – 5км
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (конвекція, швидкість переносу хмари 2 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 5 м/с)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 10м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 5 м/с)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 10 м/с)
- •Іі. Прогнозування хімічної обстановки Основні поняття, терміни та визначення
- •5.2. Визначення параметрів зон хімічного забруднення
- •Ступінь вертикальної стійкості атмосфери
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Глибини розповсюдження хмар зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на відкритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •Глибини поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на закритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •Поправочні коефіцієнти для урахування впливу швидкості вітру на глибину поширення зараженого повітря
- •Середня швидкість перенесення хмари w, зараженої сдор, м/с
- •Практичне заняття № 6
- •6.1. Пожежі
- •6.2. Термічні опіки, їх характеристика
- •Практичне заняття №7
- •7.1. Види пошкоджень при транспортних аваріях
- •7.2. Перша медична допомога при дорожньо-транспортних пригодах
- •7.2.1. Зовнішні кровотечі, перша медична допомога.
- •Іммобілізація пошкоджених частин тіла
- •7.3. Перша медична допомога при закритих травмах
- •Зм.4. Управління безпекою життєдіяльності за умов надзвичайних ситуаціях
- •8.1.1. Види ризиків.
- •8.1.2.Техногенний, екологічний, економічний ризики.
- •8.1.3.Методи визначення ризику:
- •8.1.4. Управління ризиком
- •Кількісний аналіз ризику
- •Приклад виконання
- •Практичне заняття №9 знезаражування. Засоби і способи обробки транспорту та засобів технічного обслуговування
- •Теоретичні відомості Основні поняття, терміни та визначення
- •9.1. Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезінфекцію
- •9.2. Спецобробка людей, техніки
- •Пункт спеціальної обробки (ПуСо)
- •9.3. Знезаражування території, будівель, споруд, та майна
Основні характеристики найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин:
Хлор – зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.
1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів.
Поріг сприйняття – 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору);
Вражаюча концентрація – 0,01 мг/л;
Смертельна токсодоза – 0,1-0,2 мг/л;
Смерть може наступити від декількох вдихів протягом однієї хвилини від ураження дихального і серцево-судинного центрів (блискавична форма). При дещо менших концентраціях смерть наступає протягом 20-30 хвилин унаслідок хімічного опіку та набряку легенів і асфіксії.
Клінічні ознаки:
подразнення слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів,
опік слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів
сухий кашель, біль за грудиною, задишка,
порушення координації
різі в очах, сльозотеча.
За 2-4 години розвиток токсичного набряку легенів – синюшність, ядуха, смерть.
За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу дихального і серцевого центрів.
|
Перша медична допомога при ураженні хлором:
негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки «У» або «М» і евакуація постраждалого із осередку ураження;
звільнити грудну клітину, шию;
дати кисень, штучне дихання при необхідності;
слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;
в очі – краплі альбуциду;
спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;
Аміак – безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить. Вибухонебезпечний! (у зоні осередку не курити!). Температура кипіння - 33,5°С. Димить при виході з балонів, цистерн, холодильних агрегатів. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах.
Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення:
поріг сприйняття — 0,035 мг/л;
подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;
подразнення очей – 0,5 мг/л;
подразнення шкіри – 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);
кашель задушливий – 1,25 мг/л;
токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);
концентрація – 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.
Клінічні ознаки:
подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів;
задушливий кашель, нежить, утруднення дихання;
різі в очах, сльозотеча;
пульс частий, серцебиття.
впливаючи на ЦНС викликає збудження, судоми
-
При великих концентраціях аміаку (1,5-3,5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності.
Перша медична допомога:
при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців;
при болях закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% –1-2 краплі;
при інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки «ДО» або «М» або ізолюючих протигазів (ІП-4);
поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию;
при спазмі голосової щілини – тепле молоко із содою;
шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.
при попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту;
дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;
давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.
Сірководень – безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння – 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум’ям.
Клінічні ознаки:
подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів;
судоми, утрата свідомості;
смерть від припинення дихання або паралічу серця;
при малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.
Перша медична допомога:
винести із зараженої атмосфери;
спокій, тепло,
вдихання кисню, штучне дихання.
Оксид вуглецю (СО) – це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.
Концентрація СО у повітрі:
1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу;
4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.
Клінічні ознаки:
Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.
При легкому ступені отруєння:
вміст карбоксигемоглобіну в крові 10-15%:
шум у вухах;
пульсація в скронях, головний біль, запаморочення;
м’язова слабість, особливо в ногах;
нудота, блювота;
стан ейфорії (сп’яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і невмотивованих вчинків.
Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко, основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.
При отруєннях середньої тяжкості:
вміст карбоксигемоглобіну в крові 30-40%:
сильний головний біль;
обличчя червоніє;
збудження, вимова незв’язна;
сплутаність свідомості.
вміст карбоксигемоглобіну в крові 40-50%:
сильний головний біль, утрата свідомості;
колапс, тривала кома.
У важких випадках:
вміст карбоксигемоглобіну в крові 60-70%:
утрата свідомості;
припинення дихання;
смерть.
вміст карбоксигемоглобіну в крові 80%
швидка смерть;
шкірні покрови малинового кольору.
Перша медична допомога:
припинити подальше надходження газу в організм, видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;
штучне дихання;
спокій, зігрівання, дати кисень;
при утраті свідомості — понюхати нашатирний спирт.
Синильна кислота — безбарвна рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 25,7°С. Пари синильної кислоти легші за повітря (густина 0,93).
У рідкому стані вона легше води. Смертельна токсодоза в повітрі — 1,5 мг/л; при прийомі усередину смертельна доза — 1 мг/л.
Клінічні ознаки:
блискавична форма:
різка задишка;
короткочасне рухове збудження, уражений падає;
непритомність;
судоми;
параліч дихального і судинно-рухового центрів;
смерть.
уповільнена форма:
гіркий смак у рот, загальну розбитість, запаморочення, оніміння слизової оболонки рота, нудота;
шум у вухах,задишка, біль в області серця;
утруднення вимови, утрата свідомості;
судоми ;
артеріальний тиск різко знижується, пульс нитковидний;
дихання аритмічне, поверхневе;
серце може ще скорочуватися протягом декількох хвилин, після чого зупиняється;
шкірні покрови, слизові — рожевого забарвлення.
Перша допомога:
Припинити надходження отрути в організм ;
надягнути протигаз;
винести, вивести із зараженої атмосфери;
ввести антидот — амілнітрат шляхом вдихання парів під маскою протигаза.