Висновки

У контексті глобалізаційних процесів, взаємопроникнення мовних систем проблема дотримання норм української мови в телевізійному ефірі набуває особливого значення. Телебачення покликане не лише інформувати, розважати, а й насамперед бути взірцем високого рівня культури мови. Рідна мова, в усіх її нюансах, півтонах, у всьому багатстві, в усій красі, повинна цікавити кожну людину, яка поважає себе та прагне стати особистістю.

Нормативність є однією з найважливіших ознак літературної мови, якою мають послуговуватися працівники ЗМІ. Традиція вивчення мовних норм – давня, тому наукова лінгвістична література засвідчує наявність різних підходів до з’ясування сутності мовної норми, а отже, і різні дефініції цього явища.

У роботі під поняттям норми розуміємо сукупність усталених правил реалізації мовної системи, які закріплені в процесі спілкування. На противагу нормі, помилка – це ненормативне мовне утворення, що виникає внаслідок невмотивованого порушення літературної норми.

Унаслідок вивчення дібраного фактажу зафіксовано тенденцію до відхилення від норм сучасної української літературної мови на орфоепічному, акцентуаційному, лексичному та граматичному (морфологічному й синтаксичному) рівнях.

Порушення фонетичних норм виявляється у вживанні російських звуків (звукових сполучень) замість українських та в неправильному наголошуванні слів за зразком російської мови. Серед причин появи фонетичних анормативів нерідко називають прозорі етимологічні співвідношення між російськими та українськими словами, а також спільність графіки мов.

Тривала українсько-російська мовна взаємодія активізує процес нівелювання фонетичних відмінностей у спільних для мов словоформах. Під впливом фонетичної інтерференції мовці допускають орфоепічні помилки. Фонетична інтерференція виявляється також у порушенні акцентологічних норм.

Лексичний рівень, що найбільше зазнає мовних впливів, вирізняється слабкою системністю лексики. За обсягом одиниць – це найбільший рівень. Слово, крім лексичної ознаки, ще набуває морфологічних, акцентних, фонетичних, словотворчих та стилістичних характеристик, властивих усій системі мови. Усе це пояснює те, що вияви інтерференції на лексичному рівні найчастіші й найрізноманітніші.

Заміна лексеми, що належить до словника української мови, на еквівалентне в смисловому та стилістичному значенні російське слово, є механічною, неусвідомленою й лінгвістично невмотивованою. На телебаченні використовують лексичні росіянізми, частково освоєні нашою мовою, або суржикові утворення, у яких нівелюється національна своєрідність української мови. Крім того, наявна лексико-семантична інтерференція, основу якої становить непропорційність словникового складу обох мов за різного співвідношення багатозначних та однозначних лексичних одиниць, що випливає також із нетотожності семантичного обсягу слів у мовах. Лексичну інтерференцію простежують і на рівні усталених словосполучень.

Негативна дія інтерференції позначається й на граматичному рівні: для російської та української мов характерні однакові граматичні категорії, наприклад роду, числа, відмінка для іменників; види синтаксичного зв’язку, хоч їхня конкретна реалізація почасти не збігається.

Морфологічна інтерференція в системі іменника виявляється в порушенні норм: уживання категорії роду, числа та відмінка. Порушення

морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу прикметників і прислівників насамперед стосується вищого та найвищого ступеняів порівняння. Утворення відбувається за нормами російської мови, водночас специфіка української мови зазнає нівеляції.

У формотворенні числівника найбільше помилок допускають у відмінюванні числівників – назв десятків, у непрямих відмінках яких, на відміну від російської мови, друга частина не змінюється.Під впливом інтерференції в межах лексико-граматичного класу дієслів виникає порушення категорій часу, способу, особи та стану.

Синтаксичні анормативи виникають унаслідок неправильної побудови словосполучень та різнотипних речень. У роботі описано кілька різновидів синтаксичних помилок: ненормативний вибір прийменника, порушення норм керування, побудови речень тощо.

Аналіз наукової літератури та дослідницького матеріалу, отриманого в ході вибірки, дає підстави стверджувати, що основними причинами породження ненормативних одиниць є незнання норм сучасної літературної мови, вплив російської мови, що виявляється на всіх рівнях мовної ієрархії, браком досконалих лексикографічних праць та іншими лінгвальними й позалінгвальними чинниками.

Проблема порушення норм сучасної української літературної мови, з огляду на ситуацію незбалансованого білінгвізму, потребує щоденних мовних зусиль, а отже, уможливлює перспективи подальшого її вивчення в різнобічних площинах.