Розділ 5 люблю

Хто з нас не мріє про найсокровенніше почуття: кохання? Коли у твоєму серці один-єдиний і жаданий, коли його очі зоріють на радісних, а часом і гірких дорогах життя, коли його серце бється з твоїм в унісон, коли життя без нього втрачає сенс. Для мене взірцем інтимної лірики є Володимир Сосюра. У його поезіях така потужність почуттів, така сила духу, така

щирість. А головне оптимістична налаштованість, якщо навіть будуть в твоєму житті хвилини розчарувань і смутку. Я Роблю лише перші спроби поетичної інтимної лірики.

Моє кохання

На бруку днів швидкі лунають кроки

І затихають – гинуть без жалю.

В складнім житті важкі минають роки,

А я тебе люблю, люблю, люблю.

Час пропонує відданість і зраду,

А ми з тобою в ніжності святі,

В страшні години бурі, грому, граду

Шукаєм крихту щастя у житті.

Не стліє у вогні і не потоне,

Не змиє злива й сніг не замете

Мого кохання почуття бездонне,

Що в серці нерозмінне і святе.

Врятує в спеку доля нас гілляста,

Як і в лиху годину, час дощу.

О, суджений, спила з тобою щастя.

І я для тебе все прощу

******

Мені в обличчя,

Любий, подивись.

Мине ця мить,

Як ластівка, майне –

І вже таку

Не знатимеш мене.

******

Не йдеш, не пишеш, не шукаєш,

Не ждеш не згадуєш не сниш...

І знаєш, ти, напевне, знаєш,

Як я чекаю, - і мовчиш.

Шукать причин? Не варто муки.

Просить? Молить? Нема мети.

Я просто жду. Ламаю руки

І никну в тиші самоти.

Вмираю, сохну і гартуюсь,

Стаю твердою наче сталь...

Коли вже прийдеш - не здивуюсь.

Бо де та радість? Де печаль?

Приходь – мене ти не впізнаєш,-

Не зшовковіла в самоті.

Я досі жду, про це ти знаєш

І болю завдаєш мені...

Ти і я

Ти знову повертаєш з небуття

І тихо входиш у моє життя.

І оживаєш у думках дівочих...

Та знову все зникає: ти і я,

І серце, мов бурхлива течія,

Бентежно і розгублено тріпоче

Висновки

Дана робота досліджує творчість, розкриває сутність буття молодої людини, кожна поезія якої створена її уявою. То велике щастя писати вірші, які немов самі народжуються з моєї схвильованої душі. Аналіз власного творіння допомагає мені глибше збагнути сенс життя: з його радощами і смутком, правдою і вірою, здобутками і втратами, складностями, цінностями, хвилюваннями і пошуками.

Теми моїх віршів різноманітні, але я прагну, щоб їх поєднувала цілісність, насиченість, гармонійність, а головне – це правдивість, щоб мої поезії привертали увагу своєю задушевністю, теплотою, дивовижністю і щирістю, тою високою щирістю, яка розкриває душу людини без дріб’язкового копирсання в ній.

Особливо я тяжію чомусь до щирої, просвіченої, радісної і печальної лірики, де щастя межує з розпачем, а сум інколи бажаніший за нетривку радість, де піднесення чергується з меланхолійними загальмуваннями свідомості.

І нехай ще не все вдається, бо ж слово, як і кришталь, необхідно шліфувати, аби воно засяяло і заговорило, і нехай в моїй роботі критики

знайдуть недоліки, та я вірю і сподіваюсь що дотик до скарбів художнього слова зробить життя моїх ровесників духовно багатшим і щедрішим.

Іскорка надії завжди живить мене, вселяючи дух оптимізму, віри, надії і любові.