Іскорка надії

Знаходжусь, мов у темному гаю,

Та раптом щось замерехтіло.

Я піднялась, іду вперед, дивлюсь:

Це промайнула іскорка надії.

Надії ясної, жаданої – на те,

Що вмить усе зазеленіє,

Пригріє тепле сонце молоде,

Над обрієм зарожевіє.

Посунуть з неба темні хмари:

Відкриють глибини блакить.

Відчую щастя і натхнення

І хочеться на світі жить !

В процесі написання роботи було опрацьовано матеріал теорії літератури, зокрема основи вішування, основний акцент був зміщений на увагу до слова , освоєння його семантичних відтінків як стимулів до пошукових мистецьких можливостей, що є надзвичайно важливим у творчому процесі.

Також були вивчені та проаналізовані думки пересічних громадян, щодо їхніх інтересів та уподобань, а також в процесі опитування та анкетування вивчено вплив поезії на думки, почуття та вчинки однолітків.( Додаток 2, с.43)

Надто глибоко було проаналізовано і викладено у формі роздуму розуміння сенсу життя і висловлено своє власне міркування, яке підкріплене власними поезіями .(Додаток 1, с.38-43)

Життя, що нуртує всередині поетичних творів автора роботи, як маленький всесвіт, відображає повноту людського буття, високої духовності-і в цьому є певна сила.

Кринице, повна щедрості й добра,

В тобі моя снага і щастя б’ється.

І блискотить моя любов у серці,

Мов іскорка із полум’я костра.

Я пронесу її через життя

І розділю частинки поміж вами,

Щоб не погасла суть її з роками,

А виросла в гаряе співчуття.

Мов диво з див – дарована з небес

Моя душевна віри осторога,

Мені вона дісталася від Бога,

А інших не чекаю я чудес.

З’явилась я у світ цей неспроста:

Засію білий світ зерном любові

Любов бренить у кожнім моїм слові

І паростками в людях пророста...

***

Коли мене питають: любиш ріки,

Великі, менші і малі річки? –

Відмовчуюсь: вони в мені навіки,

А для мого народу – на віки...

Коли мене запитують: народу

Чи зможеш прислужитись? Як і де? –

Мовчу: на чисті зорі, тихі води

Хай випадкове слово не впаде...

Коли мене питають6 любиш землю,

Поля, озера, яблуні в саду? –

Я знов мовчу: від них не відокремлю

Себе й тоді, як в землю перейду...

Коли мене питають: рідну мову

Змогла би поміняти на чужу? –

Моя матуся мені колискову

Співає тихо. Ліпше не скажу...

Коли мене питають: Україну

Чи зможеш ти забудь на чужині? –

Кричу: ніколи і нізащо

Бо я її усім єством люблю.

Список використаних джерел

1. Коваленко В.М „Поетичний гербарій”. Брама-Україна, 2006,- С.14.

2. Кравченко Юля. Перлини душі людської. Городище.– 2008.– С.19.

3. Парандовський Я. Алхимия слова. Петрарка. Король жизни. Пер. с польского Сост. и вступ.ст. С.Бэльзы, Ил. Сацкого. – М.: Правда, 1990. – С.9.

4. Повесть временних лет. – М._Л., 1950.-С .83.

5. Приліпко М.В „Чорнобаївщина”. Черкаси 2008.- С. 1.

6. Приходченко К.І. Витоки творчості. Розробки уроків та позакласних заходів з розвитку творчих здібностей учнів: Посібник. – Д. Сталкер, 1998. – С.15.

7. Супруненко В.П. Ми українці. Рушники. Науково-популярне видання – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2003. –С. 412.

8. Франко І.Я.Із секретів поетичної творчості.-К.,1981.-С.22.