курсач / Порушення норм на українських телеканалах як одна з проблем якісного ефірного мовлення в Україні

Порушення норм на українських телеканалах як одна з проблем якісного ефірного мовлення в Україні

Мовознавча наука як і будь-яка інша, існує не лише в собі і для себе: її результати через різні канали повинні поширюватись назовні - в середовище неспеціалістів. Одним з таких популяризаторів, а одночасно й кодифікаторів мовознавчих знань мало б бути телебачення

Особливу увагу привертає мовлення телеведучих. Адже з допомогою засобів мови вони не лише інформують, а й впливають на мову, мовні норми (вимову, мелодику), словниковий запас глядачів. Така наука телеефіру часто результативніша, ніж мова школи, підручників і т. д.

Саме тому проблема функціонування українського телемовлення сьогодні особливо актуальна. На ній неодноразово наголошено у працях А. Погрібного, С. Караванського, В. Лизанчука, О. Пономарева, В. Радчука та інших.

Зокрема у праці С. Караванського "Пошук українського слова, або боротьба за національне "я", поруч з аналізом подано шляхи запобігання поширенню мовних ненормативностей, створено словнички-рятівнички від заїкання, від моди, від мавпування. Те, що демократизація ефірного мовлення дає не завжди позитивні результати і спричиняє не лише прогрес, показано також у газетному матеріалі М. Лесюка "Ан. ніт. як кажуть у нас. ": автор подає безліч неточностей і порушень норм вимови, які допускають українські телемовці. Одним з висновків є: " Треба, щоб в Україні функціонував орган, який кодифікував би мову".

Маємо на меті визначити основні ознаки процесу кодифікації мовних норм на телебаченні та подати рекомендації щодо його вдосконалення. Матеріалом послужили спостереження за телемовленням ведучих українських телеканалів УТ-1, 1 + 1, Інтер за 2002-2003 роки. Найчастіше трапляються такі відхилення від норми:

• вживання слів, у яких ненаголошений (о) наближується до (а) ("акання") - опитування, відповідей, окремої, здобуток, робота, команда, з роками, Голландія, також (присл.), родині, коли, один, говорю, характерно для Д. Джангірова, ведучого програми "Проте" (ТСН. 1 + 1);

• оглушення дзвінких приголосних - погода, сніг, ожеледь, Ганна, досягти (Г. Шевцова, ведуча програми "Погода" на каналі УТ-1);

• м'яка вимова шиплячих приголосних - щось, таємничій птах щастя, читачі, зустрічати, сучасна, щирий;

• неправильне наголошування слів - напій, помилка водія, зрідка коштує, іншу їжу, далеко їхати;

• порушення лексичних норм та вживання ненормативних словосполучень-не стидно, вот так, винувата, і всьо, на даний час, судячи по твому виду - ти студент (О. Герасим'юк, ведуча програми "Без табу" на каналі 1 + 1);

• нехтування формами кличного відмінка та вживання невластивих українській мові пестливих форм - Анічка, Катічка, Ваня, Лєночка, Андрюша найчастіше трапляється у мовленні І. Кондратюка, ведучого розважальної програми "Караоке на майдані" (Інтер).

Все частіше у телеефір виходять програми, у яких паралельно звучать дві мови: один з ведучих говорить російською, інший українською. Це переважно розважальні телепроекти, які динамічно змінюють свій зміст, а мовлення ведучих залишається незмінним: "Лото-забава" (1+1), "Перехрестя кохання" (Інтер), "Кохання з першого погляду" (Інтер). Аналогічними є й рекламні блоки, у яких озвучення російською мовою, а титри українською, або ж навпаки.

Модними стають ведучі, які грають незграбних українців з порушеннями артикуляційного апарату. Прикладом може бути суботня телепрограма на каналі Інтер "Бадьорого ранку! ". Ведучий, який називає себе Феїкс Фулцев (Фслікс Фурцев), трохи говорить українською, не вимовляючи декількох звуків.

Запобігти потраплянню мовних покручів на екрани можна різноманітними шляхами.Наприклад, якщо гість програми вкотре повторює в прямому ефірі ненормативне словосполучення в любий час, приймати участь, то журналіст може в процесі розмови тактовно вклинювати нормативні конструкції: гаразд, будь-коли; приємно, що Ви брали участь.

Ще один спосіб - створити теле- і радіопередачі, у яких аналізувати помилки, що потрапили в ефір.

Отже, кодифікація мовних норм взагалі, а особливо у ЗМІ - одне з важливих завдань культурної України. Цей процес повинен бути професійним, систематичним, різноманітним за формою та змістом, цікавим для неспеціаліста.

Професіоналізм у тому, що авторами передач є мовознавці, які спільно з редакторами ЗМІ створюють "екологічно чисті" у мовностилістичному плані науково - популярні матеріали для ефіру.

Систематичність означає, що матеріали виходять в ефір не час від часу, а у конкретному циклі передач.

Різноманітність форм означає жанрове різноманіття науково-популярних передач. Крім телелекцій, можуть бути діалоги про мову, ігри, відповіді на запитання в прямому ефірі, оперативна критика мовлення журналістів, політиків, розповіді про цікаві мовознавчі видання і т. д.

Різноманіття змісту означає, що передачі можуть бути присвячені не лише культурі мови, що найбільше практикують, а іншим темам - наприклад, походженню української та інших мов, історії та етимології окремих слів, структурі національної мови і т. д.

Безумовно, передачі про мову повинні бути цікавими дія неспеціалістів, людей, що недостатньо обізнані з проблемами мовознавства.

Сформульованих вище цілей можна досягти, коли співпрацюватиму журналісти та мовознавці. Інакше, як справедливо відзначають дослідники, не уникнути помилок, неточностей, суб'єктивних оцінок щодо мови та сучасних мовних процесів.

Я вважаю, що сучасне українське телебачення перебуває у пошуках нових параметрів своєї діяльності. У тележурналістських колах з'явилось поняття елітарний носій мови - це не той, що ніколи не робить помилок, а той хто здатний бачити їх у себе, бути у постійних пошуках шляхів вдосконалення своєї мовної особистості. Один із ефективних способів - вдумлива робота над словниками, які допомагають уникнути невластивих українській мові висловів, активізувати природні ресурси української мови [19].

Уже за років незалежності, пізнаючи себе, Україна почала придивлятися до свого мовного обличчя. З одного боку, "мовна" Україна розкривалася - і насамперед перед світом - у багатстві літературного різновиду національної мови, до формування й утвердження якого докладало зусилля не одне покоління письменників, науковців, священнослужителів, юристів інтелігентних людей різних соціальних верств, записуючи, як казав Франко, її нестертий слід "самостійно між культурні мови".

Суржик заполонив екран: мішанина в подачі текстів і мікротекстів українською та російською мовами у співвідношенні часто не на користь мови державної; такою мішаниною заповнено наш звуковий простір; мовний дискомфорт супроводжу нас у столиці та в інших великих містах сходу й півдня. Якщо додати сюди американізми, то є всі підстави твердити про маргінальність нашого мовного життя. Отже, суржик - явище не лише лінгвальне, а й загальнокультурне.

Взяти хоча-б для прикладу популярну телепрограму "Лото забава" (одночасно її транслює і національне проводове радіо). Колектив ведучих підібрано, очевидно, щоб показати три основні мовні групи в Україні - україномовних, російськомовних і суржикомовних.

Ведучі своєрідно репрезентують - мабуть, таким був задум авторів - і соціальний статус цих груп мовців: найімпозантніший вигляд мас російськомовний партнер - пристойно одягнений чоловік зрілого віку з фігурою, що мимоволі пов'язується зі силою, рішучістю, впевненістю; його мовна партія домінує: він інформує, коментує, дає додаткові пояснення, відповідні команди - і все це тоном, який не викликає жодного сумніву в тому, що керівництво та ініціатива повністю в його руках.

Україномовна ведуча - жінка, молодша від свого партнера (модифікований образ "молодшої сестри"?), одягнута не так дбайливо; її мовна партія обмежується переважно тим, що оголошує номер, який випав на лототроні. Суржикомовні батько і підліток-син грають під блазнів. Щоправда, під кінець програми усі ведучі засвідчують своє знання української мови, скандуючи хором лозунг-рекламу: "Добре грати - легко вигравати".

Така мовна телеповедінка ведучих, як і вся режисура, дуже багатозначна; вона може викликати різні асоціації, цілу гаму різноманітних почуттів - в одних повний дискомфорт (небажання взагалі оглядати такі програми), в інших - вселяє почуття сили, впевненості й вседозволеності, ще в інших - почуття сумніву, розгубленості, а також запитання "куди нас ведуть?". Виникає думка: а, можливо, розвивається новий жанр розважальної програми - агресивний (агресивний гумор на наших телеекранах уже діє).

Деякі дивуються з непередбачливості нашого високого телекерівництва, але частина глядачів - найтривожніше, що серед них діти - підпадає під доволі примітивне навіювання із заздалегідь передбачуваним результатом - креолізація, формування певного типу ментальності, прийняття "двох рідних мов" і головне - повільне збайдужіння до всього, що пов'язано з українськістю.

Це штрих лише до однієї програми, однак не треба спеціального аналізу, щоб побачити: ефірна продукція, зокрема телевізійна, пронизана ідеєю (способи різноманітні!) утвердити такий стан в Україні. Наступ Росії на мову, культуру, зухвало активна експансія сусідньої держави в усі життєво важливі сфери розвитку українського суспільства розраховані насамперед на деформацію психіки (й не лише українця!). Прагнення поглинути Україну набуває відверто цинічних форм.

Стикаємося з проблемами суспільної психології, яка сьогодні проходить стадію трансформації: зіштовхуються різні системи вартостей, відбувається злам традиційних ментальних настанов, і як наслідок - витворення духовних химер, фантомів. В Україні цей процес триває десятиріччями, і сьогодні, в умовах психологічної війни, інформаційної агресії, які використовують найсучасніші технології, він відчутно посилився. В ефірному мовленні дії, пов'язані з різними маніпуляціями, що виходять поза межі порядності, засад моралі, особливо небезпечні.

Тісний зв'язок ефірного мовлення з уснорозмовною стихією зобов'язує пізнати тенденції її розвитку; це з одного боку. З іншою, ефірне мовлення, як публічне, маючи всі ознаки підготовленого, організованого, виконує важливі функції, серед яких надзвичайно вагомою та актуальною є мовне виховання усіх соціальних верств наших громадян, підвищення рівня культури мовлення, виховання шанобливого ставлення до державної мови.

У Комітеті з питань свободи слова та інформації знаходиться на розгляді проект закону про внесення доповнень до Закону "Про телебачення та радіомовлення".

Законопроектом пропонується ввести норму, яка регулювала б пропорції музичних творів, створюваних та/або виконуваних українською мовою, на рівні не менше 50 відсотків від загального обсягу передбаченого ефірного часу для музичних творів кожної телерадіостанції.

На думку автора законопроекту, народного депутата С. Гавриша, це доповнення до закону сприятиме "культурному розвитку українського суспільства через захист прав вітчизняних авторів, виконавців, композиторів, що створюють та виконують свої твори українською мовою; створення в Україні позитивного клімату, який сприятиме стабільному й успішному розвитку вітчизняного шоу-бізнесу".

Автор законопроекту стверджує, що такий спосіб державної підтримки вітчизняних виробників широко розповсюдженій у світі, така норма існує в законодавстві Канади, Франції та інших країн [20].

Отже, підбиваючи підсумки, можна сказати, що телеканали потребують кваліфікованих кадрів, які б контролювали мову телевізійних програм та реклами, виправляючи ведучих, репортерів та журналістів. Нам не вистачає високоосвічених людей, які б захищали свідомість глядача і дбали про чистоту української мови.

Що ж до максимально повного набору телеканалів, які має змогу спостерігати столичний глядач завдяки кабельному телебаченню, то аналіз їхньої мовної грамотності був здійснений завдяки близько 120 студентам Київського національного університету імені Тараса Шевченка (факультети економічний і соціології та психології).

Упродовж грудня 2000-го року вони фіксували всі (орфоепічні, семантичні, фразеологічні, синтаксичні, стилістичні чи орфографічні) почуті помилки в телеефірі. Оскільки ні в кількості чи тематиці програм, ні в наборі каналів, ні в виборі ефірного часу вони не були обмежені, то це, безумовно, вплинуло на результати даного дослідження. Натомість маємо можливість паралельно говорити і про популярність певних каналів і програм у молодіжному середовищі.

Результати опитування студентів було узагальнено за такими критеріями – загальна кількість помило на каналі, тип помилки, кількість помилок у відповідності до тематики програми.

Отже, перші висновки можуть бути представлені таким чином:

Певний відсоток похибки мусимо списати на глядацький інтерес. Це стосується останніх 4-х каналів, які студенти практично не дивляться. Чого не скажемо про Новий. Власне започаткований як молодіжний, цей канал ще зберігає свою глядацьку аудиторію. Тож мовну політику Нового, очевидно, і можна вважати найбільш виваженою, а його журналістів та редакторів грамотними.

Хоча вже лютневий аналіз тільки інформаційного блоку найбільш популярних столичних ТV - об'єктів таке лідерство Новго каналу (йдеться про "Репортера") не підтверджує. Чимало помилок, зокрема, орфоепічних чуємо від ведучих цієї інформаційної програми ("астанки", "шкуну" -тільки в одному випуску).

Серйозно ставиться до мовної політики свого дітища і редакторська група ІСТV. Зрозуміло, йдеться про оновлений з листопада канал.

ІНТЕР випадає з цієї обойми, оскільки і новини, і більшість програм виходять в ефір російською мовою. І навіть в тих мізерних за кількістю українських фразах (можливо, це синхрони, а не матеріал журналіста) помічено помилок майже вдвічі більше, ніж на переважно україномовному ІСТV. Кожна 10-та зафіксована помилка - інтерівська. Що характерно, всі помилки є або калькуванням або відвертими русизмами. Можна тільки уявити рейтинг каналу, якби завтра всі програми вийшли державною мовою.

Щодо трійки лідерів рейтингу, то графік №2 пояснює і доловлює відомості про рівень грамотності журналістів зазначених загальнонаціональних каналів.

Таким чином, українське телебачення і в мовній сфері все ще не позбудеться комплексу "меншовартості". Вжити кальку з російської набагато легше, аніж відшукати в скарбах рідної (а в цьому є великий сумнів — думає чимало журналістів все ж російською) влучне і точне за своєю семантикою слово. Тому і маємо домогосподиня, парує у небесах, на протязі багатьох літ, приймали участь, огласить весь список (УТ-1), болільник, заведи будильник, не буду скривати, не дриґнув (СТБ), зустрічався з фамілією Мельниченко, в колі оцих недомолвок, варежки з міху, стиль жизні (1+1).

Другими за кількістю помилок є стилістичні. Лідер - СТБ: це дуже небезпечно з огляду дуже швидкої травми, провести опитування людей, які мають стосунок до цієї події; Ви наговорили мені багато образливого - прошу без особистостей тощо. Абсурдними буквально є такі фрази: Ви думаєте рацію, Слухайте мене сюди, зустрів старого (зам. давнього) друга (1+1); Це самий найкращий навчальний заклад, відрізав можливість, Вони з великим зобов’язанням ставляться до своїх функцій (ТЕТ).

Серед граматичних помилок найбільш популярні флексійні форми місцевого множини (по морям, по квартирам - УТ-1), не відмінювання чоловічих прізвищ на "енко" (УТ-1).

Серед орфоепічних пальма першості і за кількістю, і за непередбачуваністю помилок належить студії "1+1". Ерудит Д. Яневський дає учасникам своєї програми чомусь "три підказки", у "Сніданку." звучать "кольОри", а ТСН підсумовує все це інформацією про можливість "імпічмЕнту". Таку мову чує український глядач.

На першому місці інформаційні та інформаційно-аналітичні програми. Значно від них відстають пізнавально-розважальні, тематичні програми і спортивні коментарі та огляди. Останнє місце посіли переклади художніх фільмів.

Третя схема найменш претендує на об'єктивність, оскільки до фактору глядацький інтерес додався цей усталений розподіл цього інтересу в залежності від потреби споживача телепродукту. Так, традиційно новини дивляться на УТ-1 та "1+1", футбольні матчі на СТБ тощо. А мінімум зафіксованих помилок у перекладі фільмів пояснюється, очевидно, не їхньою відсутністю як таких, а психологією і особливостями сприйняття саме такого роду відеопродукції.

Тож лише враховуючи всі названі вище категорії можна з певною долею ймовірності говорити про рівень грамотності, який пропонує українському глядачеві ТV-виробник [21].

Потреба розглядати проблеми наповнення телепростору України зумовлена очевидною примітивізацією телепродукції, пропонованої нашій увазі провідними телеканалами. Від нерозбірливості у доборі художніх фільмів і від нехтування вимогами про державну мову до тенденційного подання політичних подій у світі, в Україні - ось лише невелика частка вад українських телеканалів.

У широкому комплексі проблем, пов'язаних із сучасним телебаченням, 5 слово набуває особливого значення. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох основних елементів - зображення, звуку і власне слова. Слово - головний "інструмент" у майстерності будь-якого журналіста.

Телебачення стало однією з форм повсякденного життя. А тому і мовлення, яке звучить з екрана, можна вивчати як одну з форм повсякденного мовленнєвого спілкування. Телебачення покликано нести в широкі маси не лише передові ідеї, але й високу культуру мови. Серйозні вимоги ставлять до літературності мовлення, яке звучить, і до правильності вимови. Не треба забувати, щодо мовлення телебачення глядачі ставляться як до взірця, еталона, саме тут деякі з них вчаться справжньої літературної вимови.

Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості - один з основних професійних принципів тележурналістів. Досвідчений диктор сказав: "Прислухайтесь, і ви зауважите, що майже половину слів ми не чуємо, а вловлюємо за змістом. Слухач же повинен чути, а не прислуховуватись".

Телевізійне мовлення має свою специфіку: не можна вживати слово незрозуміле або мало зрозуміле. Адже телеглядач не має змоги зупинити потік мовлення, подумати чи заглянути у словник, як, наприклад, читач газети.

Оскільки більшість населення свій вільний час проводить біля телеекранів, важливо, щоб з уст працівників телебачення звучала правильна українська мова. На жаль, ще не всі диктори українського ТБ досконало володіють державною мовою.

Ні для кого не таємниця, що досить часто, навіть без особливих знань української мови, можна вловити суттєві помилки у мовленні працівників і українського телебачення, особливо дикторів.

Українське телебачення має ще багато проблем, поки що нашим журналістам ще далеко до зразкового мовлення. Але ж бажання слухати вимагає доброго мовця. Сподіваємося, що нова генерація журналістів приділятиме більше уваги мовній підготовці: набуватиме фундаментальних знань, прагнутиме володіти багатим інформаційним запасом, навчиться правильно будувати висловлювання, грамотно говорити, формуватиме справжні мовні особистості.

Висновок. Провівши спостереження за основними засадами техніки ефірного мовлення, ми дійшли таких висновків.

1. Мова сучасних українських засобів масової інформації привертає до себе увагу багатьох лінгвістів, оскільки є не вичерпним джерелом для дослідження новітніх тенденцій функціонування сучасної української мови. Розвиток мови - об'єктивний процес, зумовлений постійним рухом суспільства в цілому і кожної особистості зокрема. Лексичний простір у суспільстві постійно розширюється і вдосконалюється. Одним із найпомітніших процесів розвитку мови, що відбувається у нашому лексичному просторі, є процес активного збагачення української мови, процес нагромадження нової лексики у суспільстві [22, c. 121].

Більшість людей, що перебували на керівних посадах були, або росіянами, або зрусіщеними українцями. Усе це призвело до того, що багатьом українцям за роки більшовицького правління нав'язано сприймання довкілля крізь призму російської мови.

Журналістів, як і інших фахівців з вищою освітою готували так. Засвоївши абияк українську мову у вищій школі, пройшовши практику в російсько-українському друкованому органі чи в зросіщеному телерадіокомітеті, журналіст виходить на шлях власної творчості.

Чимало українських журналістів поза мікрофоном, екраном чи редакцією друкованого органу не користуються українською мовою, через що з їхніх вуст, або з-під пера й вилітають вище названі та численні інші (перли).

2. У газетах, у радіо-й телепередачах з-поміж синоніму здебільшого вибирають той, що має ближче звучання до російського слова. Є, скажімо, в нашій мові чудове слово приморозки, яке дуже влучно відтворює поняття "невеликі ранкові або нічні морози" (вони не заморожують, а тільки приморожують), проте замість нього наша преса вживає заморозки.

Псування української мови не обмежується її усним варіантом. Суржикові слова та синтаксичні конструкції на взірець казна, казначейство, надзірні органи, приймати участь, на повістку дня предложено наступні питання (правильні варіанти: скарбниця, державна скарбниця, наглядові органи, брати участь, на порядок денний, запропоновано такі питання) потрапляють у писемні тексти, ба навіть в офіційні папери.

За часів застою, як відомо, українську мову силоміць тягли до злиття з російською. Слова, схожі на російські, вважалися нормативними, а фонетично й морфологічно віддалені діставали ярлики застарілих, діалектних, рідковживаних тощо. Мовознавці як могли чинили опір цим намаганням, не поспішали вводити різні покручі до словників, тому літературна мова навіть за несприятливих обставин мала досить викристалізувані лексичні, граматичні та інші люрми.

3. Особливу увагу привертає мовлення телеведучих. Адже з допомогою засобів мови вони не лише інформують а й впливають на мову, мовні норми (вимову, методику), словниковий запас глядачів. Така наука телеефіру часто результативніше ніж мова школи, підручників і т. д.

Саме тому проблема функціонування українського телемовлення сьогодні особливо актуальне. На ній неодноразово наголошено у працях. А. Погрібного, С. Караванського, В. Лазанчука, О. Пономарева, В. Радчука та інших.

4. Щоб вдосконалити техніку ефірного мовлення, журналістам потрібно більше працювати над собою, вдосконалювати свою артикуляційну базу (довести до автоматизму механізм вимови як окремих звуків, так і цілих їх комплексів відповідно до особливостей мови), працювати над дикцією, щоб чітко та виразно вимовляти звуки, склади, слова. Особливо старанно треба тренуватися розмовляти перед мікрофоном, адже апаратура посилює голос. Ведучий повинен чітко виробити інтонацію (ритмічно-мелодійно особливість мовлення, різні співвідношення кількісної зміни тону, тембру, інтенсивності, довготи висловлювання. Потрібно дотримуватись норм української мови, працювати над граматичними, лексичними, фразеологічними, фонетичними, стилістичними, орфографічними помилками. Тобто, журналістам в телеефірі завжди треба працювати над собою.

Отже, становище ефірного мовлення в Україні не дуже втішне. Нам все більше треба відходити від вживання росіянізмів і застосовувати нашу мелодійну мову.

Молодь, дивлячись та слухаючи передачі на телебаченні та радіо, буде черпати для себе тільки внормовану українську мову і, взагалі, значно зросте їхня духовність. Будемо сподіватися, що стан українського ефіру поліпшиться і телебачення вийде на гідне місце в світі. Багато потрібно працювати над вдосконаленням ефірного мовленням.

У перспективі традиційні засоби масової комунікації, на які поділяються системи засобів масової комунікації, поступово зникнуть. Дедалі більше зросте взаємозв'язок, взаємопроникнення окремих ЗМК. Неминуче виникнуть нові засоби, зросте кількість супутників зв'язку, можливості доступу до дедалі важливіших банків даних. Електронні, аудіовізуальні засоби масової комунікації переберуть функції попередніх, зокрема, текстових. Існує тенденція до зникнення слабших засобів.

Відбувається інтеграція видавничих систем і банків даних. Журналісти за допомогою комп'ютера мають доступ до потрібних документів на національному і міжнародному рівнях.

Кожний користувач Інтернету має можливість отримати на свій комп'ютер інформацію з будь-якої країни світу.

Швидкість поширення нових СЗМК у тій чи іншій країні залежатиме від її економічного становища, політики в галузі телекомунікацій і досягнутого рівня технологій. Але нові засоби масової комунікації, зокрема, супутникове телебачення, дають можливість розширити сферу впливу СЗМК на інші країни і континенти.

Країни, які не усвідомлюють ролі масової комунікації, ризикують зійти на манівці прогресу. Нові засоби масової комунікації створюють на основі природних засобів і їхніх методів впливу, нові форми "чаклунства" і на індивідуальному рівні, і у вигляді колективного гіпнозу. Різноманітні форми навіювання інформації у масових дозах, що наберуть значного поширення, викликатимуть психосенсорні зміни і навіть зміни в культурі, і можуть у віддаленій перспективі порушити безперервність розвитку особи.

Отже, нові засоби масової комунікації здійснюють революцію не лише в інформуванні, а й у політиці, економіці, культурі, і цього не можна недооцінювати.

В Україні за роки незалежності обсяг телемовлення зріс, а саме воно якісно змінилося, передусім, завдяки змінам, що відбулися в нашому суспільстві, його духовному відродженню. Поряд із державним телебаченням функціонує багато комерційних телестудій, та їхній рівень, на жаль, часто не відповідає запитам і потребам аудиторії.

Для розв'язання проблем подальшого поліпшення діяльності телебачення в Україні потрібні зусилля не лише журналістів-практиків, а й теоретиків - учених-лінгвістів, соціологів, психологів, філософів, культурологів та ін. Від їхніх поглиблених наукових досліджень та висновків, на які могла б спиратися практика, залежить також і рівень телевізійної критики у пресі, її можливості кваліфіковано аналізувати творчі здобутки й прорахунки на телеекрані.

Нинішня ситуація в електронних засобах масової інформації України відома безпрецедентним зростанням кількості суб'єктів діяльності, а отже, щораз відчутнішим дефіцитом кадрів. За цих умов об'єктивно зростає роль і значення вищих навчальних закладів, де є відповідна спеціалізація з тележурналістики.

Зростає кількість закордонних радіостанцій, каналів і програм телебачення, особливо кабельного, супутникового, що можна приймати в Україні. Посилюється вплив міжнародних радіостанцій і телебачення на радіослухачів, телеглядачів України, адже ін формаційні кордони - ефірні. Розширюється ринок інформації і завдяки нових інформагентств. Посилюється роль спеціалізованих журнальних видань і місцевих газет, поліпшується їх поліграфічне виконання. Зменшується роль центральної преси на території України, скорочуються тиражі київських видань, а то й зникають деякі київські газети та журнали, що не витримують конкуренції.

Продовжуватиметься комп'ютеризація всіх соціальних інститутів засобів масової комунікації. Україна природно входить у світ електронного видавництва.

Утворюються нові поліфункціональні системи швидкісного інформативного зв'язку - мультимедіа, що об'єднують комунікативні властивості радіо і телебачення, телефону і телеграфу, комп'ютерів і принтерів. За допомогою "мультимедійних" систем будь-який текст, зображення можуть бути записані на диски, зберігатися і передаватися за будь-якою адресою, знову бути відтвореним, надрукованим і тиражованим у будь-якій кількості.