Розділ 3 радості й печалі материнства

3.1. Мати-одиначка

Для жінки найдорожчою людиною у світі завжди була й буде власна дитина. Дитина для матері – це все: любов, ніжність, радість і переживання. Саме тому найголовніше покликання жінки – це материнство. Життя, яке вона носить у собі, накладає величезний відбиток на її організм, тіло, психіку, а головне - на її душу й серце. Як прекрасно відчувати під своїм серцем це маленьке диво – дитятко, котре штовхається, уже щось відчуває. А ще прекрасніше, коли й мати, й дитина відчувають любов чоловіка, коханого, майбутнього батька, його піклування, переживання, турботу й ніжність.

Проте дуже часто жінка залишається з дитям на руках сама. Самотність – це найстрашніше, що може спіткати молоду матір. У цій ситуації вона не знає що робити. Здається, що весь світ проти неї й виходу немає, а всі двері замкнені на безліч замків, від яких немає ключів. Це почуття заганяє жінку в глухий кут. Іноді з’являється депресія, іноді безсоння, але найчастіше майбутня мати переборює все це.

Живучи заради дитини, вона робить усе для того, щоб життя її маляти було щасливим, а дитинство яскравим та безтурботним.

Ти думаєш, що ти одна Дивись: очі дитячі любов'ю зігріті.

І навкруги нікого більш нема. Подивись в ці оченята

Та пам’ятай: у тебе є дитя І на проcтягнуті рученята,

І найважливіше – це його життя. Подивись на посмішку милу,

Нехай тебе покинув той єдиний, Відчуй в собі силу.

Колись такий коханий, милий, І пам’ятай: у тебе є дитя,

Та ти не сама у цьому світі, І найголовніше – це його життя.

У подальшому, виховуючи дитину, мати вкладає в неї усе найкраще, а дитина, яка виросла в неповній сім'ї, набагато більше цінує людські стосунки, і пізніше намагається створити щасливу сім'ю та зберегти в ній любов, тепло та розуміння.

Матері-одиначки – це непоодинокі випадки... Доля таких матерів дуже складна й виснажлива, але які б не були труднощі, жінка найчастіше переборює їх і дарує своїй дитині цілий світ прекрасного й безмежну галактику любові, незважаючи на фінансові чи інші проблеми. І в такому випадку роль чоловіка зовсім не має значення, бо без батька дитина може прожити, а без матері – ні.

3.2. Багатодітні жінки

У давнину жінки народжували багато дітей, але це не завжди було пов’язано із великою любов’ю до них: потрібна була допомога по господарству. Зараз же жінки народжують набагато менше. Причиною цього

є соціально-економічне становище і, у деяких випадках, бажання жінки зберегти зовнішність і фігуру. Сьогодні четверо й навіть троє дітей у сім'ї – велика рідкість, яка викликає здивування. Чомусь прийнято вважати, що дитина, яка виросла в багатодітній сім'ї, обов’язково обділена любов'ю й різними там пріоритетами. Насправді це зовсім не так.

Багатодітних сімей зараз досить мало, але якщо вони є, то в них переважно діти ростуть доброзичливими, люблячими, працьовитими. Жінка в наш час народжує дитину, у першу чергу, для себе, щоб їй було про кого піклуватися, кого любити й доглядати. Народжуючи багато дітей, вона не перестає їх любити менше або починає любити їх якось інакше. Просто іноді за браком часу мати не може приділити увагу всім. Але, яка б утомлена чи сумна вона не була, обов'язково поцілує кожне своє дитятко перед сном.

На жаль, часто багатодітні сім'ї живуть у несприятливих побутових умовах, з обмеженою площею проживання, але це не впливає на формування в дітей таких якостей як доброта, любов, співчуття, чуйність. Найчастіше, коли такі діти виростають, вони також мають великі сім'ї, багато дітей, тобто справжню родину. А дехто навіть всиновлює дітей з інтернатів та притулків, і створюють дитячі будинки сімейного типу.

Жінка – унікальна істота, яка може одночасно любити все: життя, чоловіка, природу, а особливо - дітей. Її любов – не число. Воно не ділиться на дітей і не меншає від їх кількості. Саме тому діти в багатодітних родинах щасливі, не дивлячись ні на які фінансові чи житлові проблеми. Із дитинства ідуть усі наші проблеми, починає формуватися наше світосприйняття й характер, і якими вони будуть залежить від родинного тепла. Якщо людина виросла без материнської любові й піклування, вона вже не буде відчувати впевненості в собі. Вихована без любові дитина часто стає агресивною, злою, нестриманою – її життя набагато тяжче, ніж життя коханих дітей.