Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пособие МОГеодВим.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
3.31 Mб
Скачать

11.6.2 Центральна система

На рис. 11.2 представлена мережа, яка отримала назву центральна система.

Рис. 11.2 Центральна система

Виміряні 15 кутів. Шуканих пунктів 4. Кількість умовних рівнянь

Як це випливає з креслення (рис. 11.2), маємо 5 умовних рівнянь фігур

На пункті В виміряні пункти замикають горизонт, тобто їх сума теоретично дорівнює 360°. Звідси виникає ще одна геометрична умова – умова горизонту.

Якій відповідає умовне рівняння

де .

На підставі теореми синусів може бути записана умова полюса вигляду (11.45)

(11.48)

де

Подальша послідовність зрівнювальних обчислень принципово не відрізняється від розглянутої в п. 11.6.1.

11.6.3 Вставлення в жорсткий кут

Як видно з рис. 11.3, в цій системі виміряні 9 кутів. Шуканих пунктів 2.

Кількість умовних рівнянь

Маємо три умови фігур

В цій мережі кутів АОВ – жорсткий кут, бо він дорівнює різниці вихідних дирекційних кутів

де – дирекційні кути лінійOA і OB.

Рис. 11.3 Вставлення в жорсткий кут

Звідси виникає умова дирекцій них кутів

якій відповідає умовне рівняння

де

В цій мережі сторони ОА і ОВ – жорсткі. Як це видно з рис. 11.3, на підставі теореми синусів можна записати рівняння сторін

Продиференціювавши це рівняння за змінними запишемо умовне рівняння

де

Послідовність подальшої обробки викладена в п. 11.6.1.

11.6.4 Ланцюг трикутників між двома сторонами, довжини і дирекційні кути яких відомі

В мережі виміряні 15 кутів (рис. 11.4). Так як мережа вільна, кількість шуканих пунктів р = 6, приймаючи до уваги, що координати одного з пунктів або відомі, або приймаються умовно. Відповідно кількість незалежних умов буде дорівнювати

Рис. 11.4 Мережа трикутників

В цій мережі маємо:

  1. П’ять умовних рівнянь фігур

  1. Умова дирекційних кутів

якій відповідає умовне рівняння

де

  1. На підставі теореми синусів можемо записати умову сторін

Продиференцюємо цей вираз за змінними , і отримаємо умовне рівняння

де

Послідовність подальшої обробки викладена в п. 11.6.1.

12. Зрівнювання системи виміряних величин, пов’язаних умовами, з додатковими невідомими

Розглянемо цей спосіб стосовно до зрівнювання мереж полігонометрії. Мережа полігонометрії включає вихідні і шукані пункти. Серед шуканих пунктів слід особливо виділити вузлові точки.

Ходи полігонометрії можуть бути трьох видів:

  • хід між двома вихідними пунктами (рис. 12.1 а);

  • хід між вихідним пунктом і вузловою точкою (рис. 12.1 б);

  • хід між двома вузловими точками (рис. 12.1 в);

Рис. 12.1 Полігонометричні ходи

У кожному ході вимірюється n сторін і кутів. Загальне число вимірів становить. З іншого боку хід з n сторін включає шуканих точок, тобто необхідно визначити координат.

Таким чином, число надлишкових вимірів дорівнюватиме

Отже, в будь-якому ході незалежно від числа шуканих точок виникає тільки три умовні рівняння.

Будемо вважати, кути виміряними незалежно і рівноточно. Сторони також виміряними незалежно і рівноточно, що практично має місце, якщо лінії виміряні світлодальноміром, а сторони мають приблизно однакову довжину.

Так як кути і довжини сторін – об'єкти різного роду, виміри у полігонометрії у загальному випадку – нерівноточні. Звідси виникає необхідність встановлення відносних ваг кутових і лінійних вимірів.

Прийнявши ваги вимірюваних кутів рівними одиниці, тобто , відповідно з формулами (6.1) і (6.2) з ваги вимірюваних сторін будуть дорівнювати:

де і – стандарти, що характеризують точність вимірювання кутів і довжин сторін відповідно. Ці величини для відповідного класу (розряду) полігонометрії встановлюються нормативними документами. Стосовно до нормативів розробляється методика виконання кутових і лінійних вимірів.

Ваги мають розмірність .

Зрівнювання полігонометричного ходу розглянемо на найбільш загальному прикладі ходу між двома вузловими точками, маючи на увазі, що інші два види – окремі випадки від загального.

Отже, в ході виникає три умовних рівняння:

  1. Рівняння кутів

де – поправки в виміряні кути, , – поправки в наближені дирекційні кути початкових і кінцевих сторін ходу відповідно,

– кутова нев’язка ходу, – наближені значення дирекційних кутів початкових і кінцевих сторін ходу відповідно.

  1. Умова абсцис

  1. Умова ординат

У цих висловлюваннях прийняті наступні позначення:

, , ,,– поправки до наближених координат початкової та кінцевої точки ходу,

; – нев’язки в приростах координат,, – приріст координат, ,,, – наближені координати початкової і кінцевої точок ходу.

Приріст координат ,– функції виміряних сторін і кутів, ,а тому величини залежні.

Ось чому друге і третє умовне рівняння необхідно перетворити, представивши поправки до приростів координат через поправки виміряних кутів та сторін.Опускаючи перетворення, запишемо ці рівняння:

(12.2)

. (12.3)

Умовні рівняння (12.1), (12.2), (12. 3) окрім поправок до безпосередньо виміряних кутів і довжин сторін містять також поправки до наближених дирекційних кутів і поправки до наближених координат , , тобто до функцій виміряних величин, як це має місце в параметричному способі. Таким чином, ми маємо справу з поєднанням способу вимірів, пов'язаних умовами, і параметричного способу.

Врівноваження такого роду систем отримало назву спосіб умов з додатковими невідомими.

Розглянемо його більш детально в загальному вигляді. Нехай є система r рівнянь, що включає n поправок і t додаткових невідомих:

(12.4)

або в матричному вигляді:

.

Так як , деr – число умовних рівнянь, n – число вимірів, t – число додаткових невідомих, система не має єдиного розв’язання.

Для розв’язання під умовою [v2] = min запишемо функцію Лагранжа:

Взявши часткові похідні за змінними ,…,одержимо систему рівнянь наступного вигляду

або

Диференціюючи ту ж систему по змінним δx, δy,…, δt і прирівнявши часткові похідні до нуля, отримаємо систему рівнянь

або (12.6)

Підставимо v з (12.5) в (12.4), приєднаємо до неї систему (11.6), отримаємо матричне рівня (12.7)

яке складається з наступних блоків

Розв’язавши систему (12.7)

знаходимо кореляти k та поправки до додаткових невідомих δ.

Так як матриця включає нульовий блок, діагональні елементи матриці G-1, які відповідають цьому блоку стають негативними.

Підставивши кореляти в (12.5), отримаємо поправки до виміряних величин – кутів і довжин сторін. Контроль обчислень здійснюється шляхом підстановки зрівняних значень виміряних величин і додаткових невідомих у вирази для обчислення вільних членів (нев'язок) умовних рівнянь. У результаті повинні виходити нулі.

Середня квадратична похибка одиниці ваги в цьому способі зрівнювання обчислюється за формулою:

а її надійність – за формулою:

де R – кількість ходів, T – кількість вузлових точок.

Таким чином, на прикладі зрівнювання мережі полігонометрії розглянуто корелатний спосіб зрівнювання систем вимірюваних величин, пов’язаних умовами з додатковими невідомими.

Додаток |застосування| А

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.