Питання 2. Банки як суб’єкти посередництва. Функції та принципи побудови банківської системи

Банк можна розглядати як фінансового посередника і як підприємство, що виготовляє особливий продукт для ринку – кредитні ресурси. Тому в працях, присвячених аналізу грошово-кредитної політики, банки розглядаються переважно, як фінансового посередника. В той же час, якщо розглядати питання управління банком, механізм його функціонування, то банк розглядається, як підприємство, яке постачає на ринок кредитні ресурси та інші фінансові продукти.

Отже можна сформулювати два визначення економічної категорії «банк» (табл.1).

Таблиця 1 – Сутність та основі характеристики економічної категорії «банк»

Найме-нування	Опис
1	2
Визна-чення	Як фінансовий посередник – заклад, що займається фінансовими та кредитними операціями переважно як посередник між юридичними та фізичним особами, які шукають застосування своїм грошовим коштам, та юридичними і фізичними особами, що потребують їх. Як підприємство, що виготовляє особливий продукт для ринку – кредитні ресурси – установа, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і строковості, та здатна впливати на пропозицію грошей через грошово-кредитний мультиплікатор. Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії
Перева-ги банків, як фінансово-кредит-них установ	– на банки випадає більша частина фінансових ресурсів у перерозподілі позикових коштів на грошовому ринку; – банки беруть участь у формуванні пропозиції грошей і безпосередньо впливають на ринкову кон'юнктуру. Інші посередники такої можливості не мають; – банки надають різноманітні послуги економічним суб'єктам (інші посередники спеціалізуються лише на окремих фінансових операціях, здебільшого з обмеженою сферою їх функціонування). Тому можливості впливу на грошовий обіг банків значно ширші, ніж у будь-якого іншого виду небанківських посередників; – розміщуючи свої резерви, банки спроможні створювати нові депозити і цим впливати на пропозицію грошей. А щоб не допускати надмірного збільшення пропозиції грошей і не порушувати товарно-грошову рівновагу, здійснюється система контролю і регулювання банківських резервів через центральний банк. Щоб захищати інтереси вкладників, створюються спеціальні системи забезпечення стабільності банків через централізоване встановлення економічних нормативів діяльності банків та контроль за їх дотриманням

Продовження табл.1

1	2
Базові посе-ред-ницькі опера-ції, що викону-ють банки	1) прийом грошових вкладів від клієнтів; 2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Крім того можуть виконувати багато інших операцій, таких як інвестиційні операції, інкасація і перевезення грошових цінностей, ведення рахунків клієнтів у національній та іноземних валютах, видача гарантій і поручительств, управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо. У разі виконання банком, крім трьох базових операцій, ще й інших не базових операцій, його називають універсальним. Якщо банк виконує не всі базові операції, а лише одну чи дві з них, то його називають спеціалізованим. Якщо посередник грошового ринку не виконує жодної із трьох наведених операцій, він належить до небанківських фінансових посередників
Функції банку	1. трансформаційна або змінна – полягає у зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банк: рівень ризикованості, строковість, обсяг, просторове спрямування. Через дану функцію банки впливають на прискорення обігу капіталу в процесі відтворення, сприяють розширенню сфери обсягів суспільного виробництва і підвищенню їх ефективності; 2. емісійна – полягає в тому, що лише банки можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в обіг. При цьому може відбуватися або збільшення пропозиції грошей, або їх зменшення, коли гроші вилучаються з обігу. Цю функцію виконують і центральний банк, і комерційні банки. Центральний банк – коли емітує готівкові та депозитні гроші, а комерційні – коли вони емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора). Через дану функцію банк забезпечує потреба обігу в платіжних засобах; зміцнює договірна і платіжну дисципліну; удосконалює та зміцнює грошовий обіг
Опера-цій, що викону-ють банки	депозитні операції, надання кредитів, інвестиційні операції, лізингові операції, страхові послуги, консультаційні послуги, розрахунково-платіжні операції, управління потоками грошової готівки, валютні операції, трастові операції тощо

Функціональна специфіка діяльності банків зумовлює необхідність виділення їх у самостійну, відносно замкнуту організаційно-правову структуру, тобто у банківську систему. Банківська система – сукупність різних видів взаємозалежних банків та інших кредитних установ, що діють у рамках єдиного фінансово-кредитного механізму.

Головні цілі банківської системи такі:

– забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами;

– забезпечення надійності і стабільної діяльності окремих банків та банківської системи в цілому.

Досягнення названих двох цілей не під силу жодному, наймогутнішому окремому банку. Лише скоординована діяльність всіх банків, зорієнтованих на досягнення зазначених цілей, може здійснювати завдання в повному обсязі.

Функціями банківської системи є:

1. Трансформаційна;

2. Емісійна;

3. Стабілізаційна.

Трансформаційна функція – здійснення трансформаційних процесів у банківський системи за активною участю центрального банку. Він здійснює всі види трансформаційних процесів на міжбанківському рівні: трансформує ресурси грошового ринку за строками, обсягом, ризиками, регіонами країни та масштабом країни і завершує трансформаційні процеси в межах усього грошового ринку, які були розпочаті окремими банками

Емісійна функція – банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу. Емісійна функція банківської системи якісно відрізняється від аналогічної функції окремого банку. Кожен окремий банк спроможний брати участь у формування пропозиції грошей і зацікавлений в розширенні своєї діяльності. Це зумовлюється тим, що збільшення емісії дає банку додаткові доходи. Але окремий банк не знає межі цієї діяльності. Лише банківська система може визначити межу емісійної діяльності, що відповідає попиту на гроші і ввести в ці межі емісійну діяльність кожного банку.

Стабілізаційна функція пов'язана з досить високою ризикованістю банківської діяльності. На відміну від інших економічних суб'єктів, банки характеризуються підвищеною загрозою дестабілізації своєї діяльності, розладу всього грошового ринку, провокуванням загальної економічної кризи. Тому стабілізаційну функцію може виконувати лише банківська система. Для цього створюються спеціальні механізми забезпечення стабільності банківської діяльності. Вони включають: страхування банківських ризиків і, зокрема, кредитних; страхування банківських депозитів і, зокрема, фізичних осіб; створення внутрішньобанківських резервів для покриття збитків від кредитних ризиків; створення механізму обов'язкового резервування банківських депозитів; централізоване економічне нормування з тих напрямів банківської діяльності, які пов'язані з найбільшими ризиками; створення центрального нагляду і контролю за банківською діяльністю; створення механізму централізованого рефінансування комерційних банків; узаконення різних механізмів централізації банківського капіталу (створення картелів, трестів, концернів тощо).

На відміну від інших економічних систем суспільства (податкова, бюджетна, торговельна та ін.), банківська система характеризується рядом особливостей:

■ поєднанням багатьох однотипних елементів (тобто окремих банків), що підпорядковуються однаковим цілям (боротьба за прибутковість та ліквідність);

■ динамічністю системи (постійний розвиток і пристосовування до змін економічної ситуації в країні);

■ закритістю банківської системи (діяльність банківської системи концентрує увагу її суб'єктів переважно на грошову сферу. Так, банкам в Україні заборонено займатися виробничою діяльністю, торгівлею, страховою справою тощо. Водночас суб'єктам інших систем заборонено вести суто банківську діяльність. Крім того, багато видів банківської інформації становить банківську таємницю і не може розголошуватися чи передаватися в інші системи);

■ саморегуляцією банківської системи (якщо один з банків банкрутує, то місце (сферу) його діяльності займають інші банки. Якщо змінюється економічна ситуація в країні, банки змінюють методи своєї діяльності. Так, в період гіперінфляції (1992-1994 pp.), щоб не збанкрутувати, всі банки в Україні перетворилися в універсальні).

Банківська система будується як дворівнева структура:

1-ий рівень – центральний банк;

2-ий рівень – мережа комерційних банків й інших розрахунково-кредитних установ.

Специфічними рисами, що відрізняють банківську систему від ряду інших видів економічної діяльності, є:

– поглиблене централізоване регулювання діяльністю кожного банку окремо і банківської діяльності загалом;

– централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів;

– наявність загальносистемної інфраструктури, яка забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;

– гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи із збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у банківську систему.

Одним з найскладніших і загрозливіших у банківській системі явищ є ризик. Втрати від ризиків відображаються не лише на збитках, але і у втраті багатьох клієнтів. Тому боротьба з ризиками належить до завдань окремих банків і банківської системи загалом. Останнє закріплено у банківському законодавстві, але передбачає систему заходів з нормування, обмеження, страхування та контролю банківської діяльності. Реалізація цих заходів покликана забезпечити стабільну, безперебійну роботу кожного банку.