Тема 6. Валютний ринок і валютні системи

1. Валютна система та її елементи. Конвертованість валюти.

2. Валютний ринок. Операції на валютному ринку.

3. Валютний курс та його види.

Питання 1. Валютна система та її елементи

Термін «валюта» походить від італійського «valuta», що означає вартість (цінність). У практичному застосуванні цей термін використовується для визначення національної грошової одиниці, грошових знаків іноземних країн при міжнародних розрахунках, а також для визначення регіональних грошових розрахункових одиниць (наприклад, євро).

Поняття «валюта» використовується в двох значеннях:

1) грошова одиниця тієї або іншої країни (наприклад, англійський фунт стерлінгів, дол. США) або штучна колективна грошова одиниця (наприклад, ЕКЮ, СДР), яка використовується в розрахунках міжнародних фінансових організацій та валютних союзів держав;

2) грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи, які виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках (векселі, чеки, акредитиви тощо).

Валюта класифікується за кількома критеріями (рис.1).

І. За емітентною належністю (емітент – від лат.emittentis той, що випускає, тобто установа (організація), що випускає в обіг валюту, паперові гроші, цінні папери, тобто здійснює емісію):

1.1 національна валюта, яка виражається в грошах, що емітуються національною банківською системою (для України – це гривня, для Російської Федерації – рубель, для США – долар).

Рис.1 – Класифікаційні групи валюти

1.2 Іноземна валюта, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн (для України – це будуть кошти за номіналом у всіх національних грошових одиницях, крім гривні);

1.3 Колективна валюта, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях. Вона емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міжнародними угодами. Нині найважливішими вважаються такі дві валюти: Євро та SDR (СПЗ – спеціальні права запозичення) – розрахункова одиниця міжнародного валютного фонду (1 СПЗ = 0,888671 г. золота з 1 СПЗ = 1 дол. США).

ІІ. За режимом використання валюти:

2.1. Конвертована валюта (від лат. conversio – перетворення) – валюта, яка вільно обмінюється на валюти інших країн за курсом у встановленому порядку та вільно вивозиться і ввозиться через кордон. Конвертованість валюти забезпечується завдяки зусиллям, які спрямовані на досягнення товарно-грошової збалансованості, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання та інших заходів стабілізації валютних відносин. В даний час порядок здійснення валютних операцій в Україні відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам та вимогам, які передбачені статтею VIII Статуту МВФ.

За ступенем конвертованості розрізняють:

■ вільно конвертовані валюти;

■ частково конвертовані валюти;

■ клірингові розрахунки.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) – валюта тих країн, законодавство яких не передбачає обмежень із будь-яких видів операцій із нею (торговельних, неторговельних, переведення капталів) як громадянам даної країни, так і іноземцям (валюта більшості краї Західної Європи, фунт стерлінгів, швейцарські франки, єни, євро, долар США, канадські і австралійські долари).

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для одних видів операцій та осіб. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Валютний кліринг – двостороння платіжна угода, що передбачає централізований залік взаємних платіжних вимог і зобов’язань з експорту та імпорту. Використовується в країнах, які не мають вільного обігу національної валюти.

2.2. Неконвертованими вважаються валюти, які неможливо обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом. Ввіз та вивіз іноземних валют обмежений. Такими є валюти слаборозвинутих країн або країн, що переживають глибоку і хронічну економічну та фінансову кризи. До 1997 р. типовою неконвертованою була українська національна валюта – гривня.

Економічні, політичні, культурні та інші зв'язки між країнами породжують грошові відносини між ними, пов'язані з оплатою отриманих товарів та послуг. Державно-правова форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин країн представляє собою валютну систему. В умовах поглиблення інтеграції економік різних країн валютна система відіграє все більш важливу та самостійну роль в світогосподарських зв'язках. Вона здійснює безпосередній вплив на економічне становище країни: темпи зростання виробництва та міжнародного обміну, на ціни, заробітну плату тощо.

Валютна система включає в себе два елементи:

■ валютний механізм – правові норми та інститути, які діють на національному та міжнародному рівнях. Від ефективності валютного механізму, рівня втручання державних та міжнародних валютно-фінансових організацій в діяльність валютних, грошових та золотих ринків багато в чому залежить економічний розвиток, зовнішньоекономічна стратегія промислово розвинутих країн;

■ валютні відносини мають повсякденні зв'язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій.

Зростання вагомості валютної системи примушує промислове розвинуті країни удосконалювати старі та шукати нові інструменти та методи державно-монополістичного регулювання валютної сфери на національному та наднаціональному рівнях.

Валютні системи поділяються на національні, регіональні (міжнародні) та світову (табл.1).

Інфраструктуру валютної системи України утворюють комерційні банки і такі державні органи, як Кабінет міністрів України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація (контроль за валютними операціями, які проводяться на території України), Державний митний комітет (контроль за дотриманням правил переміщення валюти через митний кордон України), Міністерство зв'язку України (контроль за дотриманням правил поштових переміщень та пересилки валютних цінностей через Державний кордон). При цьому, центральним органом є НБУ як орган державного валютного регулювання і контролю.

Таблиця 1 – Види валютних систем та їх структура

Найменування виду валютної системи	Характеристика
1	2
І. Національні валютні системи	це державно-правова форма організації валютних відносин на території певної країни. Вона встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютою інших країн
Складові елементи національної валютної системи	національна валюта, умови її конвертованості, режим валютного курсу, валютні обмеження в національній економіці, механізм валютного регулювання і контролю, правила використання іноземної валюти і міжнародних платіжних та кредитних засобів обігу тощо
Ланки та сфери національної валютної системи	банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, а також інші державні та приватно-комерційні інститути, що беруть участь у валютних відносинах
ІІ. Регіональна валютна система	це правова форма організації валютних відносин між групою країн. Прикладом регіональної валютної системи може бути Європейська валютна система, яка була заснована у 1979 році, і одночасно виступає як елемент сучасної світової валютної системи.
Складові елементи регіональної валютної системи	регіональна міжнародна розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди та регіональні кредитно-розрахункові установи
ІІІ. Світова валютна система	це спільно розроблена державами форма реалізації валютних відносин, закріплена міжнародними угодами
Елементи світової валютної системи	певний набір міжнародних платіжних засобів, валютні курси та валютні паритети, умови конвертованості, форми міжнародних розрахунків, режим міжнародних ринків валюти та золота, міжнародні та національні банківські установи тощо
Основні етапи розвитку світової валютної системи	1-ий етап – система золотого стандарту (початок XIX ст. – 20-30-гі роки XX ст.); 2-ий етап – система золотовалютного (доларового) стандарту (40-50-ті роки XX ст. – середина 70-х рр.); 3-ій етап – система паперово-валютного (девізного) стандарту (функціонує з 1976 року)

Валютні відносини за своїм економічним змістом являють собою сукупність економічних відносин, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарських суб'єктів і обслуговуються валютою. Економічні відносини національних господарських суб'єктів різних країн завершуються валютними платежами. Валютні платежі можуть виступати у таких формах:

– міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

– отримання і погашення різних видів міжнародних кредитів;

– переміщення валют при здійсненні зовнішніх інвестицій;

– переміщення валют при наданні технічної та економічної допомоги;

– операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому валютному ринках.