- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •2. Дискусійні питання визначення сутності грошей. Форми грошей
- •3. Вартість та функції грошей
- •Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки
- •Питання 1. Характеристика і структура грошового обороту
- •Питання 2. Форми грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків
- •Питання 3. Закон грошового обігу
- •Питання 4. Грошова маса та її показники. Регулювання грошової маси
- •Тема 3. Грошовий ринок
- •Питання 1. Грошовий ринок як елемент сучасного ринку, сутність та структура
- •Питання 2. Попит на гроші. Пропозиція грошей. Модель грошового ринку
- •Тема 4. Грошові системи
- •1. Поняття, елементи та види грошової системи.
- •2. Грошово-кредитна політика та її інструменти. Питання 1. Поняття, елементи та види грошової системи
- •Питання 2. Грошово-кредитна політика та її інструменти
- •Тема 4. Інфляція та грошові реформи
- •Питання 1. Інфляція: сутність, форми прояву, причини та наслідки
- •Питання 2. Грошові реформи як засіб перебудови грошової системи
- •Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
- •Питання 1. Валютна система та її елементи
- •Питання 2. Валютний ринок. Операції на валютному ринку
- •Питання 3. Валютний курс та його види
- •Тема 7. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм
- •Питання 1. Загальні основи кількісної теорії грошей
- •Питання 2. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії
- •Тема 1. Кредит у ринковій економіці
- •Питання 1. Загальні передумови та необхідність кредиту
- •Питання 2. Сутність кредиту, форми та види кредиту
- •Питання 3. Функції та роль кредиту
- •Питання 4. Процент за кредит
- •Тема 2.2. Фінансові посередники грошового ринку
- •Питання 1. Суть, призначення та види фінансового посередництва
- •1. Страхові компанії
- •Питання 2. Банки як суб’єкти посередництва. Функції та принципи побудови банківської системи
- •Тема 2.3. Центральні банки
- •Питання 1. Загальна характеристика та функції центральних банків
- •Питання 2. Національний банк України
- •Тема 2.4. Комерційні банки
- •Питання 1. Класифікація і характеристика комерційних банків
- •Питання 2. Операції комерційних банків
- •Тема 2.5. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з україною
- •Питання 1. Загальна характеристика міжнародних валютно-кредитних установ
- •Питання 2 . Фінанси міжнародних установ
- •Термінологічний словник
- •Рекомендована основна навчальна література
- •2. Додаткові джерела
- •3. Методичне забезпечення
- •4. Інтернет адреси
Питання 2. Сутність кредиту, форми та види кредиту
За своєю сутністю кредит – це особлива форма руху вартості, продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на строк грошових котів та матеріальних цінностей за умови їх повернення.
Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями (грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін.). Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин та успішно обслуговують їх і нині. Фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи, один одного. Кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля все чистіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борговими зобов'язаннями.
Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Водночас кредит – це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення (табл.1).
Кредитні відносини мають ряд характерних ознак: учасники кредитних відносин повинні бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; кредитні відносини є добровільними та рівноправними; кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові.
Таблиця 1 – Основні відмінності між кредитом та іншими економічними категоріями
Відмінність між кредитом і грошима: | |
Кредит |
Гроші |
1 |
2 |
1) Різний склад суб'єктів відносин: | |
Суб’єкт – кредитор і позичальник, які можуть не збігатися |
Суб’єкт – продавець і покупець |
2) Різний характер руху вартості: | |
нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі |
еквівалентне переміщення двох різних форм вартості – товарної і грошової |
3) Різне суспільне призначення в процесі відтворення: | |
задовольняє тимчасові потреби в додаткових коштах та сприяє вигідному розміщенню вільних коштів |
призначені для реалізації та накопичення |
4) За сферою використання: | |
обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення |
обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості |
5) В залежності від визначення власника вартості: | |
При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор |
рух грошей від одного економічного суб'єкта до іншого (у некредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача |
Відмінність між кредитом і фінансами: | |
Кредит |
Фінанси |
Формується у процесі перерозподілу |
Формуються в процесі розподілу вартості. Рух вартості у фінансових відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним |
Відмінність між кредитом і торгівлею: | |
Кредит |
Торгівля |
Нееквівалентний рух вартості |
Рух вартості здійснюється на еквівалентних засадах |
Основні характеристики кредиту включають в себе (рис.1).
Основні
характеристики
кредиту
Об’єкт
– вартість,
яка передається в позичку одним суб'єктом
іншому
Суб’єкт
– кредитори
і позичальники, які разом взяті, утворюють
структуру кредиту
Кредитори
– учасники
кредитних відносин, які мають у своїй
власності (чи розпорядженні) вільні
кошти і передають їх у тимчасове
користування іншим суб'єктам. Кредиторами
можуть бути: фізичні особи, юридичні
особи (підприємства, організації,
установи, урядові структури тощо),
держава
Позичальники
– це учасники кредитних відносин, які
мають потребу в додаткових коштах і
одержують їх у позичку від кредиторів.
Характерною ознакою позичальника є
те, що він не стає власником позичених
коштів, а лише тимчасовим розпорядником.
Тому його права стосовно використання
цих коштів дещо обмежені – він не може
вийти за межі тих умов і цілей, які
передбачені його угодою з позичальником.
З цього погляду позичальник перебуває
в певній залежності від кредитора.
Позичальниками можуть бути всі ті
особи, що й кредиторами. Особливу роль
серед позичальників виконують банки
– вони є не тільки колективними
кредиторами, а й колективними
позичальниками: позичають гроші
одночасно у великої кількості кредиторів
та у великих обсягах
Форми
Товарна
і грошова
Рис.1 – Основні характеристики кредиту
У загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит – явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності та структури.
Найбільш загальним проявом кредиту, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві – товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві – товарна і грошова.
У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.
Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.
У загальноприйнятому розумінні вид – це підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватися багато критеріїв його класифікації та виділятися багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи їх внутрішній зміст.
Такий підхід до класифікації форм і видів кредиту видається виправданим і з позицій практичної доцільності. Він спрощує розуміння внутрішнього взаємозв'язку між окремими проявами кредиту, що повинно сприяти кращій організації кредитних відносин. Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.
І. В залежності від організації кредитних відносин:
1.1 міжгосподарський;
1.2 банківський;
1.3 державний кредити.
Міжгосподарський кредит – це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:
■ комерційний кредит;
■ дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;
■ тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.
Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.
Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.
Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо).
ІІ. В залежності від цільового спрямування:
2.1 виробничий кредит;
2.2 споживчий кредит.
Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.
ІІІ. За строками користування:
3.1 строкові кредити (надані на визначений у договорі строк; у свою чергу, вони бувають: короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років));
3.2 до запитання кредити (видаються на невизначений строк і які, на вимогу кредитора, повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно);
3.3 прострочені кредити (кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув);
3.4 відстрочені кредити (кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін).
IV. За видом забезпечення:
4.1 забезпечені або ломбардні кредити,
4.2 незабезпечені або бланкові кредити.
Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.
Гарантія або поручительство – це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).
Переуступка контрактів практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від покупця або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в погашення заборгованості по кредитах.
Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи.
Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на біржі і легко визначити їх ринкові ціни.
Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по кредитах виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів (коносамент і накладні). При цій формі забезпечення кредиту оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх власниками на користь банка-кредитора. Обов'язковою умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами є страхування вантажу. Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця чи третьої особи.
Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси. В якості застави по кредиту можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби та космічні об'єкти, товари довготривалого використання (для індивідуальних позичальників).
Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов'язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням ризику банкрутства клієнтів.
У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб – корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені).
V. За методами надання:
5.1 кредити, надані у разовому порядку (рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки);
5.2 кредити, надані відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу з банком його умов);
5.3 кредити гарантовані (банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (місяця, кварталу, року)).
VI. За характером і способом сплати відсотків:
6.1 кредити з фіксованою відсотковою ставкою;
6.2 кредити з плаваючою відсотковою ставкою;
6.3 кредити зі сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).
VII. В залежності від кількості кредиторів:
7.1 кредити надані одним банком;
7.2 консорціуми (кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит);
7.3 паралельні кредити (передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах).
У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики: найвищої якості, задовільні, маржинальний кредит, критичний кредит, збитковий кредит (що підлягає списанню).
В Положенні Національного банку України «Про порядок кредитування» в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.