- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •2. Дискусійні питання визначення сутності грошей. Форми грошей
- •3. Вартість та функції грошей
- •Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки
- •Питання 1. Характеристика і структура грошового обороту
- •Питання 2. Форми грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків
- •Питання 3. Закон грошового обігу
- •Питання 4. Грошова маса та її показники. Регулювання грошової маси
- •Тема 3. Грошовий ринок
- •Питання 1. Грошовий ринок як елемент сучасного ринку, сутність та структура
- •Питання 2. Попит на гроші. Пропозиція грошей. Модель грошового ринку
- •Тема 4. Грошові системи
- •1. Поняття, елементи та види грошової системи.
- •2. Грошово-кредитна політика та її інструменти. Питання 1. Поняття, елементи та види грошової системи
- •Питання 2. Грошово-кредитна політика та її інструменти
- •Тема 4. Інфляція та грошові реформи
- •Питання 1. Інфляція: сутність, форми прояву, причини та наслідки
- •Питання 2. Грошові реформи як засіб перебудови грошової системи
- •Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
- •Питання 1. Валютна система та її елементи
- •Питання 2. Валютний ринок. Операції на валютному ринку
- •Питання 3. Валютний курс та його види
- •Тема 7. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм
- •Питання 1. Загальні основи кількісної теорії грошей
- •Питання 2. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії
- •Тема 1. Кредит у ринковій економіці
- •Питання 1. Загальні передумови та необхідність кредиту
- •Питання 2. Сутність кредиту, форми та види кредиту
- •Питання 3. Функції та роль кредиту
- •Питання 4. Процент за кредит
- •Тема 2.2. Фінансові посередники грошового ринку
- •Питання 1. Суть, призначення та види фінансового посередництва
- •1. Страхові компанії
- •Питання 2. Банки як суб’єкти посередництва. Функції та принципи побудови банківської системи
- •Тема 2.3. Центральні банки
- •Питання 1. Загальна характеристика та функції центральних банків
- •Питання 2. Національний банк України
- •Тема 2.4. Комерційні банки
- •Питання 1. Класифікація і характеристика комерційних банків
- •Питання 2. Операції комерційних банків
- •Тема 2.5. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з україною
- •Питання 1. Загальна характеристика міжнародних валютно-кредитних установ
- •Питання 2 . Фінанси міжнародних установ
- •Термінологічний словник
- •Рекомендована основна навчальна література
- •2. Додаткові джерела
- •3. Методичне забезпечення
- •4. Інтернет адреси
Тема 2.2. Фінансові посередники грошового ринку
1. Суть, призначення та види фінансового посередництва. Небанківські фінансово-кредитні установи
2. Банки як суб’єкти посередництва. Функції та принципи побудови банківської системи.
Питання 1. Суть, призначення та види фінансового посередництва
Як вже зазначалося, передача коштів від «заощаджувачів» до «позичальників» провадиться завдяки прямому та опосередкованому фінансуванню. Розглянемо тепер процес опосередкованого фінансування, тобто передачу коштів за допомогою фінансових посередників.
Основна їхня функція – допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.
Роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача. Дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі тощо.
Діяльності фінансових посередників притаманний так званий ефект масштабу – маючи велику кількість клієнтів, фінансовий посередник може залучити найкваліфікованіших спеціалістів для розробки типових форм фінансових угод.
Причому, за великих витрат на таку розробку якість її буде високою, а ціна в розрахунку на одного клієнта – низькою. Ефект масштабу помітний завдяки зростанню ефективності використання коштів за рахунок їхньої акумуляції. Він проявляється у вартості оформлення фінансових операцій, збирання інформації про економічне становище клієнтів і вартості моніторингу (контролю за виконанням угоди) використання наданих позик.
Д
Фінансові
посередники
Депозиторські
установи
Ощадні установи
контрактного типу
Інвестиційні
посередники
Комерційні
банки
Ощадні
установи
Страхові
компанії
Пенсійні
фонди
Інвестиційні
та іпотечні банки
Фінансові
компанії
Рис.1 – Склад фінансових посередників
Депозиторські установи – кредитно-фінансові установи, що мають право залучати внески на депозитні рахунки. До складу таких установ входять:
■ комерційні банки – кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги;
■ ощадні установи, що розподіляються на:
– позиково-ощадні асоціації – кредитно-фінансова установа, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах. Кошти, що зберігаються у цих установах, використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості;
– кредитні спілки – невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певній соціальній групі для надання кредитів членам цієї групи. Джерелами залучення коштів є внески учасників спілки, а використовуються вони дія надання споживчого кредиту.
Ощадні установи контрактного типу – це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами. Ощадні установи поділяються на:
■ компанії із страхування життя. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, а використовуються для довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних облігацій, акцій та облігацій корпорацій.
■ пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.
Інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
■ інвестиційний банк, який провадить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів. Розподіл функцій між комерційними та інвестиційними банками має сенс, тому що впровадження великих інвестиційних проектів пов'язане із значним ризиком. Інвестиційний банк мобілізує довгостроковий позичковий капітал і передає його позичальникам завдяки випуску та розміщенню облігацій або інших боргових зобов’язань;
■ іпотечний банк – банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики під іпотеки (тобто, ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);
■ фінансова компанія – отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування, для ремонту будинків, на потреби малого бізнесу.
Наведена класифікація фінансових посередників характерна для кредитно-фінансової системи США, але значна кількість фінансових посередників уже працює на українському фінансовому ринку.
В останні роки на національних ринках позикових капіталів розвинутих країн важливу роль стали відігравати спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні інститути, які посіли важливе місце в накопиченні та мобілізації грошового капіталу. Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу.
Зростанню впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні передумови:
1) зростання доходів населення в розвинутих країнах;
2) активний розвиток ринку цінних паперів;
3) надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.
Крім того, коло спеціалізованих небанківських установ (страхові компанії, пенсійні фонди) на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на довготривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.
Основні форми діяльності цих установ на ринку позикових капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям та державі, мобілізації капіталу через всі види акцій, надання іпотечних та споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Вказані інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових коштів, так і в сфері кредитних операцій.
До числа небанківських фінансово-кредитних установ відносять (рис.2).