Питання 2. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії

Сучасний монетаризм виник у 60-х роках минулого століття з метою пошуку шляхів подолання інфляції. Цю теорію не можна вважати принципово новою, а лише відродженням і оновленням неокласичної кількісної теорії, що включила придатні результати досліджень грошового механізму Кейнса і його прибічників.

Формування сучасного монетаризму започаткували представники Чиказького університету на чолі з М. Фрідменом. Найважливіші складові цієї теорії стосуються таких положень:

а) грошова система – це відносно самостійний і відокремлений елемент сфери реальної економіки. Оскільки держава безпосередньо впливає на зміну грошей в обігу через їх емісію та монетарну політику, то така її діяльність служить засобом дестабілізації для реальної економіки;

б) щоб не допустити дестабілізації ринкової економіки і створення найсприятливіших умов для механізму ринкового саморегулювання, державі необхідно забезпечити найретельніше регулювання грошової маси в обігу — основної причини дестабілізації реальної економіки. Таке регулювання має здійснюватися переважно економічними методами, щоб не допустити прямого втручання суб'єктів ринку в економічну діяльність. Фіскально-бюджетні методи виходять за межі економічного регулювання через свою жорсткість;

в) щоб не допустити довільного збільшення грошей в обігу, яке може призвести до інфляції, М. Фрідмен запропонував дотримуватися “грошового правила” довгострокової грошової політики. За цим правилом держава повинна підтримувати помірне збільшення пропозиції грошей, пропорційно середньорічним темпам зростання ВВП та очікуваної інфляції.

Окрім того, монетаристи зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Так, типовий діловий цикл у своєму розвитку проходить чотири фази.

Фаза стискання супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад 6 місяців, називається спадом. Дно – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня. Розширення – фаза циклу протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу. Пік – точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Дослідження поведінки грошей в діловому циклі, які проводили Фрідман і Шварц, дали змогу зауважити закономірність, згідно з якою темпи зростання грошової маси, що перебуває в обігу, ідуть за циклічною схемою, випереджуючи загальні тенденції ділового циклу.

Слабкі сторони монетаризму:

– ігнорується сфера виробничого відтворення;

– монетаристи вважають сферу виробництва «чорною скринькою», внутрішні процеси якого регулюються автоматично ринковими механізмами.

Отже, теорія Фрідмана є різновидністю теорії попиту і пропозиції грошей. Він вважав, що пропозиція грошей визначається кількістю грошей, що створюється державою або банківською системою, а зміни попиту на гроші проходять повільно, на відміну від грошової пропозиції, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. У результаті цього попит на гроші приймається за величину, близьку до постійної, а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.