7. Давня Русь та її політичні зв’язки з Візантією та Заходом.

Із древніми русами візантійці зустрічалися вже на рубежі VIII–IX вв. Руси нападали на володіння імперії в Криму (Херсон) і на південне узбережжя Чорного моря вже в перші десятиліття IX в. У 860 р. руси осадили Константинополь. Зіткнення завершилося договором, у результаті якого частина правлячої верхівки Русі прийняла християнство (на деякий час).

До початку Х в. відносини Русі і Візантії ускладнилися, і влітку 907 р. війська русів знову з'явилися на Босфорі. Околиці столиці піддалися розгромові. У 911 р. Візантія уклала з русами договір, надавши їм право безмитної торгівлі в Константинополі. Торговельні зв'язки Русі з імперією стали регулярними. Особливим попитом користувалися шовкові тканини.

У941 р. київський князь Ігор зробив новий похід на Візантію, розорив берега Босфору і частину узбережжя Малої Азії, але був розбитий під Константинополем за допомогою «грецького вогню». У 944 була нова спроба, але Ігоря зустріли посли. Був підписаний новий договір. Руси почали йти на службу до Візантії.

У 968 р. Святослав здолав болгар (які були ворожі Візантії), але несподівано разом із ними почав нову війну проти Візантії. Але візантійці завдали поразки Святославу. Було підписано новий мирний договір.

Класично вважають, що християнство на Русі було прийнято в 988-989 роках (дуже дискусійно), і тоді відкрилося широке поле для культурних взаємозв’язків між Руссю та Візантією. Почала поширюватися грецька мова. Русь активно переймала досвід імперії також у кам'яному зодчестві, живописі, книжковій справі, ювелірному і склоробному виробництві.

Останній похід на Візантію очолив син Ярослава Мудрго – Володимир. Закінчився поразкою Русі.

8. Прийняття християнства: політичний вибір чи природний процес.

По-перше, треба сказати про релігію, яку християнство замінило. Це язичництво. Основою слов’янського язичництва є обожнювання сил природи, віра в духів. На різних історичних етапах язичники поклонялися різним богам. На першому – вампірам і берегиням, на другому – роду і роженицям, на третьому – молилися Перуну.Також було багато інших різних божеств, що населяли ліси, води, поля.

До того, як християнство було остаточно введено на Русі, воно мало вже тисячолітню історію. Політеїзм змінювався монотеїзмом. І хоча християнство насаджувалось часто і мечем на Русі, воно насправді мало пристосувальний характер. Тобто язичницькі мотиви у ньому залишилися. Слов’янським богам було надано християнські свята, використовувася річний цикл. Храмове будівництво використовує язичницькі символічні елементи. Досить популярним був мотив ящура-коня, собако-птиці – прототив Семаргла. Також є ці елементи і в прикрасах – змійовики, діадема, колти, браслети-наручі. Символіка дерева-життя, ігрища, фантастичні птахи та звірі.

Отже, вважається, що християнство було остаточно введене у 989\989 році. Які ж були передумови.

1. прагнення Володимира зміцнити державу. Адже спроба за допомогою перуна не подолала сепаратизму.

2. християнізація могла дати перепустку до родини європейських народів, а язицнитво прирікало на ізоляцію

3. мінливі духові запити еліти суспільства

4. особисті міркування Володимира. Можливо, коли він обирав серед релігій (відомо, що він відправляв послів до різних країн), він брав до уваги хрещення своєї бабусі Ольги. Можливо, християнство він узяв, бо замислився про духовне очищення, після такого насильства, яке він робив. Але скоріш за все міркування були прагматичні. + одруження із сестрою візантійського імператора, Анною.

Володимир обирав серед ісламу, католицизму, іудаїзму, православ’я.

Та є певна деталь, що дає нам сумніви щодо християнізації у такий спосіб. Це відсутність у візантійських записах згадок про процес навернення у християнство Русі…Дослідники припускають, що Володимирове хрещення було вже внесено до літописів десь через 100 років.