Адміністративне затримання

Може здійснюватись у випадку злісної непокори законним вимогам (саме законним, а не будь-яким примхам міліціонера, який, натягнувши погони, часто вважає, що будь-які його вимоги одразу стають законними) правоохоронця, або порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій; вас також може бути затримано до розгляду справи суддею або начальником (у випадку його відсутності - заступником начальника) органу внутрішніх справ.  Будь-яка ваша дія протидія під час затримання, буде розцінюватись правоохоронцями, як "злісна непокора”. Але не надто зважайте на це. Активно уникайте затримання. Пам’ятайте: якщо під час дрібної сутички вам вдалося уникнути затримання, далі вас ніхто не розшукуватиме - міліція має достатньо важливіших справ. Засуджують до адміністративного покарання, зазвичай, лише тих, хто попався на місці і не зміг втекти. 

Термін адміністративного затримання

Обчислюється з моменту доставлення вас до відділку міліції для складання протоколу (ст. 263). Кодекс зобов’язує правоохоронців здійснювати доставлення в максимально короткий термін (ст. 259).  Адміністративне затримання особи, яка вчинила правопорушення, може тривати не більш як три години (ст. 263) після чого має бути прийняте рішення стосовно вчинених вами дій. Якщо протягом цього часу вам не пред’явлено звинувачення, можете сміливо вимагати зустрічі з начальником міліції, прокурором, складати скаргу до суду на протиправні дії правоохоронців. 

Протокол адміністративного затримання

У випадку адміністративного затримання складається протокол, в якому обов’язково зазначаються такі відомості:  - дата і місце складення;  - посада, прізвище, ім’я та по-батькові особи, яка склала протокол;  - відомості про особу затриманого;  - місце, час і суть правопорушення;  - посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорущення (важливо уважно ознайомитись зі статтею КоАП, за якою вас притягають до відповідальності, звернути увагу, чи відповідає вона вчиненим вами діям);  - прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо такі є;  - пояснення порушника (у протоколі мало граф для викладення вашого пояснення, тому краще викласти їх особисто окремо на папері. В такому поясненні слід заперечувати свою вину, наголошувати, якщо таке було, на грубому поводженні з вами правоохоронців, вказувати конкретних свідків, які могли б підтвердити написане вами, вимагати допитати їх. Цей документ слід вимагати долучити до справи, адже він може зіграти на вашу користь у суді. Якщо міліція свідомо фальшує обставини вчиненого вами, краще взагалі відмовитись від дачі свідчень і активно давати їх під час розгляду справи у суді).  Якщо заподіяно матеріальну шкоду, це також має зазначатись у протоколі.  Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Затриманий має право відмовитись від підпису під протоколом (ст. 256). Цього не слід боятися - подальший розгляд справи у суді дасть вам змогу викласти всі обставини справи без міліцейського тиску.   При складанні протоколу правоохоронці зобов’язані роз’яснювати затриманому його права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте саме роз’яснення, а не простого зачитування статті з кодексу.