«Праця»

Навчально-виховні завдання:

• формувати елементарні навички самообслуговування та господарсько-побутової праці;

• виховувати інтерес до трудової діяльності;

• розвивати прагнення самостійно виконувати посильні трудові дії.

Зміст педагогічної роботи

Самообслуговування.Формувати прості трудові уміння: розстібати та застібати ґудзики. Фомувати уміння одягатися та знімати одяг, взуття, складати їх на місце, самостійно їсти, вмиватися. Сприяти засвоєнню дітьми навичок охайності, поведінки за столом, культурно-гігієнічних навичок (уміння акуратно їсти, правильно тримати ложку та ін.).

Елементи господарсько-побутової праці.Фомувати уміння виконувати прості трудові доручення: допомагати накривати на стіл (ставити тарілки на стіл, розкладати ложки, хлібниці), ставити стільці до столів, розкладати олівці, допомагати вихователю прибирати іграшки після гри, книги.

Розвивати активність дітей, бажання виконувати доручення дорослих.

Пояснювати значення трудових дій, які виконує дитина, зв’язок між виконанням завдання та результатом.

Поради батькам:

Заохочуйте дитину послідовно одягатися і роздягатися, виявляти самостійність у цій формі самообслуговування, потрібно знайомити її з цим процесом під час розгляду сюжетних картинок, який супроводжуйте поясненням способу виконання трудового завдання. Підвищує інтерес у дитини до самостійної діяльності використання іграшок, організація ігор (одягати ляльку, роздягати, годувати та ін.).

За ходом оволодіння дитиною навичками одягання та роздягання поступово переходять від безпосередньої допомоги до нагадування дій.

Доручайте дитині посильну справу, щоб вона розуміла: якщо не виконає доручення, підведе себе та інших.

Не потрібно, жаліючи дитину, брати всю відповідальність на себе.

Результати навчально-виховної роботи:

• дитина за допомогою дорослого одягає та знімає одяг, взуття, складає їх на місце;

• намагається самостійно розстібати ґудзики, зашнуровувати взуття;

• під контролем дорослого використовує культурно-гігієнічні навички;

• виявляє інтерес до виконання трудових дій.

«Музичне виховання. Ритміка»

Слухання музики. В 3 роки дитині ще дуже тяжко слухати музичний твір від початку до кінця. Більш того, малюк слухає тільки перші 5 – 10 секунд, далі йому вже хочеться побігати, погратися з друзями. І це не його провина. Така короткотривала зосередженість на якомусь предметі (не тільки на музичному творі) притаманна цьому віку. Тому і твори для прослуховування треба підбирати невеликого обсягу, легкі і прості за змістом (8 – 16 тактів, програмні, або ті, які мають назву). Дуже корисно давати дітям змогу прослуховувати музичний твір через рух, тобто під час прослуховування дозволяти дітям рухатися так, як вони того потребують. На даному етапі малюк вже може:

емоційно відгукуватись на музику;

починає володіти чуттям музичного ритму, тембру, виявляє різне ставлення до тембрів, регістрів, вчиться розрізняти різні тембри, регістри, їх зміну, зміну ладу;

може сприймати музику звуковими образами, емоційно переживати її на своєму рівні;

отримує задоволення від прослуханого, має бажання слухати музику.

Орієнтовний репертуар: «Їжачок» Д. Кабалевського, «Слон» К. Сен-Санса, «Пташка» Е. Гріга (фрагмент), «Вальс півників» А. Стрибогг, «Весело – сумно» Л.Бетховена, «Вальс» С. Майкапар, «Полька» М.Глінки, «Козачок» Ю. Щуровського, «Аннушка» чеська нар. мелодія, «Солдатський марш» Р. Шумана, «Марш» Д. Шостаковича, «Котику сіренький» укр. нар. колискова пісня, «Колискова» Й.Брамса, «Колискова» Я.Степового, «Клоуни» Д. Кабалевського, «Пастушок» С. Майкапара, «Вальс квітів» П.Чайковського, «Зимовий ранок» П.Чайковського, «Метеличок» С. Майкапара, «Дощик» В.Косенко, «Сумний дощик» Д. Кабалевський, «На узліссі», «Горе ляльки» А. Рюіграс, «Великий слон» Я. Лефельд, «Старовинна французька пісня» П. Чайковський, «Зайчик дражнить ведмедика» Д. Кабалевський

Співи. Діти 3 років вже охоче «підспівують» дорослим нескладні пісні. Вони ще не здатні правильно і чітко відтворити текст пісні, бо ще нездатні розмовляти в межах норми. Дітям також дуже складно, а під час і неможливо інтонаційно чисто заспівати, але емоційно відтворити, передати характер вони в змозі. В цей час серед дітей дуже поширено так би мовити «мистецтво імпровізації – що бачу, про те і співаю». Наподальше воно може зіграти не аби яку роль в розвитку дитини: малюк не буде соромитись виступати в майбутньому, ще – це позитивний поштовх для розвитку мовленнєвої діяльності, уваги, спостережливості, тощо. Малюк починає вчитися: наслідувати дорослого в співочих інтонаціях, прислухатися до звучання фортепіано, і старатися відтворити прослухане голосом;

розвивати діапазон в межах трьох – чотирьох нот (ре – соль); запам’ятовувати і емоційно відтворювати зміст невеличких пісень, або співаночок, співати без напруги, природнім голосом;

в кінці фраз протягувати довгі звуки, співати з супроводом і без нього