«Розвиваємо мову та мовлення»

Навчально-виховні завдання:

• розширювати словник;

• удосконалювати дикцію, розвивати голосовий апарат, фонематичне сприймання, інтонаційну виразність мовлення;

• удосконалювати уміння здійснювати звуковий аналіз, розрізняти слова за їхнім звуковим складом;

• розвивати мовно-мислительну діяльність шляхом відгадування загадок, швидкомовок, переказу прослуханої казки, програвання ситуації за її змістом.

Зміст педагогічної роботи

Розвиток звукосприймання та звуковимови.

Закріплювати правильну вимову дітьми голосних та приголосних звуків.

Удосконалювати дикцію, розвивати голосовий апарат, мовного слух, фонематичне сприймання, мовне дихання, інтонаційну виразность мови з допомогою ігрових вправ, чистомовок, скоромовок.

Закріплювати розуміння термінів: звук, слово практично, без визначень.

Формувати уміння розрізняти на слух та ізольовано вимовляти перший звук у слові.

Залучати дітей до звукового аналізу односкладових та двоскладових слів.

Націлювати дітей на усвідомлення того, що слова складаються зі звуків, слова звучать по різному, звуки вимовляються у певній послідовності; визначати перший та останній звук у слові; називати слова за відповідним першим звуком.

Розвивати уміння вслухатися у звучання слів, розрізняти їх за звуковим складом, знаходити знайомий звук у слові.

Збагачення словникового запасу.

Збагачувати словник дітей відповідно до тем: «Дитячий садок», «Сім’я», «Родинні стосунки», «Взаємостосунки дітей», «Навколо рідної природи», «Праця дорослих», «Дитина між людей», «Наші найменші друзі», «Наша Україна», «Ігри та іграшки», «Професії», «Побутові предмети», «Меблі», «Одяг. Взуття», «Тварини», «Пори року», «Свята» .

продовжувати накопичення слів, що означають назви дій, якостей, властивостей, предметів, речей, явищ. Розуміти й використовувати у мовленні узагальнюючих понять;

стимулювати дітей до вживання епітетів, порівнянь, синонімів та антонімів;

розуміти абстрактні, часових, просторові поняття, слова з переносним значенням;

правильно наголошувати слова: рука-руки –руки;

оволодівати різною силою голосу ( проговорювання слова тихо, пошепки, голосніше, голосно), різним темпом мовлення, його інтонаційним багатством ( інтонація запитання, здивування, радості, суму);

оволодівати словами, що позначають родинну спорідненість (братик, сестричка, дідусь – тато татка, бабуся – мама мами, онук внучка, їхніми пестливими формами; формами звертання до людей: татусеньку, дідусю, бабусю;

вживати слова – позначення рис характеру, поведінки: ласкавий, добрий, чемний, нечемний, вередливий, охайний;

знати назви своєї країни, кольору державного прапора, національності людей, які живуть в Україні, назву державної мови України;

оволодівати лексикою, на позначення фізичних характеристик свого організму: ознак частин тіла, якісних відмінностей та дій з ними: довге волосся, розчісувати, гарне обличчя тощо. Володіти словами, що позначають стан організму: (хворий, біль, болить, тощо);

оволодівати словами, що позначають психічний стан, переживання, потребу ( мені сумно (весело), боязко, у мене гарний настрій тощо); свою поведінку (я допомагаю, я серджуся ).

Розвиток сприймання та розуміння мовлення.

Розуміти звернення дорослої людини.

Уміти відповісти на звернення простим поширеним реченням, а далі коротко.

Розуміти розповіді товариша, вихователя. Відтворювати її кількома реченнями із вживанням прикметників та дієслів у теперішньому, минулому та майбутньому часі.

Слухати прочитані вихователем та заучувати короткі вірші, лічилки, пісеньки, самостійно їх відтворювати.

Розвивати уміння складати речення за малюнками із зображенням дій за допомогою вихователя, а далі самостійно.

Відтворювати за вихователем складно-підрядні речення, що характеризують причиново-наслідкові зв’язки (Ната лежить у ліжку, тому що вона захворіла).

Закріплювати у пам’яті узагальнюючі словв (Транспорт наземний, водний, повітряний. Літак, гелікоптер летять – це повітряний транспорт).

Уміти розрізняти за значенням спільнокореневі слова (слова-родичі): ліс-лісок-лісовий, дерево-дерев’яний ) та вживати їх у мовленні.

Сприймати та розуміти питальні речення та будувати речення за аналогією:

Ворона каркає, а соловейко?

Ворона каркає, а соловейко співає.

Кролик їсть сіно, а лисиця?

Кролик їсть сіно, а лисиця їсть курей.

Сприймати, розуміти та відтворювати речення за певною темою. Наприклад, за темою «Тварини» пропонуємо доповнити речення: У білки народилося … (білченятко).

Розвивати мовлення на основі узагальнення предметів за різними ознаками ( на основі ігрової ситуації та малюнків). Активно включати дитину у переказ казки, додавання певних елементів її змісту.

Умінти входити в образ при участі в інсценівках за казками.

Вдосконалювати навички самоконтролю за власним мовленням. Розвиток активного мовлення.

Виховувати уміння вступати у невимушену розмову з дорослими за темами: Знайомство, У колі друзів, У дитячому садку, Ранок, вечір, У магазині, У їдальні тощо.Самостійно звертатися до дорослих.

Уміти вступати у розмову з дітьми, підтримувати розмову.

Складати невеличкі описи-розповіді про предмети, живі істоти за планом: 1)зовнішні властивості (колір, форма, величина) та зовнішня будова – частини , їхнє розміщення; 2) ознаки, що характеризують внутрішній стан – матеріал, з якого зроблений предмет; 3) функціональні властивості та призначення предмета; 4) родову та видову приналежність. (Щоб дитина змогла оволодіти планом опису, вона повинна засвоїти узагальнюючі назви, тобто слова: форма, колір, величина, зовнішня будова, внутрішня будова, частини предмета тощо).

Розвивати активне мовлення у процесі сюжетно-рольової гри: дитина сама визначає, в яку гру вона бажає грати. Які іграшки їй для цього потрібні. Які роль вона виконує, який одягає одяг.

Спонукати дітей до вживання у активному мовленні прийменників, відносних понять, що характеризують просторове розміщення предметів. ( Такі слова як: ближче-далі, вище-нижче, праворуч-ліворуч та ін.. дитині легше буде засвоїти у процесі гри на складання цілого із частин. Виконувані дії оновлюються. Цьому сприятимуть ситуації розміщення меблів у іграшковій кімнаті і т. ін..)

Спонукати дітей до висновків на основі прослуханої казки, оповідання : що сподобалося і що ні та чому.

Робота з книгою. Малятам цього віку варто продовжувати читати казки, у яких персонажі діти і тварини. Читання чи розповіді слід супроводжувати відповідною тональністю, емоціями. Дитина вчиться слухати казку, визначати кількість дійових осіб у ній, давати коротку характеристику кожного персонажа. Порівнювати казкових героїв між собою, робити висновки про них – хто з них хороший, а хто ні, аргументувати свої думки.

На основі прочитаної казки чи оповідання діти розігрують інсценівку, самі визначають кількість персонажів, діалоги між ними, яким має бути їхній одяг тощо.

На протязі дошкільного віку казка виступає одним із головних джерел пізнання і засвоєння навколишнього світу. ЇЇ зміст визначається уявленнями про моральні ідеали, про добро і зло, вміщені в позитивних і негативних образах. У результаті добро перемагає зло. Це створює для дитини позитивний життєвий фон. Виховний вплив казки полягає в тому, що вона діє на почуття дитини. Слухаючи казку, дитина ідентифікує себе з позитивними героями.

Слід уважно ставитися до того, якщо співпереживання дитини зв’язане з впливом негативних персонажів, це свідчить про психологічне неблагополуччя.

У казок є багато функцій. Вони сприяють розвитку у дитини розуміння внутрішнього світу людей, є засобом зняття тривожності, виховують впевненість у собі.

Казки можуть допомогти дитині із ЗПР подолати негативні сторони у формуванні її особистості

Поради батькам:

Допомагайте дитині оволодівати новими словами під час ліпки, малювання.

Звертайте увагу дитини на неправильно вимовлений звук, тактовно пропонуйте повторити слово з цим звуком.

Навчайте дитину доповнювати складні речення, що потребує характеристики причиново-наслідкових залежностей. (Катруся сьогодні одягла шапку чому? Тому, що прийшла зима, т ому, що стало холодно.)

Допомагайте дитині складати розповідь за спостереженнями, за малюнками.

Запитуйте дитину, як вона прожила день, Що цікавого вона дізналася. Хваліть за відповіді, якщо вони навіть не зовсім правильні.

Розповідайте, що цікавого бачили , чули ви.

Намагайтеся розмовляти з дитиною мовою загадок. Наприклад: Я поспішала додому і побачила, що хтось літає, схожий на гарну квіточку. Ти здогадався, хто це?

Створюйте природні ситуації для спілкування з дитиною, збуджуйте в ній позитивні емоції, які спонукають її до мовлення.

Виховуйте любов до книги, до культурного поводження з нею.

Створіть власну бібліотечку або поличку з книгами, що збудить у дитини інтерес до книги.

Попросіть дитину, яка ще не знає жодної букви, почитати вам казку. Можливо вона стане «читати», тобто розповідати, перегортати сторінки, розглядаючи малюнки. Важливо дуже уважно при цьому її слухати.

Організовуйте програвання ситуацій за змістом прочитаної казки Розділіть між собою ролі. Допоможіть дитині «увійти» в образ, визначити запитання, відповіді, певні висловлювання, дотримуватися відповідної інтонації при висловлюванні.

Гра за певним сюжетом мусить бути недовготривалою, посильною і цікавою для дитини.

Сюжетно-рольова гра привчає дитину регулювати свою поведінку, сприяє загальному мовленнєвому розвитку.

Вчіть дитину слухати ритмомелодику поетичного мовлення потішок, забавлянок, віршиків, дитячих пісень.;

привчайте дитину вживати пестливі назви членів родини: мамуня, мамонька, татко татусь, дідусь, бабуся;

допоможіть дитині оволодіти назвою своєї вулиці, міста;

привчайте чемно вітатися і прощатися, ввічливо звертатися;

знайомте дитину з тваринним світом, привчайте доглядати за тваринами, збагачуйте її словник звуконаслідувальними словами (нявкати, нявчати, гавкати, мукати, мекати; навчайте утворювати пестливі слова і розрізняти пари слів (заєць-зайчик, білка-білочка, лялька-лялечка, тихо-тихесенько тощо).

Результати навчально-виховної роботи:

• мовлення дітей чітке, виразне, правильна вимова переважної більшості звуків;

• діти вживають у мовленні узагальнюючі поняття, якими позначають групи рослин і тварин, предмети одягу та взуття, домашнього вжитку тощо;

• називають ряд вжиткових предметів, пояснює їхнє призначення;

• у розмовному мовленні діляться враженнями про предмети довкілля;

• у власному мовленні користуються простими реченнями, мають певний лексичний запас, збагачений епітетами, порівняннями, синонімами, антонімами;

• можуть розповісти про свою родину, називає членів родини за іменами;

• вживають слова, що виражають згоду, заперечення, відмову. Вміють коректно звернутися до незнайомих людей;

• називють своїх товаришів, розповідають про них, виділяючи їхні чесноти, вади;

• називають частини свого тіла, деякі внутрішні органи та органи чуттів;

• передають словами свій фізичний та психічний стан;

• знають назви основних продуктів харчування, напоїв гігієнічних засобів, найпоширеніших захворювань;

• орієнтуються у назвах основних емоцій. Розповідаєють про ситуації, пов’язані з ними;

• висловлюють бажання, називають власні чесноти і вади;

• здатні контролювати правильність власної вимови звуків, складів і слів, а також вимови дітей;

• визначають кількість звуків у односкладових та двоскладових словах;

• володіють умінням будувати найпростіші питальні речення;

• з допомогою вихователя аналізують предмети за визначеною схемою;

• виявляєютьбажання вступати у рольову гру, визначає свою роль у грі;

• спроможні запам’ятати й відтворити невеличкі поетичні твори;

• розуміють поняття «загадка»; беруть участь у відгадуванні загадок.