Особливості розвитку лексики

Формування лексики дитиною тісно зв’язане з розвитком та уточненням й усвідомленням її уявлення про навколишній світ і визначається рівнем її пізнавальної діяльності.

У дітей із ЗПР помітно виражений недорозвиток лексичної сторони мовлення. Характерними рисами їхнього словникового запасу є його збіднення і неточність. Особливості словникового запасу дітей відображають обмеженість їхніх уявлень про навколишній світ, труднощі усвідомлення явищ, властивостей і закономірностей навколишньої дійсності. Так, наприклад, діти мають неточне уявлення про те, чим займаються їхні батьки, нечітко знають прізвища, ім’я, та по-батькові своє та батьків; не диференціюють поняття ім’я та по батькові, не вміють від повного імені утворити коротке. Не можуть перечислити та визначити пори року, назвати їхні характерні ознаки.

У словнику дітей переважають іменники та дієслова. У мовленні вони використовують лише прикметники, що означають безпосередньо сприйняті якості предметів. Часто затрудняються у визначенні кольору, форми, величини предмета. У їхньому словнику відсутні ряд позначень досить відомих дітям предметів, дій, властивостей. Спостерігається неточність вживання слів, їхні заміни за семантичними ознаками (замість рама – вікно, конверт – лист, плаття –одяг, вишиває – шиє).

Найбільш значимими ознаками лексичного розвитку дитини є рівень оволодіння нею узагальненими поняттями. Процес оволодіння словами узагальненого характеру тісно пов’язаний з розвитком здатності дитини до аналізу й синтезу, умінням узагальнювати на основі суттєвих ознак предметів.

Найсуттєвіші відмінності між дітьми норми і ЗПР виявлені при додаванні слів з конкретним значенням до родових понять: продукти харчування, квіти, птахи дерева, риби тощо.

У активному словнику дітей із ЗПР переважають слова конкретного значення, а вживання слів узагальнюючого характеру викликають великі ускладнення. Виявлені труднощі в активізації словника. Вони зв’язані з тим, що у свідомості дитини нечітко закріплений зв’язок між образом предмета і його назвою, тому замість назви предмета дитина дає його опис. Спостерігається і протилежне явище: діти вживають слово, але не співвідносять його зі значенням: називають грака сорокою, а ворону – синицею.

Дошкільнята із ЗПР не вміють назвати пізнавальні ознаки предмета. Більшість з них замість значущих, характерних ознак предмета сприймають несуттєві деталі, різні не пізнавальні відомості, або ж виділяють ознаки предметів, але не диференціюють суттєві, впізнавальні для даного об’єкта та несуттєві ознаки. Виявлено і невміння дітей виділяти частини предметів, їхній колір, величину, форму, просторові відношення. У мовленні вони не вживають слова, які позначають просторові відношення, назви відтінків.

Особливості лексики дітей із ЗПР проявляється і в недостатній сформованості синонімічних та антонімічних засобів мови. При цьому їм важче дібрати синонім до слова, ніж антонім. Замість синонімів використовують антоніми, або слова протилежного значення із часткою не- (кричати – не кричати) ; вживають інші частини мови (горе – сумний).

Отже, у дошкільників із ЗПР спостерігається дуже повільний розвиток лексичної сторони мови, обмеженість словникового запасу, своєрідність лексики, не сформованість узагальнюючих понять та родо-видових співвідношень, недорозвиток синонімічних і антонімічних засобів мови.