Полінергічна передача.

В еферентному шляху парасимпатичної нервової системи пре і постгангліонарні нейрони є холінергічними, наявність ацетилхоліну в парасимпатичних закінченнях було встановлено на серці жаби. Ацетилхолін (АХ) – речовина яка повністю відповідає умовам дозволеним відносити його до хімічних посередників між мембранної передачі збудження. В ЦНС існує три основні форми АХ:

1. Вільний АХ в аксоплазмі і є передатчиком виділення в симпатичну щілину в присутності інгібітора ацетилхолін естерази.

2. Стаціонарний лабільно зв’язаний переносник знаходиться у вільній формі або зв’язаний з білками.

3. Депонований зв’язаний ацетилхолін.

В клітинних структурах периферичних гангліїв ВНС АХ буває:

1) вільний;

2) не щільно зв’язаний з швидким звільненням;

3) щільно зв’язані з білками;

В хімічному відношенні АХ представляє собою четвертинне з'єднання алеонія виникає в результаті ацетилування аміноспирту холіна. Попередником АХ є холін, який синтезується у печінці із гліцину і серину та за участі метіоніну.

У пресимпатичних терміналах ацетилхолін знаходиться у двох основних формах: везикулярній і молекулярній.

У зв’язку з тим, що АХ виконує роль передавача нервових імпульсів, а також з ціллю непереривного циклу мембранної передачі, необхідно щоб він піддавався інактивації після кожного імпульса. Інактиватором виступає ацетилхолін естераза, яка перетворює АХ в холін і оцтову кислоту.

Парасимпатична стимуляція в одних органах викликає гальму вальну дію, а в інших збуджує. Дії парасимпатичної нервової системи, як правило, протилежить симпатична: адреналін прискорює дію, холін – вповільнює. Крім того медіаторна роль АХ має загально біологічну дію: АХ гальмує активну роботу серцево-судинної системи, посилює легеневу вентиляцію.

Фармакологічні препарати і речовини діючі на холінергічні структури поділяються на:

• Холіноміметики (нускарін, пілокарпін, езерин, міостенін );

• Холінолілітики (атропін, курареподібні речовини)

Тонічна нерівнозначність симпатичної і парасимпатичної частини ВНС в якій переважає процент парасимпатичної нервової системи – ваготонія, симпатичної- симпатиконія. Тахікардія в результаті збудження блукаючого нерва характерна дляв сіх класів хребетних і призводить до збільшення ЧСС. Характерним є і ставши класичним, спостереження, що стимуляція блукаючих нервів супроводжується гальмуванням скорочень серця. Тонічні впливи блукаючих нервів лежать в основі рефлекторної брадікардії, виникаючий при натисканні на очні яблука, подразнені рецепторів живота, підвищенні внутрішньочерепного тиску, асвексії і гіпоксії.

Парасимпатична нервова система являється другою складовою ВНС, сфера дії ВНС порівняно обмежена і стосується головним чином внутрішніх органів, в той час коли нема ні одного місця в тому числі і в центральні управління, куди не проникають волокна симпатичної нервової системи.

Лекція № 4

Метасимпатична нервова система

Основні поняття

Метасимпатична нервова система , адреночутливі нейрони , холі чутливі нейрони , серотонін чутливі нейрони , пулінергічні нейрони

План лекційного заняття

1.Метасимпатична нервова система

2.Адреночутливі нейрони.

3.Холі чутливі нейрони

4. Серотонін чутливі нейрони

5. Чутливі до АТФ пулінергічні нейрони

6. Схема принципової організації елементів мета симпатичної системи

Література

1.Батуев А.С. Высшая нервная деятельность. – М.: Высшая школа, 1991 – 256 с.

2.Нормальна фізіологія. За ред. В.І. Філімонова, К.: Здоров’я, 1994 – 608 с..

3.Посібник з нормальної фізіології. За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г.Наливайка -К.: Здоров’я, 1995 –368 с.

4.Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ. Львів: 2002 – 784 с.

Конспект лекційного заняття

Відомо, що багато внутрішніх органів вилучених із організму при створенні відповідних умов продовження здійснювання притаманним їм функцій без особливих видимих змін. Отже більшість вісцеральних органів поряд з існуванням симпатичної і парасимпатичної інервації мають свій власний базовий нерв механічність регуляторної діяльності. Під метасимпатичною нервовою системою розуміють комплекс мікроганглійних утвореннях, розташованих в стінках внутрішніх органів які володіють моторною здатністю. В залежності від локалізації окремі ділянки цієї системи можуть називатися по місцю їх розміщення, наприклад кардіометасимпатична – в серці, ектерометасимпатична – в травному тракті.

Зараз існує дві точки зору про джерело розвитку і подальшого диференціювання мікрогангліїв нейронів:

1. Виникає виключно за рахунок клітин мігруючих із нервових клітин в даль парасимпатичних волокон.

2. Виникнення мікрогангліїв відбувається не тільки за рахунок елементів мігруючих ядер але і мігруючих на периферію.

В даній системі є необхідний набір функціональних клітин це сенсорні, водії ритму тонічні нейрони, ефекторні нейрони.

По мимо загальновідомих систем медіації (холінергічної та адреналічної) метасимпатична система володіє полінергічною передачею. Джерелом розвитку мета симпатичної системи являється єдиним нейтральним зачатком з послідовним діленням на пара та симпатику. По структурній організації мета симпатичні волокна подібні ядерним утворенням ЦНС. Функції нервових вузлів розглядають в двох аспектах, як передатчик центрам впливу до тканин, та як самостійні інтеграційні утворення, які включають місцеві рефлекторі дуги і здатність функціонувати при повній децентралізації.

Накопичені до цього часу результати досліджень більш суттєві для ентеро та кардіометасимпатичних ділянок, чутливі шляхи метасимпатичної системи відносять до особливого чи вісцерального типу, за допомогою яких рефлекторний вплив в межах одного органу здійснюється без впливу ЦНС. Група чутливих клітин відрізняється тим, що їх тіла та короткі відростки розміщені у вузлах вісцеральних органів та пронизані прилеглі ділянки. По електронним показникам сенсорні клітини метасимпатичні ганглії відносяться до групи так званих «мовчазних нейронів» вони проявляють свою активність тільки при дії порогових подразників. Реакція на механічні подразники являється специфічною рисою механочутливих клітин. Інформація від механо- , хемо- і термочутливих нейронів поступає у внутрішню інтегративну сітку, про що свідчить наявність симпатичниї входів в мієнтеральних нейронів.