Лекція 2.2 Конституційно-правовий статус Верховної Ради України. Законодавчий процес.

План Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні. Поняття конституційно-правового статусу Верховної Ради України. Функції та повноваження Верховної Ради України. Організаційні форми роботи Верховної Ради України. Суть та значення законодавчого процесу як парламентської процедури. Законодавча ініціатива та законодавчі пропозиції. Розгляд законопроекту у Верховній Раді України. Прийняття і підписання закону у парламенті. Процедура підписання закону Президентом України. Порядок оприлюднення та набрання чинності законами Верховної Ради України.

1. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади

Законодавча влада в переважній більшості країн світу здійснюється парламентами. Конституційно-правова теорія традиційно ототожнює законодавчу владу з парламентом.

В юридичній літературі існують різні модифікації поняття парламенту та виділяються різні ознаки. Але неодмінними елементами, які об’єднують більшість визначень парламенту демократичної держави є: 1. парламент обирається народом шляхом демократичних виборів; 2. він є найвищою установою народного представництва; 3. реалізує законодавчу функцію; 4. здійснює контроль виконавчої влади.

Похідний характер парламенту від народу і його головне соціальне призначення – виражати волю народу шляхом прийняття законів є теоретичним фундаментом визначення місця і ролі парламенту в системі органів державної влади. Традиційно виділяють декілька доктрин побудови державної влади, серед яких виділяють наступні:

І.  доктрина суверенітету парламенту в системі органів державної влади. Суть цієї доктрини складають наступні 5 елементів:

1. верховенство права приймати закони і верховенство законів. Правом приймати закони володіє лише парламент. Закони мають найвищу юридичну силу в системі нормативних актів. Парламент вправі приймати закони з будь-якого питання і не має жодних конституційних обмежень відносно змісту законодавчих актів і ніяких перешкод для прийняття будь-якого закону.

2. право затверджувати державний бюджет та встановлювати податки.

3. колективна відповідальність уряду перед парламентом.

4. право затверджувати суддів.

5. відсутність інших конкуруючих влад.

ІІ. друга доктрина місця та ролі парламенту в системі державної влади має відношення до державної влади, яка будується на основі принципу поділу влад, тобто розмежування функцій окремих видів державних органів. Суть даного принципу, на думку вчених конституціоналістів, не має за мету урівняти їх між собою, а навпаки має підпорядкувати діяльність виконавчих та судових органів закону. Тільки в такому випадку вчення про поділ влади тобто функцій стає найважливішим елементом правової демократичної держави.

Згідно Конституції України (далі - КУ* єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України (даалі - ВРУ*.

Домінуючи місце ВРУ в системі органів державної влади характеризується тим, що:

1. ВРУ є парламентом;

2. виступає найвищою представницькою установою всього українського народу, громадян України всіх національностей.

3. є єдиним органом законодавчої влади в Україні, правомочним приймати закони, які мають найвищу юридичну силу і пряму дію на всій території України;

4 є органом, рішення в якому приймаються колегіально, тобто колегіальним органом, конституційний склад ВРУ становить 450 народних депутатів. Строк повноважень ВРУ – 5р.

2. Конституційно-правовий статус Верховної Ради уКраїни.

Конституційно-правовий статус парламенту значною мірою обумовлюється тим, яка модель організації влади – і відповідно – форма правління, реалізована в тій чи іншій країні. Відповідно до цього можна виділити наступні типи парламентів:

1. Парламенти в країнах, де в основу організації державної влади покладено модель “гнучкого поділу влад”. Парламент такого типу відіграє вирішальну роль у формуванні уряду, який несе перед ним політичну відповідальність, а в разі неспроможності сформувати уряд його повноваження можуть бути достроково припинені. При цьому діяльність парламентів значною мірою зводиться до обговорення ідей та напрямків політики, що формується урядом.

2. парламенти в країнах, де організація державної влади будується відповідно до принципу “жорсткого поділу влад”. Такі парламенти існують в країнах з президентською формою правління, характеризуються відсутністю інститутів парламентської відповідальності виконавчої влади та розпуску парламенту. Головним завданням таких парламентів є законодавча діяльність, визначення основних напрямків політики держави, тобто безпосереднє перетворення ідей в закони.

3. парламенти в країнах, де існує змішана форма правління, де в основу організації державної влади покладено елементи моделі “гнучкого” та моделі “жорсткого” поділу влад – парламенти змішаного типу.

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України обумовлений визначеною КУ змішаною (президентсько-парламентської* формою правління і характеризується наступними суттєвими рисами: 1. підзвітністю та підконтрольністю уряду парламенту; 2. наявністю у глави держави досить широких повноважень, пов’язаних з діяльністю парламенту: законодавча ініціатива, право розпуску ВРУ, право вето та ін. Це дозволяє віднести ВРУ до парламентів змішаного типу.