4. Організаційні форми роботи Верховної Ради України

Порядок роботи ВРУ встановлюється КУ та Регламентом ВРУ. ВРУ працює сесійно. Сесія ВРУ– це термін, протягом якого ВР проводить пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання КУ.

Сесії ВРУ поділяються на чергові та позачергові.

Чергові сесії ВРУ починаються (без скликання* першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії.

Позачергові сесії ВРУ із зазначенням порядку денного скликаються головою ВРУ на вимогу не менше 1/3 народних депутатів України від конституційного складу ВРУ або на вимогу Президента України.

Засідання – це організаційно-правова форма роботи ВРУ. Рішення ВРУ з будь-якого питання приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування і як правило після його обговорення. Голосування здійснюється депутатами особисто в залі засідань ВРУ або у відведеному для таємного голосування місці біля залу для засідань. Рішення Верховної Ради приймаються відкритим або таємним голосуванням. Відкрите голосування здійснюється: 1* за допомогою електронної системи з фіксацією результатів голосування - поіменне, в тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного народного депутата; 2* шляхом підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи*; 3* шляхом подачі іменних бюлетенів у порядку, встановленому Верховною Радою.

Рішення ВРУ приймаються більшістю голосів. Конституція України передбачає два види засідань парламенту: публічні або відкриті та закриті. Публічність (гласність*засідань полягає перш за все у можливості для громадян бути присутніми на засіданнях вищого представницького органу. Крім того, через пресу, телебачення і радіо а також через систематично опублікованих повних стенографічних звітів про засідання вищого представницького органу громадяни отримують детальну інформацію про його роботу, про участь депутатів в обговоренні питань, включених в порядок денний, про прийняті закони і рішення. В ряді випадків ВРУ більшістю від свого складу може прийняти рішення про проведення закритого засідання (при розгляді питань, пов’язаних з національною безпекою, організаційною роботою ВРУ та іншими*.

5. Суть та значення законодавчого процесу як парламентської процедури

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура (законодавчий процес*.

Законодавчий процес – це сукупність послідовних нормативно упорядкованих, врегульованих нормами законодавства дій суб’єктів права законодавчої ініціативи та законодавчого органу держави щодо розробки, обговорення та прийняття закону згідно з регламентно визначеними системами певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури, що характеризуються наявністю юридично передбаченого фіксованого результату.

Законодавчий процес складний та багатогранний. Він поділяється на види та стадії. Основними видами законодавчого процесу (законодавчої процедури* є конституційний процес і звичайний законодавчий процес. Конституційний процес або конституційна процедура – це порядок внесення змін до КУ (відповідно до ст. 154-159 КУ*. Звичайний законодавчий процес або законодавча процедура це порядок прийняття, зміни, скасування законів або призупинення їх дії.

Складовими елементами законодавчого процесу є стадії

Стадії законодавчого процесу – це законодавчо закріплені періоди, що характеризуються системою певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури та відносною завершеністю, яка втілюється в юридично передбачений фіксований результат. Систему стадій законодавчого процесу умовно поділяють на три підгрупи: 1* до парламентські стадії; 2* стадії парламентського розгляду; 3* стадії законодавчого процесу, що здійснюються після парламентського розгляду законопроекту.

Центральною групою елементів законодавчого процесу є парламентські стадії законодавчого процесу, вони включають: внесення проекту до ВРУ; реєстрація законопроекту; попередній розгляд проекту; розгляд проекту в комітетах ВРУ; внесення проекту на розгляд на пленарному засіданні; внесення питання про розгляд проекту до порядку денного; перше читання законопроекту; внесення поправок; підготовка проекту до другого читання; друге читання проекту; третє читання проекту; оформлення документа; прийняття закону парламентом.

До допарламентських стадій відносяться: прогнозування і планування законодавства, внесення пропозицій щодо зміни закону, розробку концепції закону і підготовку законопроекту, спеціальне і громадське обговорення законопроекту; процес пізнання й аналізу, оцінки правоутворюючих фактів, включення механізму волевиявлення народу, безпосередню розробку конкретного законопроекту. Більшість вчених вважає, що ця група стадій не породжує правових наслідків, а лише створює основу для стадії внесення законопроекту суб’єктом права законодавчої ініціативи.

До стадій, що реалізуються після парламентського розгляду законопроекту відносять: підписання закону главою держави; повторний розгляд закону ВРУ у разі повернення його ПУ із вмотивованими і сформульованими пропозиціями; оприлюднення та опублікування закону.