Лабораторна робота № 2

Тема: Вплив гормонів та електролітів на роботу ізольованого серця жаби.

Мета і завдання:Вивчити характер впливу адреналіну, ацетилхоліну, іонів кальцію та калію на роботу серця.

Матеріали та обладнання: набір препарувальних інструментів, універсальний штатив, пишучий важілець Енгельмана, кіммограф, канюля Штрауба, лігатури, розчин Рінгера, 0,1 %-й розчин адреналіну (в ампулах), розчин ацетилхоліну (жовчі), 1 %-й розчин СаСl₂, 1 %-й розчин КС1.

Питання для теоретичної підготовки

1. Регуляція серцевої діяльності.

2. Симпатичні та парасимпатичні впливи на серце.

3. Гуморальна регуляція серцевої діяльності.

Хід роботи. У жаби видаляють головний і руйнують спинний мозок. Знерухомлену жабу приколюють до дощечки на спині і оголюють серце. Перев'язують обидві дуги аорти. 3 нитки роблять невелику петлю і накладають її на поверхню лівого передсердя під лівою дугою аорти. Захоплюють і трохи піднімають пінцетом стінку передсердя у середині петлі, надрізують його тонкими ножицями. Через отвір у передсерді просувають кінець канюлі у шлуночок (рис. 1).

Затягнувши петлю, фіксують серце на канюлі. Після цього швидко заповнюють канюлю розчином Рінгера. Трохи піднявши канюлю разом

із серцем, перерізують обидві дуги аорти, другий розріз роблять нижче порожнистих вен і видаляютьсерце з тілажаби(не пошкодити синус!). Щоб воно не вислизнуло, кінцями ниток обмотують канюлю. В ній міняють розчин, доки він не стане прозорим. Якщо серце ізольовано правильно, то при кожному скороченні шлуночка розчин поступає в канюлю, а під час діастоли— знов у серце, тобто рівень рідини в канюлі коливається синхронно скороченням серця. Канюлю закріплюють у штатив верхівку серця захоплюють серфіном, з'єднаним з важельцем Енгельмана. Записують вихідну криву скорочень ізольованого серця, що живиться розчином Рінгера. Далі досліджують вплив СаСl на діяльністьсерця: додають кілька краплин до розчину розчином Рінгера до відновлення вихідного характеру скорочень. Потім досліджують вплив КС1 на серце: додають до розчину Рінгера одну краплину. Скорочення поступово слабшають, далі серце зупиняється в діастолі. Відновлюють скорочення, промиваючи серце розчином

Рінгера.

Додають піпеткою краплями розчин адреналіну і реєструють зміни в роботі серця. Видаляють адреналін, промиваючи розчином Рінгера, і додають розчин ацетилхоліну або жовчі. Записують кардіограму.

Оформити протокол досліду. Підклеїти або зарисувати кардіограму, помітивши місце введення досліджуваних розчинів. Зробити висновки стосовно значення гомеостазу для підтримки нормальної діяльності серця.

Контрольні запитання:

1. Опишіть характер змін серцевих скорочень при дії СаСl,КС1, адреналіну, ацетилхоліну.

2. Пояснить механізм, що зумовлює зміни діяльності серця при надмірі іонів кальцію і калію в омиваючій рідині.

3. Яке значення має адреналін для адаптації роботи серця до різних умов зовнішнього середовища?

Лабораторна робота № 3

Тема: Затримка дихання

Мета і завдання:Вивчити тривалість затримки дихання і проаналізува-

ти механізми регуляції, що забезпечують затримку дихання різної тривалості у людини.

Обладнання:секундомір.

Питання для теоретичноїпідготовки:

1. Нервова та гуморальна регуляція дихання.

2.Дихальний центр, його структура, локалізація, зв'язок з дихальною мускулатурою.

3.Залежність діяльності дихального центру і вентиляції легенів від напруги С0₂ в крові.

4. Шляхи впливу С0₂ і нестачі 0₂ на діяльність дихального центру.

5. Механізм виникненн япершого вдиху новонародженого.

6. Захисні рефлексии дихального апарату, їхній механізм.

Хідроботи: Визначити тривалість затримки дихання при різних пробах:

1. Проба Штанге з максимальною затримкою дихання на вдиху. Після нормального вдиху і видиху зробити глибокий вдих і на висоті його затримати дихання, затуливши собі носа. Повторити 3—4 рази.

Записати результати, обчислити середнє значення.

2. Проба Генча з максимальною затримкою дихання на видиху. Зробити видих, затримати дихання. Повторити 3—4 рази.

Записати результати.

3. Проба з затримкою дихання після глибокого вдиху, зробленого після гіпервентиляції. Після 20 с посиленого дихання (дихати максимально глибоко і часто) зробити глибокий вдих і затримат идихання.

Записати результати.

4. Проба з затримкою дихання після вдихання повітря з підвищеним вмістом С0₂. Досліджуваний дихає протягом 1 хв повітрям із дзвонаспірометра (робота виконується на спірографі з виключеним поглиначем СО г). Після цього визначити тривалість затримки дихання на вдиху. Записати результати.

5.Вплив тренування на тривалість затримки дихання. На основі даних, одержаних при виконанні п. 1 і 2 побудувати графік, що показує залежність тривалості затримки дихання від номера вимірювання. З'ясуйте, чи довго триває покращення результатів.

Оформити протокол досліду. Пояснити одержані результати, проаналізувати механізми регуляції дихання. Зробити висновки.

Контрольні завдання:

1. Пояснити механізм регуляції дихання.

2. Пояснити відмінності у тривалості затримки дихання на вдиху, видиху, після гіпервентиляції, після вдихання повітря з підвищеним вмістом СО_2.