Методика визначення критичного обсягу виробництва (бухгалтерської точки беззбитковості проекту)

Усі поточні витрати підприємства можуть бути підрозділені на дві частини: змінні витрати (пропорційні), які змінюються пропорційно обсягу виробництва і дорівнюють нулю, якщо обсяг – відсутній, та постійні витрати, річна сума яких, в основному, залишається стабільною при зміні обсягу випуску. Виторг від реалізації продукції за відрахуванням собівартості в обсязі виробничих змінних витрат складає маржинальний дохід, який є важливим параметром в оцінці управлінських рішень.

До змінних витрат відносяться прямі матеріальні витрати і заробітна плата виробничого персоналу з відповідними відрахуваннями при умові використання відрядної форми оплати праці.

До постійних відносяться адміністративні та управлінські витрати, амортизаційні відрахування, а також витрати на ремонт устаткування та ряд інших загальновиробничих витрат, витрати на збут та реалізацію продукції, витрати на дослідження ринку, інші загальні управлінські, комерційні та загальногосподарські витрати. Заробітна плата виробничого персоналу з відповідними відрахуваннями при умові почасово-преміальної форми оплати праці теж відноситься до умовно-постійних витрат.

Одним з основних практичних результатів використання класифікації витрат підприємства за ознакою залежності від обсягу виробництва є можливість прогнозування прибутку, виходячи з передбачуваного стану витрат, а також визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, який забезпечує беззбиткову діяльність. Величину виторгу від реалізації, при якому підприємство буде в змозі покрити свої витрати без отримання прибутку, прийнято називати критичним обсягом виробництва («мертвою точкою»).

Кожне збільшення суми постійних витрат приведе до росту критичного обсягу виробництва та навпаки. Інакше кажучи, виникає необхідність у додатковому продажу певної кількості виробів з тим, щоб виторг від реалізації покрив нові витрати, які зросли.

Наступне твердження буде справедливе: зменшення постійних витрат є певним чинником зниження точки беззбитковості та покращення фінансового положення підприємства.

При розгляді змін обсягу під впливом різних факторів мається на увазі досягнення беззбиткової діяльності. Однак, метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. Логічним продовженням аналізу беззбитковості є аналіз прибутковості, який дозволяє визначити, по-перше, при якому обсязі реалізації можливе отримання необхідного для підприємства прибутку, по-друге, що не менш важливо: як зміна рівня постійних витрат відіб’ється на фінансових результатах діяльність підприємства. Залежність зміни обсягу реалізації від зміни прибутку при випуску n виробів за номенклатурою

Визначення критичного обсягу при виробництві та реалізації виробів декількох видів визначається за формулою

, (Д.5)

де j – кількість реалізованих виробів і-го виду, шт.;

На розмір критичного обсягу впливає зміна пропорційних (змінних) витрат на одиницю продукції, величина постійних витрат, а також ціна продажу виробу.

В аналітичний практиці, як правило, визначають критичний обсяг виробництва, спроможний компенсувати поточні постійні витрати та амортизаційні відрахування, тобто бухгалтерську точку беззбитковості.

Для побудови графіка точки беззбитковості можна використати залежність або між собівартістю річного випуску і обсягом продажу, або між собівартістю одиниці продукції та ціною при різних обсягах виробництва.

Розрахунок потокових, річних витрат (С) на виробництво продукції, в залежності від різних його обсягів, тис. грн/рік

С=с_змін * А + С_{пост .} (Д.6)

Визначення собівартості одиниці продукції для тих же обсягів виробництва, грн/од.:

. (Д.7)

Відношення виторгу та повних витрат може бути представлено у вигляді графіку.

Нижче (рисунок Д.1.) наведено графік беззбитковості, побудований на базі собівартості річного випуску та обсягу продажу.

Р

Виторг,

1000

2000

0

5

15

10

350

40

25

30

20

Виторг,

Витрати, тис. грн/рік

Витрати

Постійні витрати

Обсяг виробництва, натур. од.

исунок Д.1 . Визначення критичного обсягу виробництва

Як свідчить графік, ліва його частина відображає наявність збитку, бо собівартість перевищує виторг, а права частина - наявність прибутку завдяки перевищенню виторгу над витратами та поступового його зростання у міру того, як збільшується обсяг виробництва.

Використовуючи графік, можна розв`язати наступні задачі:

1. за постійними, змінними витратами та обсягом реалізації визначити обсяг прибутку;

2. з огляду на заданий прибуток, визначити необхідний для її отримання обсяг реалізації та відповідний йому рівень витрат.