1. Визначення змінних та їх результатів

Рисунок 11 – Представлення змінних та одержання результатів

Існує жирний знак рівності (), який використовують як знак порівняння або для запису рівнянь з невизначеними аргументами.

В дискретних змінних задають початкове значення, через кому наступне та через двокрапку (кнопка на клавіатурі) кінцеве. Якщо після початкового значення відразу написати кінцеве, крок переадресації такої дискретної величини вважається рівним 1 (пункт 2 на рисунку 11).

Якщо дані дискретної величини задані не з однаковим кроком переадресації, то вони представляються в масивах.

Масив – сукупність однакових елементів упорядкованих заданим чином, що мають спільний ідентифікатор. В MathCad можна працювати з одновимірними (вектори) та двовимірними (матриці) масивами. Індекси елементів масивів починаються з числа, заданого в системній змінній ORIGIN. Всі дії над елементами масивів задані в вікні панелі «Матриця» ().

Представлення даних у вигляді дискретних змінних та масивами в MathCad дозволяють ефективно одержувати суму, добуток, скалярний та векторний добуток їх елементів з допомогою піктограм ,,,,.

На рисунку 11 визначені суми дискретних величин y, z, вектора А четвертого стовпця матриці В, а також добуток всіх членів величини у та скалярний добуток вектора А та першого стовпця матриці В.

Функції – вирази, з допомогою яких проводяться потрібні обчислення з заданими аргументами. Приклад створення функції:

.

Задавши аргументи x, y, z одержимо значення функції: .

Результати обчислень висвічуються на екрані монітора з точністю трьох знаків дробової частини числа. Якщо треба одержати результат з іншою точністю (до 17), користуються командою «ФорматРезультат… Число десятичных знаков».

Текстові включення в робоче поле MathCad 14 (заголовки, пояснення, теоретичні дані) виконуються тривіально: перейти на український режим, вибрати потрібний тип шрифту та його масштаб і занести з клавіатури текст.

4.3. Графічні об’єкти

Відомі три способи представлення функції: формулою (рисунок 12а), таблицею (рисунок 12б) та графіком (рисунок 12в). Маючи аналітичний вираз функції, одержати її табличний еквівалент можна з допомогою дискретного аргументу (рисунок 12в). Такий процес називається табуляцією функції.

В. Графічний вигляд функції

Рисунок 12 – Різні способи представлення функцій

Одержання графічного зображення функції одної змінної можна представити в декартових або в полярних координатах. Для одержання графіка в декартових «Х – У» координатах необхідно:

1. установити курсор в місці розміщення північно західного кута майбутнього графіка і натиснути кнопку ;

2. в нижній середній маркер графічної області, що з’явився (рисунок 13), занести значення аргументу функції (якщо на одній області потрібно розмістити декілька графіків, аргументи потрібно записувати послідовно, розділяючи їх комами);

3. в середній вертикальний маркер потрібно ввести значення функції (функцій через кому); якщо функції задані раніше, в маркери записати їх ідентифікатори (рисунок 12-в);

4. клацнути мишкою за межами області, на графіку з’явиться масштабування осей «по замовчуванню» в діапазоні 10 та графік функції в цих межах;

5. якщо графіку потрібно задати інші межі, це робиться зміною чисел в крайніх межах горизонтальних та вертикальних маркерів (рисунок 13);

6. щоб на графічну область занести координатну сітку, потрібно по області графіка подвійно клацнути правою клавішею миші і у вікні, що з’явиться, зняти «галочки» в прапорцях «Автосетка», замінивши двійки в полі «Число линий сетки» на реальну кількість горизонтальних та вертикальних ліній, а потім установити галочки в прапорцях «Линии сетки» (рисунок 14).

Рисунок 13 – Шаблон для побудови графіку

Рисунок 14 – Занесення координатної сітки на графік

При виконанні неправильних дій MathCad видає про це повідомлення, як це показано на рисунку 12-б.

Система MathCad дає можливість працювати з тривимірними графіками (в 3–D форматі). Це можна зробити трьома способами: графіком площини , графіком з полоста графіком з крапок. Для цього потрібно записати функцію двох змінних<ідентифікатор>(x,y):=<вираз>, звернутися до одного з трьох способів, в маркер заготовки записати ідентифікатор функції та клацнути за межами області. Далі методом буксировки графічної області повернути зображення графіка в потрібний стан. Зображення таких графіків приведені на рисунку 15.

Рисунок 15 – 3-D графіки