Istoruchni-olimpiadu-8-11-klasu.pdf-1300449636

7. Заповніть таблицю.

8.Заповніть таблицю. Вставте прізвища вчених (номер, за яким зазна­ чені в переліку) у відповідну колонку таблиці.

• УВАН — Українська Вільна академія наук.

• ВУАН — Всеукраїнська Академія наук.

• НННП — Німецька національна народна партія.

• ХОНС — Хунта націонал-синдикалістського наступу.

6. Заповніть таблицю.

7.Визначте найважливішу, на ваш погляд, подію всесвітньої та вітчиз­ няної історії зазначеного періоду. Свій вибір поясніть.

8.З наведеного переліку оберіть імена (підкресліть) лауреатів Нобелів­ ської премії і в дужках укажіть країну, галузь та рік присудження премії. Розкажіть історію її заснування.

 1. Макс Планк (1918 р., Німеччина, фізика).

 3. Енріко Фермі (1938 р., Італія, фізика).

 4. Іван Бунін (1933 р., Росія (Франція), література).

 6. Нільс Бор (1922 р., Данія, фізика).

 8. Петер Дебай (1936 р., Нідерланди, хімія)

11. Альберт Ейнштейн (1921 р., Німеччина, фізика)

Нобелівська премія була заснована на кошти А. Нобеля, шведського вченого і мецената. Вперше ця премія була присуджена у 1901 р. у царині фізики, фізіології та медицини, хімії, а також в галузі літератури та діяль­ ності у справі укріплення співдружності націй. З 1969 р. премія вручаєть­ ся за досягнення в галузі економіки.

Присуджується щорічно Шведською королівською академією наук та іншими авторитетними установами Швеції за рішенням спеціальної ко­ місії з поданих претендентів. Становить собою диплом та грошову премію. За введеними правилами Нобелівська премія вручається лише один раз, за винятком премій в різних галузях.

11 клас

Практичний тур

1.Приведіть у відповідність у вигляді комбінації цифр та букв імена іс­ ториків з назвами їхніх творів.

1Д, 2З, 3Ж, 4А, 5Б, 6В, 7Е, 8Г.

2.Розв’яжіть історичну задачу.

До дати (рік) народження М. Грушевського (1866) додайте дату наро­

дження Б.Хмельницького (1595) та дату передачі Криму із складу РРФСР до УРСР (1954). Отриманий результат поділіть на дату (число) оголошен­ ня Маніфесту про звільнення селян у Російській імперії (19). Потім до­ дайте дату (рік) виведення на орбіту Землі першого штучного супутника (1957). Відніміть дату (рік) проведення останнього перепису населення України (2001). Одержаний результат помножте на дату (число листопада 1917 р.), коли було прийнято III Універсал Центральної Ради (7). Потім додайте дату (рік) запровадження гривні (1996). Відніміть рік останніх ви­ борів до Верховної Ради України (2002) й століття, коли гетьманував Дани­ ло Апостол (ХVІІІ) і ви отримаєте дату події з історії України. Назвіть її.

(1866 + 1595 + 1954) : 19 + 1957 — 2001) . 7 + 1996 — 2002 — 18 = 1663 Подія: обрання П. Тетері гетьманом на Правобережній та І. Брюхо­

вецького — на Лівобережній Україні (на Чорній раді в Ніжині).

3. Зіставте наведені нижче карти. Стан якого процесу на 1990 та 2000 роки вони відбивають? Визначте роль і статус України в зазначеному про­ цесі. Складіть легенду карти.

На основі наведених карт ми можемо стверджувати, що на них зобра­ жені геополітичні зміни, процес подальшої європейської та євроатлантич­ ної інтеграції. Ці роки були особливо насичені вступом нових членів до інтеграційних об’єднань: військово-політичного НАТО та економічного ЄС. Цьому сприяв розвал соцтабору і зокрема — СРСР, коли на теренах Східної Європи утворилися нові держави, а країни Центральної та Пів­ денно-Східної Європи взяли курс на європейську інтеграцію. Це сприяє об’єднанню всіх держав та створенню єдиної Європи. Протягом 90 х ро­

ків до ЄС вступили Австрія, Швеція та Фінляндія (1995 рік), а до НАТО — Польща, Чехія та Угорщина (1999 рік). Кандидатами в члени ЄС стали 10 держав (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва,­ Словенія, Мальта, Кіпр), які стали дійсними членами в травні 2004 р.

На карті № 2 відбито процес розпаду так званого «Соціалістичного табору» (країн-учасниць РЕВ, ОВД, Югославії, Албанії); зображено розпад таких держав, як СРСР, ЧСФР (Чеської і Словацької Федеративної рес­ публіки; до 1992 року — ЧССР), Югославії, його геополітичні наслід­ ки — утворення нових незалежних держав. Крім того, на карті відбито процес об’єднання Німеччини (з жовтня 1990 р.).

Україна посідає одне з перших місць у Європі за територією, має ба­ гатий потенціал надр, ґрунтів і населення, що обіцяє перспективний роз­ виток держави.

Зовнішньополітичний курс України спрямований на європейську та євроатлантичну інтеґрацію. У 1995 р. Україна стала членом Ради Європи, в 1994 р. приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру». За­ раз Україна має статус стратегічного партнера НАТО, а після вступу до ЄС 10 країн буде мати статус країни-сусіда ЄС. На жаль, на даному етапі Україна не має навіть статусу кандидата на вступ до союзу, але вона праг­ не стати в майбутньому повноправним членом ЄС та НАТО. Для цього Україна здійснила ядерне роззброєння та закрила Чорнобильську АЕС; на вимогу західних партнерів адаптує своє законодавство до європейського. Західний вектор є основним у зовнішній політиці України. Україна відіграє й відіграватиме важливу роль в інтеґраційних процесах Європи, бо є її невід’ємною частиною.

4. Запропонуйте критерії для порівняння та заповніть таблицю.

5.В яких країнах були засновані подані нижче осередки українознавчих об’єднань?

•Австрія — Український вільний університет.

•США, Канада — Українська вільна академія наук.

•США — Український науковий інститут, Українське історичне това­

риство.

•Франція — Бібліотека імені С. Петлюри.

6. Визначте причини й наслідки зазначених подій.

7.Назвіть організації Руху Опору та їхні військові підрозділи, які діяли в роки Другої світової війни у зазначених країнах.

•Франція —«ВільнаФранція»,«Франція,щобореться»,«Таємнаармія»

(1942 р.), Національна рада опору (1943 р.), Французькі внутрішні збройні сили (ФФІ, 1944 р.). Всі учасники руху Опору визнавали за­ гальне керівництво ФКНВ на чолі з Ш. де Голлем.

•Бельгія — «Фронт незалежності», патріотична міліція. Еміграційний

уряд, якому підпорядковувалась «Таємна армія».

•Голландія —«Радаопору»,«Бойовідружини»,«Радапорядку».Єдино­

го керівного центру не було.

•Данія — організація «Рада Свободи» (1942 р.), військові підрозділи,

Народний фронт (на чолі з Муусиненгом).

•Албанія — Народно-визвольна армія Албанії (НВАА), яку очолював

Енвар Ходжа.

•Югославія — Народно-визвольна армія Югославії (лідер КПЮ

Й. Б. Тіто), загони промонархічних партизан-четників (Д. Михайло­ вич), еміграційний уряд, антифашистський комітет Національного визволення.

•Греція —ЕЛАМЕЛАС(підкерівництвомкомуністичноїпартіїГреції),

військові підрозділи.

8. Установіть авторство документів, уривки з яких наведені нижче.

1)Василь Стус. Із листа П. Шелесту.

2)Михайло Горинь. З останного слова на закритому судовому засіданні Львівського обласного суду.

3)В’ячеслав Чорновіл. З передмови до книги «Лихо з розуму».

Автори наведених вище висловів є дисидентами. Дисиденти (з латин­ ської «протестуючі», «не згодні») — це представники течії в радянському суспільстві, що виступали за дотримання прав людини, конституції й за­ конів СРСР і УРСР (в українському випадку), за вирішення соціальних, національно-релігійних проблем. Рух виник у другій половині 1950 х років­ через непослідовність реформ «відлиги» і відповідав настроям суспільства,­ яке вимагало більш широкої лібералізації громадського життя. Деякі гру­ пи українських дисидентів запозичили певні ідеї з програм ОУН-УПА. Створювалися різні об’єднання дисидентів. Найвідоміше з них було УРСС на чолі з Л. Лук’яненком.

Дисиденти зазнавали арештів у 1964—1965 рр., але свого існування цей рух не припинив.

На зламі 60—70-х рр. утворюються перші організовані групи, на­ лагоджується «самвидав». 1972 р. став роком «великого погрому», коли було проведено масові арешти серед дисидентів. 9.11 1976 р. утворюєть­ ся Українська Ґельсінська група на підтримку виконання Ґельсінських угод, її головою став письменник-дисидент М. Руденко. Згодом, у 1986 р., утворюється Українська Ґельсінська спілка (УҐС), головою якої стає Л. Лу­ к’янен­ко­. Пізніше УҐС реформувалася в Українську республіканську партію.

Представники: Л. Лук’яненко, М. Руденко, В. Вінграновський, С. Ка­ раванський, В. Стус, М. й Б. Горині, І. Світличний, М. Озерний та інші.