33 Віра і розум. Тома Аквінський vs Дунс Скотт

За часів Томи Аквінськогозначно збільшилася рольнауковогоіфілософськогопізнання. Тому було вже неможливо ігнорувати і не помічати досягненнярозумуі науки. Аквінський намагався створити такудоктрину, яка б дала можливість контролювати філософське і наукове пізнанняцерквою. Ще у попередні століття західноєвропейськими схоластами була висунута теорія «двох істин». За цією теорією наука і філософія здобувають знання, спираючись надосвіді розум. На відміну від нихтеологіяздобуваєістинувбожественному одкровенні. Таким чином теорія двоїстої істини поділила так би мовити сфери впливу між теологією і наукою. Божественнеодкровення, вважали представники цієї теорії, недоступне розуму. Фома Аквінський чітко визначив сферу науки івіри. Завдання науки полягає у поясненнізакономірностейсвіту. Але хочнаукове знанняоб‘єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера діяльності, яка є доступною не розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є «істини розуму», предметомтеології— «істини одкровення». Але між наукою і вірою, філософією і теологією немає суперечності. Християнська істина стоїть вище за розуму, але не суперечить йому. Істина може бути одна, бо йде від Бога. Оскільки кінцевим об‘єктом теології та філософії і джерелом будь-якої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між теорією і вірою. Водночас не всі «істини одкровення» можна довести раціонально. Але це не значить, що вони неправдиві чи суперечать розуму. Богословські істини «надрозумні», але не «протирозумні». Настільки обмежений людськийрозумстоїть нижче за теологію. А тому філософія є «служницею теології». Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтувати християнські догми. Логічні доведення допомагають краще розуміти цідогмиі зміцнити віру в людині.

Докази існування Бога

Тома Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доказів, які стали класичними в західноєвропейській теології:

• Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог.

• Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог.

• Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог.

• Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.

• У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати «остання» і головна ціль — Бог.

Проте деякі інші догмихристиянства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма проТрійцю, про втілення Христа, про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити не тому, що вони протирозумні та ірраціональні, а саме тому, що вони «надрозумові», обмежений людський розум не взмозі їх довести. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.

Дунс Скот. Резче других схоластиков различая веру от знания, Д.Скот решительно отрицал подчиненное отношение наук к теологии.Теология, по Д.Скоту, не есть наука умозрительная или теоретическая; она изобретение не для избежания неведения; при её обширном объёме, она могла бы содержать гораздо больше знаний, чем теперь в ней содержится; но её задача не в этом, а в том, чтобы посредством частого повторения одних и тех же практических истин побудить слушателей к исполнению предписанного.Теологияесть врачевание духа (medicina mentis): она основана на вере, имеющей своим прямым предметом не природу Божества, а волю Божию. Вера, как пребывающее состояние, а также самые акты веры и, наконец, последующее за верой «видение» суть состояния и акты не умозрительные, а практические. Теоретические познания о Божестве мы имеем лишь настолько, насколько это необходимо для нашего духовного благополучия; при этом Божество познается нами эмпирически чрез испытывание Его действий, частью в физическом мире, частью в историческом откровении. Бога мы не можем понимать, а только воспринимать в Его действиях. Соответственно этому Д. Скот отвергал априорное онтологическое доказательство бытия Божия, допуская только космологическое ителеологическое.