Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
экзамен.doc
Скачиваний:
31
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
1.73 Mб
Скачать

37 Індуктивний та Дедуктивний методи

Індуктивний умовивід— такий умовивід, у результаті якого на підставі знання про окремі предмети даного, класу виходить загаль­ний висновок, що містить яке-небудь знання про всі предмети класу.

Індуктивні умовиводи відрізняються невизначеністю однак вони найбільш властиві людському мисленню. До цієї категорії ставляться дії лікаря, що встановлює діагноз; ученого, що вирішує наукову про­блему; керівника підприємства організуюче виконання виробничої програми.

Індуктивним називається такий метод дослідження, при якій ви­сновок робиться із приватних посилок і укладаємося в наступному. Для того, щоб одержати загальне знання про який-небудь клас пред­метів, необхідно досліджувати окремі предмети цього класу, знайти в них загальні істотні ознаки, які й послужать основою для знання про загальний, властивий даний клас предметів. Індуктивний метод дослі­дження укладається також і в тім, що дослідник переходить, від зна­ння менш загальних положень до знання більше загальних положень.

Дедуктивний умовивід — це перехід від загального до частки. У більше спеціальному змісті «де­дукція» позначає процес логічного висновку, тобто переходу по тим або інших правилах логіки від деякі даних пропозицій — посилок до їхніх слідств (висновкам), причому в деякому змісті слідства завжди можна характеризувати, як «окремі випадки» («приклади») загаль­них посилок.

Дедукція являє собою процес виведення деякого заключного за­твердження з одного або декількох вихідних затверджень, на основі певних закономірностей.

Дедуктивним методом користуються на тільки, у процесі науково­го дослідження, але й у повсякденному житті. Наприклад, сидячи в кімнаті, по скрипу снігу під ногами перехожого або по візерунку, що «намалював» мороз на склі вікна, безпомилково можна визначити, що на вулиці сильний мороз.

38 Емпіризм у філ. 17 ст. Бекон, Локк

ЕМПІРИЗМ У ФІЛОСОФІЇ ХУІІ СТ. Ф.БЕКОН, ДЖ. ЛОКК.

Засновником емпіризму вважається англійський філософ Френсіс Бекон 1561-1626 pp.. Слід зауважити, що філософія Нового часу в цілому принципово негативно ставиться до середньовічної схоластики. Схоласти вбачали істину в Богові і шукали її в книгах. Пантеїзм епохи Відродження вбачав істину також у Богові, але шукав її в природі, світі. Френсіс Бекон вважав, що істина знаходиться в самих речах і необхідно здійснювати її пошук у природі, світі. Схоластиці він протиставив концепцію природної філософії, яка базується на дослідному пізнанні. У своїй праці Новий

Органон, або Істинні вказівки для тлумачення природи Бекон проголошує принцип емпіризму і розробляє індуктивний метод, тобто метод сходження від розмаїтих індивідуальних, одиничних речей чи фактів до теоретичних узагальнень. За допомогою цього методу можна пізнати природу. Але пізнати й оволодіти природою можна лише підкоряючись їй, не спотворюючи її образу, а осягаючи причини і закони, що діють в ній. На шляху нового методу можуть виникнути перешкоди у вигляді хибних уявлень, забобонів, які Бекон називає ідолами і які треба попередньо подолати: - ідоли роду племені повязані з вірою в істинність найкращого. Вони вроджені і повязані з недосконалістю розуму та органів чуття людини. Позбутися їх майже неможливо, але можна послабити їх вплив шляхом дослідницької дисципліни

- ідоли печери повязані з вузькістю поглядів окремих людей, їх звичками, вихованням, внаслідок чого вони спостерігають оточуючий світ ніби з печери

- ідоли майдану ринку повязані зі штампами повсякденного користування, вживанням застарілих понять, суджень, слів і породжуються спілкуванням людей

- ідоли театру теорій повязані з догматичною, сліпою вірою в авторитети, традиції, звиканням до теоретичних систем, що своєю штучністю, нещирістю нагадують театральні дійства. Протиотрутою ідолам служать мудрий сумнів і методологічно правильне дослідження. Бекон — противник як схоластичної методології, так і вузького емпіризму. Показовим є його алегоричне зображення трьох можливих шляхів пізнання: - шлях павука, тобто спроба розуму виводити істини з самого себе. Цей шлях відображає абстрактний раціоналізм

- шлях мурашки відображає однобічний емпіризм, який зводить пізнання до нагромадження голих фактів

- шлях бджоли. Як бджола переробляє нектар у мед, так і справжній вчений перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину. Набуває нового напрямку й уявлення про мету та призначення пізнання. Знаменитий афоризм Бекона знання — сила відображає ідею експериментальної науки, яка приносить людині практичну користь. Отримання знання орієнтується на його практичне застосування. Емпіризм грец. — досвід — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]