- •1. Поняття світогляду
- •Класифікація світогляду
- •Функції світогляду
- •Структура світогляду
- •2 Міфологічний світогляд і філософія
- •5 Основне питання філософії та специфіка його розв’язання в історії філософії.
- •17. Мілетська натурфілософія
- •18. Піфагорійська філософія
- •19 Діалектична філософія Геракліта
- •20 Елейська школа. Апорії Зенона
- •21 Атомістична філософія Демокріта
- •22 Загальна хар-ка класичного періоду розвитку ант. Філ..
- •23 Загальна хар-ка софістичної філ. Сутність релятивізму
- •Сутність релятивізму
- •26 Проблема пізнання в філ. Платона
- •27 Вчення Платона про суспільство
- •28 Арістотель. Вчення про буття і знання
- •29 Арістотель про матерії і форми
- •30 Загальна хар-ка середньовічної філософіі
- •31 Номіналізм і Реалізм
- •32 Віра і розум. Тертуліан vs Августин Аврелій
- •33 Віра і розум. Тома Аквінський vs Дунс Скотт
- •34 Загальна хар-ка філ. Відродження
- •35 Гуманістичний напрямок філософії Відродження
- •36 Загальна хар-ка філ. Нового Часу
- •37 Індуктивний та Дедуктивний методи
- •38 Емпіризм у філ. 17 ст. Бекон, Локк
- •39 Проблеми суспільної угоди та громадянського суспільства в філ. Нового Часу (Гоббс, Локк)
- •41 Проблема свободи і необхідності в філософії спінози.
- •42 Вільнодумство та атеїзм французьких матеріалістів хуііі ст.
- •43 Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •45 46 Вчення Канта про знання, пізнавальні здібності дюдини
- •48 Концепція суспільного прогресу Гегеля
- •49 Проблема відчуження в філософії марксизму.
- •50 Сутність та історичні форми позитивізму
- •53 Загальна характеристика філософії екзистенціалізму.
- •54 Проблема людини в філософії екзістенціалізму.
- •55 Проблема свободи і відповідальності в філософії екзістенціалізму
- •56 Ірраціоналізм і філософія життя
- •57Місце української філософії у структурі всесвітньої філософії.
- •58 Українська філософія хуіі-хуііі ст.
- •59 Києво-могилянська академія як перший в україні центр професійної філософії.
- •60 Філософія г.Сковороди і сучасність
- •61 Філософія серця п.Юркевича.
- •62 Проблема буття у філософії. Буття і матерія.
- •64 Еволюція уявлень про свідомість.
- •70 Практика, її форми та роль у житті людини і суспільства.
- •73 Специфіка соціального пізнання.
- •75 Субєкт і обєкт пізнання. Зміна уяв про субєкта пізнання.
- •77 Форми чуттєвого та раціонального рівня пізнання.
- •79 Методи емпіричного та теоретичного рівня наукового пізнання
- •84 Загальна характеристика формаційної концепції суспільства. Поняття
- •86 Загальна характеристика цивілізаційної концепції суспільства.
26 Проблема пізнання в філ. Платона
Знання. Можна без перебільшення сказати, що проблема знання виростає у Платона в одну з ключових проблем філософії..
Першим цеглиною у фундаменті теорії знання, за Платоном, є визначення.
Жодне відчуття не дає нам можливості сказати, що таке річ, оскільки воно повязане лише з одним, більш прийнятною тут і зараз, предметом, а знання, взискуемое Платоном, повинно поширюватися на всі предмети. І тут перед Платоном встає наступне утруднення. Як можливий пошук визначення, та процедура, яка завжди повинна здійснюватися для придбання знання? Якщо взагалі невідомо, що таке річ, як можна почати її шукати і, врешті-решт, знайти? Адже навіть якщо ми під час дослідження щось знайдемо, як ми дізнаємося, чи це шукане нами? Для відповіді на дане утруднення Платон пропонує таке рішення. Дійсно, якщо припустити, що знання вичерпується чуттєвим досвідом нашого життя, ми ніколи не зможемо дати абсолютно істинного визначення, оскільки нашими відчуттями не дані суті самі по собі. У такому випадку визначити що б то не було виявиться неможливо, а без визначення буде неможливо і знати що-небудь абсолютним чином. Але істинне і абсолютне знання можливо, це доводить, за Платоном, наявність математичного знання, значить, процедура визначення має спиратися на щось, що лежить поза чуттєвого досвіду. Отже, ми можемо щось визначити тільки в тому випадку, якщо ми вже знаємо обумовлену річ, причому це знання носить повністю позадосвідне характер. Ми починаємо дослідження і пошук визначення тільки тому, що ми вже володіємо знанням, проте знанням непроявлену, неекспліцірованним, наше визначення є виведення цього знання на світло, його розгортання і прояв. Будь-яка людина має душу, в якій є вся повнота знання, але душа з-за свого контакту з тілом це знання забула, і тепер його треба пригадати.
27 Вчення Платона про суспільство
Причину виникнення держави Платон бачить в економіко матеріалістичному-факторі. Окрема людина не може забезпечити себе необхідними речами, тому він вимушений обєднатися з іншими, щоб задовольнити свої потреби за допомогою колективної праці.
Бо, за Платоном, кожен чоловік від природи зумовлений до відповідної діяльності і не повинен займатися іншою, ці ремісники повинні займатися тільки своєю справою, а для виробництва засобів виробництва повинні зявитися нові види ремісників (тесляр, коваль). Для обміну продуктами діяльності між різними ремісниками необхідні ринок, монета, яку Платон визначає як «символ обміну»
Оскільки ж один поліс також не має забезпечити себе всім за необхідне, він змушений зайнятися зовнішньою торгівлею, обміном з іншим полісом. Це тягне як поява ще декількох спеціалізацій (купців, керманичів, моряків, кораблебудівників) так і збільшення обсягів виробництва в полісі, збільшення числа ремісників, які працюють не тільки на внутрішній ринок. Зрештою, для завершеного полісу потрібні ще чорнороби і, які не володіють ніяким мистецтвом, але продають свою фізичну силу. Поліс, в якому все це є, задовольняє усі необхідні потреби своїх жителів, життя його проста і досконала і не потребує ні справедливості, ні в несправедливості.
Такеплатонівськезображення початкового поліса, що живе відповідно до природи і природним потребам. Платон називає його «справжнім» або «здоровим».
Що ж таке досконалий поліс? Платон відповідає на це питання вченням про чотирьох основних чесноти, які повинні бути присутніми в такій державі: мудрість, мужність, розсудливість і справедливості.
Керувати державою повинні філософи, що пройшли довгу наукову і філософську підготовку, в кінці якої вони вчаться споглядати ідею блага і, відповідно, благо і зло в конкретних справах поліса. Ці філософи є кращими, а їх правління є аристократія, найкраща форма правління, за Платоном.