2.9. Завдання та зміст добукварного періоду.

Тривалість підготовчого періоду залежить від готовності учнів до навчання. Якщо виявиться, що більшість учнів підготовлена до навчання, тривалість добукварного періоду скорочується і триває близько місяця. Якщо ж діти не готові до навчання грамоти, добукварний період триває до 2 місяців. Підготовчий період має завдання: розвиток у дітей інтересу до навчання; уточнення і розширення уявлень про навколишнє і розвиток мовлення учнів; адаптація до умов інтернатного закладу; виправлення недоліків слухового сприймання, розвиток фонематичного слуху, звукового аналізу; розвиток м’язів артикуляційного апарату, розвиток навичок чіткого артикулювання звуків; виправлення недоліків зорового сприймання та розвиток просторового орієнтування, виховання вмінь поведінки учня, розвиток навичок самообслуговування.

Розвиток інтересу до навчання зумовлений двома факторами: а) через низький рівень пізнавальних інтересів у багатьох дітей не виникає потреби читати, писати, рахувати; б) перебування дітей з порушеним інтелектом у масовій школі негативно позначається на психічному стані; з’являється невпевненість у своїх силах, ізольованість, негативізм, компенсаторні форми поведінки антипедагогічного характеру.

Щоб подолати ці недоліки, необхідно у добукварний період навчально-виховну роботу спрямувати на розвиток інтересу до навчання шляхом створення умов, в яких діти відчуватимуть потребу у опануванні грамотою. Їм необхідно пропонувати доступні цікаві завдання, виконання яких поступово відновить впевненість у своїх можливостях. У цей період корисно використовувати як сюжетно-рольові, так і дидактичні ігри.

Сюжетно-рольові ігри сприяють формуванню чітких уявлень про навколишнє середовище, трудову діяльність і взаємовідносини людей, забезпечують оволодіння рядом конкретних знань, умінь, розкривають морально-етичні норми співжиття у колективі. А головне – вони спонукають учнів до спілкування, що сприяє розвитку мовлення і мислення. До змісту сюжетно-рольових ігор включаються уявлення про працю дорослих і дітей, про сім’ю і сімейні стосунки, природу, події суспільного життя.

Використання в цей період різноманітних дидактичних ігор допомагає виправити недоліки слухового, зорового сприймання, просторового орієнтування, скоригувати слабку координацію дрібних м’язів кисті руки (ігри з мозаїкою; доміно; різними предметами типу квасолинок, кульок, ґудзиків; аплікації).

Особливо цінні дидактичні ігри для розвитку фонематичного слуху («Впіймай звук», «Що звучало?», «Хто краще чує», «Добери малюнок за звуком» та ін.). У добукварний період учні оволодівають такими поняттями, як «мовлення», «речення», «слово», «склад», «звук», «буква», «наголос». За допомогою найпростішого моделювання діти вчаться аналізувати і будувати речення, слова, склади.

Велика увага приділяється розвитку усного мовлення, який здійснюється на уроках читання і письма-малювання. Учнів слід привчити слухати і розуміти мовлення вчителя, товаришів, інших, чітко і правильно відповідати на запитання, спонукати до самостійної постановки питань. Основним методом розвитку усного мовлення є бесіда. Спочатку теми добираються такі, як «Сім’я», «Розваги дітей влітку», «Зимові розваги», «Мати і діти» тощо. Далі тематика бесід розширюється за рахунок введення тем про школу, зміни у природі в різні пори року, правила поведінки в класі, їдальні, на вулиці і т. ін.

Широко застосовуються бесіди за картинами та ілюстраціями, на основі спостережень, екскурсій, фрагментів фільмів, про діяльність тощо. Поряд з уточненням і поповненням словника дітей відбувається інтенсивна робота по навчанню будувати речення, правильно висловлювати свої прохання, розповідати про себе, свій клас, роботу. Корисними у зв’язку з цим є також розповіді вчителя, вивчення на пам’ять зі слів вчителя невеликих віршиків, пісень, скоромовок, участь в інсценізації знайомих казок, складання розповідей за серією малюнків [2].

Вчитель звертає увагу на фонетичний бік мовлення, тобто особливості вимови. Усі випадки порушення вимови фіксуються.

Робота з розвитку мовлення включає також уточнення, збагачення та активізацію словника учнів. Матеріал для словникової роботи – екскурсії, спостереження, предметні уроки, виховна робота.

На даному етапі починається шкільна фаза формування в учнів навичок зв’язного мовлення. Матеріал для роботи з розвитку мовлення у добукварний період: бесіди про життя класу, проведені екскурсії, прогулянки, про вихідні дні, про переглянуте. Також необхідно використовувати безпосередньо на уроках предмети або дії учнів та вчителя. В якості наочного матеріалу застосовується велика кількість малюнків: предметних, сюжетних та серій.

Формування слухового сприймання, фонематичного слуху та звукового аналізу здійснюється у такій послідовності:

1. Виділення та розрізнення звуків довкілля (листя шуршить, гусак шипить, комар дзвенить, машина гудить). Використовуються ігри та ігрові вправи:

- Вчитель вимовляє слова пошепки, учні повторюють те, що почули.

- Учень стоїть спиною до класу. Інші учні по черзі голосно називають його по імені. Учень повинен відгадати, хто його називав.

- Вчитель демонструє, як звучать дитячі іграшкові музичні інструменти, предмети потім закриває їх й знову демонструє їх звучання. Учні повинні відгадати, що звучало.

2. Ознайомлення з поняттям «слово». Послідовність: називання предметів, перелічення та показ у тому порядку, в якому вони розташовані, визначення кількості; умовно-графічне позначення на дошці та на партах

смужками кольорового паперу; називання предметів, намальованих на картинках; називання слів по пам’яті.

3. Робота над реченням. Послідовність: складання речень з використанням найближчої ситуації (Маша читає. Галя пише.); за сюжетним малюнком; за запитаннями вчителя; за опорними словами.

Значну допомогу у роботі над реченням здійснює наочність. У процесі роботи з наочністю треба навчити учнів будувати речення у такій послідовності: складання речень за предметними малюнками (Це яблуко. Це дівчинка.); складання речень за предметними малюнками із зображенням дії предмета (Хлопчик пише. Дівчинка грає.); складання речень за серією малюнків «Ранок школяра»; складання речень та зв’язних висловлювань за сюжетними малюнками. Підбираються малюнки, близькі за тематикою та з досвіду дітей «1 вересня», «Сім’я».

Методика: Демонструючи картинку, вчитель пропонує спочатку роздивитись її мовчки, потім дати відповіді на запитання, які розкривають зміст картини та самостійно розказати її зміст. При цьому, важливо навчити бачити головне, другорядне та встановлювати між ними зв’язок. Запитання повинні носити аналітико-синтетичний характер та сприяти корекції різних видів та процесів мислення дітей.

Найбільш складним моментом роботи на даному етапі є виділення речень з мовлення. Послідовність: читання вчителем уривку з невеличкого оповідання чи казки, чітко відокремлюючи одне речення від другого; визначення на слух кількості речень у оповіданні; умовно-графічне позначення речення на дошці довгою лінією. Початок речення позначається куточком, у кінці ставиться крапка. Виділення з речень слів, називання їх порядку та кількості: ділення слів на склади; робота над наголосом; звуковий аналіз слів.

Процес оволодіння звуковим аналізом ділиться на два етапи.

Перший етап – оволодіння вмінням виділяти окремі звуки у слові.

Другий етап – оволодіння вмінням визначати місце звука у слові [7].

У процесі навчання звуковому аналізу слів паралельно ведеться робота з ознайомлення учнів з голосними та приголосними звуками.

4. Розвиток артикуляційного апарату. Ця робота ведеться двома напрямками: постановка звуків, закріплення їх правильної артикуляції; розвиток чіткої вимови кожного звука.

У розв’язанні цього завдання першочергове значення має спільна робота вчителя з логопедом. Щоденне проведення артикуляційної гімнастики, яка включає вправи на зміцнення м’язів артикуляційного апарату, правильну вимову звуків, складів, слів, вивчення віршиків з певним звуком, постійна вимога чіткої вимови звуків з перших днів навчання дітей у спеціальній школі створюють основу для подолання цього недоліку.

5. Робота з розвитку зорових та просторових уявлень та сприймань спрямована на попередження у дітей труднощів при навчанні грамоти та має на меті: удосконалення точності та обсягу зорової пам’яті; формування вмінь відтворювати зразок; формування вмінь виділяти частини предмета, складати предмет з даних частин; формування вміння порівнювати два предмета за однією ознакою; формування вміння послідовно переводити погляд при називанні предметів зліва направо; формування вміння розташовувати предмети у певному напрямку. Дітей вчать називати та розрізняти основні кольори, розрізнювати величину та форму предметів, знайомлять з фігурами – квадрат, коло, трикутник, вчать складати з них інші фігури, предмети. При цьому, велика увага приділяється розташуванню відібраного матеріалу (вертикально, горизонтально).

Весь наочний дидактичний матеріал повинен бути приготовленим як для фронтальної роботи великого розміру у вчителя, так і для індивідуальної меншого розміру в учнів.

Вправи з розвитку зорового орієнтування повинні бути пов’язані зі спостереженням дітьми за довкіллям. Така робота проводиться під час екскурсій, де діти спостерігають за кольорами дерев восени, неба у сонячний та похмурий дні. Зібраний матеріал (листя дерев різних порід, кольору, розмірів) треба використовувати на уроках: відібрати листя одного кольору, однакового розміру, однієї породи дерев, розташувати їх у певному порядку тощо. Робота з розвитку зорового та просторового орієнтування взаємозв’язана та ведеться з урахуванням розвитку психічних функцій. В зв’язку з цим, вправи включають завдання різної складності: виконання за зразком, даним вчителем; по пам’яті (зразок вилучається); за словесною інструкцією.

6. Робота з підготовки учнів до навчання письма включає в себе спеціальні вправи з розвитку координації рухів дрібних м’язів кисті руки. В основному ці вправи виконуються на уроках ритміки, малювання, гімнастики, ручної праці. На уроках рідної мови велике значення мають спеціальні вправи, виконанням яких повинен починатись кожний урок підготовки до письма. Протягом уроку необхідно проводити фізкультхвилинку з мовленнєвим супроводом.

Вправи для кисті та пальців рук: згинання та розгинання кисті в кулак у позі супінації та пронації (долоні вгору та вниз); супінація та пронація кисті повільна та швидка; кругові руки кистями при вільно зігнутих пальцях; вільне постукування пальцями по парті; відведення та приведення кисті; протиставлення пальців; розведення пальців; надавлювання кінчиками пальців однієї руки на кінчики пальців другої; клацання; вправи на утримання ручки, олівця у різних положеннях [14].

Послідовність вправ з підготовки до письма (письмо-малювання) за ступенем складності (прописи):

1. Обведення за трафаретом, контуром, з’єднання за крапками різних геометричних фігур. 2. Малювання в межах рядка бордюрів, які уявляють собою прямі, похилі, ламані лінії. 3. Малювання предметів, за формою схожих на букви. 4. Письмо елементів букв: пряма паличка, довгі та короткі палички); пряма паличка у поєднанні з похилою; пряма паличка з закругленням (внизу; вгорі; вгорі і внизу, напівовал; овал; овал зі з’єднанням; елементи букв).

План проведення вправ з написання кожного елемента:

1. Розгляд учнями зразка, обведення його указкою.

2. Пояснення вчителя щодо написання елементу та спостереження учнів за процесом його написання вчителем на дошці.

3. Малювання в повітрі.

4. Обведення учнями зразка елемента на розлінованій дошці.

5. Пробне написання елемента в зошиті по контуру.

6. Самостійне письмо елемента [9].

З учнями, які мають труднощі, проводиться індивідуальна робота завдяки наступним прийомам: більш чітке виділення червоною пастою; позначення початку кожного рядка крапкою; позначення контуру кожного елемента; позначення початку і кінця кожного елементу крапками.

По закінченні добукварного періоду проводиться облік результатів навчання, визначаються вміння: складати, поширювати, аналізувати речення; давати повні відповіді, добирати слова, ділити слова на склади; виділяти звуки в словах; підготувати руку дитини до письма.

На основі одержаних даних робиться висновок про можливість переходу до навчання грамоти або про необхідність продовжити роботу з підготовки учнів до цього процесу. До навчання грамоти можна переходити тільки в тому випадку, якщо більшість учнів класу успішно виконують завдання добукварного періоду.