Vі. Заключна бесіда.

Мета: усвідомлення учнями висновків, зроблених при роботі над частинами. У заключну бесіду входять запитання, які ведуть до узагальнення.

Тут розбираються риси характеру героїв твору, визначається ставлення автора та учнів до них. Заключна бесіда проводиться не на кожному уроці, а лише тоді, коли робота над твором вже закінчується.

Це основні етапи роботи над будь-яким художнім твором. Але необхідно пам’ятати, що цю роботу не можна проводити стереотипно, завжди за одним планом. Форми роботи будуть змінюватись в залежності від віку учнів, жанру твору, його обсягу тощо.

3.5. Методика роботи над художніми творами різних жанрів

Робота над казкою.

У читанках для спеціальної школи представлені усі види казок: народні, побутові, чарівні, казки про тварин, авторські. Казка виникла як вид усної народної творчості. Це наклало відбиток на її мову: у казці є своєрідний зачин та кінцівка, казкові мовленнєві звороти, безпосереднє звернення до читачів. Але, незважаючи на доступність жанру, учні спеціальної школи зустрічаються з труднощами у розумінні казок. Частина першокласників сприймає казку тільки емоційно, висловлює своє ставлення до змісту репліками, але відмовляється від переказу та від відповідей на запитання. Більшість дітей не може зрозуміти основну думку, а при переказі пропускає важливі змістові ланки. Все це потребує особливої роботи над казкою:

1.При підготовці до читання казки важливо організувати наочно-практичну діяльність дітей так, щоб учні могли правильно сприйняти героїв та їх дії. Наприклад, треба згадати звірів, які діють у казці, запропонувати деяких показати, а інших назвати за малюнками.

2.Казку вчитель повинен або розповідати, або читати із розповіддю. При цьому треба вживати живі інтонації мовлення, користуватись паузами, жестами, мімікою. Це допоможе не тільки довести до слухачів зміст казки, а й висловити своє ставлення до подій, героїв, підсилити емоційний вплив казки на учнів. Читання казки у молодших класах треба супроводжувати показом мультфільму, ілюстрацій та ін.

3.Аналіз казки слід проводити, не акцентуючи увагу на тому, що є вигаданим, а що правдою. Інакше казка перестає бути казкою, зникне її чарівність та впевненість у тому що добро завжди перемагає зло. Тому запитання формуються так, мов би усі події відбуваються насправді.

4.Словникову роботу слід проводити або перед читанням казки, або під час читання. Після читання казки не слід звертатись до класу з питанням, що було незрозуміло, оскільки воно зруйнує емоційний настрій, послабить інтерес до казки.

5. Казку добре читати за ролями, інсценувати. Але, перш ніж приступити до такої роботи, важливо, щоб діти прочитали казку та проаналізували її, звернувши увагу на характер дійових осіб, на їх поведінку в конкретних ситуаціях. Наприклад, перед читанням за ролями казки «Лисиця та Журавель» можна запропонувати дітям наступні завдання: прочитайте слова Лисиці: Як вона зве у гості Журавля, як пригощає його, як вибачається. Передайте голосом, що Лисиця говорить одне, а думає зовсім інше. Якщо не вдається дітям, вчитель дає зразок читання.

6.Учні повинні бути добре підготовлені до переказу казки усією попередньою роботою. Казка розповідається повно, близько до тексту, зі збереженням ключових слів та висловів. При цьому, коротка казка відтворюється повністю, а велика окремими частинами за завданням вчителя або за вибором самих дітей. При навчанні переказу ефективно використовувати картинний план (серія малюнків), або екранізацію. Недоцільно слухати одного учня, число розповідачів визначається кількістю епізодів казки, малюнків, етапів у екранізації.

7.Треба використовувати закладений у казці величезний виховний потенціал, який висловлюється у яскравих образах та вчинках героїв. Наприклад, при читанні казки «Лисичка-сестричка і сірий вовк» у заключній бесіді виясняється характер героїв. Вчитель просить учнів відповісти, якими є у казці дід, вовк та лисиця. При цьому, можна використовувати читання уривків з тексту для визначення найбільш характерних рис героїв казки. За допомогою вчителя діти приходять до висновку, що казка вчить не піддаватись на обман, бути розумними, передбачливими, добрими, сильними.

8. Казка є доцільним матеріалом для розвитку в дітей зв’язного усного мовлення. Її композиційна чіткість, однозначність логічних зв’язків створюють позитивні умови для первинного тренування у передачі змісту.

Робота над оповіданнями.

Оповідання: це реалістичне зображення події, яка дійсно відбулася або могла б відбутися. В оповіданнях найчастіше зображений один епізод з життя героя. Своєрідність творів цього жанру визначається тим, що окремі змістовні елементи тексту об’єднуються в єдине ціле на основі певної сюжетної лінії. При цьому будова сюжету в різних випадках теж своєрідна.

Методика пропонує наступну загальну схему для роботи над оповіданням:

1. Чітке формулювання теми та цілей уроку.

2. Вступна бесіда (коротка, ясна).

3. Словникова робота (до, під час, після читання).

4. Читання оповідання учнями, вчителем.

5. Коротка бесіда про прочитане.

6. Читання оповідання учнями (самостійно, про себе, пошепки, хором, окремо, ланцюжком, естафетою).

7. Розбір змісту оповідання: відповіді на запитання; розподіл тексту на частини; словесне малювання окремих частин або всього тексту.

8.Переказ прочитаного.

9.Виразне читання та переказ.

10.Формування висновків, узагальнень [7].

У читанках для молодших класах усі оповідання можна поділити на 3 групи за ступенем складності:

• Оповідання, які мають нескладні змістові зв’язки; такі оповідання містять послідовний опис подій без пропуску окремих ланок (І кл.). У роботі над такими оповіданнями головна увага приділяється: усвідомленню змісту прочитаного; розбору змісту за запитаннями; розподілу оповідання на частини та читання його учнями; читання оповідання в цілому.

• Оповідання з більш складними змістовими зв’язками, або з пропущеними ланками, які відновлюються на основі усвідомлення загального змісту тексту.

• Оповідання, в яких основний зміст не розкритий, а повинен бути виведений читачем на основі встановлення зв’язків між подіями. При роботі з такими оповіданнями важливо допомогти дітям встановити зв’язки між окремими частинами тексту. Одним з прийомів роботи є проведення узагальнюючих бесід. («Ледача подушка» В.Сухомлинського, «Добра господиня» В.Осєєвої). Методика роботи над оповіданням залежить від його виду.

Робота над віршами.

Читання їх є виключно важливим для виховання естетичних почуттів дітей. Головна задача вірша донести до дітей почуття, які в ньому висловлені. Вірші повинні допомагати загальному розвитку дитини, вихованню почуттів патріотизму, любові до природи, кращих рис характеру. Перше читання вірша здійснює вчитель.

Умовно вірші можна розділити на 3 основні категорії: епічні (розповідного характеру); ліричні; вірші з елементами роздуму.

1.Епічні. Загальний хід роботи над епічним віршем близький до роботи над оповіданням. Але більше уваги потребує композиція та мова вірша. Головне в роботі над цим видом віршів виразне читання вчителя. При аналізі вірша враховуються його поетичні особливості. До таких віршів можна складати план, можливий переказ. Корисно проводити словесне малювання, драматизацію тощо, обов’язково визначати основну думку.

2. Ліричні вірші потребують іншого підходу. В них, як правило, висловлюються думки та почуття автора. Часто переживання поета висловлюються через образ, картину (природа, момент у житті людини). Багато ліричних віршів не тільки малюють образ, а й висловлюють ставлення до нього автора за допомогою опису емоцій, які викликані.

Робота над ліричним віршем будується наступним чином:

1.Підготовка до сприймання образу (екскурсії, розгляд картин, бесіда, слухання музики). Її мета створити в учнів уявлення, які допоможуть правильно та яскраво сприйняти живописний образ вірша.

2.Читання вірша виразно вчителем та перевірка, чи правильно діти сприйняли образ.

3.Читання вірша за частинами, під час якого розкриваються, аналізуються окремі деталі. Звертається увага не тільки на зміст виразів, а й на емоційний характер вірша.

4.Бесіда синтетичного характеру. Її мета – відновити всю життєву картину, виявити ставлення до неї автора та співставити його переживання з переживаннями читача, які викликані аналогічними явищами.

5.Словесне малювання або висловлювання на цю ж тему.

6. Виразне читання фрагментів, уривків та всього вірша.

7.Вказівки щодо заучування вірша або робота із заучування його у класі.

3.Вірші з елементами роздуму.

При їх читанні основна увага учнів спрямовується на висновки або заклики, які є в ньому, (М.Познанська «Наша Батьківщина», П.Бровка «Рідна земля»). Цей вид віршів, особливо у молодших класах, в основному присвячений соціально-політичним темам сучасності. Тому бесіда про прочитане обов’язково поповнюється матеріалами спостережень за життям та працею. Для усвідомлення цих віршів важливий не тільки розбір поетичних засобів, а й аналіз тих доказів, якими автор підкріплює свій висновок. Корисним є визначення основної думки вірша. Вірші читаються виразно або вивчаються на пам'ять цілком або уривок і потім декламуються [11].

Робота над байкою.

Байки – це особливий вид художнього твору, сатирично-повчального характеру. Вони можуть бути віршованими або у прозі. Цінність цього жанру в тому, що він вчить дітей переходити від конкретного мислення до абстрактного та використовувати мораль байки в житті. Складність сприймання байки полягає в алегоричності образів, оскільки в образах тварин та речей приховані риси брехунів, хвастунів, хижаків, нероб, тобто негативні людські риси.

Складною для сприймання є мова байки (афоризми, архаїзми, фразеологізми). Розумово відсталі діти важко сприймають прихований зміст художніх зворотів мовлення, тому байки починають вивчатися з 3-4 класу.

Етапи роботи над байкою:

1. Вступна бесіда (про автора, про людей та їх риси).

2. Читання байки вчителем (декламування) та ретельний розбір кожного рядка байки. В байці велику роль відіграє діалог: він розкриває характерні риси персонажів, пояснює їх поведінку. Тому при читанні треба передавати інтонацію кожного героя, ретельно відпрацьовувати виразне читання.

3. Читання байки учнями.

4. Читання за ролями, інсценування.

5. Узагальнююча бесіда (робота з мораллю байки). Вивчення на пам'ять в цілому або частини.

Її можна проводити по-різному. Якщо є мораль байки, яка висловлює головну думку, то можна почати бесіду з її пояснення. Якщо авторської оцінки немає, то під час бесіди визначається ставлення учнів до вчинків персонажів за допомогою запитань [6].

Розкриваючи зміст байки, можна навести приклади з життя (Чи буває так у людей?). Але потрібно бути обережними, щоб не допустити антипедагогічної аналогії і не порушити педагогічний такт.

Робота над науково-популярними статтями (науково-пізнавальними текстами).

Статті, які розраховані на виховання в учнів пізнавальних інтересів та здібностей, займають значне місце у читанках для молодших класів спеціальної школи. Читання статей ставить своєю задачею повідомлення учням відомостей з галузі природознавства, географії, ознайомлення з інструкціями прикладного характера, збагачення мовлення новими словами та зворотами. Тексти цього жанру представлені у різних формах: опис об’єктів (наш клас, наша вулиця, осінь та ін.); науково-популярні нариси природознавчого змісту; інструктивні вказівки, які організовують практичну діяльність учнів.

Природознавчі нариси часто подаються з використанням цікавих для дітей сюжетів, тому вони нагадують оповідання. Статті мають свою специфіку, яка відрізняє їх від творів інших жанрів:

1.Чітко визначена предметність теми. Предметом вивчення може бути явище чи продукт природи, трудовий процес, факти з життя суспільства.

2.Стаття не тільки описує факт, предмет, але й вказує на його зв’язки з іншими явищами, фактами, дає їм наукове пояснення, вчить, як використовувати факт. Тому у статтях використовуються прийоми логічної побудови.

3.Стаття написана характерною мовою: суворість, лаконічність, науковість термінології, точність у використанні слів.

Методика читання науково-популярних статей потребує великої підготовки. Частіше вона проходить у ході екскурсій, спостережень, предметних уроків, бесід за картинами, перегляду кінофільмів. Якщо художній твір треба спочатку сприйняти весь в цілому, щоб емоційно його відчути, то науково-популярні статті краще читати за частинами, зміст яких розбирається під керівництвом вчителя. Кожна частина статті повідомляє про різні сторони об’єкта, що описується, і в результаті такого розбору окремих частин тексту створюється цілісне уявлення про даний об’єкт.

Робота над статтею може бути проведена у наступному порядку: усвідомлення назви статті; розподіл на частини; читання та розбір статті; повторне читання статті учнями та усний переказ її змісту.

Робота над науково-популярними нарисами носить інший характер. Значна увага тут приділяється тому, щоб учні засвоїли сюжет тексту. В зв’язку з цим, читання таких творів доцільно проводити не по частинах, а спочатку в цілому, щоб надати можливість учням отримати загальне враження, а потім вже на основі цього зробити більш детальний аналіз змісту тексту. Але при цьому, необхідно фіксувати увагу учнів на ті сторони змісту, які повідомляють реальні знання.