2.5. Прийоми звукового аналізу та синтезу.

Прийоми звукового аналізу:

1. Виділення слів з мовленнєвого потоку, чітка вимова окремого слова; розподіл слова на склади та чітка вимова складів; виділення наголошеного складу. Вимова слова з посиленим наголосом.

2. Підкреслена вимова одного із звуків у слові (силою голосу або подовженням): сссин, сииин, синнн. Цей метод використовується для виділення голосних, особливо, якщо вони є окремим складом (а-ку-ла, о-си), фрикативних та проривних приголосних, якщо вони знаходяться за межами злиття, типу ПГ (горіх, ліс, мак, сад).

Доцільно частину слова вимовляти протяжно ммммма, а потім, раптово з натиском-к: ммммма+к.

3. Виділення звука з речення, в якому звук є словом. «Жуки літали і гуділи: ж-ж-ж.» Звук ж виступає в ролі слова. Особливо ефективний цей прийом у підготовчий період, коли діти одержують елементарні відомості про звуки.

4. Артикулювання звука, тобто спостереження за самим процесом вимови звука у слові. Застосовується при виділенні губних і зубних звуків, особливо при зіставленні їх вимови: з-с, ж-ш, д-т, в-ф.

5. Добір слів з потрібним звуком. Вчитель показує малюнки предметів, назви яких починаються одним звуком: віник, вата, вухо, вовк, вуса. Діти виділяють звук і продовжують добір слів з цим звуком: Вова, вінок, вишня і т.ін..

6. Впізнавання та виділення звука зі слів скоромовки, вірша.

7. Впізнавання заданого звуку у названих вчителем словах, визначення його місця у слові. У підборі слів повинні бути слова, у яких цей звук відсутній. Це посилює слухову увагу, розвиває фонематичний слух.

8. Перелік звуків у слові, їх послідовне називання, підрахунок кількості звуків у слові [5].

Прийоми звукового синтезу:

1. Вимова проаналізованого складу чи слова, складання його з розрізної азбуки; читання складу чи слова (процес читання є синтетичною діяльністю).

2. Створення складових таблиць на основі приголосного (ма, мо, му, ми) або на основі голосного (са, ма, ра, ша); складання таблиць з букв розрізної азбуки, читання таблиць.

3. Читання слів за подібністю: мама-Маша-Саша-каша-наша. Прийом особливо корисний при повторенні і закріпленні раніше вивчених звуків і букв. Доцільно виготовити схеми на читання з одним складом ряду інших складів. Такі схеми є і в букварі. Учитель, аналізуючи з дітьми утворені слова, читає їх разом з ними.

4. Нарощування голосних і приголосних або складів на початку і в кінці слів. Цей прийом використовується протягом усього періоду навчання грамоти. На сторінках букваря теж даються приклади слів для читання: ох- мох, сам-сама, оса-роса, рано-ранок, шина-машина, мак-смак тощо.

5. Порівняння слів за вимовою і зоровим сприйманням: чай-чаї, тин- тінь, сила-сіла. Використовується при вивченні м’якого знака, апострофа, читанні слів з буквами і, я, ю, є, ї.

6. Підготовка органів артикуляції до вимови приголосного при читанні прямого складу з опорою на голосні (а-ма, о-мо, у-му, и-ми ).

Для учнів цікавими є ігри у буквене та складове лото, ігри-змагання, ребуси тощо[5].

2.6. Особливості застосування сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти у спеціальній школі.

Спільним є те, що основними принципами аналітико-синтетичного методу навчання грамоти у спеціальній школі є такі:

• основною одиницею читання вважається склад;

• навчання читання й письма відбувається паралельно і одночасно;

• процес навчання грамоти в цілому має виховний і корекційно- розвивальний характер.

Сутність їх наступна [5]:

1. Змінений порядок вивчення звуків і букв, що обумовлено кількома факторами:

а) враховується не частота вживання звуків і букв, як у масовій школі, а те, наскільки звук збігається з буквою. Розумово відсталим дітям легше засвоїти спершу звуки, що мають короткий фонемний ряд та відносно просте кодування буквами. Йотовані засвоюються значно пізніше, оскільки можуть кодувати два звуки, усвідомлення чого для дітей є складним процесом. З цієї ж причини раніше вивчаються глухі приголосні, оскільки при вимові дзвінких звук і буква часто не збігаються.

б) другий фактор – це складність злиття звуків в склад. Тому, спочатку вивчають довші за способом утворення звуки: сонорні (м, н, р, л), глухі щілинні (х, с, ш), дзвінкі щілинні (в, з, ж). Під час вимови ці звуки можна протягнути, що створює резерв часу для поступової підготовки артикуляційного апарату до вимови наступного звука. Проривні приголосні вивчаються пізніше, коли учні усвідомлюють принцип злиття звуків у склади.

в) послідовність вивчення звуків і букв залежить від особливостей їх вимови учнями з порушеним інтелектом. Частина учнів мають ті чи інші недоліки вимови. Спеціальні дослідження звуковимови розумово відсталих школярів, проведені М.Савченко, Л. Смирновою, Р. Лалаєвою, свідчать про те, що найчастіше спотворюється вимова шиплячих звуків (ш, ж, ч, дж ) та сонорних (л, р) [14]. Врахування цих порушень зумовлює перенесення вивчення цих звуків на більш пізній час, що дає можливість логопеду вчасно виправити недоліки звуковимови дітей.

2. Порядок вивчення складових структур визначається особливостями процесу формування навичок читання. Поле зору розумово відсталих учнів довгий час обмежується однією буквою. Через це вони довше залишаються на такій одиниці читання, як буква. Цей недолік ускладнюється ще й тим, що більшість учнів 1-го класу не вміють швидко співвідносити звук і букву, дотримуватись напряму погляду, рядка. Щоб подолати ці труднощі, необхідно складові структури вивчати у певній послідовності: склад, який має один голосний звук (Г); обернений склад з двох звуків (ГП); прямий відкритий склад (ПГ); закритий склад з трьох звуків (ПГП); ті ж складові структури, але з м’якими приголосними (П′Г, П′ГП); склади з 3-4 звуків зі збігом приголосних (ППГ, ПГПП, ППГП) [5].

3. Використання більш тривалого добукварного періоду.

4. Ширше, ніж у масовій школі, використовуються різноманітні наочні опори, які полегшують учням розрізнення звуків, запам’ятовування звуків, виконання звуко-буквеного аналізу.

5. Збільшений час навчання звуків, букв та складових структур. Засвоєння кожної одиниці потребує приблизно від 3-4 до 7-8 годин.

6. Вивчення звуків і букв у І відділенні триває цілий рік, а в ІІ - му – продовжується ще й у другому класі.

7. Поряд зі звуковим аналітико-синтетичним методом у період навчання грамоти у спеціальній школі використовують елементи складового методу, який спирається на більш збережену механічну пам’ять дітей з порушеним інтелектом. З цією метою широко застосовуються вправи, спрямовані на запам’ятовування складу в цілому: робота з розрізною азбукою, перетворення складів у слова, доміно з окремих складів тощо.

8. Процес навчання грамоти у спеціальній школі тісно пов’язаний з корекцією недоліків мовленнєвого розвитку учнів. У цей період виправляються основні порушення вимови звуків, уточнюється та розширюється словниковий запас, удосконалюється граматична будова мови.

Таким чином, всю роботу з навчання грамоти пронизують два процеси – звуковий аналіз та синтез. Під час аналізу та синтезу використовуються різні прийоми: розчленування слів на елементи; підбір слів зі звуком, що вивчається; подібність слів; співставлення слів і складів тощо. Навчання читання і письма відбувається паралельно та одночасно. При навчанні письма використовуються ті ж прийоми аналізу і синтезу, що й під час читання. Усю систему роботи з навчання грамоти супроводжує розвиток мовлення учнів.