5.2. Шляхи розвитку зв’язного усного та писемного мовлення учнів молодших класів.

У зміст навчального матеріалу кожного класу входить розділ «Культура мовлення» і теми для розвитку мовлення, щоб далі у процесі навчання граматичного матеріалу розвивались та удосконалювались мовленнєві вміння учнів.

Основним завданням роботи є формування в учнів вмінь логічно та граматично вірно, з елементами виразності усно та письмово передавати побачене, почуте, пережите, прочитане, спілкуватись з дорослими та однолітками. Крім того, розроблені вимоги до мовлення розумово відсталих учнів на уроках навчання грамоти, читання, граматики і правопису.

Завдання роботи з розвитку мовлення:

1. Вивчення мовленнєвого розвитку учнів.

2. Виправлення вад мовлення та відпрацювання навичок вимови.

3. Уточнення, збагачення та активізація словникового запасу.

4. Розвиток вміння граматично вірно будувати речення.

5. Корекція недоліків та розвиток діалогічного та монологічного мовлення.

6. Формування вмінь зв’язно та логічно викладати свої думки у письмовій формі.

Усі завдання взаємообумовлені та вирішуються комплексно. Ефективність вирішення завдань з розвитку мовлення залежить від умов:

1. Уточнення та збагачення уявлень учнів про предмети та явища довкілля.

2. Підвищення зацікавленості дитини у мовленнєвому висловлюванні

(наочність, запитання вчителя, цікаві ситуації, заохочення та ін.).

3.Забезпечення висловлювань учнів необхідними засобами (підготовча робота зі складання слів, словосполучень, речень).

Слід відзначити, що завдання мовленнєвого розвитку успішно вирішуються тільки у тому випадку, якщо весь процес навчання та виховання буде спрямований на їх реалізацію.

Робота над лексичним складом мовлення

Враховуючи основні недоліки лексичного складу мовлення (обмеженість словника, його неточність, значна перевага пасивного словника над активним), програма з української мови визначає завдання:

1. Збагачення словника.

2.Уточнення значень слів, які були засвоєні дітьми, але використовуються не зовсім вірно.

3. Активізація словника [17].

Засвоєння нових слів та уточнення значень слів, які вже відомі учням, відбувається у процесі усіх шкільних занять. Особливо плідними у цьому відношенні є уроки пояснювального читання, екскурсії, бесіди на теми довкілля тощо.

Більші можливості у розширенні запасу уявлень та слів мають логічні вправи:

1.Співставлення предметів, що вивчаються. Учнів спеціальної школи треба вчити прийомам порівняння.

У 1 класі – порівняйте:

- за кольором вугілля та крейду;

- за смаком цукор та лимон.

Встановлення різниці:

Вишня (яка за кольором ?), а чорниця (яка за кольором ?)…

Визначення схожості:

- Малина і вишня (які за кольором ?)…

- Цукор і мед (які за смаком ?)

В 3-4 класах треба вчити учнів, щоб вони самі виділяли ознаки, за якими можна порівнювати предмети.

2. Вправи на виділення частини з цілого і навпаки.

Учні повинні назвати усі складові частини:

а ) частини тіла людини: голова , шия,…

б ) частини кімнати: підлога, стеля,…

в ) дні тижня: понеділок , вівторок,…

Зворотний порядок: вчитель дає назви окремих частин предмета, а учні визначають предмет: «Два кільця, два кінця, а посередині цвях» (Ножиці).

3.Класифікація предметів:

1-2 класи:

а ) за місцезнаходженням (У саду ростуть: яблука, груші…)

б ) за призначенням: (Ми їмо хліб, м’ясо…; Ми п’ємо чай, каву …)

в ) за ознакою матеріалу, з якого зроблений предмет: (Зроблені з дерева: стіл, стілець…)

3-4 класи:

За їх приналежністю до того чи іншого родового поняття:

а ) меблі: стілець, стіл,…

б ) посуд: склянка, тарілка,…

в ) одежа: куртка, спідниця,…